Справа №601/886/25
Провадження № 2/601/331/2025
27 травня 2025 року Кременецький районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Білосевич Г.С.,
з участю секретаря судового засідання Польової Ж.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кременець цивільну справу № 601/886/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Представник ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду із позовом про стягнення із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором (оферти) про надання кредиту від 22.05.2024 у розмірі 11 892 гривень та судових витрат по справі. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 22.05.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» укладено кредитний договір № 16.05.2024-100000692 про надання відповідачу кредит у розмірі 4 000 грн. строком на 98 днів. Згідно п. 10.1. Договору цей Договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця. ОСОБА_1 22.05.2024 електронним цифровим підписом підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 4000 грн., а отже акцептовано умови договору. Позичальником ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 16.05.2024-100000692 пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи
BankID Національного банку. Під час ідентифікації позичальника - ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи. Відповідно до договору від 22.05.2024 та квитанції про перерахунок коштів кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 4000 грн. строком на 98 днів, ОСОБА_1 , 22.05.2024 отримано кредитні кошти у розмірі 4000 грн. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконано в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату подання позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 11 892,00 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4000,00 грн., процентів у розмірі 5292,00 грн., комісії у розмірі 600,00 грн. та неустойки у розмірі 2 000,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». На підставі вищенаведеного, ТОВ «Споживчий центр» просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 16.05.2024-100000692 від 22.05.2024 у розмірі 11 892 гривень, а також судові витрати по справі у розмірі 2 422 гривень 40 копійок.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує з підстав, наведених у позовній заяві та просить їх задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не подала.
Судом прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі частини 4 статті 223 та частини 1 статті 281 ЦПК України, оскільки відповідач належним чином повідомлялась про день, час і місце судового засідання, не з'явилась в судове засідання без поважних причин і не повідомив причини неявки та не подав відзив.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
28 березня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та повідомленням сторін.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав
Судом встановлено, що 22.05.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір, що підтверджується одноразовим ідентифікатором для підписання Кредитного договору, відповідно до умов якого ТОВ «Споживчий центр» надало кредит у вигляді перерахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 , з використанням реквізитів електронного платіжного засобу 5355-28ХХ-ХХХХ-9572 що підтверджується квитанцією від 22.05.2024 з Системи BankID Національного банку.
Пунктом 1 Кредитного договору від 22.05.2024 року відповідачка ОСОБА_1 погодилася одноразовим ідентифікатором для підписання договору, що Кредитний договір разом з Загальними положеннями і порядком надання електронного кредитного договору в ТОВ «Споживчий центр» при наданні фінансових послуг, умовами надання кредиту і порядком дій фінансової установи в разі не виконання позичальником обов'язків згідно з договором складають договір про надання кредитного договору.
На підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит у вигляді перерахування грошових коштів, з використанням реквізитів електронного платіжного засобу 5355-28ХХ-ХХХХ-9572.
За розрахунком заборгованості за кредитним договором від 22.05.2024, яку надало ТОВ «Споживчий центр», заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 22.05.2024 становить 11 892 гривень що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4000,00 грн., процентів у розмірі 5292,00 грн., комісії у розмірі 600,00 грн. та неустойки у розмірі 2 000,00 грн.
Вказані обставини відповідачка не спростувала належними та допустимими доказами.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що 22 травня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 16.05.2024-100000692 в електронній формі, умови якого позивачем були виконані. Відповідачка у передбачений договором строк заборгованість не повернула.
Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).
За пунктом 6.1 кредитного договору від 30 вересня 2023 року № 30.09.2023-100001243 позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені в договорі цілі і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів за користування шляхом внесення в касу кредитора готівкою або перерахування на рахунок кредитора в терміни, що вказані у вищевказаному пункті.
Враховуючи те, що позичальник взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти разом з процентами вчасно не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр», а саме: за кредитним договором від 22 травня 2024 року № 16.05.2024-100000692 на загальну суму 11 892,00 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4000,00 грн., процентів у розмірі 5292,00 грн., комісії у розмірі 600,00 грн. та неустойки у розмірі 2 000,00 грн., розмір яких підтверджено наданим позивачем розрахунком та відповідачем не спростовано.
Станом на день розгляду справи стороною відповідача не надано жодних доказів на спростування заявлених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем, за правилами ст.141 ЦПК України, покладаються на відповідачки, а тому суд вважає, що із відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по оплаті судового збору у сумі 2 422 грн. 40 коп.
Керуючись ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. 3, 11, 12 Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст. 516, 525, 526, 530, 536, 610, 611, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України суд, -
вирішив:
Ухвалити заочне рішення.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити.
Стягнути із ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032 м. Київ вул. Саксаганського, 133-А,) заборгованість за кредитним договором № 16.05.2024-100000692 від 22.05.2024 у розмірі 11 892 (одинадцять тисяч вісімсот дев'яносто дві) гривні та судові витрати по справі у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Сторони по справі:
Позивач: ТОВ «Споживчий центр», місце знаходження вул. вул. Саксаганського, 133-А м. Київ, код ЄДРПОУ - 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Головуючий: