Провадження № 11-сс/821/231/25 Справа № 705/4301/24 Категорія: ст.176,181 КПК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
27 травня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Головуючої-суддіОСОБА_2
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря прокурора захисника підозрюваної - адвоката ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7
підозрюваної ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкасив режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора Уманської окружної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 травня 2025 року, якою застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки республіки Молдова, громадянки України, з середньою освітою, не заміжньої, яка має на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 321 КК України,-
Старший слідчий слідчого відділу Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області з клопотанням, погодженим керівником Уманської окружної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно ОСОБА_8 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 321 КК України.
Ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 травня 2025 року у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_10 про застосування відносно підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави - відмовлено та застосовано відносно підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без використання електронних засобів контролю строком на 60 днів, тобто до 30 червня 2025 року включно з покладенням, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України на підозрювану таких процесуальних обов'язків:
- заборони цілодобово залишати місце проживання у АДРЕСА_1 , крім випадків виклику до слідчого, прокурора або суду;
- зобов'язання з'являтися за кожною офіційною вимогою до Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, Уманської окружної прокуратури, Уманського міськрайонного суду Черкаської області;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування із свідками, іншими підозрюваними та будь-яким іншим із учасників у даному кримінальному провадженні, за винятком спілкування у передбаченому законодавством порядку з прокурором, судом, захисниками підозрюваної та необхідності спілкування безпосередньо в ході судового розгляду.
Дозволено підозрюваній ОСОБА_8 в період введення воєнного стану на території України після сигналу «Повітряна тривога» і протягом 15 хвилин після сигналу «Відбій повітряної тривоги» відлучатись з визначеного в ухвалі місця проживання з метою перебування останньої в укритті.
Згідно з ухвалою слідчого судді, застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту мотивовано тим, що слідчий суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 зазначених кримінальних правопорушень, а також про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування і суду, а також існує вірогідність впливу підозрюваної на свідків, у тому числі понятих та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, розуміючи, що ій загрожує, серед інших, покарання у виді конфіскації майна, може вживати заходи для його швидкого відчуження з метою унеможливлення накладення на це майно арешту.
Разом з тим, слідчий суддя визнав непереконливими доводи старшого слідчого і прокурора, що застосування відносно ОСОБА_8 більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, слідчий суддя послався на врахування даних про особу підозрюваної, а тому вирішила застосувати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною через невідповідність викладених у ній висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить її скасувати і постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 30 червня 2025 року, без можливості внесення застави.
Зокрема, апелянт стверджує, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється в участі у злочинній організації та у вчиненні в її складі особливо тяжких і тяжких злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних та сильнодіючих лікарських засобів. Наведене вказує на підвищену та виняткову суспільну небезпечність, як самої особи ОСОБА_8 , так і інкримінованих їй діянь.
Крім того, прокурор запевняє, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, наголошує, що слідчим суддею не враховано вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі в разі доведення її вини та відсутність доказів, що свідчать про міцність її соціальних зв'язків. Отже, на думку автора апеляції, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти вказаним у клопотанні ризикам.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її з наведених в ній підстав, пояснення підозрюваної ОСОБА_8 та її захисника-адвоката ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_9 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Частина перша ст. 404 КПК України (далі КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при розгляді клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та при обранні відносно особи запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту визначені положеннями ст. ст. 177, 178, 181, 183 КПК.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Як встановлено в ході апеляційного перегляду ухвали слідчого судді, оскаржуваною ухвалою було відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого відділу Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_10 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 42024252100000051 від 02 липня 2024 року та застосовано відносно неї запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без використання електронних засобів контролю строком на два місяці, тобто до 30 червня 2025 року включно із покладенням на неї відповідних процесуальних обов'язків.
Таке рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає недостатньо обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги прокурора такими, що знайшли своє часткове підтвердження в ході розгляду клопотання, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим відділом Уманського РУП ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024252100000051, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 липня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 306 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що з метою вчинення особливо тяжких злочинів (незаконного придбання, зберігання та перевезення з метою збуту та незаконного збуту наркотичних засобів, а також сильнодіючого лікарського засобу - дифенгідрамін (димедрол) у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше квітня місяця 2024 року, точної дати, часу та місця в ході досудового розслідування не встановлено, до ОСОБА_8 звернулася ОСОБА_11 , яка будучи особою без визначеного роду занять, володіючи якостями лідера, організаторськими здібностями, керуючись корисливим мотивом і прагненням до наживи, маючи надійний канал поставки наркотичних засобів та сильнодіючих лікарських засобів, запропонувала останній увійти до складу стійкого ієрархічного об'єднання - злочинної організацію, з метою протиправного збагачення, шляхом вчинення систематичного незаконного придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконного збуту наркотичних засобів та сильнодіючих лікарських засобів на території м. Одеса та м. Черкаси.
Таким чином, ОСОБА_8 , надавши свою згоду на пропозицію ОСОБА_11 , погодившись на умови останньої стала учасником очолюваної ОСОБА_11 злочинної організації.
20 квітня 2025 року ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 306 КК України.
Під час розгляду вказаного клопотання слідчий суддя з'ясувала, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 321 КК України.
Перевіряючи доводи клопотання старшого слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшла правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_8 (від 9 до 12 років) з конфіскацією майна у разі визнання її винною у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, а також з огляду на характер і ступінь суспільної небезпечності самих кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вона підозрюється. Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається старший слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, а також незаконно впливати на свідків, у тому числі понятих та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, а також доведено ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, тобто такі ризики, на думку колегії суддів, є доведеними стороною обвинувачення.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, зазначені у п.п. 1-3 цієї частини.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Загальне правило в практиці ЄСПЛ - особа, обвинувачена в правопорушенні, завжди має перебувати на волі до початку судового розгляду її справи, якщо держава не наведе «відповідних і достатніх» підстав для тримання цієї особи під вартою. Тобто саме держава в особі слідчого чи прокурора, які звертаються з клопотанням до суду, має довести необхідність тримання під вартою конкретної особи. Натомість суд вирішує питання про те, чи є достатні підстави тримати особу під вартою на основі принципу змагальності, та повинен обов'язково виходити з презумпції на користь свободи.
Будь-яке позбавлення волі має узгоджуватися з метою захисту особи від свавілля (рішення в справі «Вітольд Литва проти Польщі»). У практиці ЄСПЛ поняття «свавілля» для цілей пункту 1 статті 5 Конвенції має більш широке значення, ніж просто недотримання національного законодавства. ЄСПЛ зауважує, що позбавлення волі може бути законним з точки зору внутрішнього права, проте свавільним у розумінні Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення в справах «Креанге проти Румунії», «А. та інші проти Сполученого Королівства»).
Слідчий суддя вважала доведеним в ході розгляду клопотання наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема те, що оскільки підозрювана ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 321 КК України, санкцією ч. 3 ст. 307 КК України передбачено покарання у виді реального позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна, підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; підозрювана ОСОБА_8 може зустрічатися зі свідками у вказаному кримінальному правопорушенні, зокрема понятими, які були присутні під час вилучення наркотичних засобів у закупника, та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні, таким чином зможе вплинути на їх свідчення для зміни показань на її користь, як під час досудового розслідування так і в суді.
Проте, на переконання колегії суддів, при обранні міри запобіжного заходу ОСОБА_8 , слідчий суддя дійшла помилкового висновку про можливість застосування до підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, а саме домашнього арешту.
Так, відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Кримінальні правопорушення, в скоєнні яких підозрюється ОСОБА_8 може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення, як виключну міру запобіжного заходу.
Окрім цього, Європейський суд з прав людини зазначав, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справі «Бекчиєв проти Молдови»).
З урахуванням вимог статей 177, 178, 183 КПК України, враховуючи обґрунтованість повідомленої підозри, тяжкість злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 один з яких (ч.3 ст.307 КК України), є особливо тяжким злочином, відповідальність за вчинення якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років, участь в злочинній організації, а також тяжкість ймовірного покарання за інкриміновані діяння та пов'язаних із цим негативних наслідків, конкретні обставини кримінальних правопорушень, встановлені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України ризики, що оцінені в сукупності з наданими даними про особу підозрюваної, яка має постійне місце проживання, не працює, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судима, колегія суддів дійшла висновку, що існують правові підстави для застосування до підозрюваної виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, та відсутністю підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів, оскільки вони недостатні для забезпечення її належної процесуальної поведінки.
Колегія суддів зазначає, що висновки про ступінь ризиків мають бути зроблені за результатами аналізу фактичних обставин кримінального правопорушення та особистих даних підозрюваної (характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, відсутністю місця роботи, утриманців, тощо), її поведінки під час досудового розслідування (наявність або відсутність спроб ухилитись від органів влади, способу життя, способу самозабезпечення тощо). При цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду чи вчинить нове кримінальне правопорушення. Чинний КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. На думку колегії суддів, доводи сторони захисту про відсутність ризиків є необґрунтованими, оскільки прокурор довів як їх наявність, так і можливість їх існування у майбутньому.
Колегія суддів вважає, що міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, є пропорційною меті забезпечення кримінального провадження та, за обставин даного кримінального провадження, є саме таким запобіжним заходом, який буде достатнім стримуючим засобом, що здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_8 та запобіганню ризикам, доведеним прокурором, та, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам. Доказів на підтвердження того, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, є невиправданим, стороною захисту надано не було і колегією суддів обставин для такого висновку не встановлено.
При застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на виконання ч.ч. 2, 3 ст. 183 КПК України колегія суддів вважає необхідним визначити розмір застави як альтернативний запобіжний захід.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати її буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи конкретні обставини та тяжкість правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_8 , дані про особу і майновий стан підозрюваної, а також дані, що містяться в долучених до матеріалів клопотання протоколах за результатами проведення слідчих дій, в тому числі негласних розшукових, які дають на даній стадії кримінального провадження наявність достатніх підстав для висновку про обґрунтованість підозри щодо ОСОБА_8 , враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, встановлені ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що належний контроль за поведінкою підозрюваної та дієве запобігання встановленим в провадженні ризикам неможливе шляхом застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою. При цьому розмір застави має бути встановлений в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на переконання колегії суддів може гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків, не будучи завідомо непомірним для неї.
Крім того, колегія суддів, вважає необхідним у разі звільнення з-під варти внаслідок внесення застави покласти на підозрювану обов'язки, передбачені у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні - частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 181, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, суд,-
Апеляційну скаргу прокурора Уманської окружної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 травня 2025 року, якою застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без використання електронних засобів контролю строком на 60 днів, тобто до 30 червня 2025 року включно із покладенням, відповідно до ч.5 ст.194 КПК України процесуальних обов'язків відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 321 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 30 червня 2025 року.
Строк тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту взяття підозрюваної під варту до 30 червня 2025 року включно.
Визначити підозрюваній ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 200 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) гривень, після внесення якої підозрювана звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому вона перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цієї підозрюваної під вартою.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Підозрювана, або заставодавець, мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок з наступними реквізитами: отримувач - Черкаський апеляційний суд (рахунок отримувача: UA448201720355209002000091640 ; банк отримувача: ДКСУ у м. Київ; МФО 820172 ; код ЄДРПО 42255820), та надати документ, що підтверджує внесення застави слідчому, прокурору або суду у провадженні яких перебуває кримінальне провадження.
У разі звільнення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти внаслідок внесення застави, покласти на підозрювану наступні процесуальні обов'язки:
- не відлучатися з АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду, крім випадків виклику до слідчого, прокурора або суду;
- з'являтися за кожною офіційною вимогою до Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, Уманської окружної прокуратури, Уманського міськрайонного суду Черкаської області;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування із свідками, іншими підозрюваними та будь-яким іншим із учасників у даному кримінальному провадженні, за винятком спілкування у передбаченому законодавством порядку з прокурором, судом, захисниками підозрюваної та необхідності спілкування безпосередньо в ході судового розгляду.
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваної з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у цій ухвалі, підозрювана зобов'язана виконувати покладені на неї процесуальні обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрювана вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваній, що у разі невиконання покладених на неї процесуальних обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні.
Ухвала апеляційного суду відповідно до вимог, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4