Справа № 457/833/25
провадження №1-кп/457/77/25
28 травня 2025 року м. Трускавець
Трускавецький міський суд Львівської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження № 12025142140000045 від 16 травня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Трускавець Львівської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, не військовозобов'язаного, інваліда третьої групи, відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,-
ОСОБА_2 , достовірно знаючи про те, що згідно з рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 20 лютого 2013 він зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення нею повноліття в розмірі 400 гривень в твердій грошові сумі щомісячно, починаючи з 19 листопада 2012 року, та відкритого виконавчого провадження ВП №37204941, будучи ознайомленим із його змістом, розуміючи про необхідність сплати аліментів на утримання дитини, в порушення вимог ст. ст.18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ч.2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України та ст. ст. 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства», маючи умисел на злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання неповнолітньої дочки, діючи умисно у період часу з 25 квітня 2018 року по 30 квітня 2025 року жодних дій, спрямованих на виконання рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 20 лютого 2013 року не здійснив, а накопичив заборгованість по аліментах на загальну суму 128 462,35 гривень, а саме: будучи дієздатним та працездатним, на роботу офіційно не влаштувався, заходів до пошуку роботи не вживав, на обліку у Дрогобицькій філії Львівського обласного центру зайнятості не перебував та не звертався, що свідчить про його бездіяльність, будь-якої допомоги на утримання дитини не надавав, з отриманих коштів у вигляді пенсії по інвалідності 3 групи з жовтня 2022 року аліменти не сплачував та державного виконавця про дохід не повідомив, раніше притягувався до адміністративної відповідальності за несплату аліментів, та за період часу з 25 квітня 2018 року по 30 квітня 2025 року утворив заборгованість зі сплати аліментів у розмірі в сумі 128 462,35 гривень, яка сукупно перевищує суми виплат за 5 років відповідних платежів, внаслідок чого порушив та продовжує порушувати право дитини на повноцінне життя та всебічний (фізичний, психічний і соціальний) розвиток.
Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачується у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.
Суд зазначає, що до обвинувального акту додана письмова заява обвинуваченого ОСОБА_2 , складена у присутності захисника ОСОБА_5 , щодо визнання його винуватості, згоди зі встановленими досудовим слідством розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження відповідно до умов ст. 302 КПК України та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні. Крім того, у цій заяві захисником підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваним, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.
Потерпіла ОСОБА_4 у присутності законного представника потерпілої ОСОБА_3 під час досудового розслідування надала заяву, в якій зазначила, що не заперечує проти розгляду обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_2 у спрощеному порядку.
Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами ч. 2 ст. 381 КПК України.
Оцінивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення підтверджена, а його неправомірні дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 164 КК України як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
За правилами ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Так, згідно з роз'ясненнями, які містить п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2023 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (в редакції Постанови Верховного Суду №8 від 12.06.2009), суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до вимог ст. 12 КК України є кримінальним проступком, особу винного, який за місцем проживання характеризується задовільно, є інвалідом третьої групи, психіатричної та наркологічної допомоги не отримує та не перебуває на відповідних обліках.
Суд також враховує обставини, що пом'якшують покарання, до яких відносить активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, та відсутність обтяжуючих обставин.
Обвинувачений ОСОБА_2 вчинив умисне кримінальне правопорушення щодо особистих прав і свобод потерпілої ОСОБА_4 всупереч засадам Конституції України.
З огляду на викладене суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді громадських робіт у межах санкції ч. 1 ст. 164 КК України, яке є необхідним і достатнім для його виправлення таяке буде відповідати не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, буде обґрунтованим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.373, 374, 381, 382, 394 КПК України, суд,-
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк сто годин.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга в порядку та строки визначені ст. 394 КПК України, протягом 30 днів з дня їх проголошення до Львівського апеляційного суду через суд, який ухвалив рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Копію вироку надіслати учасникам судового провадження.
Суддя: ОСОБА_1