Справа № 446/935/25
27.05.2025 м.Кам'янка-Бузька
Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 22.01.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025140000000031 про обвинувачення
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця смт. Добротвір, Кам'янка-Бузького району Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , депутатом не являється, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника обвинуваченого ОСОБА_5
ОСОБА_3 , діючи умисно у період з 28.10.2024 по 07.02.2025, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і настання шкідливих наслідків у вигляді зниження обороноздатності України в умовах воєнного стану і збройної агресії російської федерації проти України, загрози її національній безпеці, перебуваючи на той час за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 та використовуючи власний мобільний телефон марки Samsung Galaxy A34 5G IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 та встановленою сім-картою мобільного оператора «Київстар» з номером НОМЕР_3 , будучи адміністратором viber-каналу «_не пали кантору_» (попередня назва - «Погода над Бугом»), маючи права та можливість поширювати та адмініструвати публікації у вказаному Viber-каналі, поширював у ньому повідомлення, а також адміністрував поширені у каналі повідомлення від інших учасників каналу, які містять інформацію про дати і місце проведення військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 заходів з оповіщення людських мобілізаційних ресурсів, чим перешкоджав законній діяльності Збройних Сил України, передбаченій Законами України «Про Збройні Сили України», «Про загальну мобілізацію», Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ від 23.02.2022 №154, а саме процесу оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, адже особи, які проінформовані засобами масової інформації або за допомогою мобільних додатків, ухиляються від отримання повісток шляхом залишення місця проживання (реєстрації), уникнення спілкування із представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, що призводить до зменшення кількості мобілізаційних ресурсів (військовозобов'язаних), які прибувають до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та можуть бути сплановані до призову під час мобілізації, що у свою чергу ставить під загрозу терміни та обсяги виконання заходів комплектування військово-організаційних структур Збройних Сил України..
Таким чином, ОСОБА_3 , вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 114-1 КК України - перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період.
ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому розкаюється.
27.05.2025 між прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Львівської обласної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участі захисника ОСОБА_5 у відповідності ст.ст. 468, 469, 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно з умовами угоди, ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України і зобов'язується беззастережно визнати обвинувачення в повному обсязі підозри у судовому провадженні. Окрім цього підозрюваний зобов'язується співпрацювати зі стороною обвинувачення у викритті вчиненого ним кримінального правопорушення.
Сторони угоди домовились щодо призначення ОСОБА_3 , покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 114-1 КК України у виді 5 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, визнав в повному обсязі, щиро розкаявся. Просив затвердити укладену угоду про визнання винуватості, розуміє наслідки укладення угоди.
Захисник ОСОБА_5 також просила суд затвердити укладену угоду про визнання винуватості.
Прокурор ОСОБА_4 просив суд затвердити укладену між сторонами угоду та призначити обвинуваченому покарання узгоджене в угоді.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ч. 2, 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо:
1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів;
2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами;
3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином. Свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_3 визнав беззастережно.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 цілком і повністю розуміє положення, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою про визнання винуватості.
Також судом перевірено угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України (в тому числі, щодо змісту та порядку укладення угоди) та КК України (в тому числі щодо узгодженої міри покарання); підстав для відмови в її затверджені не встановлено.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що укладена між сторонами угода про визнання винуватості може бути затверджена судом.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого, обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання, відомості про особу обвинуваченого.
Зокрема, що обвинувачений щиро розкаявся, повністю визнав свою вину, активно сприяв розкриттю злочину, на обліку в лікарів нарколога та психоневролога не перебуває, раніше не судимий, його позитивну поведінку як до, так і після вчинення злочинних дій.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.
Таким чином, узгоджена міра покарання для обвинуваченого ОСОБА_3 за скоєння кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України у виді 5 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України є достатньою для його виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, відповідає загальним засадам призначення покарання.
Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.
Щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 25.02.2025 - скасувати на підставі ч. 4 ст. 174 КК України.
Питання речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід не обирався.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 100, 174, 374, 468, 469, 471, 473-475 КПК України, суд,-
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 27.05.2025 в межах кримінального провадження № 22025140000000031 від 22.01.2025 між прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Львівської обласної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участі захисника ОСОБА_5 .
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, та призначити йому узгоджену сторонами міру покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком на 1 (один) рік , якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину.
Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк рахувати з моменту проголошення вироку.
Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 25.02.2025 - скасувати на підставі ч. 4 ст. 174 КК України.
Речові докази:
- мобільний телефон марки Xiaomi Hyper OS, IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 з сім картою, виявлений та вилучений за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: Львівська область, Шептицький район, с. Кошаковські, вул. В. Стуса повернути ОСОБА_6 ;
- мобільний телефон Samsung Galaxy A34 5G, назва моделі: SM-A346E/DSN, серійний номер: НОМЕР_6 , IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , з 2 сім-картками з номерами абонента: НОМЕР_7 та НОМЕР_8 , виявлений та вилучений за місцем проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 - конфіскувати в дохід держави;
- мобільний телефон RED MI13S, EMEI: НОМЕР_9 , виявлений та вилучений за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_3 повернути ОСОБА_7 .
З підстав, передбачених частиною 4 статті 394 КПК України, вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1