Номер провадження 22-ц/821/979/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №699/1334/24 Категорія: 305010000 Гусарова В. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
27 травня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
судді секретарГончар Н.І., Новіков О.М. Любченко Т.М.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 14.03.2025 (повний текст складено 14.03.2025, суддя в суді першої інстанції Літвінова Г.М.) у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання,
у серпні 2024 року ТОВ «Брайт Інвестмент» звернулось до суду з позовом, яким просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь інфляційні втрати і 3% річних у розмірі 158 637,85 грн. Крім цього, позивач просив стягнути на свою користь судові витрати, в тому числі і на правову допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.08.2008 між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «НАДРА» укладено кредитний договір № 205/112/МБ/2008-980 на підставі якого ВАТ КБ «НАДРА» надав відповідачу кредитні кошти на суму 173 000,00 грн.
Того ж дня, з метою забезпечення виконання умов кредитного договору, між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «НАДРА» було укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_2 у разі невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору стає солідарним боржником та відповідає перед банком всім своїм майном, яке їй належить на праві власності та особистими коштами.
Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду від 22.06.2012 у справі №2310/1034/2012 позов ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто солідарно відповідачів заборгованість по кредитному договору № 205/112/МБ/2008-980 від 19.08.2008 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку “Надра» в сумі 257422,92 грн, судовий збір у розмірі 2574,22 грн. Дане рішення не виконане.
Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 06.02.2023 по справі № 2310/1034/2012 замінено стягувача у виконавчих листах, виданих на підставі рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області у вказаній справі № 2310/1034/2012, а саме ПАТ КБ «Надра» на ТОВ «Брайт Інвестмент» .
Позивач вказує, що внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Трирічна позовна давність відраховується з дати нарахування інфляційних втрат та 3% річних, а саме з 01.05.2017. З урахуванням змін до ЦК України, які введені в дію на підставі Закону України № 540-ІХ з 02.04.2020 та Закону України №2120-1X з 17.03.2022, позовна давність щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних, починаючи з 02.04.2020 року була продовжена та станом на дату подачі цього позову не пропущена.
Відповідно до розрахунку інфляційних втрат і 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, яке становить 257422,92 грн, за період з 01.05.2017 року по 23.02.2022 року (дата розрахунку до введення Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 воєнного стану) розмір нарахованих інфляційних втрат і 3% річних на суму боргу становить 158 637,85 грн., що складається з: інфляційне збільшення - 121 420,84 грн, 3% річних - 37217,01 грн, про стягнення яких і просив позивач у своєму позові.
Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 14.03.2025 в задоволенні позовних вимог у справі відмовлено з посиланням на те, що ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду у справі №2310/1034/2012 від 23.07.2024, яка набрала законної сили 07.08.2024, позивачу як стягувачу відмовлено у видачі дубліката виконавчого документа та поновленні строку для пред'явлення його до виконання. Отже суд прийшов до висновку, що вимоги позивача, які виникли на підставі рішення Корсунь-Шевченківського районного суду від 22.06.2012 у справі №2310/1034/2012 не можуть бути захищені в судовому (примусовому) порядку, оскільки зобов'язання стало натуральним.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач 15.04.2025 засобами поштового зв'язку подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Обґрунтовуючи скаргу, позивач посилався на те, що суд необґрунтовано відмовив йому у задоволенні позову, оскільки до нього на підставі договору відступлення права вимоги перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема, право на звернення до суду щодо стягнення сум, передбачених ст. 625 ЦК України.
Підставами звернення з позовом по даній справі є не виконання рішення суду від 29 листопада 2010 року про стягнення заборгованості за кредитним договором, а захист прав кредитора відповідно до положень ст. 625 ЦК України, оскільки кредитор в разі невиконання боржником зобов'язання по поверненню грошей, має право нараховувати на суму заборгованості 3% річних та інфляційні втрати, в разі, якщо боргове зобов'язання виражене у гривні, до належного виконання зобов'язання. При цьому, поручитель відповідає в тому ж обсязі, що і боржник.
Також вказує, що аргументи суду про те, що оскільки позивачу було відмовлено у видачі дубліката виконавчого документа та поновленні строку для пред'явлення його до виконання, отже вимоги останнього у цій справі не можуть бути захищені в судовому (примусовому) порядку, оскільки зобов'язання стало натуральним, не відповідають дійсності, так як кредитор вже скористався судовим захистом та рішенням суду з боржника стягнуто суму основного боргу, отже таке зобов'язання вже не є натуральним.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів адвокат Перебийніс С.В. просила у задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, скільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків.
При розгляді справи встановлено, що 19.08.2008 між ВАТ КБ «Надра» і ОСОБА_1 був укладений договір Кредитування комерційного автотранспорту №205/112/МБ/2008-980 (а.с.22-24), згідно якого останньому був наданий кредит в сумі 173000,00 грн на придбання автотранспортного засобу, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,7 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом ( п.1.1.3.1, 1.1.4 договору).
З метою належного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань між Банком та ОСОБА_2 19.08.2008 укладено договір поруки (а.с.25).
Згідно з п. 1.1. договору поруки поручитель поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору №205/112МБ/2008-980 від 19.08.2008, в тому числі повернути до 16.08.2013 кредит в сумі 173000 грн., сплатити відсотки за користування кредитними коштами, сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеня).
Відповідно до п.1.2. договору поруки позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов'язань, вказаних в п.1.1. цього договору повністю чи у будь-якій частині як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.
Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду від 22.06.2012 у справі №2310/1034/2012 позов ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість по кредитному договору № 205/112/МБ/2008-980 від 19.08.2008 на користь ПАТ КБ “Надра» в сумі 257422,92 грн, судовий збір у розмірі 2574,22 грн. Це рішення набрало законної сили 02.07.2012 (а.с.28-29).
20.08.2012 судом були видані виконавчі листи.
Відповідно до Договору №GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги від 05.08.2020 укладеного між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» право вимоги за кредитним договором та всіма іншими похідними договорами перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (а.с.12-16).
Відповідно до Договору №GL48N718070_blank_08 про відступлення прав вимоги від 17.08.2021 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (первинний кредитор) та ТОВ «Брайт Інвестмент» (новий кредитор) право вимоги за кредитним договором та всіма іншими похідними договорами перейшло до ТОВ «Брайт Інвестмент», разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід'ємними частинами (а.с.17-21).
Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду від 06.02.2023 замінено стягувача у виконавчих листах з виконання рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 22.06.2012 у цивільній справі № 2310/1034/2012 за позовом ПАТ КБ “Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме стягувача ПАТ «Комерційний банк «Надра» замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент». Ця ухвала набрала законної сили 06.02.2023 (а.с.30-33).
Відповідно до наявної в ЄДРСР ухвали Корсунь-Шевченківського районного суду у справі №2310/1034/2012 від 23.07.2024 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання по справі №2310/1034/2012.
Під час розгляду цієї справи було встановлено, що у період з 05.10.2012 до 21.07.2016 у провадженні державного виконавця перебувало виконавче провадження № 34597837 з виконання виконавчого листа 2310/1034/2012, виданого 20.08.2012 Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» боргу в сумі 257422,92 грн (солідарно).Державним виконавцем вжито заходів примусового виконання рішення та 21.07.2016 винесено постанову про завершення виконавчого провадження, на підставі п. 5 ч. 1 cт. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) (у редакції чинній на момент винесення рішення), у зв 'язку з тим, що неможливо встановити місце проживання, перебування боржника.
Враховуючи, що на день звернення до суду позивача у цій справі відповідачами не виконано рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 22.06.2012 у справі № 2310/1034/2012, позивач вважає, що відповідачі відповідно до ст. 625 ЦК України, зобов'язані сплатити суму боргу із урахуванням 3 % річних, що відповідно до розрахунку позивача становить 37217,01 грн, та суму нарахованих інфляційних втрат, що становить 121420,84 грн.
Правовідносини, які виникли між сторонами справи на підставі викладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц.
Судом встановлено, що позивач ТОВ «Брайт Інвестмент» набуло права кредитора на підставі договору відступлення прав вимоги згідно вимог ст.ст. 512, 514 ЦК України, при цьому до нього перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Частиною 1 статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
На момент відступлення права вимоги за вищевказаними договорами відповідачем та поручителем не було виконано рішення суду, а отже вимога є дійсною.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена правова позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18.
Оскільки до позивача перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, до нього перейшло також і право кредитора на звернення до суду з вимогою про стягнення сум, передбачених ст. 625 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість, стягнута з відповідачів рішенням суду, ними не погашена, відтак їх боргове зобов'язання, виражене у грошових коштах, перед позивачем, як новим кредитором, продовжує існувати.
За таких обставин позивач, як новий кредитор, має право на звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача на його користь інфляційних витрат та 3% річних за прострочення виконання останніми грошового зобов'язання.
У даному випадку апеляційний суд приймає до уваги, що грошове зобов'язання відповідача фактично виникло з рішення суду від 22.06.2012, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, відтак, строки позовної давності до таких основних грошових зобов'язань застосовані бути не можуть, адже рішення суду виконується незалежно від пред'явлення інших позовів.
Звернення до суду з позовними вимогами про примусове виконання рішення суду, яке набрало законної сили та до яких можуть бути застосовані наслідки спливу строків позовної давності, нормами чинного законодавства не передбачено. Таким чином позовні вимоги у даній справі підлягають до задоволення, що свідчить про обґрунтованість доводів позивача у справі.
Висновки суду першої інстанції про те, що зобов'язання між сторонами є натуральним, а тому положення ст. 625 ЦК України не підлягають застосуванню, на думку колегії суддів є помилковими, оскільки в даній справі основна вимога кредитора вже захищена судом у рішенні Корсунь-Шевченківського районного суду від 22.06.2012 у справі №2310/1034/2012 за яким з відповідачів стягнуто суму заборгованості (грошові кошти), а отже зобов'язання не можна вважати натуральним .
Крім того, у правових висновках Верховного Суду, викладених у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 910/16945/14, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17, № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, від 13 листопада 2019 року у справі № 359/191/17, Верховний Суд врахував, що позивачами отримано судовий захист, зобов'язання не трансформувалося у натуральне, оскільки позивач в судовому провадженні, у якому розглядалися вимоги про стягнення заборгованості за договором, отримав судовий захист, стягнуто заборгованість за договором.
Отже якщо кредитор вже скористався судовим захистом та рішенням суду з боржника стягнуто суму основного боргу, то таке зобов'язання вже не є натуральним, а кредитор має право на отримання сум передбачених ст. 625 ЦК України, у тому числі, за останні три роки до моменту пред'явлення позову.
Та обставина, що позивачу було відмовлено у видачі дубліката виконавчого документа та поновленні строку для пред'явлення його до виконання не має правового значення для наявності підстав щодо нарахування платежів, визначених ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 14.03.2025 у даній справі слід скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права - ст. 625 ЦК України, та прийняти постанову про задоволення позовних вимог.
На підставі ст. 141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позовних вимог та вимог апеляційної скарги з відповідачів з кожного окремо на користь позивача слід стягнути по 3028,00 грн. судового збору, сплаченого за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - задовольнити.
Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 14.03.2025 у даній цивільній справі - скасувати.
Позовні вимоги ТОВ «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» заборгованість у вигляді інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 158 637,85 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» 3028,00 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» 3028,00 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 27.05.2025
Суддя-доповідач
Судді