про відмову в задоволенні клопотань
28 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/3682/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерство юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерство юстиції України про визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення нарахування та виплати додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 березня 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (Постанова №168), за період з 23 березня 2022 року по 01 червня 2022 року; зобов'язання здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди, відповідно до Постанови №168, за період з 23 березня 2022 року по 01 червня 2022 року.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду, в обґрунтування якого вказав, що позивач проходив публічну службу, а тому для звернення до адміністративного суду у даній справі, відповідно до частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), встановлюється місячний строк. Наказом Державної установи «Центр пробації» від 20 грудня 2022 року №718/к ОСОБА_1 звільнено зі служби 31 грудня 2022 року, до суду з даним позовом позивач звернувся лише в квітні 2025 року. Водночас представник відповідача зазначила, що в день звільнення позивача зі служби йому було відомо про нараховані та виплачені всі суми при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати грошового забезпечення (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні). За таких обставин ОСОБА_1 пропущено тримісячний строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Від третьої особи, Міністерства юстиції України, також надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з наявністю підстав, передбачених приписами пункту 8 частини першої статті 240 та частини третьої статті 123 КАС України. Обґрунтовуючи необхідність залишення позову без розгляду представник третьої особи зауважила, що спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, встановлений частиною п'ятою статті 122 КАС України. Постанова №168 була прийнята та набрала чинності 28 лютого 2022 року, у той же день остання була оприлюднена шляхом опублікування в офіційному віснику «Урядовий кур'єр» від 28 лютого 2022 року №43, в свою чергу постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року №350 доповнено абзац перший пункту 1 Постанови №168 після слів «та поліцейськими» словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально виконавчої служби». Враховуючи вищевикладене, а також те, що позовна заява ОСОБА_1 датована 08 квітням 2025 року, представник третьої особи вважає, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з даним позовом.
Представник позивача, адвокат Лукомська В.В., подала заперечення щодо клопотань про залишення позову без розгляду, в якому вказала, що предметом спірних правовідносин у даній справі є виплата всіх сум грошового забезпечення, що належали позивачу при звільненні з служби. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Спірні правовідносини щодо нарахування та виплати додаткової винагороди виникли в період з 23 березня 2022 року по 01 червня 2022 року. Покликаючись на постанову Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, представник позивача зазначила, що враховуючи те, що на момент виникнення спірних правовідносин діяла редакція частини другої статті 233 КЗпП України, яка передбачала право на звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком, строк звернення до суду із зазначеним позовом позивачем не пропущено.
Відповідно до частини третьої статті 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Розгляд клопотань про залишення позову без розгляду за встановленим судом порядком проведено в порядку письмового провадження.
Клопотання задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Втім положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували строк звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції, чинній до змін, внесених Законом України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом №2352-ІХ, який набрав чинності 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).»
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Зміст заявлених позовних вимог та обґрунтування у позовній заяві дають підстави вважати, що спір у цій справі виник щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 під час проходження служби, а тому в контексті спірних у цій справі правовідносин слід враховувати правові висновки Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23.
Судова палата, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати виснувала, що: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») (пп. 65.1 - 65.2 п. 65 постанови).
Предметом спору у цій справі є нарахування та виплата додаткової винагороди, відповідно до Постанови №168 за період з 23 березня 2022 року по 01 червня 2022 року.
Враховуючи правову позицію, сформовану Верховним Судом у справі №460/21394/23, суд дійшов висновку, що в цій справі застосуванню підлягає частина друга статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом №2352-ІХ, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
З огляду на викладене, позивач, звертаючись в суд з позовом, вимоги якого стосуються нарахування та виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за період з 23 березня 2022 року по 01 червня 2022 року, не пропустив строк звернення до суду, тому клопотання про залишення позову без розгляду не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 240, 243, 248 КАС України, суд
У задоволенні клопотань Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України про залишення позову без розгляду відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її складення та не може бути оскаржена.
Суддя В. Л. Шепелюк