Справа № 161/9291/25
Провадження № 1-кп/161/995/25
м. Луцьк 28 травня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участі:
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у Луцькому міськрайонному суді Волинської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №62024140130000839 від 02.11.2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцьк Волинської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , штаб сержанта ІІІ категорії групи зв'язку штабу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з військовим званням «сержант».
раніше не судимий
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286, ч. 1 ст 382 КК України,-
Досудовим розслідуванням встановлено, що молодшого сержанта ОСОБА_6 , який призваний на військову службу по мобілізації, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 206 від 03.08.2024 призначено на посаду радіотелеграфіста радіогрупи вузла зв'язку ІІІ категорії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 361 від 08.12.2023 молодшого сержанта ОСОБА_6 призначено на посаду штаб сержанта ІІІ категорії групи зв'язку штабу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Згідно ст. 1 Закону України «Про Національну гвардію України», абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», молодший сержант ОСОБА_6 являється працівником правоохоронного органу.
Під час проходження військової служби молодший сержант ОСОБА_6 у відповідності до вимог ст. ст. 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які затверджені Законом України №548-XIV від 24 березня 1999 року зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та Законів України, виконувати свої службові обов'язки, що визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, сумлінно вивчати військову справу, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно, бути дисциплінованим, пильним, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.
01 листопада 2024 року близько 16 години 20 хвилин молодший сержант ОСОБА_6 керуючи технічно справним транспортним засобом - автомобілем марки «BMW 320D» державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись по вулиці Європейській міста Луцька Волинської області, у напрямку перехрестя вулиці Львівська міста Луцька, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, всупереч вимогам ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», пунктів 1.5, 2.3 б), д), 10.1, 16.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (надалі - Правила дорожнього руху), проявив безпечність, не уважно стежив за дорожньою обстановкою, не переконався, що це не створить небезпеки чи перешкоди іншим учасникам руху, під час здійснення проїзду вищевказаного перехрестя із другорядної дороги у напрямку вулиці Львівська міста Луцька, не надав перевагу в русі велосипедисту ОСОБА_5 , який рухався на електровелосипеді червоно - чорного кольору марки «Formula» по головній дорозі вулиці Львівська міста Луцька у напрямку перехрестя вулиці Трутовського та допустив зіткнення із вищевказаним транспортним засобом.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 спричинені тяжкі тілесні ушкодження: закрита черепно - мозкова травма з гострою гематомою над твердою мозковою оболонкою лобної ділянки справа; перелом лобної кістки справа з переходом на орбіту; перелом передньої стінки верхньо - щелепового синусу справа; гематома навколо правого ока, забійне садно волосяної ділянки голови; закрита хребетна травма з переломом суглобового відростка 7 шийного хребця зліва, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
У прямому причинному зв'язку з виникненням вказаної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, перебувають порушення ОСОБА_6 вимог:
- ст. 14 Закону України «Про дорожній рух»: учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди громадянам;
- п. п. 1.5, 2.3 б), д), 10.1, 16.1 Правил дорожнього руху, а саме:
п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян;
п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі;
д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
п. 10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
п. 16.11. На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Крім того, ОСОБА_6 , будучи постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 липня 2024 року у справі №161/12727/24, яка набрала законної сили 29 липня 2024 року, визнаним винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та якою на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомлений з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, вчинив дії щодо її умисного невиконання.
Так, всупереч виконання вищевказаного рішення суду, ОСОБА_6 01 листопада 2024 року близько 16 години 20 хвилин, керував транспортним засобом марки «BMW 320D» державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись по вулиці Європейській міста Луцька Волинської області, у напрямку перехрестя вулиці Львівська міста Луцька, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, проявив безпечність, не уважно стежив за дорожньою обстановкою, не переконався, що це не створить небезпеки чи перешкоди іншим учасникам руху, під час здійснення проїзду вищевказаного перехрестя із другорядної дороги у напрямку вулиці Львівська міста Луцька, не надав перевагу в русі велосипедисту ОСОБА_5 , який рухався на електровелосипеді червоно - чорного кольору марки «Formula» по головній дорозі вулиці Львівська міста Луцька у напрямку перехрестя вулиці Трутовського та допустив зіткнення із вищевказаним транспортним засобом, після чого був зупинений працівниками Луцького РУП ГУНП у Волинській області.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою провину визнав повністю та погодився зі всім викладеним в обвинувальному акті обставинами. Потерпілому повністю відшкодував збитки, у скоєному щиро розкаюється.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 погодився з усіма обставинами викладеними в обвинувальному акті. Позови по відшкодування шкоди не заявляє, обвинувачений повністю відшкодував матеріальну та моральну шкоду. Претензій до нього немає. Просить ухвалити вирок на розсуд суду.
Відповідно до ст. 349 ч.3 КПК України в судовому засіданні, за згодою всіх учасників судового провадження, не досліджувались докази щодо фактичних обставин кримінального провадження, оскільки вони ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Допитавши обвинуваченого, потерпілого, дослідивши матеріали кримінального провадження щодо особи обвинуваченого, суд вважає, що подія злочину мала місце, провина обвинуваченого ОСОБА_6 доведена повністю та його дії правильно кваліфіковані як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, а саме в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили.
Згідно витягу з кримінального провадження, вказане правопорушення внесені до ЄРДР за №62024140130000839 від 02.11.2024 року.
Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, що скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 № 7 (із подальшими змінами), при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий, неодружений, в установах міста на обліку не перебуває, є військослужбовцем штаб сержанта ІІІ категорії групи зв'язку штабу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з військовим званням «сержант», згідно службової характеристики характеризується виключно позитивно, приймав участь у бойових діях, де проявив мужність та особисту відвагу, є учасником бойових дій, за місцем проживання характеризується виключно позитивно.
Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування шкоди в повному обсязі.
Обставин, які обтяжують покарання суд не встановив.
Крім того, вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_6 суд виходить із вимог ст.65 КК України та роз'яснень, що містяться в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", згідно яких суд призначає покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину (класифікації, обставин і способу його вчинення, характеру і тяжкості наслідків), даних про особу винного (вік, поведінку до вчинення злочину, наявність судимостей і адміністративних стягнень, тощо), та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Відповідно до ст.ст.50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи із вказаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 та від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 про призначення судом більш м'якого покарання.
Так, у рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: "Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України".
Відповідно до вимог ст.69 КК України і роз'яснень п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
При цьому, у кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу обвинуваченого він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, і впливають на пом'якшення покарання.
Так, згідно з положеннями ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, суд може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Отже, призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд керується приписами ч.2 ст.61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Обвинувачений ОСОБА_6 вчинив тяжкий злочин, раніше не засуджувався, тому суд вважає, що виправлення обвинуваченого та його перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.
Разом з тим, ОСОБА_6 є особою зовсім молодого віку, повністю визнав свою винуватість, у вчиненому розкаявся, повністю відшкодував шкоду потерпілому, усвідомив незаконність вчинених ним дій, має постійне місце реєстрації та проживання, на обліку в лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, є військовослужбовцем, учасником бойових дій, позитивно характеризується за місцем проходження служби, позитивно характеризується за місцем проживання, є не судимим та раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, при цьому ніяких суспільно-небезпечних наслідків не наступило, з врахуванням наведених обставин, що істотно знижують ступінь суспільної небезпеки вчиненого, вважає за можливе призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.2 ст.286 КК України з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
На підставі викладеного, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст. 50 КК України, обираючи міру покарання, передбачених санкцією закону, вважає за необхідне призначити останньому покарання у вигляді сплати штрафу в дохід держави.
На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальний правопорушень.
Речові докази: автомобіль марки «BMW 320D» державний номерний знак НОМЕР_2 , що зберігається на спеціальному майданчику ВЗРСМ ЦЗ Г, що за адресою: Волинська область, Луцький район, смт. Торчин, та належить ОСОБА_6 - повернути останньому; електровелосипед червоно - чорного кольору марки «Formula», що зберігається на спеціальному майданчику ВЗРСМ ЦЗ Г, що за адресою: Волинська область, Луцький район, смт. Торчин та належить ОСОБА_5 -повернути останньому.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою Луцького міськрайонного суду від 05.11.2024 року.
Керуючись ст. ст. 349, 368-370, 373-374 КПК України, суд,-
ОСОБА_7 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.382 та ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання:
-за ч.1 ст.382 КК України у вигляді сплати штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 17000 (сімнадцять тисяч) грн.
-за ч.2 ст.286 КК України із застосуванням ст.69 КК України та призначити покарання у вигляді сплати штрафу в доход держави у розмірі 3000 (трьох ста тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 51000 (п'ятдесят одна тисяча) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинання менш суворого більш суворим остаточно призначити покарання у вигляді сплати штрафу в доход держави у розмірі 3000 (трьох ста тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 51000 (п'ятдесят одна тисяча) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Речові докази: автомобіль марки «BMW 320D» державний номерний знак НОМЕР_2 , що зберігається на спеціальному майданчику ВЗРСМ ЦЗ Г, що за адресою: Волинська область, Луцький район, смт. Торчин, та належить ОСОБА_6 - повернути останньому; електровелосипед червоно - чорного кольору марки «Formula», що зберігається на спеціальному майданчику ВЗРСМ ЦЗ Г, що за адресою: Волинська область, Луцький район, смт. Торчин та н6алежить ОСОБА_5 -повернути останньому.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою Луцького міськрайонного суду від 05.11.2024 року.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя:
Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчий кімнаті.
Суддя: