Окрема думка
01 травня 2025 року
Судді Львівського апеляційного суду Савуляка Р.В. стосовно рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 вересня 2024 року та постанови Львівського апеляційного суду від 01 травня 2025 року у справі №462/5233/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Пилипенко Юрій Пилипович, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про встановлення факту належності правовстановлюючих документів,
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів у якій просила:
встановити факт належності правовстановлюючого документу ОСОБА_1 , - паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , де невірно зазначено її ім'я;
встановити факт належності правовстановлюючого документу ОСОБА_1 , - довідки про присвоєння ідентифікаційного номера де невірно зазначено її ім'я;
встановити факт належності правовстановлюючого документу ОСОБА_1 , - договору дарування квартири АДРЕСА_1 де невірно зазначено її ім'я;
встановити факт належності правовстановлюючого документу ОСОБА_1 , - витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію приватним нотаріусом права власності на квартиру де невірно зазначено її ім'я.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 19 вересня 2024 року у задоволенні вимог ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів відмовлено за безпідставністю.
Згідно постанови Львівського апеляційного суду від 01 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 вересня 2024 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині встановлення факту належності правовстановлюючого документу - договору дарування квартири АДРЕСА_1 суди дійшли висновків про те, що заявником та її представником не надано, а судом не здобуто жодних належних та допустимих доказів щодо неможливості внесення відповідних змін приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, яким посвідчено вказаний договір дарування квартири. Крім того, ними не надано доказів з приводу того, що приватний нотаріус припинив здійснювати свою діяльність, та/або позбавлений можливості внести до нього відповідні виправлення.
Відмовляючи у встановленні факту належності правовстановлюючого документу ОСОБА_1 , - витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію приватним нотаріусом права власності на квартиру де невірно зазначено її ім'я, - суди встановили, що витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не є правовстановлюючим документом, оскільки державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
З такими висновками судів не можу погодитися з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Як роз'яснено у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення.
ОСОБА_1 у заяві посилалася на те, що у зв'язку з відмовою державним реєстратором в проведенні реєстраційних дій, вона не може вільно розпоряджатись своєю власністю, та не має можливості вирішити це питання в позасудовому порядку (а.с.41).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 серпня 2018 року по справі № 545/1472/17 (провадження № 61-1584св17) зазначено, що «при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства».
Наведене свідчить про те, що у разі коли установи, які видали правовстановлюючі документи, не можуть виправити допущені в них помилки, особи мають право звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа відповідно положень зазначеної норми.
При розгляді цих справ суд установлює саме належність особі документа, а не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»судам роз'яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення.
Як вбачається із матеріалів справи, встановлення факту належності ОСОБА_1 правовстановлюючого документу (договору дарування квартири АДРЕСА_1 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію приватним нотаріусом права власності на квартиру) де невірно зазначено її ім'я, необхідно їй для вільного розпоряджання своєю власністю на старість.
Як встановлено судами, заявниця з приводу виправлення помилки у вищевказаному договорі дарування зверталася із заявою до державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради з питань, щодо перереєстрації прав на нерухоме майно.
Проте, 22 січня 2024 року їй було відмовлено в проведенні реєстраційних дій, у зв'язку з наявністю суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Таким чином у зв'язку з допущеною помилкою, ОСОБА_1 не може вільно розпоряджатись своєю власністю та не має можливості вирішити це питання в позасудовому порядку.
Також у лютому 2024 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про встановлення юридичного факту, а саме просили: встановити факт ідентичності записів ОСОБА_1 та ОСОБА_1 справа №462/1127/24.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 19 лютого 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
Залишаючи без змін вказану ухвалу суду, Львівський апеляційний суд у своїй постанові від 14 червня 2024 року зазначив, що заявниця вправі у таких випадках звернутися в суд про встановлення факту приналежності правовстановлюючого документу, що є правильно і відповідає усталеній судовій практиці з цих питань (а.с.88-98).
Слідуючи висновкам апеляційного суду ОСОБА_1 25 червня2024 року звернулася до суду із заявою в якій серед іншого просила:
встановити факт належності правовстановлюючого документу ОСОБА_1 - договору дарування квартири АДРЕСА_1 де невірно зазначено її ім'я;
встановити факт належності правовстановлюючого документу ОСОБА_1 , - витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію приватним нотаріусом права власності на квартиру де невірно зазначено її ім'я.
Факт допущення технічної помилки в написанні прізвища заявниці в договорі дарування квартири підтвердив 01 травня 2025 року в суді апеляційної інстанції і приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Пилипенко Юрій Пилипович, який посвідчував цей договір.
Також приватний нотаріус підтвердив неможливість внесення ним відповідних змін до договору дарування від 01 листопада 2017 року.
Нотаріус пояснив, що відповідно до абз. 1 п. 6.16. Розділу VI Правил ведення нотаріального діловодства, затвердженого наказом № 3253/5 Міністерства юстиції України від 22.12.2010 (надалі - Правила) нотаріус може виправити технічну помилку, виявлену у тексті нотаріального документа, який створений ним у результаті вчинення нотаріальної дії, яка не змінює змісту документа та не впливає на права особи(іб), щодо якої(их) було вчинено нотаріальну дію (описка, друкарська або граматична помилка). Водночас абз. 3 п. 6.16. Розділу VI Правил передбачено, що виправлення помилки повинно відповідати відомостям, що містяться в документах, які були подані нотаріусу для вчинення нотаріальної дії, або отримані безпосередньо з єдиних та державних реєстрів.
У ОСОБА_1 наявні документи, що посвідчують особу, нового взірця, де серед її особистих даних зазначено ім'я - ОСОБА_3 , що є відмінним від імені, зазначеному в договорі дарування - Ніла, і на що звертає увагу в рішенні №71219327 про відмову в проведенні реєстраційних дій від 22 січня 2024 року державний реєстратор прав на нерухоме майно - наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Оскільки текст договору дарування квартини від 01 листопада 2017 року відповідає відомостям, що містились у поданих йому та дійсних на той момент документах (зокрема документах, що посвідчували особу обдарованої - ОСОБА_1 ), у нього були відсутні підстави для виправлення імені обдарованої у тексті згаданого вище договору задля приведення у відповідність до наявних на теперішній момент документів, що посвідчують її особу.
Нотаріус зазначив, що для проведення в подальшому нотаріальних дій, пов'язаних з квартирою АДРЕСА_1 , що належить згідно з договором дарування ОСОБА_1 та для усунення протиріч необхідно встановити факт належності правовстановлюючого документу - договору дарування квартири АДРЕСА_1 , посвідченого 21 листопада 2021 року, саме ОСОБА_1 , та встановити факт належності їй витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Оскільки іншим шляхом поновити права ОСОБА_1 не видається за можливе, то суди мали всі підстави для часткового задоволення заяви і встановити дані факти.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 суди не вказали механізму поновлення прав заявниці, зважаючи на зміст постанови Львівського апеляційного суду від 14 червня 2024 року, в якій колегія прямо зазначила такий механізм.
В іншій частині заяви про необхідність встановлення факту належності ОСОБА_1 паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , де невірно зазначено її ім'я та встановлення факту належності їй довідки про присвоєння ідентифікаційного номера - погоджуюся з рішеннями судів.
Суддя Львівського
апеляційного суду Савуляк Р.В.