Дата документу 27.05.2025 Справа № 337/7013/23
ЄУН 337/7013/23 Головуючий у І інстанції: Михайлова А.В.
Провадження № 22-ц/807/1028/25 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
27 травня 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Гончар М.С.,
Кочеткової І.В.,
секретар: Остащенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про зняття арешту з нерухомого майна, виключення заборони відчуження об'єкту нерухомого майна,-
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, вимоги якого в подальшому уточнив, до Хортицького ВДВС у м. Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса), ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про зняття арешту з нерухомого майна, виключення заборони відчуження об'єкту нерухомого майна, в якому просив зняти арешт з майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений постановою АА № 613990 від 08.10.2008 державним виконавцем Хортицького ВДВС у м. Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) у виконавчому провадженні накладеного обтяження № 806699, та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про арешт майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також просив стягнути з Хортицького ВДВС у м. Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 8600 грн.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2025 року закрито провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Стягнуто з Хортицького ВДВС у місті Запоріжжі ПМУМЮ на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору розмірі 1073,60 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 8600 грн.
Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою суду в частині стягнення судових витрат, Хортицький ВДВС у місті Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2025 року частково скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі у стягненні стягнення з Хортицького ВДВС у місті Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору розмірі 1073,60 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 8600 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що закривши провадження у справі, суд першої інстанції не розглянув клопотання ВДВС про заміну належного відповідача, а також достатньою мірою не обґрунтував розмір стягнутих витрат на правничу допомогу.
У судовому засіданні представник Хортицького ВДВС у місті Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) Головко В.О. наполягала на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2025 року в оскаржуваній частині та відмові у стягненні з Відділу судових витрат у справі.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Мельнікова А.А. та третя особа ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу просили залишити без змін.
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, зазначено, що у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Також, за приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів звертає увагу, що Хортицький ВДВС у місті Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) оскаржує ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2025 року тільки в частині розподілу судових витрат у справі, тому апеляційний суд не переглядає вказану ухвалу в частині, що стосується закриття провадження у справі.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає з огляду на таке.
Колегія суддів зазначає, що стягнувши судові витрати на користь позивача, суд першої інстанції не звернув уваги на вимоги процесуального закону щодо неможливості розподілу таких витрат.
Відповідно до ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: 1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами; 4) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом; 5) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом; 6) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 186 цього Кодексу; 7) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 8) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Згідно з ч. 3 ст. 142 ЦПК України в разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Так, ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2025 року закрито провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Ухвала суду в частині закриття провадження в справі в апеляційному порядку не оскаржувалася.
Мотивом для закриття провадження у справі було заявлене ВДВС відповідне клопотання саме у зв'язку з відсутністю предмета спору та надані відділом докази, які підтверджували цю обставину.
При здійсненні процесуальної дії суд ґрунтувався на нормі пункту 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, тобто процесуальним правилом про закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з ч. 1, пункту 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.
Позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Разом з тим, ні ОСОБА_1 , ні його представник заяви про відмову від позову не подавали.
Натомість, як вбачається з технічного запису судового засідання від 03 квітня 2025 року представник позивача Мельнікова А.А. проти закриття провадження у справі саме на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв'язку з відсутністю предмета спору, не заперечувала.
Крім того колегія суддів підкреслює, що позивач не оскаржував ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2025 року в апеляційному порядку, що свідчить про те, що він погодився з викладеними в ній мотивами, зокрема щодо визначеної правової підстави для закриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення понесених позивачем у справі витрат з відповідача, адже позивач від позову не відмовлявся, а положеннями ст. 142 ЦПК України, якою визначено розподіл судових витрат, зокрема, у разі закриття провадження, не передбачено розподілу таких витрат у разі закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Такий висновок узгоджується з постановою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 199/9188/16-ц, в якій, зокрема, вказано, що закриття провадження у справі через відсутність предмета спору, тобто в порядку пункту 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, заперечує застосування норми ч. 3 ст. 142 ЦПК України при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат.
Крім того, суд першої інстанції не мав підстав для стягнення з відповідача судового збору з огляду на положення п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», яким передбачено, що у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.
Однак, суд першої інстанції під час вирішення питання про стягнення судових витрат, що складаються з витрат позивача на правничу допомогу та витрат зі сплати судового збору, на вказане належної уваги не звернув, що призвело до постановлення помилкової ухвали в частині стягнення таких витрат з відповідача.
Підставою для часткового скасування ухвали суду першої інстанції з прийняттям нової постанови у відповідній частині згідно з п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, на підставі ч. 1 ст. 376 ЦПК України апеляційний суд вважає за необхідне скасувати ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2025 року в частині розподілу судових витрат та ухвалити в цій частині нову постанову про відмову позивачу у відшкодуванні його витрат на правничу допомогу, а також роз'яснити ОСОБА_1 його право звернутися до суду першої інстанції з заявою про повернення судового збору відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - задовольнити частково.
Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2025 року в частині стягнення з Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору розмірі 1073,60 гривень та витрат на правничу допомогу в розмірі 8600 гривень - скасувати.
Ухвалити в цій частині нову постанову:
«Вимогу ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу в цій справі - залишити без задоволення.
Роз'яснити ОСОБА_1 його право на звернення до суду першої інстанції з заявою про повернення судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
В іншій частині ухвала суду не оскаржувалась та апеляційним судом не переглядалась.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 28 травня 2025 року.
Головуючий:
Судді: