Ухвала від 28.05.2025 по справі 757/23925/17-к

Cправа №757/23925/17-к

Провадження №11-кп/991/101/25

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

28 травня 2025 року місто Київ

Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , перевіривши апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 30 квітня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2025 року ухвалою Вищого антикорупційного суду визнано неповажними причини неприбуття в судове засідання 11.12.2024 обвинуваченого ОСОБА_2 та накладено на ОСОБА_2 грошове стягнення у розмірі 6 056 гривень.

27 травня 2025 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2 , у якій він просить скасувати зазначену ухвалу.

Вважаю, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Передбачене положеннями КПК України право на оскарження судових рішень є важливою гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників кримінального провадження і процесуальним інструментом виправлення судової помилки.

В той же час право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватись у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення Європейського суду з прав людини від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).

Згідно з ч.1 ст.392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції у випадках, передбачених КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.392 КПК України ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

З наведеного слідує, що ухвали суду першої інстанції, крім ухвал, зазначених у п.2 ч.1 та абзаці 2 ч.2 ст.392 КПК України, можуть бути оскаржені лише у випадках, які передбачені КПК України.

Однак, КПК України не передбачає оскарження ухвали суду першої інстанції про визнання неповажними причини неприбуття обвинуваченого в судове засідання та накладення на нього грошового стягнення, постановленої під час судового провадження.

Відповідно до ч.4 ст.399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки апеляційну скаргу подано на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 30 квітня 2025 року, яка згідно із приписами КПК України не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Керуючись ст. 392, 399 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 30 квітня 2025 року.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців.

Суддя: ОСОБА_1