Справа №601/973/25
Провадження № 2/601/356/2025
27 травня 2025 року Кременецький районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Клим Т.П.,
з участю секретаря судового засідання Коляди О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Кременець цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення майнового відшкодування,-
за участю сторін:
предстаника позивача Сечка С.В.
відповідача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
Позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України звернувся з позовом в суд до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 25 вересня 2021 року біля 21 год 10 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом RENAULT, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався автодорогою Н- 02 (М-06) сполученням «Кременець-Біла Церква-Ржищів-Канів-Софіївка» у напрямку від м. Почаїв Кременецького району Тернопільської області до м.Радивилів Рівненської області, та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 . Внаслідок наїзду ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких помер (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 ).За фактом ДТП було відкрито кримінальне провадження та внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021211010000455 від 26.09.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Постановою про закриття кримінального провадження від 30.11.2022 старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області підполковника поліції Чубенко О.В. кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021211010000455 від 26.09.2021 закрито, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
ОСОБА_4 (мати загиблого ОСОБА_3 ) звернувся до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування по втраті годувальника від 25.08.2023 року. ОСОБА_5 (донька загиблого ОСОБА_3 ) звернувся до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування по втраті годувальника від 28.08.2023.
ОСОБА_6 (дружина загиблого ОСОБА_3 ) звернулася до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування (витрати на поховання) від 25.08.2023.
Розрахунок на виплату страхового відшкодування було здійснено на підставі наказу №4.1/20800 від 29.11.2023; довідки №1 від 29.11.2023; наказу №4.1/20799 від 29.11.2023; довідка №2 від 29.11.2023; наказу №4.1/20794 від 29.11.2023; довідки №3 від 29.11.2023.
Позивач відшкодував завдані Відповідачем збитки внаслідок ДТП у розмірі: 108 000 (сто вісім тисяч) грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №978680 від 04.12.2023; 108 000 (сто вісім тисяч) грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №978667 від 04.12.2023; 3400 (три тисячі чотириста) грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №979665 від 21.12.2023. Загальний розмір страхового відшкодування становить: 219 400 грн. 00 коп.
Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання ДТП не була застрахована, у зв'язку із чим МТСБУ прийняло рішення здійснити регламентну виплату на користь потерпілих осіб у сумі 219 400 грн. Із урахуванням вищезазначеного, позивач заявлені позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 219400,00 грн., а також понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3291,00 грн.
Ухвалою судді від 31 березня 2025 року відкрито провадження по справі та призначено її до судового засідання.
28 квітня 2025 року до суду надійшла заява представника позивача адвоката Сечка С.В. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду від 29 квітня 2025 задоволено заяву представника позивача та призначено судове засідання в режимі відеоконференції.
29.04.2025 до суду поступив відзив на позов, в якому представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 28.12.2023, яке залишено без змін ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 22.04.2025 визначено розмір грошового відшкодування завданої відповідачем моральної шкоди, виходячи із принципів розумності, справедливості такого відшкодування з урахуванням глибини душевних страждань, характеру психологічної травми, у зв'язку зі смертю рідної людини, конкретні обставини по справі. Суд врахував та встановив, що причиною настання смерті ОСОБА_3 стала його груба необережність, оскільки останній знаходився на дорозі у стані сильного алкогольного сп'яніння, що стало підставою для зменшення такого відшкодування та часткове задоволення позовних вимог шляхом стягнення із ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_3 внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки на загальну суму 180000 гривень, а саме по 30 000 гривень кожному з позивачів. Разом з позовною заявою позивачами в тому числі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 долучено Акт на факт проживання від 03.01.2023 складений старостою Будківського старостинського округу Почаївської міської ради про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 фактично проживав в АДРЕСА_2 зі своєю сім'єю без реєстрації.
Зазначає, що для отримання страхового відшкодування, пов'язаного з втратою годувальника, особам, які звертались із заявою про отримання такого відшкодування необхідно було надати страховику документи, що підтверджують їх перебування на утриманні помершого ОСОБА_7 , його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилася 25.09.2021) календарний рік. Як вбачається із заяви на виплату страхового відшкодування пов'язане із втратою годувальника, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 було надано страховику пакет документів. Звертаючись до позивача із заявою ОСОБА_4 зазначила, що основним доказом наявності в неї права на отримання відшкодування по втраті годувальника є досягнення нею пенсійного віку та наявність родинних відносин з померлим внаслідок ДТП сином, у доньки померлого - довідки про навчання. На підтвердження підстав для отримання страхового відшкодування було надано копії трудової книжки на ім'я загиблого з якої вбачається, що останній запис про трудову діяльність датується 2014 роком, однак ні довідки про доходи, розмір пенсії, стипендії заявниками не додано. Звертає увагу суду, що в даній справі доказуванню підлягає факт перебування матері та доньки потерпілого ОСОБА_3 на його утриманні та потреба у матеріальній допомозі. Вказує, що заявниками до МТСБУ, надалі позивачем до суду не було надано документи, що підтверджують перебування на утриманні померлого сина матері, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилася 25.09.2021) календарний рік. Сам факт досягнення матір'ю пенсійного віку та довідка про навчання не підтверджує того, що вони перебувають на утриманні у померлого. Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 при прийнятті позивачем рішення про виплату страхового відшкодування не залучався, тому зазначені аргументи повинні бути враховані судом при прийнятті рішення про наявність правових підстав для прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Факт родинних відносин між потерпілим та заявниками відповідачем не оспорюється. Проте відповідач вважає, що МТСБУ не враховано, що предметом даного позову є стягнення відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого і доказуванню підлягає не лише факт родинних відносин, а факт перебування на утриманні потерпілого та потреба у матеріальній допомозі. У даній справі не міститься правових висновків про те, що допомога сина для матері ОСОБА_4 була основним і постійним джерелом його існування, не наведено доказів на їх підтвердження, з урахуванням обставини проживання за різними територіально віддаленими місцями. Аналогічні міркування з приводу доньки - ОСОБА_5 .
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задоволити.
В судовому засіданні відповідач та його представник заперечили проти позову з підстав викладених у відзиві на позов.
Суд, дослідивши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення зі слідуючих міркувань.
Судом встановлено, що 25 вересня 2021 року близько 21 год. 10 хв. водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживаючий в с. Будки Кременецького району Тернопільської області, перебуваючи в тверезому стані та керуючи технічно справним автомобілем Renault Megan, д.н.з. НОМЕР_3 , 2008 року випуску, на ділянці автодороги Н-02 (М-06) сполученням «Кременець - Біла Церква - Ржищів - Канів - Софіївка» у напрямку від м. Почаїв Кременецького району Тернопільської області до м. Радивилів Дубенського району Рівненської області, неподалік с.Будки Кременецького району Тернопільської області поза межами населеного пункту допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебуваючи в стані сильного алкогольного сп'яніння, вийшов поза межами пішохідного переходу, на проїзну частину дороги та перед виходом на проїзну частину дороги, не впевнився у відсутності небезпеки для себе, внаслідок чого наступного дня - ІНФОРМАЦІЯ_4 - останній від отриманих травм помер.
Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 30 листопада 2022 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021211010000455 від 26.09.2021 - закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілому ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 04.10.2021 року.
ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 03.02.1976.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є дочкою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 15.11.2002.
ОСОБА_3 та ОСОБА_6 перебували в зареєстрованому шлюбі з 27 квітня 1995 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 від 27.04.1995.
Згідно довідки Національного лісотехнічного університету України №469 від 20 вересня 2022 року ОСОБА_5 є студенткою 3 курсу навчально-наукового інституту деревообробних та комп'ютерних технологій і дизайну Національного лісотехнічного університету України.
Згідно заяви від 25.08.2023 ОСОБА_4 звернувся до МТСБУ про виплату страхового відшкодування по втраті годувальника.
Згідно заяви від 28.08.2023 ОСОБА_5 звернувся до МТСБУ про виплату страхового відшкодування по втраті годувальника.
Згідно заяви від 25.08.2023 ОСОБА_6 (дружина загиблого ОСОБА_3 ) звернулася до МТСБУ про виплату страхового відшкодування (витрати на поховання).
Розрахунок на виплату страхового відшкодування було здійснено на підставі наказу №4.1/20800 від 29.11.2023; довідки №1 від 29.11.2023; наказу №4.1/20799 від 29.11.2023; довідка №2 від 29.11.2023; наказу №4.1/20794 від 29.11.2023; довідки №3 від 29.11.2023.
Згідно з платіжною інструкцією №978680 від 04.12.2023 Позивач відшкодував збитки внаслідок ДТП у розмірі: 108 000 (сто вісім тисяч) грн. 00 коп. та 108 000 (сто вісім тисяч) грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №978667 від 04.12.2023; 3400 (три тисячі чотириста) грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №979665 від 21.12.2023.
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 грудня 2023 року позов ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної смертю особи - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 моральну шкоду, завданої смертю ОСОБА_3 внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки на загальну суму 180 000 грн, а саме по 30 000 грн кожному.
Частинами 1-3 статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Згідно статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Частиною 1 статті 1201 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Згідно зі статтею 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч.1). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2).
Разом з цим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до статті 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до пункту 21.1 статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Згідно з пунктом 39.2.1 статті 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 39.2.1 статті 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що основними завданнями МТСБУ є, зокрема, здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.
МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі ( підпункт «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди (пункт 27.1 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами (пункт 27.2 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть (пункт 27.4 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до частини п'ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
У статті 1166 ЦК України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення.
Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Зазначені підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом. Якщо закон змінює, обмежує або розширює коло підстав, необхідних для покладення відповідальності за завдану шкоду, то мова йде про спеціальні підстави відповідальності, що характеризують особливості тих чи інших правопорушень. Наприклад, завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, володілець якого відповідає незалежно від наявності вини.
Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною. Вказані правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року у справі №6-183цс14 та Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі №184/1641/20 (провадження №61-14226св21).
Обов'язок відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела. Правила частини другої статті 1187 ЦК України передбачають, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відсутність вини водія незабезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє від обов'язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з пунктом 38.2.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 27.2 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.
Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, довічно; особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, протягом п'яти років після його смерті.
Поняття «непрацездатні громадяни» надається у статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Відповідно до статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Зазначена стаття СК України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц (провадження № 61-2386сво19), під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на момент смерті її сина досягла пенсійного віку (перебувала у 81-річному віці), та як непрацездатна особа потребувала матеріальної допомоги.
Відповідно до статті 1200 ЦК України право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які не тільки перебували на утриманні померлого, а й особи, які мали на день смерті право на одержання від нього утримання.
Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13 березня 2019 року у справі №643/207/16-ц (провадження №61-33638св18); від 06 травня 2020 року у справі №742/554/19-ц (провадження №61-20355св19); від 07 жовтня 2020 року у справі №742/637/19-ц (провадження №61-320св20), від 08 вересня 2021 року у справі №577/1316/20 (провадження №61-7108св21), від 01 березня 2023 року у справі №279/1688/22 (провадження №61-11284св22).
На підтвердження перебування ОСОБА_5 на утриманні свого батька ОСОБА_3 позивач додав до позовної заяви копію довідку №469 від 20.09.2024, згідно якої ОСОБА_5 є студенткою денної форми навчання 3 курсу навчально-наукового інституту деревообробних та комп'ютерних технологій і дизайну Національного лісотехнічного університету України. з терміном навчання з 07.09.2020 по 30.06.2024.
Нормами статті 198 та частини першої статті 199 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Статтею 27.4 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
У зв'язку з настанням події, передбаченої п.п. «а» п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторним (транспортним) страховим бюро України прийнято рішення здійснено виплату суми страхового відшкодування у розмірі 3 400 грн 00 коп. на користь ОСОБА_6 , дружини померлого ОСОБА_11 .
Відповідно до п. 38.2.1 ст.38 Закону, Моторне (транспортне) страхове бюро України після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо - транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно - правову відповідальність.
Враховуючи, що позивачем було здійснено страхову виплату щодо відшкодування витрат потерпілого на поховання, у Моторного (транспортного) страхового бюро України виникло право зворотної вимоги до ОСОБА_1 в розмірі понесених витрат, що складає 3 400 грн.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стороною відповідача не надано доказів в розумінні положень ст. ст.76-81 ЦПК України на спростування даних обставин.
На підставі вищевикладеного, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу підлягає до задоволення у повному обсязі.
Окрім цього, в силу вимог ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь МТСБУ слід стягнути сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3291,00 гривень при зверненні до суду із позовом.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст.12, 13, 80, 81, 89, 141,142, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) суму сплаченого майнового відшкодування у розмірі 219 400,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України судовий збір у сумі 3291 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Реквізити сторін:
Позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, код ЄДРПОУ: 21647131, місцезнаходження: Русанівський бульвар, 8, м. Київ, 02154.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_3 .
Головуючий: