Справа № 447/137/25 Головуючий у 1 інстанції: Друзюк М. М.
Провадження № 33/811/665/25 Доповідач: Партика І. В.
20 травня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну ОСОБА_1 на постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 15 квітня 2025 року, щодо ОСОБА_1 ,
встановив:
цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 09 січня 2025 року об 16 год. 32 хв. в м. Миколаїв, вул. Грушевського, 2, керував транспортним засобом марки «Мерседес Бенц» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп'яніння, огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку із згоди водія в КНП ЛОР «ЛОМЦ превенції та терапії узалежнень» висновок лікаря №77 від 09 січня 2025 року. Водія відсторонено від керування транспортним засобом, чим порушив п. 2.9А ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, без всебічного дослідження доказів та надання їм оцінки.
Наголошує, що огляд на стан наркотичного сп'яніння не було проведено в найближчому медичному закладі, а саме в м. Миколаєві. Окрім того, перевірка на стан наркотичного сп'яніння здійснювалася не в лабораторних умова, а за допомогою швидкого експрес тесту, окрім того в акті огляду не зазначено кількісного показника наркотичного засобу, який було виявлено.
Повідомляє, що він виявляв бажання пройти перевірку на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, де є можливість провести дослідження зразків біологічного середовища лабораторним способом.
Заслухавши виступ особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.9 а ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №216740 від 9 січня 2025 року (а.с. 1), відповідно до якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Мерседес Бенц» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп'яніння;
- інформацією з направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29 листопада 2024 року (а.с. 2), з якої вбачається, що у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, а саме блідість обличчя, тремтіння пальців рук, у зв'язку із чим запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі;
- висновком №000077 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 9 січня 2025 року (а.с. 3), відповідно до якого у ОСОБА_1 було діагностовано стан наркотичного сп'яніння;
- відеозаписом, долученим до матеріалів справи, який було досліджено судом, на якому зафіксовано рух та зупинку транспортного засобу «Мерседес Бенц» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , опитування водія під час якого йому було повідомлено причину зупинки транспортного засобу, після чого водій здійснив дзвінок до адвоката, окрім того його повідомлено по відео фіксацію події. Під час опитування в ОСОБА_1 було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння (порушення мови), у зв'язку із чим йому запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, роз'яснено наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.
В медичному закладі було проведено клінічне обстеження ОСОБА_1 та тестування зразків біологічного середовища за допомогою експрес тесту на вміст наркотичних речовин в сечі, результат якого показав позитивний результат на марихуану, на підставі чого лікарем було діагностовано у водія наркотичне сп'яніння. Зафіксовано процедуру складання протоколу про адміністративне правопорушення, відсторонення водія від керування транспортним засобом.
Аргументи апелянта, що огляд на стан наркотичного сп'яніння не було проведено в найближчому медичному закладі, не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки такі є безпідставними та необґрунтованими належним чином.
Доводи апелянта, що перевірка на стан наркотичного сп'яніння здійснювалася не в лабораторних умова, а за допомогою швидкого експрес тесту, окрім того в акті огляду не зазначено кількісного показника наркотичного засобу, який було виявлено, не заслуговують на увагу апеляційного суду оскільки, діагноз лікаря, який вноситься до акта медичного огляду і на підставі якого в подальшому лікарем видається висновок, встановлюється не тільки на підставі результатів тестування, а лікар звертає увагу на клінічну картину, тобто на те, як водій себе поводить і на наявність ознак сп'яніння: порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці, ступінь порушення реакції та інші ознаки, які вказують на можливий стан сп'яніння.
Клінічні дані в поєднанні із результатом експрес тесту дають можливість визначити, чи знаходиться людина в стані наркотичного сп'яніння.
Як вбачається з матеріалів справи, у медичному закладі було проведено клінічне дослідження та тестування зразків біологічного середовища ОСОБА_1 на підставі чого у водія було діагностовано стан наркотичного сп'яніння.
Окрім того, апеляційний суд зазначає, що відповідно до п. 10, 12 розділу «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735 зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
У зв'язку із чим апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не звертався із клопотаннями про проведення повторного дослідження зразків біологічного середовища.
Покликання апелянта на те, що він виявляв бажання пройти перевірку на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, де є можливість провести дослідження зразків біологічного середовища лабораторним способом, не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки вимогами чинного законодавства не передбачено, що особа, доставлена для проходження огляду на стан сп'яніння, має право вибирати в якому саме закладі буде проводитися огляд на стан сп'яніння.
Як вбачається з матеріалів справи та відеозапису події, жодного упередженого ставлення в працівників поліції до ОСОБА_1 не було, всі дії працівників поліції відповідали вимогам ст. 266 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735 та ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію».
Твердження апелянта, що йому неодноразово проводили огляд на стан наркотичного сп'яніння після 3 січня 2025 року, апеляційний суд розцінює критично, оскільки особа, яка притягується до адміністративної відповідальності не заперечував в суді першої та апеляційної інстанції, що вживав наркотичні речовини.
В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положення ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , є необґрунтованими, у зв'язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 15 квітня 2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.