Справа № 442/6636/24
Провадження № 1-кп/442/71/2025
28 травня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження №12024141110000760 від 16.07.2024 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Снятинка Дрогобицького району Львівської області, громадянина України, українця, працюючого соціальним працівником БФ «Карітас» Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше несудимого;
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України,
з участю прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілих - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_3 15.07.2024 приблизно о 19.00 год, за попередньою змовою з невстановленою судом особою (матеріали відносно якої виділені в окреме провадження), реалізовуючи спільний злочинний умисел, знаходячись у громадському місці - поблизу будинку №103/2 по вул.Грушевського в м.Дрогобичі Львівської області, з малозначного приводу, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи із особливою зухвалістю, ігноруючи елементарні прийняті в суспільстві правила моральності та доброчинності, демонструючи свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, протиставляючи себе оточуючим та виражаючи явну неповагу до суспільства, підійшов до автомобіля марки «Mersedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , що перебуває у користуванні ОСОБА_6 , який був припаркований біля згаданого будинку, та, діючи з особливою зухвалістю, розбив камінням усі вікна у вказаному автомобілі, пошкодив двері та багажник автомобіля.
У цей час потерпіла ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсіонерка, підійшла до ОСОБА_3 та іншої невстановленої судом особи, при цьому вмовляла їх припинити пошкодження автомобіля, тримаючи останніх за футболки, однак, ОСОБА_3 на зауваження не реагував та, явно прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил поведінки в суспільстві і самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам і суспільству, висловлюючись нецензурними словами, демонструючи грубу силу та жорстокість, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вирвався з рук потерпілої, нанісши їй один удар правою рукою в область внутрішньої поверхні лівого плеча та зовнішній поверхні лівого передпліччя, чим спричинив останній тілесне ушкодження у вигляді синців, що відноситься до легкого тілесного ушкодження.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю. Пояснив, що викладене у фабулі обвинувачення відповідає дійсним обставинам та доповнив, що у згаданий період часу він приревнував свою дівчину до іншого хлопця і мав намір заподіяти шкоди останньому. Однак, як з'ясувалося, пошкоджений ним автомобіль належав іншій невідомій йому особі, а не хлопцеві, до якого він приревнував свою дівчину. Зазначив, що попередньо він звернувся за допомогою до свого батька, з яким, відповідно, поїхав на вулицю Грушевського. Оскільки йому було відомо, що той хлопець живе на вул.Грушевського, має в користуванні Мерседес, то, побачивши згаданий автомобіль, він вирішив, що такий належить тому хлопцеві, так як номерний знак йому не був відомий. У той час потерпіла ОСОБА_7 сиділа неподалік на лавці і побачила, як вони кидали камінням у машину. Вона казала, що то автомобіль її зятя і намагалася тримати його, тому він її вдарив. Раніше він її ніколи не бачив. Потерпілим усе відшкодував і щиро кається, що завдав їм шкоди. До цього його спонукали ревнощі. Він попросив у потерпілих вибачення.
Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що сестра їй повідомила про те, що невідомі люди побили їй машину. Вона вибігла на вулицю і побачила, що в її автомобілі побиті вікна, двері. Однак, тих осіб, які це зробили, вона вже не бачила. Її мама була очевидцем даної події, оскільки у цей час знаходилася на подвір'ї. Мама перебувала у стресовому стані, так як намагалася зупинити чоловіків, які нищили автомобіль. Остання казала, що хотіла їх затримати, але вони спричинили їй тілесні ушкодження. На даний час претензій майнового характеру до обвинуваченого не має, оскільки його батько відшкодував завдані збитки та вибачився. Вона також вибачила ОСОБА_8 , тому просить не карати його суворо.
Потерпіла ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що 15 липня 2024 року близько 19 год хтось їй сказав, що якісь чоловіки на подвір'ї розбивають у машині вікна. Оскільки вона знала, що там стоїть автомобіль зятя, пішла туди і побачила ОСОБА_3 з батьком. Вона намагалася їх затримати, однак, обвинувачений вдарив її по руці. Вона запитувала - для чого вони побили машину, на що їй відповіли, що то машина ОСОБА_9 . Тоді вона сказала, що то автомобіль її зятя. Однак, претензій до обвинуваченого не має, оскільки він вже тричі вибачався, шкоду їй відшкодовано і просить не карати його.
Враховуючи те, що обвинувачений визнав себе винуватим, він та інші учасники судового провадження не оспорюють докази щодо обставин справи, суд, з'ясувавши, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз'яснивши, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів у даному провадженні. А тому, розгляд кримінального провадження проведено у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.
Враховуючи вищенаведене, допитавши потерпілих та обвинуваченого, дослідивши матеріали, що характеризують його особу, суд дійшов висновку, що винуватість останнього у вчиненні інкримінованого йому правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Відтак, дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 296 КК України кваліфіковано вірно, оскільки він грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю (хуліганство), вчинене групою осіб.
При обранні виду і міри покарання ОСОБА_3 суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та, відповідно до ст.65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим правопорушення, враховує наслідки та обставини вчиненого.
Обставиною, яка обтяжує покарання, відповідно до ст. 67 КК України, вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Обставинами, які пом'якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття обвинуваченого, активне сприяння органу досудового розслідування у розкритті кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданих збитків.
Беручи до уваги вищезазначене та обставини справи, враховуючи особу винного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності та позитивно характеризується по місцю проживання, його молодий вік, відсутність претензій зі сторони потерпілих, суд дійшов переконання, що ОСОБА_3 слід призначити покарання у виді обмеження волі із застосуванням ст.75 КК України, яке є необхідне й достатнє, на думку суду, для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 100, 127 - 129, 368, 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі п. 1, п. 2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_3 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19.07.2024 на 5 каменів, які поміщено у спецпакет № 7263049; жестяну банку «REVO», яку поміщено у паперовий конверт; упаковку чіпсів «Люкс», яку поміщено у спецпакет № SUD3011019, які знаходяться в камері зберігання Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області (квитанція №002206). Зазначені речі та змиви РБК - знищити.
Речові докази: два DVD-R диски залишити при матеріалах кримінального провадження №12024141110000760.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.
Суддя ОСОБА_1