Справа № 161/9919/25
Провадження № 1-кп/161/1012/25
м. Луцьк 27 травня 2025 року
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12015030010002262 від 01.08.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України,
Прокурор звернулась до суду із вказаним клопотанням, у якому вказує, що сектором дізнання Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12015030010002262 від 01.08.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, за фактом того, що у період часу з 21:00 год. 21.10.2014 року по 08:40 год. 22.10.2014 року, невстановлена особа, умисно, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, із новобудови за адресою: м. Луцьк, вул. Володимирська, 296, таємно викрала електропилу «Девольт», чим заподіяла ОСОБА_4 майнову шкоду.
Згідно висновку експерта № 215 від 13.10.2015 залишкова вартість торцювальної пили марки «Dewalt DWS 780»; на момент вчинення злочину, тобто станом на 22.10.2014, складала 11480,00 грн.
Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні становлять 429,66 грн., згідно відомостей довідки про проведення експертизи документів у кримінальному провадженні №12015030010002262.
За вказаним фактом 01.08.2015 відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження за №12015030010002262, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
Потерпілий у кримінальному провадженні: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 .
У ході досудового розслідування проведено ряд слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, однак не встановлено особу, яка вчинила вищевказане кримінальне правопорушення, підозра у вчиненні зазначеного злочину будь-якій особі не повідомлялась.
Враховуючи те, що з дня вчинення кримінального проступку по даний час пройшло понад десять років, дане кримінальне правопорушення не відноситься до особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі, а тому зазначене кримінальне провадження підлягає до закриття судом.
В судове засідання прокурор надала суду заяву про розгляд клопотання у її відсутності. Просила його задовольнити.
В судове засідання потерпілий ОСОБА_5 не з'явився, в телефонному режимі повідомив, що знаходиться за кордоном у відрядженні тому з'явитись на розгляд справи немає можливості. Також повідомив суду, що заяву на згоду з прийняттям рішення в порядку п.3-1 ч.1 ст.284 КПК України, а саме його закриття не писав.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України судове засідання проводиться за їх відсутності, а також не здійснюється фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді.
Дослідивши матеріали клопотання, матеріали кримінального провадження суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання прокурора Луцької окружної прокуратури слід відмовити, з наступних підстав.
Згідно з ч. 4 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті.
Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 284 КПК закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 3-1 ч.1 цієї статті, здійснюється судом за клопотанням прокурора.
Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Законність як засада кримінального провадження з огляду на ч. 2 ст. 9 КПК полягає у тому, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Тобто із зазначених норм кримінально-процесуального закону слідує, що кримінальне провадження за п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України може бути закрито після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин та оцінки слідчим усіх зібраних та перевірених доказів.
Аналогічна правова позиція викладено у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10.04.2023 у справі № 190/829/21 (провадження № 51-4239 км 22).
Така вимога закону органом досудового розслідування не дотримана, оскільки більше десяти років у вказаному кримінальному проваджені за №12015030010002262 від 01.08.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України не проведені усі необхідні слідчі дії, спрямовані на всебічне, повне і неупереджене дослідження всіх обставин кримінального провадження, що є необхідною умовою належного вирішення передбачених ст. 2 КПК України завдань кримінального провадження, а також не виконані вказівки прокурора.
За змістом закріпленого у ст. 25 КПК України принципу публічності прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Як зазначив Європейський суд з прав людини по справі «Євген Петренко проти України» (заява № 55749/08 від 29.01.2015) п. 65 "…для того, щоб розслідування могло вважатися «ефективним», воно має в принципі призвести до встановлення фактів у справі та встановлення і покарання винних. Державні органи повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для збереження доказів, що стосуються події, включаючи показання свідків, висновки судових експертиз тощо. Будь-які недоліки розслідування, які підривають його здатність до встановлення причин заподіяння ушкоджень або винних осіб, ставлять під сумнів дотримання цього стандарту та вимог оперативності й розумної швидкості".
Як вбачається з п. 40 рішення Європейського суду з прав людини «Юрій Іларіонович Щокін проти України» від 03.10.2013, заява № 4299/03 «…державні органи мають вживати усіх заходів, які було б розумно від них очікувати, для зібрання доказів щодо ходу подій. Якщо розслідування містить недоліки, які не дозволяють встановити причину смерті або визначити винних осіб, які є безпосередніми виконавцями злочину або особами, які його фінансували чи організовували, то таке розслідування може не відповідати вимозі ефективності (див. вищезгадані рішення у справах «Начова та інші проти Болгарії» (Natchova et autres c. Bulgarie), пункт 113, та «Рамсахай та інші проти Нідерландів» (Ramsahai et autres c. Pays-Bas), пункт 324).
Разом з тим, як вбачається із зазначених правових норм, кримінальне провадження може бути закрите з підстав, вказаних у п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, за наявності декількох обов'язкових умов, а саме:
1) доведеності самої події злочину, тобто діяння, передбаченого Особливою частиною КК України;
2) доведеності всіх об'єктивних та суб'єктивних ознак відповідного складу злочину;
3) відсутності відомостей про особу, яка вчинила злочин;
4) об'єктивної неможливості встановити особу, яка вчинила злочин;
5) закінчення визначених у ст. 49 КК України строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
При цьому відсутність будь-якої з цих умов виключає можливість закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 3-1 ч. 1ст. 284 КПК України.
Крім того, потерпілий ОСОБА_5 свою згоду на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 3-1 ч.1 цієї статті не давав.
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що формальний сплив строків досудового розслідування та пролонгована на десять років бездіяльність органу досудового розслідування виключає можливість закриття кримінального провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
З врахуванням наведеного, у задоволенні клопотання прокурора про закриття кримінального провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст. ст. ст. ст. 2, 9, 25, 318, 369-372, 376, п. 3-1 ч. 1 ст. 284, 395 КПК України, ст. 49 КК України,
В задоволенні клопотання прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12015030010002262 від 01.08.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1