27 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/7825/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними щодо не проведення повного розрахунку при звільненні та стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 85173,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у відповідача та на день звільнення зі служби, виключення зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення 03.09.2019 повного розрахунку він не отримав. Відповідач 04.09.2021 виплатив індексацію грошового забезпечення в сумі 5920,20 грн (на виконання рішення суду від 08.09.2021 у справі №140/6835/21) та 10.05.2024 здійснив виплату індексації грошового забезпечення у сумі 76450,65 грн (на виконання рішення суду від 04.03.2024 у справі №140/2350/22).
Позивач вказує, що відповідачем було допущено затримку розрахунку при звільненні з військової служби, що є порушенням статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та відповідно до статті 117 КЗпП України це є підставою для виплати середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку.
Позивач з урахуванням заяви про уточнення (зміну) позовних вимог просить стягнути з відповідача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 167722,55 грн.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 22).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 14.08.2024 (а. с. 25-27) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з огляду на те, що при нарахуванні і виплаті позивачу належних при звільненні сум був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні.
30.10.2024 суд постановив ухвалу про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму в адміністративній справі у справі №440/6856/22 (а. с. 31).
Ухвалою суду від 24.02.2025 поновлено провадження у справі (а. с. 39).
Ухвалою суду від 25.04.2025 витребувано у відповідача ВЧ НОМЕР_1 довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за два календарні місяці, що передували звільненню, із зазначенням розміру, складових та середньоденного заробітку, та розрахунок належних позивачу сум при звільненні (із зазначенням сум та дати виплати) (а.с. 44).
Відповідач ВЧ НОМЕР_1 заявою від 29.04.2025 проінформував суд про те, що не може надати довідку на виконання ухвали суду від 25.04.2025, оскільки не здійснювала нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , розпорядником зазначеної інформації є Військова частина НОМЕР_2 (далі - ВЧ НОМЕР_2 ) (а. с. 46-47).
Ухвалою суду від 30.04.2025 витребувано у ВЧ НОМЕР_2 такі документи: довідку про розмір середнього грошового забезпечення ОСОБА_1 за два календарні місяці служби перед його звільненням, із зазначенням розміру, складових та середньоденного заробітку та розрахунок належних позивачу сум при звільненні (із зазначенням сум та дати виплати); копії платіжних документів про виплату ОСОБА_1 : 1) грошового забезпечення при звільненні у вересні 2019 року; 2) коштів на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 у справі № 140/6835/21; 3) коштів на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 у справі № 140/2350/22. У випадку не проведення зазначених виплат Військовою частиною НОМЕР_2 - надати письмові пояснення щодо підстав здійснення цих виплат іншою Військовою частиною (а. с. 49).
На виконання ухвали суду від 30.04.2025 про витребування доказів, 05.05.2025 ВЧ НОМЕР_2 подала довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за липень-серпень 2019 року та роздавальну відомість (а. с. 51-53, 55-57).
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 та 03.09.2019, виключений зі списків військової частини, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_3 (а.с. 7-8).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 у справі № 140/6835/21 за позовом ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого2018 року включно; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого2018 року включно; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вказане рішення суду в апеляційному порядку оскаржено не було (а.с. 10-13).
28.12.2021 на картковий рахунок позивача надійшли кошти в сумі 5920,20 грн, на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 у справі № 140/6835/21, вказані фактичні обставини встановлені рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 у справі № 140/2350/22 (а. с. 14-17).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 у справі № 140/2350/22 за позовом ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії позов задоволено повністю, визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації ОСОБА_2 грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року (включно) зі встановленням базового місяця січень 2016 року; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення (із урахуванням попередньо виплачених сум) за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року (включно) з урахуванням положень пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із застосуванням базового місяця січень 2008 року (а. с. 14-17). Вказане рішення суду в апеляційному порядку оскаржено не було
10.05.2024 на картковий рахунок позивача надійшли кошти в сумі 76450,65 грн, нараховані на виконання вказаного рішення суду, що підтверджується банківською випискою по картці (а. с. 18).
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Стаття 43 Конституції України закріплює, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 1-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України обумовлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Зміст спірних правовідносин, які склались у цій справі, зводиться до питання щодо розміру виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача з військової служби. При цьому, виплату позивачу індексації грошового забезпечення при звільненні з військової служби проведено не було, між сторонами виник спір про розмір належних позивачу сум при звільненні, внаслідок чого спір було вирішено на користь позивача (рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 у справі № 140/6835/21, від 04.03.2024 у справі № 140/2350/22). З дня звільнення позивача з військової служби 03.09.2019, ВЧ НОМЕР_1 здійснила належні донарахування та виплату індексації грошового забезпечення на виконання судових рішень в загальній сумі 82370,85 грн, а остаточний розрахунок проведено лише 10.05.2024.
При вирішенні спору суд, в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 120/2617/20-а, які полягають у такому.
Положення частини першої і частини другої статті 117 КЗпП України стосуються відмінних (різних) правових ситуацій, які передбачають різні правові наслідки для роботодавця у разі затримки виплати заробітної плати при звільненні працівника, при цьому істотне значення має наявність спору щодо суми належних працівникові при звільненні сум.
Дійсно, частина перша статті 117 КЗпП України передбачає виплату компенсації за затримку виплати працівникові належних йому сум при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку за весь період затримки до дати фактичного розрахунку, але за умови, коли спору щодо суми заборгованості немає.
Інша правова ситуація виникає, коли є спір щодо суми заборгованості із заробітної плати, яку роботодавець повинен виплати працівникові при звільненні. У цьому випадку працівник, за змістом частини другої статті 117 КЗпП України, має право на відшкодування, якщо спір буде вирішено на його користь. Розмір заборгованості та відшкодування встановлює орган, який вирішує спір, у цьому випадку - суд.
Отже, у разі якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в такому випадку, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України).
Таким чином, законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що оскільки при звільненні з військової служби 03.09.2019 (день виключення зі списків особового складу частини) позивачу не виплачена індексація грошового забезпечення, а остаточний розрахунок проведений лише 10.05.2024, то це є порушенням статті 116 КЗпП України та відповідно до статті 117 цього Кодексу - підставою для виплати середнього заробітку за весь час затримки.
19.07.2022 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), яким внесені зміни до КЗпП України, частину першу та другу статті 117 викладено в такій редакції:
“У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».
Аналіз вищенаведених правових положень дає змогу дійти висновку, що з моменту набрання чинності Законом № 2352-IX - 19.07.2022, положення статті 117 КЗпП України, у попередній редакції Закону № 3248-ІV, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 117 КЗпП України. Так, до 19.07.2022 правове регулювання таких правовідносин здійснювалося відповідно до положень статті 117 КЗпП України в редакції Закону № 3248-ІV, тоді як після 19.07.2022 підлягає застосуванню стаття 117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-ІХ.
При вирішенні спору належить враховувати норми статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. Належить також враховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22.
З матеріалів справи вбачається, що остаточний розрахунок з позивачем мав бути проведений 03.09.2019, натомість належні до виплати за рішеннями суду суми в розмірі 5920,20 грн були виплачені 28.12.2021, в розмірі 76450,65 грн - 10.05.2024.
Таким чином, суд у цій справі дійшов висновку, що період затримки розрахунку при звільненні необхідно розділити: з 04.09.2019 (перший день затримки) по 18.07.2022, що становить 1049 днів; з 19.07.2022 по 09.05.2024, що становить 661 день.
З наданої ВЧ НОМЕР_2 довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за липень-серпень 2019 року (а.с. 57) вбачається, що нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 з липня по серпень 2019 року (за два останні повні місяці перед звільненням) становить 28701,40 грн: 14456,30 грн - за липень 2019 року та 14245,10 грн - за серпень 2019 року.
Виходячи з цього, середньоденна заробітна плата становить 462,93 грн (28701,40 грн / 62 - кількість календарних днів у липні-серпні 2019 року = 462,93 грн).
Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.09.2019 по 18.07.2022 складає 485613,57 грн (462,93 грн х 1049 днів), що значно перевищує розмір несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення (82370,85 грн), право на отримання якої встановлено рішеннями Волинського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 у справі № 140/6835/21, від 04.03.2024 у справі № 140/2350/22.
Істотність частки індексації грошового забезпечення із середнім грошовим забезпеченням за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.09.2019 по 18.07.2022 становить: 82370,85 грн (розмір несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення) / 485613,57 грн (розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.09.2019 по 18.07.2022) = 0,17.
Отже, сума, яка підлягає відшкодуванню за період з 04.09.2019 по 18.07.2022 з урахуванням істотності частки 0,17, становить: 462,93 грн (середньоденне грошове забезпечення) х 0,17 х 1049 (кількість днів затримки) = 82554,31 грн.
В свою чергу, за період з 19.07.2022 по 09.05.2024, з урахуванням законодавчого обмеження компенсації 6-місячним строком (з 19.07.2022 по 18.01.2023, що становить 184 дні), та правових висновків Верховного Суду в подібних правовідносинах, належна сума за час затримки розрахунку позивачу становить 85179,12 грн (462,93 грн х 184 дні).
Відтак, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, який належить до виплати позивачеві, складає 167733,43 грн (82554,31 грн + 85179,12 грн).
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 245 КАС України, позовні вимоги необхідно задовольнити у спосіб прийняття судом рішення шляхом визнання протиправними дій ВЧ НОМЕР_1 щодо не проведення своєчасного повного розрахунку з позивачем при звільненні зі служби та стягнення з відповідача на користь позивача середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 167733,43 грн.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення своєчасного повного розрахунку із ОСОБА_1 при звільненні зі служби.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 167 733,43 грн (сто шістдесят сім тисяч сімсот тридцять три гривні 43 копійки).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Суддя Р.С. Денисюк