08 квітня 2024 рокуСправа №160/4361/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турової О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (відповідач-2) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (відповідач-2), в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 21.12.2023р. №047050025035 про відмову ОСОБА_1 y призначенні пенсії на пільгових умовах;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови y призначенні пенсії на пільгових умовах та не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи з 11.07.1995р. по 30.07.2006р. у подвійному розмірі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 19.12.2023р. ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням пільгового стажу з 11.07.1995р. по 30.07.2006р. у подвійному розмірі та висновків суду;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.07.2003р. по 31.12.2004р.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 19.12.2023р. позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 21.12.2023р. №047050025035 позивачеві протиправно та безпідставно відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу, передбаченого п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV (10 років), при цьому відповідачем-2 в порушення вимог ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пільговий стаж позивача за період роботи з 11.07.1995р. по 30.07.2006р. обраховано не у подвійному, а у одинарному розмірі, а також відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.07.2003р. по 31.12.2004р., з посиланням на відсутність даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (свідоцтво про народження дитини та накази про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку не надано). Таким чином, відповідачем-2 неправильно обраховано пільговий стаж позивача та зроблено помилкові висновки про відсутність у позивача необхідного пільгового стажу за Списком №2, передбаченого п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV. За наведених обставин, позивач вважає оскаржувану відмову відповідача протиправною та такою, що призводить до порушення її конституційного права на належний соціальний захист, а тому вважає, що заявлені нею позовні вимоги є таким, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2024р. вказана позовна заява залишена без руху та позивачеві надано строк для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: уточненої позовної заяви, уточнивши в ній конкретного відповідача до, якого спрямована вимога про визнання дії протиправними щодо відмови y призначенні пенсії на пільгових умовах та не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу періоду роботи з 11.07.1995р. по 30.07.2006р. у подвійному розмірі, а також копій цієї уточненої позовної заяви відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі; оригіналу документа про доплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 1211,20грн.
На виконання вимог ухвали суду від 21.02.2024 року, позивачем 28.02.2024 року було усунуто означені недоліки позовної заяви та подано документ про доплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 1211,20грн, а також уточнену позовну заяву.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/4361/24 за цією позовною заявою, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Також вказаною ухвалою суду витребувано у Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області завірену належним чином копію пенсійної справи позивача.
05.04.2024р. в системі «Електронний суд» надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на позовну заяву, в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 21.12.2023р. №047050025035 позивачеві обґрунтовано та на законних підставах відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 через відсутність у позивача необхідного пільгового стажу за Списком №2, передбаченого п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV (10 років). Так, за поданим документами страховий стаж позивача становить 31 рік 04 місяці 21 днів, з яких пільговий стаж за Списком №2 - 08 років 06 місяців 13 днів. При цьому до пільгового стажу позивача враховано спірні періоди роботи з 01.01.1999р. по 30.07.2006р. Водночас, до страхового стажу позивача не зараховано спірні періоди роботи з 01.07.2003р. по 31.12.2004р., оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (свідоцтво про народження дитини та накази про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку не надано). Також представник відповідача зазначив, що оскільки заява позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 не була предметом розгляду саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області та рішення про відмову в призначенні пенсії цим органом не приймалось, вимоги до цього відповідача є передчасними та задоволенню не підлягають.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області правом на подачу відзиву не скористалося.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19.12.2023р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 19.12.2023р. Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області рішенням від 21.12.2023р. №047050025035 відмовило позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV з посиланням на відсутність у позивача необхідного пільгового стажу, передбаченого п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV (10 років), оскільки за поданим документами страховий стаж позивача становить 31 рік 04 місяці 21 днів, з яких пільговий стаж за Списком №2 - 08 років 06 місяців 13 днів, що є недостатнім. Також цим рішенням відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.07.2003р. по 31.12.2004р., оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (свідоцтво про народження дитини та накази про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку не надано). Відтак, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач набуде після досягнення 56 років.
Також з матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , зокрема, з розрахунку стажу, в тому числі пільгового (форма РС-право) встановлено, що період роботи ОСОБА_1 з 11.07.1995р. по 30.07.2006р. обраховано в одинарному розмірі, при цьому з вказаного періоду до пільгового стажу за Списком №2 зараховано лише періоди з 01.01.1999р. по 19.06.2003р., з 01.01.2005р. по 30.07.2006р. і таке зарахування до пільгового стажу здійснено в одинарному розмірі, а період роботи з 01.07.2003р. по 31.12.2004р. не зараховано ані до страхового, ані до пільгового стажу роботи позивача.
Позивач, не погоджуючись зі здійсненним відповідачем-2 розрахунком страхового та пільгового стажу позивача, а також вважаючи протиправною відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з не залежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За змістом абзацу першого частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 114 Закону №1058-IV визначено порядок на умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку.
Відповідно до ч.1 ст.114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
За приписами п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV право на призначення пенсії на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Відповідно до положень ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктами 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
При цьому, пунктами 20-22 Порядку №637 визначено особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників.
Так, відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Вищевказані норми свідчать про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи іншими документами, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17.
Отже, лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Водночас, приписами ст.60 Закону №1788-ХІІ передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом Закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону №1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час призначення позивачу пенсії в межах цього спору, діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Статтею 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначено терміни, які вживаються в такому значенні:
психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин;
фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги;
заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.
З аналізу Переліку закладів охорони здоров'я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою, посад професіоналів у галузі охорони здоров'я, посад фахівців у галузі охорони здоров'я, посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров'я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою, залучених до надання реабілітаційної допомоги у складі мультидисциплінарних реабілітаційних команд в закладах охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 року №385, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.11.2002 року №892/7180, також слідує, що він не містить визначення закладу з надання психіатричної допомоги, лише визначає, що це заклад є багатопрофільним лікарняним закладом (підпункт 1.1.1 пункт 1 цього Переліку).
Відповідно до ст.10 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатрична допомога надається закладами з надання психіатричної допомоги всіх форм власності, а також лікарями-психіатрами за наявності ліцензії, отриманої відповідно до законодавства. Психіатрична допомога особам віком до 18 років у закладах з надання психіатричної допомоги надається окремо від повнолітніх осіб. Медичні працівники, інші фахівці для допуску до роботи з особами, які страждають на психічні розлади, повинні пройти спеціальну підготовку та підтвердити свою кваліфікацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.1-3 Типовим положенням про психоневрологічний інтернат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 №957 (далі - Положення №957), психоневрологічний інтернат (далі - інтернат) є стаціонарним інтернатним закладом для соціального захисту, що утворюється для тимчасового або постійного проживання/перебування осіб із стійкими інтелектуальними та/або психічними порушеннями, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, соціально-побутового обслуговування, надання медичної допомоги, соціальних послуг та комплексу реабілітаційних заходів і яким згідно з висновком лікарської комісії за участю лікаря-психіатра не протипоказане перебування в інтернаті. Інтернат утворюється, реорганізується та ліквідується за рішенням місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (далі - засновник). У своїй діяльності інтернат керується Конституцією та законами України, Конвенцією про права осіб з інвалідністю, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та Мінсоцполітики, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням
Відповідно до пунктів 5-7 Положення №957 основними завданнями інтернату є:
- забезпечення прав та інтересів підопічних, створення належних умов для проживання/перебування, соціально-побутового обслуговування, денної зайнятості (заняття творчістю, дозвілля, навчання, добровільна праця тощо) та надання медичної допомоги підопічним;
- надання соціальних послуг підопічним (стаціонарний догляд, соціальна реабілітація, представництво інтересів);
- проведення комплексу реабілітаційних заходів відповідно до індивідуального плану реабілітації, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
З трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 судом встановлено, що у спірний період з 11.07.1995р. по 30.07.2006р. ОСОБА_1 працювала:
- 11.07.1995р. позивач прийнята на посаду санітарки - палатної в Торезький будинок-інтернат для розумово-відсталих дітей (запис №10);
- 01.06.2004р. перейменована посада, яку обіймала позивач, на молодшу медичну сестру (запис №11);
- 30.07.2006р. позивач звільнена за ст.38 КЗпП України за власним бажанням (запис №12).
За інформацією, що міститься в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування у розділі відомості по спеціальному стажу за період з 1999 року по 2006 рік наявні відомості по коду підприємства 03190171 - Торезький будинок-інтернат для розумово-відсталих дітей, про зарахування цього стажу до спеціального стажу роботи позивача (код підстави для обліку спец стажу ЗП3013Б1).
Як встановлено судом, відповідно до розрахунку стажу позивача, в тому числі пільгового (форма РС-право) період роботи ОСОБА_1 з 11.07.1995р. по 31.12.1998р. не було зараховано до пільгового стажу за Списком №2; періоди роботи з 01.01.1999р. по 19.06.2003р. та з 01.01.2005р. по 30.07.2006р. до пільгового стажу за Списком №2 зараховано, проте таке зарахування здійснене в одинарному розмірі (у кратному обчисленні зазначений як « 1»); а період роботи з 01.07.2003р. по 31.12.2004р. не зараховано ані до страхового, ані до пільгового стажу роботи позивача.
Під час розгляду справи судом встановлено і не заперечується відповідачами, що протягом періоду з 11.07.1995р. по 30.07.2006р. ОСОБА_1 працювала у закладі з надання психіатричної допомоги.
При цьому, як вказано вище, за правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи у закладі з надання психіатричної допомоги підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі №689/872/17, від 20 квітня 2022 року у справі №214/3705/17, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов'язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Також аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22.
Приймаючи до уваги записи трудової книжки позивача, які підтверджують її роботу в Торезькому будинку-інтернаті для розумово-відсталих дітей на посаді санітарки палатної ( в подальшому посада перейменована на молодшу медичну сестру), інформацію, що міститься в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також приймаючи до уваги, що заклад, де працювала позивач, відноситься до закладів з надання психіатричної допомоги, період роботи позивача з 11.07.1995 року по 30.07.2006р. має бути зарахований до спеціального стажу роботи у подвійному розмірі.
Таким чином, ураховуючи встановлені обставини справи, суд доходить висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 11.07.1995р. по 30.07.2006р. у Торезькому будинку-інтернаті для розумово-відсталих дітей у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону «Про пенсійне забезпечення» та, відповідно, про наявність підстав для зобов'язання відповідача-2 зарахувати позивачеві цей спірний період до пільгового стажу за Списком №2 у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону «Про пенсійне забезпечення».
Що стосується окремого зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.07.2003р. по 31.12.2004р., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Зі змісту оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 21.12.2023р. №047050025035 слідує, що позивачеві відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 01.07.2003р. по 31.12.2004р., оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (свідоцтво про народження дитини та накази про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку не надано).
Водночас, як встановлено судом, відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 остання станом на 01.07.2003р. працювала на посаді санітарки - палатної в Торезькому будинку-інтернаті для розумово-відсталих дітей і була звільнена з цієї роботи лише 30.07.2006р. (записи №№10-12).
Доказів перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною в період з 01.07.2003р. по 31.12.2004р. відповідачем суду не надано, а трудова книжка не містить відповідного запису про відпустку для догляду за дитиною; наявне в матеріалах пенсійної справи свідоцтво про народження дитини датоване 17.09.1987р.; доказів отримання позивачкою у період з 01.07.2003р. по 31.12.2004р. допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку суду також не надано.
Таким чином, оскільки період роботи позивача з 01.07.2003р. по 31.12.2004р. підтверджено відповідним записом трудової книжки та цей період не врахований до страхового стажу, що вбачається з форми РС-право, суд вважає необхідним зобов'язати відповідача-2 зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01.07.2003р. по 31.12.2004р.
Разом з цим, зважаючи на те, що при прийнятті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області оскаржуваного рішення від 21.12.2023р. №047050025035 про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 було неправильно розраховано загальний страховий стаж позивача та його пільговий стаж за Списком №2, через безпідставне не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.07.2003р. по 31.12.2004р., а також через протиправне зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 11.07.1995р. по 30.07.2006р. у Торезькому будинку-інтернаті для розумово-відсталих дітей в одинарному розмірі, замість подвійного, що, в свою чергу, безпосередньо вплинуло на висновок про недостатність у ОСОБА_1 пільгового стажу за Списком №2, передбаченого п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV, для призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування вищевказаного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 21.12.2023р. №047050025035 про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 і, відповідно, про задоволення позовних вимог в цій частині.
При цьому задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у спосіб визнання протиправним та скасування означеного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 21.12.2023р. №047050025035 про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 є достатнім та ефективним способом захисту права позивача, порушеного цим рішенням відповідача-2, тож окремого визнання протиправними ще й дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 такої пенсії не потребується, тим паче, що у цьому випадку права позивача були порушені саме вищевказаним протиправним рішенням відповідача-2, а не його діями з цього приводу.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З метою поновлення порушеного права позивача вищевказаним оскаржуваним рішенням відповідача-2, суд доходить висновку про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.12.2023р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Щодо підстав зобов'язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити зарахування до страхового та пільгового стажу позивача спірних періодів роботи, а також здійснити повторний розгляд заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, суд зазначає наступне.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до абз.13 п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з абз.1-3 п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Відповідно до абз.1 п.4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
З аналізу наведених норм слідує, що рішення про призначення пенсії або про відмову у її призначенні приймається пенсійним органом, що призначає пенсію, який визначений за принципом екстериторіальності, а в подальшому, у разі прийняття таким органом рішення про призначення пенсії, це рішення разом з електронною пенсійною справою засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Зважаючи на те, що у даному випадку, органом, що призначає пенсію, який визначений за принципом екстериторіальності за першою заявою позивача було саме Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яке, відповідно, при розгляді документів позивача здійснювало розрахунок його стажу, в тому числі і пільгового, а також приймало рішення про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV через недостатність пільгового стажу, то саме на нього, як на належного відповідача, і слід покласти обов'язок щодо зарахування до страхового та пільгового стажу позивача спірних періодів роботи, а також щодо здійснення повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 і прийняття обґрунтованого рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Водночас, відповідач-1, за наведених обставин, не є належним у цій справі щодо заявлених до нього позовних вимог, бо Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області фактично заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV не розглядало та будь-яких рішень за цією заявою, в тому числі, і оскаржуваного, не приймало, тож у задоволенні позовних вимог до нього слід відмовити.
З огляду на наведене у сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40грн., тому, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за рахунок його бюджетних асигнувань підлягають судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до частини задоволених позовних вимог у розмірі 1614,93грн.
Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження:49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769, місцезнаходження: 46001, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Майдан Волі, 3) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 21.12.2023р. №047050025035 про відмову ОСОБА_1 y призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 11.07.1995р. по 30.07.2006р. у Торезькому будинку-інтернаті для розумово-відсталих дітей у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769, місцезнаходження: 46001, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Майдан Волі, 3) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) період роботи з 01.07.2003р. по 31.12.2004р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769, місцезнаходження: 46001, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Майдан Волі, 3) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 11.07.1995р. по 30.07.2006р. у Торезькому будинку-інтернаті для розумово-відсталих дітей у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769, місцезнаходження: 46001, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Майдан Волі, 3) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) від 19.12.2023р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769, місцезнаходження: 46001, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Майдан Волі, 3) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до частини задоволених позовних вимог у розмірі 1614,93грн. (одна тисяча шістсот чотирнадцять гривень 93 копійки).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: О.М. Турова