Справа №442/1599/25
Провадження №2/442/719/2025
20 травня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі головуючого судді Нагірної О.Б.
за участю секретаря судових засідань Томан Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу № 442/1599/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр" про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним,
встановив :
Позивач звернувся з позовом до відповідача, просить визнати недійсним, з моменту укладення, кредитний договір № 11.10.2024-100000787 від 11.10.2024 року, укладений між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 . Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133 А, ЄДРПОУ 37356833) видалити персональні дані щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 та договору позики «Бездоганний» № 11.10.2024-100000787 від 11.10.2024 року з бази даних ТОВ «Українське бюро кредитних історій», також власних електронних баз, серверів, припинити їх збір, обробку, систематизацію, накопичення, зберігання, використання, розповсюдження та передачу кредитної історії.
В обґрунтування позову, покликається на те, що 11.10.2024 на Єдиний портал державних послуг Дія їй надійшли повідомлення про оформлення договорів позики. Оскільки особисто не подавала даних заяв на оформлення договорів позики і кредиту та не оформляла їх, то одразу заявила у Українське бюро кредитних історій, що вона не оформляла заявку на отримання позики, це шахрайські дії невідомих осіб, що не згодна із запитом на перевірку кредитних історій.
Тоді ж позивачці стало відомо, що на її ім'я було оформлено кредит у ТзОВ Споживчий центр» на суму 3000 грн. строком на 98 днів, дата повернення - 16.01.2025 року. Вказує, що не підппсувала жодного договору. Договір № 11.10.2024-100000787 був оформлений через онлайн-систему без її фактичного волевиявлення, вона не здійснювала жодних дій для його отримання.
Зазначає, що тривалий термін користувалася абонентським номером «Київстар» НОМЕР_2 та не передавала його іншим особам. Невідомі особи шляхом блокування вказаної сім-картки з вказаним вище номером заволоділи нею та здійснили від її імені реєстрацію на онлайн-сервісах кредитування належних ТзОВ фінансова компанія «Є гроші», ТзОВ «Споживчий кредит», ТзВ «Фінансова днія «Топ1». З незаконним використанням персональних даних та вказаного абонентського номера телефону 11.10.2024 року невідомими їй особами було оформлено три онлайн-кредити на її ім'я та переведено кошти на невідомі для неї рахунки (банківські картки).
Оскільки у цей період вона перебувала закордоном у Бельгії, мати позивачки - ОСОБА_2 , від її імені 15.10.2025 року звернулася до правоохоронних органів з заявою по факту вчинення відносно ОСОБА_1 неправомірних дій з боку невідомої особи, яка в період часу з 11.10.2024 року по 12.10.2024 року шляхом шахрайства із використанням електронно-обчислювальної техніки оформила три кредитні договори на загальну суму 21 847 грн. у кредитно фінансових установах.
По даному факту на підставі рапорту від оперуповноваженого ВКП Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції Свірка Б.О. 19.10.2024 року було відкрито кримінальне провадження № 12024141110001067 за ч. 4 ст. 190 КК України, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Також позивачкою на адресу фінансових компаній було надіслано звернення по факту вчинення шахрайства щодо оформлення на неї договорів позики невідомою особою та заяву про отримання копій договорів. З копії договору дізналася, що 11 жовтня 2024 року між ТзОВ «Споживчий кредит» та нею був укладений кредитний договір №11.10.2024-100000787. Цей договір укладено у електронному вигляді шляхом реєстрації на Інтернет сайті https://e-groshi.com. Згідно п.21. даного договору, позикодавець надає Позичальнику грошові кошти у позику у сумі 3 000 грн. з використанням реквізитів електронного платіжного засобу НОМЕР_3 . (при цьому наголошує, що ця банківська карта не є її, а належить невідомій особі і жодні кошти від ТзОВ «Споживчий кредит» вона не отримувала).
27.02.2025 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області постановлено ухвалу, якою прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження викликом сторін 09.04.2025, про що повідомити сторони. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред'явлення зустрічного позову. Також позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
Дана ухвала надсилалась сторонам по справі.
25.03.2025 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що кредитний договір № 11.10.2024-100000787 від 11.10.2024 ОСОБА_1 укладений у повній відповідності до чинного законодавства, позивачем не вказано жодної з підстав для визнання кредитного договору недійсним або нікчемним, відтак, просить у позові відмовити.
09.04.2025 розгляд справи відкладено на 20.05.2025.
20.05.2025 представник позивача подала письмові пояснення, в яких просила позовні вимоги задоволити.
В судовому засіданні представник позивачки просила позов задоволити з підстав, викладених у ньому. Вважає, що права позивача як споживача були порушені під час укладення кредитного договору. Порушення полягало у тому, що була порушена свобода волевиявлення позивачки на укладення кредитного договору, тобто шахраї, проти її волі уклали кредитний договір та отримали грошові кошті. Вимоги про витребування доказів не підтримала.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 11.10.2024 було укладено Кредитний договір (оферти) № 11.10.2024-100000787. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 3000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 11.10.2024, строком на 98 днів.
Позивач вважає, що вказаний кредитний договір підлягає визнанню недійсним, оскільки він був укладений внаслідок шахрайських дій.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 11.10.2024 на Єдиний портал державних послуг Дія їй надійшли повідомлення про оформлення договорів позики. Оскільки особисто не подавала даних заяв на оформлення договорів позики і кредиту та не оформляла їх, то одразу заявила у Українське бюро кредитних історій, що вона не оформляла заявку на отримання позики, це шахрайські дії невідомих осіб, що не згодна із запитом на перевірку кредитних історій.
Тоді ж позивачці стало відомо, що на її ім'я було оформлено кредит у ТзОВ Споживчий центр» на суму 3000 грн. строком на 98 днів, дата повернення - 16.01.2025 року. Вказує, що не підписувала жодного договору. Договір № 11.10.2024-100000787 був оформлений через онлайн-систему без її фактичного волевиявлення, вона не здійснювала жодних дій для його отримання.
Зазначає, що тривалий термін користувалася абонентським номером «Київстар» НОМЕР_2 та не передавала його іншим особам. Невідомі особи шляхом блокування вказаної сім-картки з вказаним вище номером заволоділи нею та здійснили від її імені реєстрацію на онлайн-сервісах кредитування належних ТзОВ фінансова компанія «Є гроші», ТзОВ «Споживчий кредит», ТзВ «Фінансова днія «Топ1». З незаконним використанням персональних даних та вказаного абонентського номера телефону 11.10.2024 року невідомими їй особами було оформлено три онлайн-кредити на її ім'я та переведено кошти на невідомі для неї рахунки (банківські картки).
Оскільки у цей період вона перебувала закордоном у Бельгії, мати позивачки - ОСОБА_2 , від її імені 15.10.2025 року звернулася до правоохоронних органів з заявою по факту вчинення відносно ОСОБА_1 неправомірних дій з боку невідомої особи, яка в період часу з 11.10.2024 року по 12.10.2024 року шляхом шахрайства із використанням електронно-обчислювальної техніки оформила три кредитні договори на загальну суму 21 847 грн. у кредитно фінансових установах.
По даному факту на підставі рапорту від оперуповноваженого ВКП Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції Свірка Б.О. 19.10.2024 року було відкрито кримінальне провадження № 12024141110001067 за ч. 4 ст. 190 КК України, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Також позивачкою на адресу фінансових компаній було надіслано звернення по факту вчинення шахрайства щодо оформлення на неї договорів позики невідомою особою та заяву про отримання копій договорів. З копії договору дізналася, що 11 жовтня 2024 року між ТзОВ «Споживчий кредит» та нею був укладений кредитний договір №11.10.2024-100000787. Цей договір укладено у електронному вигляді шляхом реєстрації на Інтернет сайті https://e-groshi.com. Згідно п.21. даного договору, позикодавець надає Позичальнику грошові кошти у позику у сумі 3 000 грн. з використанням реквізитів електронного платіжного засобу НОМЕР_3 . (при цьому наголошує, що ця банківська карта не є її, а належить невідомій особі і жодні кошти від ТзОВ «Споживчий кредит» вона не отримувала).
Однак, вказані посилання позивача як на підставу для визнання кредитного договору укладеного з ТОВ «Споживчий центр» не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Стаття 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій Формі.
Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19).
Статтями 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті З Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа мас ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправления (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправления (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправления (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Отже, чинне законодавство України надає можливість укладати кредитні договори у формі електронного документу з використанням електронних підписів сторонами.
Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-санті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.
Встановлено, що позивач зайшла на Веб-сайт TOB «Споживчий центр» де вона мала змогу ознайомитись з текстом Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), інформацією передбаченою частиною 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією Товариства, фінансовим звітом тощо.
Згідно п.10.1 оскаржуваного Договору цей Договір набирає чинності з дати отримання Кредитодавцем у інформаційній системі Кредитодавця від Позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником від Кредитодавця на номер телефону Позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі Кредитодавця.
Відповідно до умов Договору ОСОБА_1 11.10.2024подавши Заявку на отримання кредиту, ознайомившись ізПропозицією про укладення кредитного договору (оферти), уклала кредитний договір № 11.10.2024-100000787, підписавши одноразовим ідентифікатором (Е941), надісланим смс-повідомленням на належний позивачу фінансовий номер телефону: НОМЕР_5, використання якого дозволено ст.207 Цивільного кодексу України та ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" та отримала на свій рахунок кошти у розмірі 3 000,00 грн., а отже акцептовано умови Договору.
Грошові кошти за кредитним договором № 11.10.2024-100000787 від 11.10.2024 були перераховані на карту НОМЕР_3 яку Позивач додав в особистому кабінеті.
11.10.2024р. Позивач в особистому кабінеті позичальника https://sgroshi.com.ua/kabinet/, який знаходиться на офіційному сайті ТОВ «Споживчий центр» https://sgroshi.com.ua/ додав картку на яку бажає отримати кредит НОМЕР_3. Саме на цю картку НОМЕР_3 Відповідачем було перераховано суму кредиту в розмірі - 3 000,00 грн., що підтверджується квитанцією №534790881 від 11.10.2024 з призначенням платежу: Видача за договором кредиту №11.10.2024-100000787.
Також, відповідно до листа ТОВ «УПР» вих. №15-1103 від 11.03.2025, у якому зазначено, що була успішно виконана банком транзакція з реквізитами: 11.10.2024 11:33:23 на суму 3000,00 (три тисячі гривень 00 копійок) грн, номер картки НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua - 534790881, призначення платежу: Видача за договором кредиту №11.10.2024-100000787.
ТОВ «УПР» співпрацює з ТОВ «Споживчий центр» як клієнтом на підставі договору
про надання послуг в системі ІРау.ua. Перерахування коштів за кредитним договором було здійснено безготівково шляхом перерахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_3 через технологічного партнера ТОВ «УПР» (сервіс ІРау.ua).
З наведеного вбачається, що грошові кошти перераховані Товариством на карту НОМЕР_3 яку Позивач вказав в особистому кабінеті https://sgroshi.com.ua/kabinet/.
Грошові кошти за кредитним договором № 11.10.2024-100000787 були перераховані на карту НОМЕР_3 , номер якої було вказано безпосередньо позивачем у кредитному договорі та який вона підписала, що не заборонено жодною нормою чинного законодавства.
Позичальником ОСОБА_1 під час укладення кредитного №11.10.2024-100000787 пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку у відповідності до «Порядку використання Системи BankID Національного банку».
11.10.2024року Клієнт здійснюючи реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства через Веб-сайт Товариства обрав свій банк, для проходження ідентифікації за допомогою Системи BankID НБУ. Після чого Клієнт здійснив авторизацію на стороні банку та дозволив останньому передати Товариству своїідентифікаційні дані.
Під час ідентифікації Позичальника - ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи, зокрема отримано інформацію відносно прізвища, ім'я та по батькові, а саме ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 .
При реєстрації та входу в особистий кабінет позичальника при укладенні договору №11.10.2024-100000787 від 11.10.2024, позивачем було використано фінансовий номер телефону НОМЕР_5 .
Саме на цей номер телефону НОМЕР_5 був відправлений та доставлений одноразовий ідентифікатор "Е941", яким був підписаний кредитний договір №11.10.2024-100000787 від 11.10.2024, що підтверджується довідкою ТОВ «Старт-мобайл» вих. № 1203/25 від 12.03.2025 року. Відповідно до виписки з ЄДР від 11.12.2019р. вказана юридична особа зареєстрована згідно законодавства України, одним з видів її діяльності є інша діяльність у сфері електрозв'язку (Код КВЕД 61.90).
Мобільні дані (смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором) були надіслані ТОВ «Старт-мобайл» згідно з договором доставки SMS №К-32, укладеним відповідачем та ТОВ «Старт-мобайл» 27.04.2011р., відповідно до розд.3 якого ТОВ «Старт-мобайл» надав вказану довідку в якості підтвердження доставки sms мобільному абоненту.
Під час входу в інформаційно-телекомунікаційну систему кредитора, позичальник використав номер телефону НОМЕР_5 .
Інформаційно-телекомунікаційна система кредитора, а саме особистий кабінет позичальника https://sgroshi.com.ua/kabinet/, знаходиться на офіційному сайті ТОВ «Споживчий центр» https://sgroshi.com.ua/, який заявлений як офіційний на сайті регулятора «Нацкомфінпослуг».
Таким чином, позичальник за допомогою одноразового ідентифікатора, відправленого йому на його номер телефону НОМЕР_5 , визначений ним як фінансовий, належним чином, відповідно до ч.4 ст.14 ЗУ «Про електронну комерцію» ідентифікувався в інформаційній системі кредитора - особистому кабінеті, де і підписав договір.
Отже, без проходження процедури реєстрації в ITC ТОВ «Споживчий центр», без здійснення входу на сайт ТОВ «Споживчий центр» за допомогою Логіна Особистого кабінету і Пароля Особистого кабінету, без ідентифікації та верифікації Позивача та його платіжної картки, без підписання Кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором - Кредитний договір між Позивачем та ТОВ «Споживчий центр» не був би укладений.
Подібні ситуації перебували на розгляді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду і знайшли своє відображення у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 та від 7 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19. У вказаних справах Верховний Суд підтвердив дійсність електронних кредитних договорів укладених на відстані (з використанням ITC Кредитодавця) та їх підписання Позивачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Крім того, у разі не укладання договорів у позивача була можливість згідно зі статтею 15 Закону України «Про споживче кредитування» протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитись від Кредитного договору без пояснення причин.
Споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.
Натомість Позивач не подала Кредитодавцям заяви про відмову від Кредитного договору та продовжила користування кредитними коштами, а згодом ще й допустила прострочення виконання своїх боргових зобов'язань за Кредитним договором.
Щодо належної ідентифікації позивача та її даних, то слід зазначити наступне.
Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» TOB «Споживчий центр» відноситься до суб'єктів первинного фінансового моніторингу.
Суб 'єктами первинного фінансового моніторингу є: 1) банки, страховики (перестраховики), страхові (перестрахові) брокери, кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи;
Відповідно до пункту 34 статті 1 Закону, належною перевіркою клієнта вважається здійснення суб'єктом первинного фінансового моніторингу заходів, що включають ідентифікацію та верифікацію клієнта (його представника).
Згідно з пунктами 6, 26, 27 статті 1 Закону верифікація - заходи, що вживаються суб'єктом первинного фінансового моніторингу з метою перевірки (підтвердження) належності відповідній особі отриманих суб'єктом первинного фінансового моніторингу ідентифікаційних даних та/або з метою підтвердження даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників чи їх відсутність;
ідентифікаційні дані - сукупність даних, що дає змогу однозначно встановити особу, а саме: для фізичної особи - відомості, зазначені у пункті 1 частини восьмої та у пункті 1 частини дев 'ятої статті 11 цього Закону;
ідентифікація - заходи, що вживаються суб'єктом первинного фінансового моніторингу для встановлення особи шляхом отримання її ідентифікаційних даних;
Відповідно до частини 4 статті 11 Закону Ідентифікація та верифікація клієнта здійснюються до встановлення ділових відносин, вчинення правочинів (крім випадків, передбачених цим Законом), проведення фінансової операції, відкриття рахунка.
Встановлено, що з метою завершення процесу ідентифікації та верифікації Позивача співробітник кредитного відділу Кредитодавців отримав звіт з Українського бюро кредитних історій щодо Позичальника.
Надалі для безпосереднього оформлення кредиту Позивач в ITC Відповідача обрала бажану суму кредиту та строк кредитування; ознайомилася з текстом примірного кредитного договору, що пропонувався для укладання, Правилами, інформацією зазначеною в частині 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та іншою необхідною інформацією, шляхом перенаправления (відсилання) до них/неї, що повністю відповідає частині 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», про що Позивач поставила відповідну відмітку в ITC Товариства, після чого створив заявку на отримання кредиту згідно з обраними Позивачем умовами.
Після прийняття Кредитодавцем позитивного рішення щодо надання кредиту Позичальнику Кредитодавець зробив Позичальнику пропозицію в її Особистому кабінеті укласти електронний Кредитний договір, який містив усі істотні умови, і з якими Заявник мала можливість ознайомитись до моменту укладання Кредитного договору.
Після прийняття Позичальником умов Кредитного договору Позивач уклала з Товариством електронний Кредитний договір, який був підписаний Позивачем у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Після укладання Кредитного договору, 11.10.2024 Позивач отримала кредит від Кредитодавця.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» кредитний звіт - сукупність інформації про суб'єкта кредитної історії, яка є повним або частковим відображенням його кредитної історії.
В свою чергу кредитна історія - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов'язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону.
Отже, кредитний звіт, отриманий від бюро кредитних історій, є належним та допустимим доказом дійсності ідентифікаційних даних фізичної особи.
Як вбачається із матеріалів справи відповідачем було видано кредит саме ОСОБА_1 , оскільки усі ідентифікаційні дані, зазначені Позивачем в ITC Товариства та у Кредитному договорі, повністю збігаються зі звітом з Українського бюро кредитних історій.
При цьому, суд зазначає, що такі дані як номер мобільного телефону, електронна пошта та місце роботи не є постійними та можуть у будь-який момент бути змінені Позичальником. Ті відомості, які в силу закону ідентифікують позичальника (ім'я, прізвище, по-батькові, дата народження, номер паспорта та РНОКПП тощо) повністю відповідають даним Позивача.
Крім того, посилання Позивача про укладання Кредитного договору невстановленою особою не знайшли свого підтвердження, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що Позивач повідомляла правоохоронні органи про зникнення у неї документів, які містять вищезазначені дані, а без наявності цих даних Кредитний договір не міг би бути укладеним.
Звернення позивача до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, є належним доказом у справі, оскільки відкриття кримінального провадження не дає підстав для визнання укладеного Договору недійсними, оскільки для отримання грошових коштів через систему онлайн-кредитування, недостатньо заначити лише номер мобільного телефону та контактні дані позичальника, а потрібно вчинити певну сукупність дій із зазначенням персональних даних позичальника, які були відомі лише їй.
На підставі вищевикладеного, а також наданих суду доказів встановлено, що відповідачем були здійснені всі, без виключення, заходи щодо ідентифікації та верифікації Позивача, що визначені вимогами чинного законодавства України, з метою встановлення особи Позивача, належності їй номеру мобільного телефону та платіжної картки.
Отже, твердження Позивача, що вона не укладала Кредитного договору із відповідачем не відповідає об'єктивній дійсності та спростовується наданими суду доказами та вищезазначеною інформацією.
Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Окремо слід зазначити, що позивач оспорює факт укладення Кредитного договору з відповідачами, однак в прохальній частині Позивач просить суд визнати недійсними Кредитні договори, що не відповідає вимогам законодавства та правовій позиції Верховного Суду, в зв'язку з наступним.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно з частою 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 статті 202 ЦК України ).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц).
Частиною 3 статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
Згідно з частиною 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц прийшла до наступного висновку: «Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення».З огляду на викладене вище, вимога Позивача щодо визнання Кредитного договору недійсним з підстав оспорювання самого факту укладення правочину є такою, що не може бути задоволена, оскільки не відповідає нормам законодавства та правовій позиції Верховного Суду.
Слід зазначити, що ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою ухилення від виконання зобов'язань, є неприпустимим (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17).
Підсумовуючи усе вищезазначене, вбачається, що відсутні будь-які обставини, які б свідчили про невідповідність умов Кредитного договору вимогам чинного законодавства України або про неукладання Кредитного договору Позивачем, а всі намагання Позивача визнати Кредитний договір недійсним направлені лише на уникнення цивільно-правової відповідальності за Кредитним договором, боргові зобов'язання за яким і досі не виконані Позивачем у повному обсязі.
Враховуючи викладені обставини, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що позивач не довела належними і допустими доказами наявність обставин, що свідчать про недійсність оспорюваного договору в цілому, в зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Керуючись Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст. 203, 204, 205, 215, 626, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
в позові відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.Б.Нагірна