Справа № 157/269/25
Провадження №2/157/268/25
27 травня 2025 року місто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області
в складі головуючого - судді Гамули Б.С.,
з участю: секретаря судового засідання Кисляка Я.С.,
представника позивача Федчика С.В.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Добрінова Ю.І.,
розглядаючи у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом Релігійної організації «Релігійна громада Різдва Пресвятої Богородиці Православної Церкви України міста Камінь-Каширський Волинської області» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном,
встановив:
Релігійна організація «Релігійна громада Різдва Пресвятої Богородиці Православної Церкви України міста Камінь-Каширський Волинської області» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить зобов'язати відповідача усунути перешкоди позивачу у здійсненні права користування будівлею церкви та земельною ділянкою шляхом звільнення ОСОБА_1 будівлі церкви за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 0721410100:01:002:0893 площею 0,283 га.
Ухвалою судді від 28 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання у справі.
Представник відповідача Добрінов Ю.І. у підготовчому засіданні заявив клопотання, яке підтримав відповідач ОСОБА_1 , в якому просить вжити заходів забезпечення сплати судового збору та привести позовну заяву у відповідність до вимог ст. 177 ЦПК України. Представник відповідача зазначає, що в позові заявлено дві вимоги майнового характеру, в той час як судовий збір сплачено лише за одну вимогу немайнового характеру в сумі 3028 гривень, тому судовий збір сплачено не у повному розмірі, що є підставою для залишення позову без руху.
Представник позивача Федчик С.В. щодо клопотання заперечив та вказав, що позовна вимога про усунення перешкод у здійсненні права користування майном стосується майна, не призначене для отримання благ, є культовою спорудою, пам'яткою архітектури, а тому не підлягає грошовій оцінці. Крім того, будівля храму та земельна ділянка виступають як єдиний майновий комплекс, тому вважає, що сума судового збору обчислена і сплачена правильно, а позов відповідає вимогам чинного процесуального законодавства.
Заслухавши пояснення учасників справи, проаналізувавши зміст позовних вимог та матеріали справи, суд вважає, що клопотання є безпідставним і до задоволення не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.
Підставою для залишення позовної заяви без руху згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України є її невідповідність вимогам, встановленим статтями 175, 177 ЦПК України. Зокрема, відповідно до пункту 3 частини 3 статті 175 ЦПК України у позовній заяві зазначається ціна позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Крім того, згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до частини 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається: 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 9) у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності,- дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці. Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Водночас, у пункті 57 зазначеної вище постанови Великою Палатою Верховного Суду викладено висновок, згідно з яким до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці.
Як вбачається з матеріалів справи спір, що розглядається, випливає з правовідносин користування нерухомим майном, зокрема будівлею храму, яка є культовою спорудою, пам'яткою містобудування та архітектури національного значення, а також земельною ділянкою, призначеною для її обслуговування.
Предметом позову у цій справі є вимога Релігійної організації «Релігійна громада Різдва Пресвятої Богородиці Православної Церкви України міста Камінь-Каширський Волинської області» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні зазначеним вище нерухомим майном, при цьому право власності держави та право користування позивача на будівлю храму і земельну ділянку не оспорюється і спір не пов'язаний з підтвердженням права на це майно. Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач втратив право на користування спірним майном унаслідок зміни правового статусу користувача, хоча продовжує користуватися майном, а тому наявна підстава для зобов'язання відповідача усунути вчинені ним перешкоди в користуванні позивачем спірним майном. Будівля храму та земельна ділянка, щодо яких заявлено вимогу, із державної та комунальної власності не вибували, викладені в позові вимоги мають зобов'язальний характер, а безпосереднім наслідком задоволення позовних вимог не стане зміна складу майна.
Тому, враховуючи викладене та з огляду на зміст спірних правовідносин, суд вважає, що позовна вимога про усунення перешкод у праві користування будівлею церкви та земельною ділянкою в цьому випадку має немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов'язку в натурі, об'єктом вимоги є дія зобов'язаної сторони, що не піддається грошовій оцінці, а вирішення спору не вплине на склад майна та не змінить його власника.
Крім того, згадана в позові земельна ділянка призначена безпосередньо для обслуговування будівлі храму, нероздільно пов'язана з нею та утворює з будівлею єдиний майновий комплекс, а тому вимога про усунення перешкод в її користуванні є похідною від вимоги про усунення перешкод у користуванні будівлею церкви, оскільки не може бути заявлена окремо.
Порядок визначення розміру і сплати судового збору встановлені підпунктом 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», де вказано, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, справляється судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028 гривень.
З доданої до позовної заяви платіжної інструкції №7 від 14.04.2025 встановлено, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028 гривень. Саме такий розмір судового збору слід було сплатити позивачу при поданні цього позову.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовна заява відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України, тому підстав для залишення її без руху немає. В зв'язку з цим у задоволенні клопотання представника відповідача слід відмовити.
Керуючись статтями 187, 260 ЦПК України, суд
постановив:
У задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Добрінова Юрія Ігоровича про вжиття заходів забезпечення сплати судового збору та приведення позовної заяви у відповідність до вимог статті 177 ЦПК України відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення й оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий: Б.С. Гамула