26.05.2025 Справа №607/7658/25 Провадження №2-а/607/353/2025
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі: головуючої судді Воробель Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Ходань С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП,
за участі:
представника позивача - адвоката Скиби В.М.,
встановив:
14.04.2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №61/179 від 04.04.2025 відносно ОСОБА_1 , а провадження в справі закрити у відповідності до ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що: 26.03.2025 тимчасово виконуючим обов'язки начальника відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_1 , молодшим лейтенантом ОСОБА_2 складено протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
04.04.2025 тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_3 винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 , генерального директора КНП «Тернопільський обласний центр служби крові» ТОР, до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000,00 гривень.
З вказаною постановою ОСОБА_1 не згідний, оскільки, на його думку, оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, протиправною та такою, що винесена з істотним порушенням вимог матеріального і процесуального права, без жодних доказів, а саме: ані в протоколі, ані в оскарженій постанові не зазначено, які саме вимоги (підпункт, пункт, частина, стаття) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та/або Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» порушені позивачем, які є наслідком адміністративної відповідальності за ст. 210 КУпАП, зважаючи на такі обставини. Дані, зазначені у постанові, не підтверджуються жодним належним на це доказом, про що і в ній зазначено. Жодних правопорушень, які зазначені у постанові, ОСОБА_1 не вчиняв.
Щодо суб'єкта правопорушення:
ОСОБА_1 наказом (розпорядженням) №4 від 08.01.2024 призначений виконуючим обов'язки генерального директора КНП «ТОЦСК» ТОР та діє на підставі посадової інструкції.
Для виконання законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та ведення військового обліку працівників в КНП «ТОЦСК» ТОР призначено посадову особу ОСОБА_4 , інспектора з кадрів. Згідно посадової інструкції відповідального за ведення військового обліку військовозобов'язаних в КНП «ТОЦСК» ТОР, визначено перелік обов'язків та персональну відповідальність за їх невиконання. Дана посадова інструкція та наказ про призначення ОСОБА_5 надавались комісії під час проведення перевірки.
Наказом директора №33 від 30.01.2024 відповідальним за роботу по веденню військового обліку і бронювання військовозобов'язаних призначено інспектора з кадрів Мельник Антоніну Миколаївну, а на час її відпустки, відрядження чи хвороби призначено реєстратора медичного ОСОБА_6 .
Аналізуючи дані посадові інструкції генерального директора та особи, відповідальної за ведення військового обліку, позивач вбачає, що за порушення вимог ведення військового обліку у КНП «ТОЦСК» ТОР є ОСОБА_7 , однак жодним чином не ОСОБА_1 . Саме на неї покладено відповідні обов'язки та відповідальність, надано повноваження та згідно з п. 7.1 та 7.2 посадової інструкції: «для виконання завдань та обов'язків взаємодіє: 7.1. З керівниками структурних підрозділів, іншими посадовими особами, працівниками - з питань отримання інформації та даних, які потрібні для ефективної організації обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підприємстві. 7.2. З представниками ТЦК та СП, органів СБУ, СЗР - із питань, що належать до його компетенції».
Окремо позивач зазначає, що згідно Розділу 4 посадової інструкції відповідальний за ведення військового обліку несе відповідальність за: 4.1. Невиконання або неналежне виконання обов'язків відповідно до посадової інструкції. 4.2. Розголошення інформації з обмеженим доступом, персональних даних, які довірено або які стали відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків. 4.3. Завдання шкоди діловій репутації підприємства, а також матеріальних збитків у межах, установлених законодавством. 4.4. Недотримання ПВТР, правил і норм охорони праці, протипожежного захисту та виробничої санітарії.
Тобто здійснюючи розгляд справи по суті, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 не перевірено наявність обов'язків, повноважень у відповідності до посадових інструкцій та визначено невірно суб'єкт правопорушення та безпідставно винесено оскаржувану постанову відносно ОСОБА_1 .
Щодо об'єктивної сторони складу адміністративно правопорушення:
згідно оскаржуваної постанови допущено порушення, проте:
щодо 1-го: з тексту залишається незрозумілим, яку сам норму порушено. Так зокрема не надання організаційно-розпорядчих документів, в яких визначені завдання з питань обліку військовозобов'язаних працівників, які забезпечуються в межах своїх повноважень, не є порушенням. Відсутність плану роботи з ведення військового обліку на 2025 рік - також не зазначено порушенням якої конкретної норми є. Що стосується посилання в наказі про призначення відповідальної особи за ведення обліку на недіючу норму законодавства, то позивач зазначає, що посадова інструкція визначає всі обов'язки посадової особи, відповідальної за ведення військового обліку, законодавство має ознаку змінюватись та незалежно від зміни законодавства особа виконує покладені на неї обов'язки, а тому це жодним чином не є порушенням законодавства ведення військового обліку, оборони та мобілізації;
щодо 2-го: згідно з п. 12 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації щороку до 1 жовтня визначають потребу в підвищенні кваліфікації цих працівників. Підвищення кваліфікації осіб, відповідальних за ведення військового обліку, здійснюється не рідше одного разу на п'ять років. Тобто з моменту призначення ОСОБА_7 на посаду та внесення змін у законодавство не пройшло п'ять років, а тому відсутнє порушення п. 12 Порядку;
щодо 3-го: з даного звинувачення незрозуміло, яке саме порушення було допущене, коли та відносно кого, та норми нормативно-правового акту, що порушений;
щодо 4-го: у даному пункті звинувачення навпаки вказано про дотримання правил ведення військового обліку та не може бути підставою для притягнення до відповідальності;
щодо 5-го: згідно з п. 34 Порядку, «періодичне звіряння списків персонального військового обліку із записами у їх військово-облікових документах. Не рідше одного разу на рік проводять звіряння даних списків персонального військового обліку з обліковими документами відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів, в яких вони перебувають на військову обліку». Оскільки було проведено у 2024 році три звіряння, то жодні порушення відсутні;
щодо 6-го: згідно з п. 33 Порядку, персональний військовий облік в державних органах, органах місцевого самоврядування, підприємствах, в установах та організаціях ведеться за списками персонального військового обліку (додаток 5), однак немає жодної вказівки на єдиний список чи неможливість розбивки на райони. П. 39 визначено, що списки персонального військового обліку, а також відомості оперативного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведуться в електронних та/або паперових формах. Тобто існує альтернатива або електронний, або паперовий, що вказує на відсутність порушення;
щодо 8-го: у п. 45 відсутній обов'язок затверджувати графік внутрішнього звіряння, тому порушення відсутнє;
щодо 11-го: з тексту даного звинувачення залишається незрозумілим, яку саме норму порушено. Вимоги Порядку дотримано. У разі розбіжностей між нормами підлягає застосуванню норма, яка прийнята пізніше, а тому порушення відсутні;
щодо 12-го: рекомендацію внести у списки персонального військового обліку: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , враховано посадовими особами КНП «ТОЦСК» ТОР. При цьому, не зазначено, яку саме норму порушено. Однак позивач зауважує, що працівник ОСОБА_8 ніколи не працювала у КНП «ТОЦСК» ТОР, що підтверджується відповідною довідкою;
щодо 13-го: обставина є нерелевантною, оскільки проводились перевірки у серпні та вересні 2024 року. За 2023 рік посадовими особами, відповідальними за ведення військового обліку, були інші особи та ОСОБА_1 призначений на посаду в.о. лише в лютому 2024 року.
З вищевикладеного позивач приходить до висновку, що в постанові суб'єктом владних повноважень не вказано конкретний абзац норми щодо правил військового обліку, порушення якого ставилося ОСОБА_1 в основу обвинувачення, чим порушено вимоги ст.ст. 256, 280 КУпАП. Зазначене в свою чергу позбавляє позивача можливості належного захисту, про що було зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення та оскаржуваній постанові, встановити, які саме конкретно норми законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію було порушено.
Крім того, з оскаржуваної постанови позивач вбачає, що його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення у 2023-2024 роках, в частині до внесення змін у КУпАП. Відтак інкриміноване ОСОБА_1 правопорушення зазначається про вчинення до 19.05.2024, тобто до набуття чинності Законом №3696-ІХ, яким ст. 210-1 КУпАП було доповнено частиною 3, при цьому саме з 19.05.2024
Також позивач зазначає, що до протоколу про адміністративне правопорушення та оскаржуваної постанови не долучено жодного доказу чи документу, на підставі яких вони складені та винесені, немає посилань на такі.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
25.04.2025 розгляд справи відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України було відкладено на 20.05.2025 о 10:30, оскільки представник відповідача у судове засідання не з'явився без повідомлення причин неявки, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце цього засідання.
07.05.2025 представником відповідача - помічником начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 з правової роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 подано відзив, який зареєстровано 12.05.2025 через канцелярію суду.
Відповідно до вимог ч. 10 ст. 44 КАС України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Усупереч зазначеним вимогам, відзив не містить власноручний підпис представника відповідача.
Суд зазначає, що особистий підпис - це власноручно виконаний зразок почерку, що дозволяє ідентифікувати особу, що його виконала. Водночас відсутність особистого підпису не дає можливості встановити вираження справжньої волі особи на настання відповідних правових наслідків у зв'язку з подачею відповідної заяви. Наведене вказує на те, що письмові звернення особи, які не містять підпису, можуть бути подані поза волею такої особи, а отже не мають юридичної сили.
Кодексом адміністративного судочинства України не врегульовано питання щодо наслідків подання відзиву на позовну заяву, який не підписано відповідачем.
Враховуючи, що відзив на позовну заяву не підписано власноручним підписом представника відповідача, суд приходить до висновку про відмову у прийнятті його до розгляду.
Представник позивача Скиба В.М. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з'явився. Клопотань про відкладення розгляду даної справи та розгляду справи без його участі не подавав.
За наявності вказаних обставин, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних у ній доказів відповідно до останнього абзацу ч. 3 ст. 205 КАС України.
Суд, заслухавши доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні докази у справі, приходить до такого висновку:
порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до вимог ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи витребувано необхідні додаткові матеріали.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Згідно з ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Судом встановлено, що постановою по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, від 04.04.2025 №61/179, яка винесена т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , визнано посадову особу ОСОБА_1 , генерального директора КНП «Тернопільський обласний центр служби крові» ТОР, винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено штраф в розмірі 34000,00 гривень. В оскаржуваній постанові зазначено, що відповідно до Плану проведення перевірок стану військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях Тернопільської області на 2025 рік, затвердженого розпорядженням голови Тернопільської обласної військової адміністрації від 31 січня 2025 року №55/01.02-01 «Про стан військового обліку в області у 2024 році та завдання на 2025 рік» комісія з перевірки стану військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях Тернопільської області (далі - комісія) 17 лютого 2025 року здійснила перевірку стану військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів комунального некомерційного підприємства «Тернопільський обласний центр служби крові» Тернопільської обласної ради (далі - КНП «ТОЦСК» ТОР). В ході роботи комісії було встановлено:
1. Організаційно-розпорядчих документів КНП «ТОЦСК» ТОР, в яких визначені завдання з питань обліку військовозобов'язаних працівників, які забезпечуються в межах своїх повноважень не надано. План роботи з ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на 2025 рік відсутній. Згідно наказу керівника КНП «ТОЦСК» ТОР від 30 січня 2024 року №23 відповідальним за ведення військового обліку і бронювання військовозобов'язаних призначено інспектора з кадрів ОСОБА_4 (в наказі посилання на не діючу постанову Кабінету Міністрів України №377-1994 «Про затвердження положення про військовий облік військовозобов'язаних»). Посадову інструкцію відповідального за ведення військового обліку розроблено, затверджено та доведено під особистий підпис.
2. Відповідальною особою не пройдено підвищення кваліфікації осіб, відповідальних за ведення військового обліку (порушення вимог п. 12 Порядку).
3. У 2024 році керівнику КНП «ТОЦСК» ТОР вручено 2 розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_6 ) щодо оповіщення 3 військовозобов'язаних.
4. Повідомлення про зміну військових облікових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів при прийнятті на роботу та звільненні з роботи у КНП «ТОЦСК» ТОР надсилаються до ТЦК та СП у встановлений семиденний строк з дня видання наказу. У 2024 році працівників на роботу не приймали і не звільняли (відповідає вимогам п. 41 і п. 42 Порядку).
5. Журнал обліку результатів перевірки стану військового обліку, звіряння їх облікових даних з даними відповідних ТЦК та СП в наявності, проте не визначений номенклатурою справ. За 2024 рік у журналі є відмітки від 30 серпня, 22 вересня та 11 жовтня про звіряння з ІНФОРМАЦІЯ_6 .
6. Стан обліку і порядок ведення та зберігання документів з питань військового обліку в КНП «ТОЦСК» ТОР організовано з порушенням вимог п. 88 Порядку.
7. Списки персонального військового обліку (додаток 5 Порядку) ведуться не правильно, нема одного списку, все розбито по районах. Станом на 1 січня 2025 року списки персонального військового обліку підписані відповідальною особою за ведення військового обліку (не відповідає вимогам до абзацу 1 п. 33 та п. 39 п. 40 Порядку). Справи, в яких зберігаються копії військово-облікових документів військовозобов'язаних працівників КНП «ТОЦСК» ТОР, не сформовано (не відповідає вимогам п. 37 Порядку). Відомість оперативного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів станом на січень 2025 року відсутня (порушення вимог абзацу 2 п. 33 та п. 39 Порядку).
8. Не затверджено графік внутрішнього звіряння на 2025 рік облікових даних списків персонального військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів з їх військово-обліковими документами (порушення вимог абзацу 1 п. 45 Порядку).
9. Не затверджено графік звіряння з відповідними ТЦК та СП на 2025 рік облікових даних списків персонального військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів з їх військово-обліковими документами.
10. Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у КНП «ТОЦСК» ТОР вивішані на видному місці у загальнодоступному приміщені (в редакції постанови КМУ №1487 від 30.12.2022), але не доведено під особистий підпис військовозобов'язаних працівників (не відповідає вимогам п. 19 і п. 34 Порядку). Підтверджень щодо належної організації здійснення контролю за виконанням призовниками, військовозобов'язаними та резервістами Правил військового обліку та проведення відповідної роз'яснювальної роботи у КНП «ТОЦСК» ТОР не надано.
11. Відповідно до вимог Порядку бронювання військовозобов'язаних за списком військовозобов'язаних під час дії воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 27 січня 2023 р. №76 «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (зі змінами) у КНП «ТОЦСК» ТОР заброньовано 6 працівників. Відповідно до Порядку бронювання військовозобов'язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2015 р. №45 (із змінами), а також переліків посад і професій військовозобов'язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний чає, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 березня 2015 р. №493-р. у КНП «ТОЦСК» ТОР працівників не заброньовано.
12. Під час перевірки виявлено 2 жінок, які мають освіту за медичною або фармацевтичною спеціальністю та не перебувають на військовому обліку в КНП «ТОЦСК» ТОР. Рекомендовано внести у списки персонального військового обліку: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
13. Перевірки стану військового обліку КНП «ТОЦСК» ТОР в 2023-2024 роках не проводились, про що свідчить відсутність записів у журналі обліку результатів перевірки стану військового обліку, звіряння їх облікових даних з даними відповідних ТЦК та СП.
Суд звертає увагу на те, що 19.05.2024 набув чинності Закон №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 210-1 КУпАП доповнено частиною 3, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Диспозиція статті носить бланкетний характер, тобто охоронюваних законом правил поведінки вона не встановлює, а спрямовує до інших актів законодавства, котрі визначають відповідні правила, на порушення яких існує заборона.
Отже, у кожному конкретному випадку повинно бути встановлено, яке саме законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію порушено особою, яка притягається до адміністративної відповідальності в особливий період.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який триває і дотепер.
Отже, на дату події, яка інкримінується позивачу, діяв особливий період.
Згідно з вимогами ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити, серед іншого, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.
Так, в оскаржуваній постанові ОСОБА_1 ставляться у вину порушення, викладені у перелічених вище пунктах 2, 6, 7, 8 та 10, з покликанням на Порядок, однак т.в.о. керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який виніс оскаржувану постанову, не конкретизовано яке саме законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію ставиться у провину позивачу, як цього вимагає ст. 283 КУпАП. Більш того, у пунктах 1, 3, 4, 5, 9, 11, 12 та 13 спірної постанови, які закріплюють інкриміновані ОСОБА_1 порушення, взагалі не міститься покликання на законодавство, яке порушив позивач.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої вона винесена. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному становищі щодо суб'єкта владних повноважень.
Відсутність в оскаржуваній постанові покликання на конкретну норму законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, прямо суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у численних рішеннях ЄСПЛ (п. 31 рішення від 28.10.2003 у справі «Ракевич проти Росії»; п. 109 рішення від 13.12.2001 у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови»; п. 54 рішення від 23.09.1998 у справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства»), згідно з якими закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку.
Оскаржувана постанова винесена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (вчинення порушення в особливий період), від 26.03.2025 №60/764 (далі - Протокол), який складений стосовно ОСОБА_1 тимчасово виконуючим обов'язки начальника відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_1 , молодшим лейтенантом ОСОБА_2 .
У Протоколі містяться пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме: «Правопорушень не вчиняв, більшість зауважень мають ознаки неточностей чи формалізму. До розгляду справи будуть надані письмові пояснення на окремому аркуші, які будуть невід'ємною частиною протоколу. Додатково повідомляємо, що станом на 26.03 зауваження виправлені, вживаються заходи щодо їх недопущення».
Обставини, викладені в оскаржуваній постанові, аналогічні обставинам, які установлені в Протоколі.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України №3 від 01.01.2024 (далі - Інструкція).
Згідно з п. 3 Розділу ІІ Інструкції, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Інструкції, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
Статтею 256 КУпАП встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, зокрема, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Встановлено, що описані вище порушення в спірній постанові, допущені т.в.о. керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, також містяться і в Протоколі, що суперечить вимогам ст. 256 КУпАП, п. 3 Розділу ІІ Інструкції.
Крім того, зі змісту Протоколу, всупереч п. 6 Розділу ІІ Інструкції, вбачається, що до нього не долучено докази, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і, відповідно до статті 251 КУпАП, є одним із джерел доказів, на основі якого ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Проте протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а є лише початковим правовим висновком щодо дій певної особи.
Окрім цього, суд погоджується із твердженнями позивача про те, що він не є суб'єктом інкримінованого йому правопорушення, з огляду на таке.
Суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є громадяни та посадові особи.
Згідно з абз. 1, 2 п. 8 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок), організація військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладається на відповідних керівників.
Обов'язки з ведення військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладаються на працівників служби персоналу, служби управління персоналом (далі - служба персоналу).
Відповідно до пункту 87 цього Порядку, посадові особи державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію несуть відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що в справах про оскарження постанов про накладення адміністративного штрафу за статтею 210-1 КУпАП, суди встановлюють, чи покладено на певну особу організаційно-розпорядчі функції щодо ведення військового обліку на підприємстві.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідальним за роботу по веденню військового обліку і бронювання військовозобов'язаних призначено інспектора з кадрів Мельник Антоніну Миколаївну, а на час її відпустки, відрядження чи хвороби призначено реєстратора медичного ОСОБА_6 , що підтверджується наказом в.о. генерального директора КНП «ТОЦСК» ТОР В.Хомінця «Про призначення відповідальної особи» від 30.01.2024 №23.
Також в.о. генерального директора КНП «ТОЦСК» ТОР В.Хомінцем затверджено Посадову інструкцію відповідального за ведення військового обліку військовозобов'язаних в КНП «ТОЦСК» ТОР, у якій визначені: функціональні обов'язки, права та відповідальність відповідального за ведення військового обліку (п. 1.1); мету роботи відповідального за ведення військового обліку - організація та ведення персонального військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підприємстві (п. 1.2).
З вказаною Посадовою інструкцією інспектора з кадрів А.Мельник ознайомлено під особистий підпис.
Таким чином, з 30.01.2024 відповідальною за ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підприємстві, згідно з наведеними вище обставинами, є ОСОБА_7 , а відтак вказана посадова особа є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Неправильне визначення суб'єкта правопорушення, тобто особи, яка вчинила протиправне діяння, є підставою для скасування постанови та закриття провадження у справі.
Щодо правильності кваліфікації адміністративного правопорушення, яке ставиться у вину позивачу, суд зазначає таке.
Як слідує з правових висновків, викладених в п.п. 17, 18 постанови Верховного Суду від 03.05.2018 по справі №487/2854/17, Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. Характер триваючого правопорушення оцінюється судом в кожному конкретному випадку індивідуально. Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Таким чином, інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення є триваючим, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку.
Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що комісія 17.02.2025 здійснила перевірку стану військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів КНП «ТОЦСК» ТОР.
Отже, днем фактичного виявлення вчинення адміністративного правопорушення слід вважати саме 17.02.2025. Іншої дати виявлення цього адміністративного правопорушення в оскаржуваній постанові не вказано та з матеріалів справи не вбачається.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 220/1260/20 від 11.11.2021 дійшла правового висновку, що у разі вчинення триваючого злочину застосовується закон про кримінальну відповідальність, який був чинним на момент завершення такого злочину.
Крім того, положення про зворотну дію більш м'якого закону застосовується до триваючих правопорушень лише у випадку, якщо вони були припинені до набрання цим законом чинності.
Застосовуючи аналогію закону, беручи до уваги, що адміністративне правопорушення, яке ставиться у вину позивачу, є триваючим та виявлене 17.02.2025, суд доходить до висновку, що інкриміноване ОСОБА_1 правопорушення вчинене після набрання чинності Законом №3696-ІХ, тобто після 19.05.2024.
Таким чином, вищенаведене свідчить про правильність кваліфікації т.в.о. керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки діянь особи за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
При цьому, суд не надає оцінку суті інкримінованого позивачу правопорушення, оскільки факт такого правопорушення відповідачем не було зафіксовано у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За змістом постанови від 08.07.2020 у справі 463/1352/16-а Верховний Суд звертає увагу на те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, від 04.04.2025 №61/179 не відповідає вимогам законодавства, оскільки прийнята не на підставі та не у спосіб, що передбачені КУпАП, є необґрунтованою, тобто без урахування всіх обставин, які є важливими для прийняття такого рішення, а відтак підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Згідно з вимогами ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір у розмірі 605,60 грн підлягає стягненню на його користь з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, суд
ухвалив:
позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, - задовольнити.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, від 04.04.2025 №61/179, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, - скасувати, а провадження у справі - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуюча суддяН. П. Воробель