19 травня 2025 рокуСправа №160/6920/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення №047050028863 від 23.12.2024р., зобов'язання вчинити певні дії, -
04.03.2025р. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та, з урахуванням уточненої позовної заяви від 14.03.2025р., просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 №047050028863 від 23.12.2024р. про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати відповідача-1 зарахувати до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2, періоди роботи з 09.10.1986р. по 09.01.1987р. та з 13.07.1989р. по 31.12.1991р. в "Дніпровському ордена Леніна металургійному заводі ім. Ф.Е. Дзержинського";
- зобов'язати відповідача-1 зарахувати до пільгового стажу роботи позивача за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, період роботи з 19.02.2009р. по 08.04.2009р. в Дніпровському металургійному комбінаті ім. Ф.Е. Дзержинського";
- зобов'язати відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за вислугою років, від 17.12.2024р. з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення про призначення пенсії з 17.12.2024р.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.12.2024р. він звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до якої надав всі необхідні документи, проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №047050028863 від 23.12.2024р. позивачеві було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи (12 років 6 місяців) та у зв'язку з перебуванням на дату звернення на посаді, яка дає право на пенсію за вислугу років, при цьому, у рішенні зазначено про те, що до спеціального стажу не зараховано періоди з 09.10.1986 по 09.01.1987, з 13.07.1989 по 11.11.1993 згідно з архівною довідкою від 09.07.2024 №Т21/2-09/1022, виданою архівним управлінням Кам'янської міської ради Дніпропетровської області, оскільки в разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника, підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється на підставі рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи; періоди з 01.01.1992 по 11.11.1993, з 09.04.2009 по 30.09.2017 враховано згідно довідки від 19.12.2018 №023-3367, виданої ПАТ «Дніпропетровський металургійний комбінат». Позивач вважає таке рішення відповідача-2 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на рішення Європейського Суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та постанови Верховного Суду.
Ухвалою суду від 19.03.2025р. було відкрито провадження у даній справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано відповідачів, зокрема, надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.46).
Відповідач-1 (Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) на виконання вимог ухвали суду від 19.03.2025р. відзиву на позов у встановлений ухвалою строк суду не надав, ухвалу від 19.03.2025р. про відкриття провадження у справі, позов з додатками та уточнений позов відповідач-1 отримав 20.03.2025р., 05.03.2025р. та 15.03.2025р. відповідно в свій електронний кабінет згідно до вимог ст.ст. 18, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому останній вважається повідомленим належним чином з урахуванням наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявними в матеріалах справи (а.с.52-54).
Відповідач-2 (Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області) на виконання вимог ухвали суду від 19.03.2025р. відзиву на позов у встановлений ухвалою строк суду не надав, ухвалу від 19.03.2025р. про відкриття провадження у справі, позов з додатками та уточнений позов відповідач-2 отримав 20.03.2025р., 05.03.2025р. та 15.03.2025р. відповідно в свій електронний кабінет згідно до вимог ст.ст. 18, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому останній вважається повідомленим належним чином з урахуванням наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявними в матеріалах справи (а.с.49-51).
У відповідності до положень ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 19.05.2025р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
17.12.2024р. ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», до якої надав, зокрема, трудову книжку та довідки про спеціальний пільговий стаж, що підтверджується копією оскаржуваного рішення від 23.12.2024р. (а.с.31) та не заперечується учасниками справи.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №047050028863 від 23.12.2024р. позивачеві було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи (12 років 6 місяців) та у зв'язку з перебуванням на дату звернення на посаді, яка дає право на пенсію за вислугу років, при цьому, у рішенні зазначено про те, що до спеціального стажу не зараховано періоди з 09.10.1986 по 09.01.1987, з 13.07.1989 по 11.11.1993 згідно з архівною довідкою від 09.07.2024 №Т21/2-09/1022, виданою архівним управлінням Кам'янської міської ради Дніпропетровської області, оскільки в разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника, підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється на підставі рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи; періоди з 01.01.1992 по 11.11.1993, з 09.04.2009 по 30.09.2017 враховано згідно довідки від 19.12.2018 №023-3367, виданої ПАТ «Дніпропетровський металургійний комбінат», що підтверджується змістом копії відповідного рішення, наявною у справі (а.с.31).
Вказаний спір виник у зв'язку із незгодою позивача з рішенням відповідача-2 №047050028863 від 23.12.2024р. про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку з чим позивач просить захистити його порушене право на належне пенсійне забезпечення шляхом визнання такого рішення відповідача-2 протиправним, його скасування та зобов'язання відповідача-1: зарахувати до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2, періоди роботи з 09.10.1986р. по 09.01.1987р. та з 13.07.1989р. по 31.12.1991р. в "Дніпровському ордена Леніна металургійному заводі ім. Ф.Е. Дзержинського"; зарахувати до пільгового стажу роботи позивача за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, період роботи з 19.12.2009р. по 08.04.2009р. в Дніпровському металургійному комбінаті ім. Ф.Е. Дзержинського"; повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за вислугою років, від 17.12.2024р. з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення про призначення пенсії з 17.12.2024р.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пунктом 2-1 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) передбачено, що, особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Пунктом "а" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 визначено, що Основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Приписами пункту 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, мають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст.55 Закону №1788 після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
Так, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, у періоди з 09.10.1986р. по 09.01.1987р. та з 13.07.1989р. по 31.12.1991р. ОСОБА_1 працював в "Дніпровському ордена Леніна металургійному заводі ім. Ф.Е. Дзержинського" (перейменоване в ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат») на посаді помічника машиніста локомотива за Списком №2, що підтверджується копіями трудової книжки позивача, довідки ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» №023-3368 від 19.12.2018р. та архівних довідок від 09.07.2024 Архівного управління Кам'янської міської ради Дніпропетровської області, наявними у справі (а.с.13-21).
Вказаний період не було зараховано відповідачем-2 до пільгового стажу позивача за Списком №2 при вирішенні питання щодо призначення позивачеві пенсії за вислугу років, так як в разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника, підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється на підставі рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що підтверджується копією оспорюваного рішення пенсійного органу №047050028863 від 23.12.2024р. (а.с.31).
Разом з тим, судом враховується те, що відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Тобто, фактично, вказані періоди роботи позивача не було зараховано пенсійним органом до стажу роботи позивача у зв'язку з виявленими недоліками при заповненні трудової книжки позивача відповідальним працівником підприємства, на якому позивач працював.
У спірні періоди роботи позивача діяли Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях Державного комітету СРСР по труду та соціальним питанням від 20.06.1974р. №162 (далі - Інструкція №162) та Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства Юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58).
Відповідно до пункту 1 Інструкції №162 (далі мовою оригіналу): «Трудовая книжка является основным документом о трудовой деятельности рабочих и служащих. Трудовые книжки ведутся на всех рабочих и служащих государственных, кооперативных и общественных предприятий, учреждений и организаций*, проработавших свыше 5 дней, в том числе на сезонных и временных работников, а также на нештатных работников при условии, если они подлежат государственному социальному страхованию.».
Відповідно до п.2.3. Інструкції №162 (далі мовою оригіналу): «Все записи в трудовой книжке о приеме на работу, переводе на другую постоянную работу или увольнении, а также о награждениях и поощрениях вносятся администрацией предприятия после издания приказа (распоряжения), но не позднее недельного срока, а при увольнении - в день увольнения и должны точно соответствовать тексту приказа (распоряжения).».
Згідно п.2.5. Інструкції №162 (далі мовою оригіналу): «В случае выявления неправильной или неточной записи сведений о работе, переводе на другую постоянную работу, о награждениях и поощрениях и др. исправление производится администрацией того предприятия, где была внесена соответствующая запись. Администрация по новому месту работы обязана оказать работнику в этом необходимую помощь.».
За пунктом 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.2. Інструкції №58 визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 2.14 Інструкції №58 визначено, що якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов'язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.
Згідно з п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Тобто, враховуючи вищенаведені норми, можна дійти висновку, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто працівником, більше того, недоліки її заповнення не є підставою для висновку про відсутність трудового стажу.
При цьому, слід зазначити, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Вказана правова позиція узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 24.05.2018р. у справі №490/12392/16-а та від 29.03.2019р. у справі №548/2056/16-а.
Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Окрім того, список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення».
Згідно із роз'ясненням Міністерства соціального забезпечення України від 18.11.1992 № 25 «Про деякі питання призначення пенсій на пільгових умовах та пенсій за вислугу років, відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають зазначені в ній категорії працівників згідно з затвердженими Кабінетом Міністрів України переліками і списками. Якщо в ці переліки і списки включені професії та посади під загальною назвою, то правом на пенсію за вислугу років користуються працівники всіх найменувань по цих професіях та посадах, тобто старші, головні, провідні, а також помічники.
Отже, професія - «помічник машиніста локомотива», яку позивач займав у спірні періоди, відноситься до професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, за якими в тому числі працював позивач та мають бути включені до його стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугою років, передбаченої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Судом враховується і те, що доказів того, що посада, яку займав позивач у спірні періоди - «помічник машиніста локомотива», не належать до Списку №2 та не дає позивачеві права на призначення пенсії за вислугу років матеріали справи не містять, відповідачем-2 суду не надано та спростовується вищевикладеним.
Окрім того, у період з 19.12.2009р. по 08.04.2009р. позивач працював в Дніпровському металургійному комбінаті ім. Ф.Е. Дзержинського" (перейменоване в ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат») на посаді оператора поста управління стана гарячої прокатки, яка була атестована за Списком №1, що підтверджується копіями трудової книжки позивача, довідки ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» №023-3371 від 19.12.2018р., архівних довідок від 09.07.2024 Архівного управління Кам'янської міської ради Дніпропетровської області та наказу про атестацію робочих місць, наявними у справі (а.с.13-20,23,28-30).
Вказаний період не було зараховано відповідачем-2 до пільгового стажу позивача за Списком №1 при вирішенні питання щодо призначення позивачеві пенсії за вислугу років без зазначення причин такого не зарахування, що підтверджується копією оспорюваного рішення пенсійного органу №047050028863 від 23.12.2024р. (а.с.31).
У відповідності до ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, відповідачем-2 не було надано суду ані відзиву на позов, ані жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність прийняття відповідачем-2 оспорюваного рішення №047050028863 від 23.12.2024р. про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням норм вищенаведеного законодавства, обставин встановлених судом та з урахуванням правових позицій Верховного Суду, які наведені вище та не спростовані відповідачем жодними доказами.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність прийняття рішення відповідачем-2 №047050028863 від 23.12.2024р. про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах, суд приходить до висновку, що відповідач-2, при прийнятті оспорюваного рішення, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, суд приходить до висновку, що прийнявши оспорюване рішення, відповідач-2 порушив права позивача на належне пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 №047050028863 від 23.12.2024р. про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача у вказаній частині підлягають задоволенню.
Також, слід зобов'язати відповідача-2: зарахувати до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2, періоди роботи з 09.10.1986р. по 09.01.1987р. та з 13.07.1989р. по 31.12.1991р. в "Дніпровському ордена Леніна металургійному заводі ім. Ф.Е. Дзержинського"; зарахувати до пільгового стажу роботи позивача за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, період роботи з 19.02.2009р. по 08.04.2009р. в Дніпровському металургійному комбінаті ім. Ф.Е. Дзержинського"; повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 17.12.2024р., враховуючи те, що судом встановлено протиправність рішення відповідача-2 щодо відмови у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із не зарахуванням таких періодів та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України» констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що зобов'язання відповідача-2: зарахувати до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2, періоди роботи з 09.10.1986р. по 09.01.1987р. та з 13.07.1989р. по 31.12.1991р. в "Дніпровському ордена Леніна металургійному заводі ім. Ф.Е. Дзержинського"; зарахувати до пільгового стажу роботи позивача за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, період роботи з 19.02.2009р. по 08.04.2009р. в Дніпровському металургійному комбінаті ім. Ф.Е. Дзержинського"; повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 17.12.2024р., є належним способом захисту прав позивача.
Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача-1 прийняти рішення про призначення пенсії з 17.12.2024р., оскільки адміністративний суд не наділений повноваженнями спонукати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, у такому випадку, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки суду, наведеної у такому судовому рішенні, з урахуванням повноважень адміністративного суду, визначених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Окрім того, при прийнятті даного рішення, судом враховується і те, що у даному випадку, саме наявність у позивача необхідного загального та спеціального пільгового стажу, є підставою для призначення останньому пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, при цьому, за нормами ч.2 ст.24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду, тобто повноваження щодо обчислення стажу є виключною компетенцію пенсійних органів, а тому адміністративний суд не наділений повноваження підміняти пенсійний орган та самостійно обчислювати страховий стаж позивача для призначення пенсії, а, відповідно, без проведення розрахунку такого стажу і зобов'язувати призначати пенсії.
При цьому суд враховує ту обставину, що у силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
А відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, то саме цей орган і має завершити процедуру призначення позивачеві пенсії за віком.
З огляду на зазначене, заявлені позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.
Такий підхід висловлений у постановах Верховного Суду від 24.05.2024р. у справі №460/17257/23, від 07.05.2024р. у справі №460/38580/22, висновки викладені в яких підлягають обов'язковому врахуванню адміністративним судом за приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.4172418318.1 від 06.02.2025р. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 605 грн. 60 коп., виходячи із розрахунку: 1211,20 грн./2 (а.с.9,45).
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення №047050028863 від 23.12.2024р., зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №047050028863 від 23.12.2024р. про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, 10; код ЄДРПОУ 21318350) зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за Списком №2, періоди роботи з 09.10.1986р. по 09.01.1987р. та з 13.07.1989р. по 31.12.1991р. в "Дніпровському ордена Леніна металургійному заводі ім. Ф.Е. Дзержинського".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, 10; код ЄДРПОУ 21318350) зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, період роботи з 19.02.2009р. по 08.04.2009р. в Дніпровському металургійному комбінаті ім. Ф.Е. Дзержинського".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, 10; код ЄДРПОУ 21318350) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення йому пенсії від 17.12.2024р., відповідно до ст.55 Закону України «Пенсійне забезпечення», ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, 10; код ЄДРПОУ 21318350) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 грн. 60 коп. (шістсот п'ять грн. 60 коп.).
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва