Справа № 299/1970/25
Закарпатський апеляційний суд
27.05.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/262/25, за апеляційною скаргою прокурора Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Виноградівського районного суду від 11 квітня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Виноградівського районного суду від 11 квітня 2025 року, частково задоволено клопотання слідчого та обрано щодо підозрюваного за ч. 3 ст. 332 КК України ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час доби на строк 60 днів, починаючи із 11.04.2025 по 09.06.2025 року (включно).
Датою закінчення запобіжного заходу є 10.06.2025 року.
На ОСОБА_6 покладено наступні обов'язки: не залишати місце постійного проживання у період доби із 22-00 год. вечора по 06-00 год. ранку - АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду; прибувати до суду, слідчого та прокурора на їх виклик за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання; здати на зберігання слідчому свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, які дають право на виїзд з України і в'їзді в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
В ухвалі суду констатовано, що 11.04.2025 на розгляд слідчого судді Виноградівського районного суду передано клопотання слідчого СВ Відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області. Подане клопотання слідчий обґрунтовує тим, що за даними органу досудового розслідування, ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року за № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (із змінами якими, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб тобто до 09 травня 2025 року), у зв'язку з чим в Україні діють обмеження на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, здійснив сприяння незаконному переправлення осіб через державний кордон України, шляхом надання вказівок та засобів, за попередньо домовленістю з невстановленими досудовим розслідування особами, з корисливих мотивів за наступних обставинах.
Так, ОСОБА_6 , 07 квітня 2025 року, погодився сприяти в незаконному переправленні через державний кордон України, поза пунктом пропуску, за грошові кошти в сумі 1000 (одна тисяча) доларів США, громадянам України призовного віку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцю АДРЕСА_3 .
В подальшому, ОСОБА_6 на виконання свого злочинного задуму поєднано спільним умислом із невстановленими досудовим розслідуванням особами, в період часу з 13 години 00 хвилин по 13 годину 30 хвилин 07 квітня 2025 року перебуваючи між населеними пунктами с. Сасово та с. Теково, Берегівського району, за попередньою домовленістю із невстановленою особою, зустрів ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який в цей час за сприянням невстановленої особи, на автомобілі марки «Renault Clio», з реєстраційним номерним знаком Словакії MI 506 AT, був доставлений на вказане місце. Далі через деякий час на попередньо обумовленому місці зустрів ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в цей час за сприянням невстановленої особи, на автомобілі марки «Renault Clio», з реєстраційним номерним знаком Словакії MI 506 AT був доставлений на місце.
Після чого ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом, доставив гр. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , за сприянням невстановленої особи, на автомобілі марки «ВАЗ-НИВА» в с. Сасово, Берегівського району, до невідомого житлового будинку, з метою переховування та вичікування слушно моменту для подальшого незаконного переправлення через державний кордон України, для подальшого сприяння в незаконному переправленні державного кордону України.
Далі, 08 квітня 2025 року близько 20 години 30 хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи на околиці с. Сасово, Берегівського району, наказав особам призовного віку ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , вийти із житлового будинку, де вони проживали та рухатися за ним. Далі ОСОБА_6 розмістився разом із вказаними особами в автомобілі марки «ВАЗ-Нива», білого кольору, під керування невстановленої досудовим розслідуванням особи, та за його вказівкою водій автомобіля розпочав рух в напрямку с. Гудя, Берегівського району, безпосередньо до лінії держдавного кордону України.
Вичекавши настання слушного часу для його незаконного переправлення через державний кордон України, ОСОБА_6 , віддав усну вказівку та жестом продемонстрував напрямок руху, на що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вийшли з автомобіля та розпочали рух в швидкому темпі за вказівкою та по маршруту вказаного ОСОБА_6 , який їх супроводжував попереду. Однак ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , був затриманий військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 на напрямку 108 прикордонного знаку на відстані 150 метрів від державного кордону України. Громадянин ОСОБА_6 при спробі втекти від працівників прикордонної служби, був затримання та поміщений до ПТТ ІНФОРМАЦІЯ_3 .
10 квітня 2025 року заступником начальника СВ відділення поліції №1 Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, старшим лейтенантом поліції ОСОБА_9 , повідомлено про підозру ОСОБА_6 , у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Вина ОСОБА_6 , підтверджується зібраними у кримінальному провадженню доказами: протоколами оглядів місця події, протоколами допитів свідків, протоколами пред'явлення особи та т/з для впізнання за фотознімками, та іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами.
У відповідності до ст. 12 КК України дане кримінальне правопорушення віднесено до тяжких злочинів.
Слідчий вказує на наявність передбачених ст.177 КПК України ризиків, а саме спроби переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, тощо, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Тому просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Зі змісту ухвали слідує, що ОСОБА_6 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Разом з цим, слідчий суддя вказує про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий та прокурор. Однак слідчий суддя вказує, що сторона обвинувачення не надала достатніх доказів на обґрунтування недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, що мають місце. При обранні запобіжного заходу слідчим суддею враховано, що підозрюваний має постійне місце проживання, має міцні соціальні зв'язки, є учасником бойових дій, є одруженим, дружина - особа з інвалідністю другої групи, про що надано належні та допустимі докази на підтвердження повідомлених підозрюваним обставин. За цих обставин, слідчий суддя констатував, що для запобігання вказаним ризикам достатнім є застосування м'якшого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а саме: домашній арешт із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, у якій вказує, що підставою застосування підозрюваному ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Вказані обставини свідчать про неможливість застосування особистого зобов?язання, особистої поруки та домашнього арешту, стосовно підозрюваного, так як такі ним дотримані не будуть. Разом із цим прокурор зазначає, що майновий стан та відсутність будь - яких відомостей про наявність в ОСОБА_6 , постійного місця роботи, позбавляють можливості обрати щодо останнього, запобіжний захід у вигляді застави. На думку прокурора, жоден із більш м?яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України. Зауважує, що при виконанні судом вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, щодо визначення розміру застави, враховуючи передбачені ч. 4 ст. 182 КПК України обставини, а саме те що за нелегальний перетин державного кордону поза пунктом пропуску причетні особи мали отримати грошові кошти в розмір: 18000 доларів США з кожної особи що згідно курсу НБУ від 07.04.2024 року становить 741493,8 гривень у зв?язку з вищевикладеним виникла необхідність визначити останньому, заставу у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (3028 гривень), що становить 757000 гривень. Апелянт зауважує, що застава саме у цьому розмірі здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків. Просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб із визначенням застави у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (3028 гривень), що становить 757000 гривень. У разі визначення застави у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (3028 гривень), що становить 757000 гривень, покласти на підозрюваного обов?язки, передбачені п. п. 1-4,8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності учасників судового провадження, неявка яких, з огляду на положення ст. 405, 422 КПК України, не перешкоджає її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд справи за відсутності учасників, апеляційний суд бере до уваги, що: учасники судового провадження належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги; заяву прокурора, у якій він просить провести судовий розгляд без його участі. Апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, а відповідно до ч. 6 даної статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію, і запобіжний захід вважається скасованим.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_6 подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає приписам ст. 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.
Із журналу судового засідання слідує, що у розгляді клопотання брали участь як підозрюваний ОСОБА_6 , так і його захисник - адвокат ОСОБА_10 , що свідчить про дотримання права підозрюваного на захист. Разом з цим, у розгляді клопотання брав участь прокурор ОСОБА_5 та слідчий
ОСОБА_11 є й висновок слідчого судді про те, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України доведена доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження. У відповідності до ч. 5 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України, віднесено до тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, а в разі доведення вини ОСОБА_6 в ході судового слідства, йому загрожує реальна міра покарання у виді позбавлення волі. Погоджуючись з указаним висновком, колегія суддів також бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену в п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182). При цьому, колегія суддів доходить висновку про те, що додані до клопотання докази підтверджують причетність ОСОБА_6 до скоєного кримінального правопорушення, а також підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг учинити кримінальне правопорушення. Разом із тим, колегія суддів зазначає, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень. Крім того, колегія суддів бере до уваги і те, що обґрунтованість підозри ОСОБА_6 сторонами кримінального провадження не оспорюється.
На переконання апеляційного суду, обґрунтованим є і висновок слідчого судді про те, що сторона обвинувачення довела наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Однак, разом з цим, не надала достатніх доказів на обґрунтування недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, що мають місце.
Погоджуючись із цим висновком, апеляційний суд вважає, що доводи прокурора про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені будь-якими доказами як під час розгляду клопотання, так і під час розгляду апеляційної скарги.
Разом з цим, до апеляційної скарги прокурором не додано доказів, які б із певною вірогідністю свідчили, що обрання щодо підозрюваного ОСОБА_12 менш суворого запобіжного заходу, ніж взяття під варту, не забезпечить його належну процесуальну поведінку, а також про те, що підозрюваний ОСОБА_6 з моменту обрання йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не виконував покладені на нього процесуальні обов'язки.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що слідчим та прокурором не доведено, що інший, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, зокрема домашній арешт у нічний час доби, буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання покладених на нього обов'язків як підозрюваного, а також запобігання передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам.
Твердження апеляційної скарги про те, що до підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 757000 грн., - апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, а відтак і жодним чином не впливають на висновки слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Крім цього, у апеляційній скарзі прокурор займає суперечливу позицію: спочатку стверджує про неможливість застосування застави, а далі зазначає, що застава у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є достатньою для забезпечення виконання обов'язків підозрюваним. Це свідчить про відсутність узгодженого обґрунтування ризиків і порушення принципу пропорційності запобіжного заходу, що є підставою для відхилення апеляційної скарги.
Приймаючи судове рішення беруться до уваги положення, які містяться у п. п. 3 і 4 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, колегія суддів зазначає, що сама по собі тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , не може бути безумовною підставою для застосування щодо нього найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ця обставина повинна враховуватись у сукупності разом з іншими обставинами.
За цих обставин, колегія суддів прийшла до висновку про те, що при розгляді клопотання слідчий суддя, взявши до уваги вищенаведені обставини, вимоги кримінального процесуального закону та дані про особу підозрюваного, дійшов до належних висновків про часткове задоволення клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про можливість і необхідність обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту у нічний час доби, які ґрунтуються на вимогах закону й доданих до клопотання матеріалах, у зв'язку із чим, визнаються апеляційним судом обґрунтованими й належним чином вмотивованими. При цьому, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту у нічний час доби буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 у кримінальному провадженні.
Інші обставини, які б давали підстави для скасування судового рішення апеляційним судом не встановлено.
Строк дії запобіжного заходу встановлено відповідно до вимог ч. 6 ст. 181 КПК України, а також обґрунтовано, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено на підозрюваного такі процесуальні обов'язки: не залишати місце постійного проживання у період доби із 22-00 год. вечора по 06-00 год. ранку - АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду; прибувати до суду, слідчого та прокурора на їх виклик за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання; здати на зберігання слідчому свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, які дають право на виїзд з України і в'їзді в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли вплинути на висновки слідчого судді чи спростувати їх, і на такі стороною обвинувачення не вказується.
Керуючись ст. ст. 176-183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_5 , відхилити.
Ухвалу слідчого судді Виноградівського районного суду від 11 квітня 2025 року, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: