Справа № 367/8759/23
Провадження № 2-о/369/56/25
Іменем України
27.05.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.,
при секретарі судового засідання Осіповій В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Рубежівська» про встановлення факту, постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -
Заявниця ОСОБА_1 звернулась до Ірпінського міського суду Київської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: встановлення факту, постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Свою заяву обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка є матір'ю заявниці. Заявниця є єдиною спадкоємицею та прийняла спадщину шляхом фактичного вступу у спадщину, оскільки проживала разом з померлою.
Однак, заявниця зазначає, що для оформлення спадщини їй необхідно в судовому порядку підтвердити проживання разом з матір'ю на час відкриття спадщини, а тому просила суд встановити факт постійного проживання із спадкодавцем ОСОБА_2 її дочки ОСОБА_1 на час відкриття спадщини.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київського міського суду від 02 листопада 2023 року цивільну справу передано для розгляду за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В. від 04 грудня 2023 року заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
На виконання ухвали суду 01 квітня 2024 року та 08 травня 2024 року до суду надійшли уточнена заява про встановлення факту проживання зі спадкодавцем та прийняття спадщини.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 травня 2024 року відкрито провадження по справі та призначення справи до розгляду.
У судове засідання заявниця та її представник не з'явились. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник заявниці направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги заяви підтримав та просив задоволити.
У судове засідання представник заінтересованої особи не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Суд на підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України розгляд справи провів у відсутність сторін.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 02.10.2018 виконавчим комітетом Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Київської області. Померла ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 є рідною донькою померлої ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 25.06.1973 року.
Згідно довідки про внесення відомостей до ЄДДР №125436-2019 від 14.03.2019 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, з листа відділу ведення реєстру територіальної громади виконавчого комітету Ірпінської міської ради №08311/146 від 07.09.2023 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована разом зі спадкодавцем за однією адресою з 22.12.1989 року до дня смерті ОСОБА_2 .
Звертаючись до суду із даною заявою, ОСОБА_1 вказувала, що встановлення факту спільного проживання разом із ОСОБА_2 в судовому порядку потрібно їй для реалізації права на оформлення спадкового майна.
Разом з цим, з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії вбачається, що 03.08.2023 ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області. На підставі її заяви було відкрито спадкову справу №128/2023. Нотаріусом було встановлено, що ОСОБА_1 є дочкою та спадкоємцем до майна померлої ОСОБА_2 , а також те, що вона прийняла спадщину, оскільки на день смерті мешкала разом з померлою за однією адресою. Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку ОСОБА_1 відмовлено у зв'язку з тим, що не встановлено склад спадкового майна, а саме - розмір частки земельної ділянки.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав на підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 ч. 2 статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
З пунктів 1, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (зі змінами) убачається, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Статтею 318 ЦПК України встановлені вимоги до змісту заяви, у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.
У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт (ч. 1 ст. 319 ЦПК України).
Таким чином, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету його встановлення.
Як вбачається із заяви ОСОБА_1 , метою заявленого нею встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є необхідність здійснення нею реалізації її права на оформлення спадщини. Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що нотаріусом при вирішення питання відкриття спадщини з інших документів, які є достатніми для здійснення нотаріальної дії по відкриттю спадкової справи та встановлення кола спадкоємців було встановлено факт прийняття ОСОБА_1 спадщини у встановленому Цивільним Кодексом України порядку та у встановлені строки.
Частина перша ст. 319 ЦПК України зобов'язує суд у рішенні про встановлення факту, що має юридичне значення, серед іншого зазначити мету встановлення факту.
До сфери п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України також належать суміжні способи захисту прав, що не вносять змін до існуючих правовідносин. Зокрема, у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
На відміну від позовного провадження, окремому провадженню притаманні такі ознаки, які характеризують його структурну самостійність та прикладну значущість і які визначаються такою суттєвою ознакою, як безспірність розгляду справ, що віднесені до окремого провадження. Важливою також є не тільки конкретна мета встановлення факту, а його зв'язок із певним суб'єктивним матеріальним правом.
Важливе значення має вимога про обов'язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.
Суд у даній справі не встановив факт порушення особистих прав заявниці, які б підлягали захисту у судовому порядку в обраний нею спосіб, та необхідність, дійсну мету встановлення (підтвердження) судом факту, про який просив заявник а також оспорення або ставлення факту під сумнів будь-ким.
Верховний Суд України у листі від 01.01.2012 «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» звертав увагу судів, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте, не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому, закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1. Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення, оскільки один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
В даному випадку, суд дійшов висновку, що заявниця звернулась до суду з метою закріплення факту, який ніким не оспорюються та не ставиться під сумнів, а тому заява не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 4-13, 19, 76-81, 259, 264-265, 273,293,315 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Рубежівська» про встановлення факту, постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 27 травня 2025 року.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ