Справа №377/291/25
Провадження №1-кп/377/31/25
28 травня 2025 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 в режимі відео-конференції, розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі клопотання прокурора Славутицького відділу Вишгородської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111270000043 від 04 квітня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,
21.05.2025 року до суду надійшов з Вишгородської окружної прокуратури Київської області обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, з реєстром матеріалів досудового розслідування, розпискою обвинуваченого про отримання копії обвинувального акта.
Ухвалою судді від 21 травня 2025 року призначено підготовче судове засідання.
28 травня 2025 року прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів з утриманням в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор».
Клопотання обґрунтував тим, що Ухвалою слідчого судді Славутицького міського суду Київської області від 05.04.2025 відносно ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 02.06.2025 з можливістю внесення застави у розмірі 121120,00 гривень, з утриманням останнього в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор».
Ухвалою від 30.04.2025 Київського апеляційного суду ухвалу слідчого судді Славутицького міського суду Київської області від 05.04.2025 залишено без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_4 залишено без задоволення.
05.04.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру в незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту особливо небезпечного психотропної речовини у великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна.
Після отримання висновків судових експертиз, слідчим 20 травня 2025 року винесена постанова про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення в даному кримінальному провадженні з ч. 2 ст. 307 КК України на ч. 3 ст. 307 КК України та повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 307 КК України.
Ризики, передбачені п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання та в подальшому продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовжують існувати. За період тримання ОСОБА_4 під вартою не виникло нових обставин, які б виключили існування на цей час вищевказаних ризиків.
Так, наявність ризиків стверджується суворістю покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку доведенння його вини у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 307 КК України, оскільки усвідомлює, що вчинений ним злочин є особливо тяжким та тягне за собою покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, з відбуванням його в місцях позбавлення волі, та відсутність реєстрації на території міста Славутич.
ОСОБА_4 без обрання до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе продовжити злочинну діяльність оскільки підозрюваний ОСОБА_4 не має постійного місця роботи та законного джерела доходів, а відтак може продовжувати вчиняти злочини вказаної категорії з метою отримання доходу.
ОСОБА_4 буде незаконно впливати на свідка у даному кримінальному провадженні, оскільки підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності може вчиняти дії щодо психологічного та фізичного тиску на свідка, який разом з ним подорожував та в подальшому був допитаний в якості свідка у вказаному кримінальному провадженні.
Менш суворі запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти уникненню вказаних ризиків.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні підтримав подане клопотання та просив його задовольнити, посилаючись на викладені в ньому обставини.
Захисник заперечував щодо клопотання прокурора, просив обрати обвинуваченому більш м'який запобіжний захід, у вигляді нічного домашнього арешту за місцем проживання.
Обвинувачений у підготовчому судовому засіданні підтримав думку захисника щодо клопотання прокурора, повідомив, що його брат зможе допомагати йому, просив обрати йому більш м'який запобіжний захід.
Згідно ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до вимог статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 цієї статті підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За правилами п. 4 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Чинним КПК не передбачено продовження строку дії жодного із видів запобіжного заходу, окрім тримання під вартою. Лише таківиди запобіжних заходів як тримання підвартою та домашній арешт мають строк дії, про що зазначається в ухвалі.
Крім цього, за нормою ст. 199 КПК України, суд під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою може або задовольнити його, або відмовити в його задоволенні. На відміну від норми ст. 194 КПК України, суд під час розгляду такого клопотання не може приймати рішення про застосування більш м'якого виду запобіжного заходу, оскільки предметом розгляду є не обрання певного виду запобіжного заходу, а продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою за спеціальною нормою КПК України.
Щодо обґрунтованості підозри (обвинувачення).
В обвинувальному акті, наданому суду зокрема викладене формулювання обвинувачення та фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які прокурор вважає доведеними. Оцінка ж обґрунтованості пред'явленого особі обвинувачення, судом здійснюватиметься після закінчення судового розгляду під час ухвалення вироку.
Щодо ризиків кримінального провадження.
Згідно зі статтями 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, з усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі - Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим лише тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням органів досудового розслідування (попереднього слідства).
Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об'єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до статті 178 КПК України, слідчий суддя враховує, крім іншого, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі доведеності його вини в інкримінованому злочині, майновий стан підозрюваного, його вік, міцність його соціальних зв'язків.
Суддя погоджується із тим, що ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст.177 КПК України щодо переховування підозрюваного ОСОБА_4 продовжує існувати. Наявність даного ризику стверджується суворістю покарання, яке загрожує підозрюваному у випадку доведеності його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, що суд зобов'язаний враховувати відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України. При оцінці ризиків, судом враховуються дані про особу підозрюваного, конкретні обставини вчинення злочину, у якому він підозрюється, а також існування реальної можливості переховування від суду з урахуванням суспільно-політичної обстановки в державі, введенням воєнного стану та існуванням непідконтрольних державі територій, ступінь вказаного ризику є надзвичайно високим. Матеріали клопотання не містять даних про наявність у підозрюваного соціальних зв'язків такої міцності, які можуть запобігти ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування, суду.
Прокурором в судовому засіданні також доведено, що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає в тому, що підозрюваний може незаконного впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, існує, оскільки свідки на даний час не допитані судом, і їх показання мають істотне значення у даному кримінальному провадженні.
Доведено ризик, передбачений п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, тобто ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, оскільки ОСОБА_4 не має постійного місця роботи та законного джерела доходів, а відтак може продовжувати вчиняти злочини з метою отримання доходу.
З урахуванням наведеного, оцінивши в сукупності всі обставини, передбачені статтею 178 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 статті 307 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, наявність достатніх підстав про існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаю, що будь-який інший запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, тому дане клопотання підлягає задоволенню і відносно підозрюваного необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що тримання обвинуваченого під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у його права і свободи, на час вирішення питання про продовження йому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
Відомостей щодо неможливості подальшого тримання обвинуваченого під вартою, в тому числі і за станом здоров'я, матеріали кримінального провадження не містять.
Відповідно до ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Зі змісту п.5 ч.4 ст.185 КПК України вбачається, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини передбачені статтями 177 та 178 КПК україни, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що є всі підстави для для продовження строку тримання ОСОБА_4 , під вартою без визначення застави.
На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 183, 197, 199 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Славутицького відділу Вишгородської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , обвинуваченому у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025111270000043 від 04 квітня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, на строк шістдесят днів до 26 липня 2025 року включно, з утриманням його в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.
Копію ухвали негайно після її оголошення вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику.
Встановити строк дії ухвали до 26 липня 2025 року.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим протягом п'яти днів з моменту вручення її копії.
Суддя ОСОБА_1