Справа № 525/573/25
Провадження №2-з/525/2/2025
27 травня 2025 року селище Велика Багачка
Великобагачанський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді Прасол Я.В.,
секретаря судового засідання Корж Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка заяву ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Бакуліним Дмитром Олександровичем про забезпечення позову до подачі позовної заяви,
26.05.2025 ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Бакуліна Д.О. звернулась до суду з заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просить суд накласти арешт на автомобіль марки «CUPRA FORMENTOR», Vin-код НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , що зареєстрований на ОСОБА_2 . Обгрунтовуючи вказану заяву посилається на те, що 20.09.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, у провадженні Ренійського районного суду Одеської області перебуває справа про розірвання шлюбу. У період шлюбу сторонами було придбано автомобіль «CUPRA FORMENTOR», днз НОМЕР_2 . Вказаний автомобіль зареєстрований на ОСОБА_2 , належним користувачем визначена ОСОБА_1 . Заявник має намір звернутися до суду з позовною заявою про визнання автомобіля спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна. В особистій розмові, від ОСОБА_2 їй стало відомо, що останній планує продаж вказаного автомобіля, з метою уникнення його поділу через суд. Оскільки існує ризик, що майно може бути відчужене без згоди ОСОБА_1 на користь третіх осіб, тому вона звернулась до суду із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
Згідно положень ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на вказане, розгляд заяви в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України проводиться судом без повідомлення учасників справи. Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, мотиви і обґрунтування заяви, суд приходить до наступних висновків.
Право на ефективний судовий захист закріплено у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
За змістом правового висновку Верховного суду, викладеного у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою, а доводи, викладені в ній свідчити про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
ОСОБА_1 просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно (автомобіль), який полягає у накладенні заборони його відчуження у будь-який спосіб з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Суд вважає, що заявником в достатній мірі обґрунтовано необхідність вжиття вказаного вище заходу забезпечення позову до його подання, враховуючи, що спір виник з приводу визнання спільною сумісною власністю подружжя та поділу майна, що було набуто подружжям у шлюбі: автомобіля марки «CUPRA FORMENTOR», Vin-код НОМЕР_1 , днз НОМЕР_2 , що зареєстрований на ОСОБА_2 , який може бути відчуженим у ході розгляду справи відповідачем, що ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду.
За таких обставин накладення арешту на майно, що перебуває у власності ОСОБА_2 , є обгрунтованим, оскільки через ризик відчуження майна на користь третіх осіб невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту автомобіля може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення її позову та призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду.
При цьому, судом враховано, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно лише тимчасово обмежить права ОСОБА_2 щодо розпорядження майном, яке фактично перебуває у його власності, у той час, як вжиття такого заходу забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності та обґрунтованості.
Ураховуючи викладене, суд приходить до переконання, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Оскільки забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно не спричиняє жодних матеріальних збитків відповідачу, суд не вимагає від заявника забезпечення збитків відповідача, які можуть бути спричинені арештом майна.
Керуючись статями 149, 150, 153, 260-261, 353 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Бакуліним Дмитром Олександровичем про забезпечення позову до подачі позовної заяви - задовольнити.
Накласти арешт на автомобіль марки «CUPRA FORMENTOR», Vin-код НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , що зареєстрований на ОСОБА_2 .
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15 денний строк з дня проголошення ухвали.
Суддя Я.В.Прасол