Справа №461/2727/25
Провадження №3/461/1120/25
27 травня 2025 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю представника митного органу Лубоцького Б.І., розглянувши матеріали, які надійшли від Львівської митниці Державної митної служби про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил
громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце роботи - БО «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ІСА», посада або рід занять - директор, місце проживання - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України,
встановив:
19.03.2025 у пункт пропуску «Шегині - Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці у напрямку в'їзд в Україну по смузі руху «червоний коридор» під керуванням громадянина України ОСОБА_2 в'їхав транспортний засіб: «легковий автомобіль марки LAND ROVER, модель DISCOVERY, кузов НОМЕР_2 , 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ». Як підставу для ввезення вказаного транспортного засобу на митну територію України гр. ОСОБА_3 до митного контролю подав товаросупровідні документи, у тому числі:
- митну декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 18.03.2025;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 .
Відповідно до поданої митної декларацій про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, на адресу Благодійної організації «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ІСА» (77301, Івано-Франківська обл., м.Калуш, пр-т Лесі Українки, 80, код ЄДРПОУ 44886076) переміщується товар гуманітарної допомоги: «легковий автомобіль марки LAND ROVER, модель DISCOVERY, кузов НОМЕР_2 , 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 », відправником (донором) якого заявлено у митній декларації Благодійну організацію «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ІСА». Декларування здійснено керівником Благодійної організації «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ІСА» (код ЄДРПОУ 44886076) ОСОБА_1 , про що свідчить наявність кваліфікованого електронного підпису (КЕП) від 18.03.2025 на поданій митній декларації. Будь-які документи, які б підтверджували факт вивезення вказаного транспортного засобу з території Євросоюзу, як гуманітарної допомоги, до митного контролю водієм не надано. Під час здійснення митного контролю, на вимогу посадової особи митного органу, гр. ОСОБА_3 надав: рахунок-фактуру (TRANSPORTO PRIEMONES PIRKIMO-PARDAVIMO SUTARTIS) від 19.03.2021 №б/н; митну декларацію Республіки Польща (MRN) 25PL401010000FLSB8.
Відповідно до виявлених документів вказаний транспортний засіб переміщується на адресу фізичної особи ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 ) ( ОСОБА_5 ), як зовнішньоекономічний товар, а його вартість становить 2900,00 євро, що згідно з курсом Національного банку України на дату ввезення відповідає сумі 131 510,07 гривень.
На лист Львівської митниці від 21.03.2025 №20/20-01/14/7444 від компанії «Agencja Celna ATU s.c.» (митної агенції) отримано відповідь та копії документів, у тому числі ідентичні до документів, які виявлені у ОСОБА_2 .
Пунктом 3 Порядку пропуску та обліку гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2023 року № 953 «Деякі питання пропуску та обліку гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану» визначено, що особа набуває статусу отримувача з моменту автоматичної реєстрації в Єдиному реєстрі, яка здійснюється шляхом присвоєння отримувачу номера отримувача гуманітарної допомоги в порядку, визначеному Положенням про автоматизовану систему.
Відповідно до Єдиного реєстру отримувачів гуманітарної допомоги, Благодійна організація «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ІСА» (код ЄДРПОУ 44886076) присвоєно номер ЄР2688.
Відповідно до пункту 4 Порядку, перед початком декларування товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, отримувач вносить інформацію про такі товари до автоматизованої системи шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті та/або завантаження в нього документів у порядку, визначеному Положенням про автоматизовану систему. За результатами внесення в автоматизовану систему інформації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, такому переліку товарів автоматично присвоюється унікальний код гуманітарної допомоги. Внесення інформації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, до автоматизованої системи та присвоєння унікального коду гуманітарної допомоги засвідчує факт визнання товарів, які зазначені в абзаці четвертому пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2023 року № 953 «Деякі питання пропуску та обліку гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану», гуманітарною допомогою. Абзацом другим пункту 9 Порядку визначено, що з моменту прийняття митним органом декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.
Відповідно до частини 1 статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Частинами 6 та 8 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо). З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
У своїх поясненнях ОСОБА_3 повідомив, що 19.03.2025 він забрав вказаний автомобіль у м.Медика, експортна декларація та рахунок-фактура знаходилися у автомобілі. Вказаний автомобіль він не купляв і відношення до цього не має.
Листом Львівської митниці від 26.03.2025 №20/20-01/14/7927 викликався керівник Благодійної організації «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ІСА» (код ЄДРПОУ 44886076) ОСОБА_1 , однак у визначений час останній не з'явився та про причину неявки не повідомив.
Враховуючи викладене, встановлено, що керівник Благодійної організації «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ІСА» (код ЄДРПОУ 44886076) ОСОБА_1 з метою ввезення на митну територію України зовнішньоекономічного товару: «легковий автомобіль марки LAND ROVER, модель DISCOVERY, кузов НОМЕР_2 , 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 », подав митному органу до митного контролю митну декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, що містить неправдиві відомості щодо відправника (донора), одержувача товару його вартості, а також характеру вантажу (під виглядом товарів, які переміщувалися у митному режимі імпорт, заявив їх як товар гуманітарної допомоги).
Таким чином, керівник Благодійної організації «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ІСА» (код ЄДРПОУ 44886076) ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо відправника, одержувача товару його вартості, а також характеру вантажу.
Крім того, 24.03.2025 у пункт пропуску «Краківець-Корчова» митного поста «Краковець» Львівської митниці у напрямку в'їзд в Україну по смузі руху «червоний коридор» під керуванням громадянина України ОСОБА_6 в'їхав транспортний засіб - «легковий автомобіль марки HONDA, модель CR V, кузов НОМЕР_6 , 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7 ».
Як підставу для ввезення вказаного транспортного засобу на митну територію України гр. ОСОБА_7 до митного контролю подав наступні товаросупровідні документи:
- митну декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 21.03.2025 року;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 .
Відповідно до поданої митної декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, на адресу Благодійної організації «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ІСА» (77301, Івано-Франківська обл., м.Калуш, пр-т Лесі Українки, 80, код ЄДРПОУ 44886076) переміщується товар гуманітарна допомога: «легковий автомобіль марки HONDA, модель CR V, кузов НОМЕР_6 , 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7 », відправником (донором) якого заявлено у митній декларації Благодійну організацію «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ІСА». Декларування здійснено керівником Благодійної організації «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ІСА» (код ЄДРПОУ 44886076) ОСОБА_1 , про що свідчить наявність кваліфікованого електронного підпису (КЕП) від 21.03.2025 на поданій митній декларації. Будь-які документи, які б підтверджували факт вивезення вказаного транспортного засобу з території Євросоюзу як гуманітарної допомоги до митного контролю водієм не надано.
Під час здійснення митного контролю, на вимогу посадової особи митного органу, гр. ОСОБА_7 також надав:
-рахунок-фактуру ( ОСОБА_8 ) без дати та номера;
-митну декларації Республіки Польща (MRN) 25PL401010000G2NB4.
Відповідно до виявлених документів вказаний транспортний засіб переміщується на адресу фізичної особи ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ) ( АДРЕСА_2 ), як зовнішньоекономічний товар, а його вартість становить 900,00 євро, що згідно з курсом Національного банку України на дату ввезення відповідає сумі 40 482,63 гривень. Продавцем, відповідно до рахунку-фактури, є громадянин ОСОБА_10 (власник автомобіля відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу).
Крім цього, під час здійснення митного контролю, на вимогу посадової особи митного органу, гр. ОСОБА_7 надав рахунок-фактуру (Faktura) №FM/47/2025 від 17.03.2025 року. Відповідно до вказаного рахунку-фактури, продавцем транспортного засобу легковий автомобіль марки HONDA, модель CR V, кузов НОМЕР_6 , є компанія «TWOJE AUTO Trojan Malachowski», покупцем є фізична особа ОСОБА_11 ( ОСОБА_12 ), а його вартість становить 18500,00 польських злотих, що згідно з курсом Національного банку України на дату ввезення відповідає сумі 198 210,85 гривень.
У своїх письмових поясненнях ОСОБА_7 повідомив, що на прохання знайомого ОСОБА_13 він поїхав в Республіку Польщу, де 23.03.2025 у м. Катовіце особа на ім'я ОСОБА_14 надала йому документи, які виявлені під час здійснення митного контролю, вказаний автомобіль та ключі від нього. У м. Перемишлі за допомогою митних брокерів було оформлено митну декларацію Республіки Польща (MRN) 25PL401010000G2NB4. Однак, придбання вказаного транспортного засобу ним не здійснювалось та свої кошти за нього він не платив.
Таким чином, заявлена у митній декларації Республіки Польща (MRN) 25PL401010000G2NB4 вартість транспортного засобу у 900,00 євро не відповідає дійсності, оскільки спростовано факт придбання транспортного засобу самим громадянином ОСОБА_15 .
Так, пунктом 3 Порядку пропуску та обліку гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2023 року № 953 «Деякі питання пропуску та обліку гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану» (далі Порядок) визначено, що особа набуває статусу отримувача з моменту автоматичної реєстрації в Єдиному реєстрі, яка здійснюється шляхом присвоєння отримувачу номера отримувача гуманітарної допомоги в порядку, визначеному Положенням про автоматизовану систему. Відповідно до Єдиного реєстру отримувачів гуманітарної допомоги, Благодійна організація «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ІСА» (код ЄДРПОУ 44886076) присвоєно номер ЄР2688.
Відповідно до пункту 4 Порядку, перед початком декларування товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, отримувач вносить інформацію про такі товари до автоматизованої системи шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті та/або завантаження в нього документів у порядку, визначеному Положенням про автоматизовану систему. За результатами внесення в автоматизовану систему інформації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, такому переліку товарів автоматично присвоюється унікальний код гуманітарної допомоги.
Внесення інформації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, до автоматизованої системи та присвоєння унікального коду гуманітарної допомоги засвідчує факт визнання товарів, які зазначені в абзаці четвертому пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2023 року № 953 «Деякі питання пропуску та обліку гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану», гуманітарною допомогою.
Абзацом другим пункту 9 Порядку визначено, що з моменту прийняття митним органом декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.
Відповідно до частини 1 статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Частинами 6 та 8 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо). З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Листом Львівської митниці від 27.03.2025 №20/20-01/14/8060 викликався керівник Благодійної організації «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ІСА» (код ЄДРПОУ 44886076) ОСОБА_1 , однак у визначений час останній не з'явився та про причину неявки не повідомив.
Враховуючи викладене, керівник Благодійної організації «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ІСА» (код ЄДРПОУ 44886076) ОСОБА_1 з метою ввезення на митну територію України зовнішньоекономічного товару - «легковий автомобіль марки HONDA, модель CR V, кузов НОМЕР_6 , 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7 », подав митному органу до митного контролю митну декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, що містить неправдиві відомості щодо відправника (донора), одержувача товару його вартості, а також характеру вантажу (під виглядом товарів, які переміщувалися у митному режимі імпорт, заявив їх як товар гуманітарної допомоги).
Таким чином, керівник Благодійної організації «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ІСА» (код ЄДРПОУ 44886076) ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо відправника, одержувача товару його вартості, а також характеру вантажу.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, подав до суду письмові пояснення, згідно яких заперечує факт вчинення правопорушень наведених у протоколах та просить закрити провадження у справі, у зв'язку із відсутністю у його діях складу інкримінованих правопорушень.
Обґрунтовуючи наведену позицію, ОСОБА_1 , серед іншого, наводить наступне. Благодійна організація «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ІСА», в особі ОСОБА_1 , активно здійснює забезпечення гуманітарною допомогою Сил безпеки та оборони з серпня 2022 року, зокрема за вказаний період було передано більше 200 автомобілів представникам різних військових частин. Транспортні засоби наведені у протоколах про порушення митних правил були задекларовані як гуманітарна допомога, відповідно до вимог чинного законодавства. Зокрема, було внесено відповідну інформацію до автоматизованої системи обліку гуманітарної допомоги, було подано відповідні митні декларації, які прийняті митним органом, автомобілі було придбано на території Євросоюзу представником фонду та передано як гуманітарну допомогу. ОСОБА_1 не здійснював перевезення транспортних засобів, а наявні у матеріалах справи документи щодо вартості товарів не відповідають вартості визначеній митним органом. Крім того, ОСОБА_1 посилається на звернення військовослужбовців щодо надання допомоги та зазначає про відсутність у його діях суб'єктивної сторони інкримінованого правопорушення.
Статтею 1 КУпАП встановлено, що завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи, поведінку заявника, поведінку органів державної влади, важливість справи для заявника. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до статті 129 Конституції України, розумні строки розгляду справ судом віднесено до основних засад судочинства в Україні. Ця засада втілена, зокрема, у статті 245 КУпАП.
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності особи відносно якої складено протокол, суд враховує принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, оскільки неявка в судове засідання особи, в тому числі внаслідок неотримання нею поштової кореспонденції, відсутності за місцем проживання зазначеним у протоколі тощо, нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством визначених статтею 1 КУпАП.
Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У свою чергу, законодавством встановлено строки здійснення провадження у справах про притягнення до відповідальності з метою забезпечення учасникам процесу визначеності у часі, протягом якого суд розгляне справу та ухвалить остаточне рішення, а також визначені строки притягнення до відповідальності. Добросовісна участь особи у процесі вирішення її справи полягає, серед іншого, у недопущенні зловживань наданими правами. Дотримання балансу між інтересами усіх сторін при розгляді справи законодавцем покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін, також зобов'язаний дотримуватися встановлених законодавством засад та строків розгляду справи.
За наведених обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що особа, яка притягається до відповідальності не з'явилася в судове засідання, повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи за встановленою процедурою, обізнана про наявність даної справи у провадженні суду та надала суду письмові пояснення, вважаю можливим провести розгляд справи у її відсутності.
Крім того, враховую, що положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану» покладають на суд обов'язок продовжувати здійснювати правосуддя в умовах введення воєнного стану, за наявності такої можливості та встановлюють те, що повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. При цьому, скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства прямо забороняється Законом.
Також, ухвалюючи рішення щодо можливості розгляду справи за відсутності особи відносно якої складено протокол, враховую висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2024 року (справа № 990SCGC/20/24, провадження № 11-222сап24), згідно яких питання своєчасного розгляду справ про адміністративні правопорушення із дотриманням строку, визначеного статтею 38 КУпАП, має бути предметом постійної уваги та контролю суддів, у провадженні яких перебувають такі справи. Судді не повинні допускати безпідставних зволікань із розглядом справ цієї категорії та вживати усіх можливих заходів, які забезпечать їх розгляд у строк, визначений законом, або у строк, який з урахуванням обставин справи можна визнати розумним та який не виходить за межі тримісячного строку з дня вчинення правопорушення. З огляду на завдання проваджень у справах про адміністративні правопорушення, визначені статтею 245 КУпАП, недотримання суддею встановлених КУпАП правил щодо строків розгляду справ про адміністративні правопорушення має істотний негативний наслідок, зокрема невиконання завдань цього Кодексу щодо виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як правопорушником, так й іншими особами.
Представник митниці в судовому засіданні протокол підтримав.
Заслухавши доводи представника митниці, дослідивши письмові пояснення ОСОБА_1 , долучені до них документи та матеріали справи, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Правила, встановлені ст. 36 КУпАП, допускають розгляд одним і тим же органом справ про адміністративні правопорушення відносно особи, яка вчинила кілька адміністративних правопорушень.
Адміністративні матеріали складені у відношенні однієї особи та знаходяться у провадженні одного органу, уповноваженого на їх розгляд, у зв'язку чим підлягають об'єднанню в одне провадження з присвоєння єдиного унікального номера справи 461/2727/25 (провадження 3/461/1120/25).
Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ч.1 ст.486 МК України).
Згідно ст.458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до положень ст. 4 Митного кодексу України, митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (п.23).
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм Митного кодексу України, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24)
Митні правила - встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем, або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом та іншими законами України (п.28).
Товари - це будь-які рухомі речі, у т.ч. ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.
Згідно ч. 1 ст. 483 МК України, відповідальність настає за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
Встановлено, що ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо відправника, одержувача товару його вартості, а також характеру вантажу, що доводиться дослідженим в ході розгляду справи нижченаведеними доказами:
-протоколами про порушення митних правил № 0485/UA209000/2025 від 27.03.2025 року та №0494/UA209000/2025 від 28.03.2025 року, які містять дані про суть та обставини порушення митних правил, а також особу ОСОБА_1 ;
-долученими до протоколу деклараціями про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, які містять дані про декларанта - ОСОБА_1 та транспортні засоби наведені у протоколах;
-письмовими поясненнями ОСОБА_6 , згідно яких він на прохання знайомого ОСОБА_13 поїхав до Республіки Польща де 23.03.2025 у м. Катовіце особа на ім'я ОСОБА_14 надала йому документи, які виявлені під час здійснення митного контролю, автомобіль та ключі від нього. У м. Перемишлі за допомогою митних брокерів було оформлено митну декларацію Республіки Польща (MRN) 25PL401010000G2NB4. Придбання транспортного засобу ним не здійснювалось та свої кошти за нього він не платив;
-письмовими поясненнями ОСОБА_2 , згідно яких він 19.03.2025 забрав автомобіль у м.Медика, експортна декларація та рахунок-фактура знаходилися у транспортному засобі. Вказаний автомобіль він не купляв і відношення до цього не має;
-копією паспорта ОСОБА_16 та виявленими у нього товаро-супровідними документами долученими до протоколу;
-копією паспорта ОСОБА_6 , контрольного талону та виявленими у нього товаро-супровідними документами долученими до протоколу;
-листами митного органу до компанії «Agencja Celna ATU s.c.» та Благодійної організації «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ІСА»;
-описом предметів у справі про ПМП №0485/UA209000/2025 та №0494/UA209000/2025, які містять дані про виявлений товар;
-доповідною та службовими записками представників митного органу щодо обставин виявлення факту порушення митних правил ОСОБА_1 .
Вищенаведені докази є належними та допустимими, вони засвідчують факт переміщення товару через митний кордон, порядок проходження митних процедур, вказують на обставини виявлення факту переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.
Оцінюючи доводи сторони ОСОБА_1 щодо відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів вчинення інкримінованих йому правопорушень, зокрема відсутності у нього умислу на вчинення правопорушення, виходжу з наступного.
ОСОБА_1 не оспорюється сам факт перевезення наведених у протоколах водіями транспортних засобів. ОСОБА_1 стверджує, що товаро-супровідні документи було належним чином оформлено та подано митному органу, а також ставить під сумнів те, що він є суб'єктом відповідальності та у його діях відсутній умисел. З огляду на наведене, ОСОБА_1 стверджує, що у його діях відсутній склад інкримінованого йому правопорушення.
З такою позицією ОСОБА_1 суд не погоджується з огляду на наступне.
Судом не ставиться під сумнів те, що Благодійна організація «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ІСА», в особі ОСОБА_1 активно здійснює забезпечення гуманітарною допомогою Сил безпеки та оборони з серпня 2022 року, зокрема за вказаний період було передано більше 200 автомобілів представникам різних військових частин, хоча належних доказів на підтвердження наведених обставин суду не надано. Водночас, суд вирішує питання наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності виключно в межах формулювання суті правопорушення наведеного у вказаних вище протоколах про порушення митних правил. Разом з тим, неможливо не відзначити, що наведена кількість проведених за участю ОСОБА_1 перевезень гуманітарної допомоги вказує на те, що він належним чином був обізнаний у суті митних процедур, зокрема щодо вимог до документів, які подаються митному органу та правилах декларування. Вказане спростовує твердження ОСОБА_1 щодо відсутності суб'єктивної сторони складу правопорушення у його діях.
Крім того, той факт, що відповідно до поданих митних декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, на адресу Благодійної організації «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ІСА» переміщується товар гуманітарна допомога (транспортні засоби), відправником (донором) якого заявлено у митній декларації Благодійну організацію «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ІСА», а декларування здійснено керівником Благодійної організації «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ІСА» (код ЄДРПОУ 44886076) ОСОБА_1 , про що свідчить наявність кваліфікованого електронного підпису (КЕП) на поданій митній декларації доводить те, що саме ОСОБА_1 є належним суб'єктом відповідальності за наведені у протоколах правопорушення.
Зазначені вище докази, у тому числі виявлені розбіжності зазначені у формулюванні суті правопорушень, спростовують твердження ОСОБА_1 про те, що транспортні засоби наведені у протоколах про порушення митних правил були задекларовані як гуманітарна допомога, відповідно до вимог чинного законодавства та митному органу було подано достовірні документи щодо переміщуваних транспортних засобів. Той факт, що саме ОСОБА_1 не здійснював перевезення транспортних засобів не спростовує того, що саме він є декларантом та суб'єктом відповідальності за наведені у протоколах правопорушення. Суду не подано належних доказів на підтвердження того, що наявні у матеріалах справи документи щодо вартості товарів не відповідають вартості визначеній митним органом.
Крім того, посилання на звернення військовослужбовців щодо надання допомоги не спростовує обставин справи наведених у протоколі. Так, неможливо не відзначити, що до долучених до пояснень ОСОБА_1 копії звернень військовослужбовців не долучено жодного документу стосовно уповноваження зазначених військовослужбовців діяти від імені чи в інтересах відповідних військових частин (їх підрозділів). До таких пояснень не долучено жодних належних доказів проведення волонтерськими організаціями відповідних зборів на придбання автомобілів вилучених митним органом. Зазначені копії звернень не містять жодних відміток щодо реєстрації у діловодстві фонду та адресовані митному органу. Натомість, доказів які свідчать про звернення відповідних військовослужбовців саме до фонду до моменту придбання та перевезення транспортних засобів ОСОБА_1 не надано.
Виходячи з наведеного, суд відхиляє доводи ОСОБА_1 щодо заперечення ним факту вчинення правопорушення, як необґрунтовані, безпідставні та спростовані наведеними вище доказами, тобто важає їх спрямованими на ухилення від встановленої законом відповідальності.
Суд вважає, що здобуті та досліджені в ході розгляду у суді даної справи докази є достатніми для ухвалення законного та об'єктивного рішення у справі та належної перевірки доводів учасників процесу, а також доказів у справі.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і обвинувачена особа є винною у його вчиненні.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих суду доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (у даному випадку суть правопорушення наведена у протоколі представниками митного органу) має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення, тобто в даному випадку - версії представників митниці. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення (у даному випадку уповноважених представників митниці) була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за інкримінованим обвинуваченням.
Крім того, у п. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону. У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення та стягнення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції.
Зважаючи на суть правопорушення, його характер, санкцію, наведені положення можуть бути застосовані і у даній справі.
Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Оцінюючи вищеописані зібрані по справі, досліджені та перевірені в судовому засіданні докази, суд визнає їх такими, що знаходяться у об'єктивному взаємозв'язку з інкримінованим правопорушенням, не спростовані в ході судового розгляду, передбачені як джерела доказування чинним законодавством та зібрані у відповідності процесуальними нормами, відтак вважає доведеним факт вчинення особою інкримінованого адміністративного правопорушення.
Суд приходить до висновку про те, що сукупність обставин справи встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і обвинувачена особа є винною у його вчиненні, тобто вина ОСОБА_1 у цій справі доведена поза розумним сумнівом.
Таким чином, аналізуючи докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України доведена належним чином.
У відповідності до ст.487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Вирішуючи питання про призначення виду та розміру стягнення за порушення митних правил, суд бере до уваги те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Статтею 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Згідно ст.36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Обтяжуючих та пом'якшуючих відповідальність ОСОБА_1 обставин судом не встановлено.
З урахуванням наведених вище обставин, характеру вчиненого порушення, особи порушника, який раніше до адміністративної відповідальності за порушення митних правил не притягувався, ступеня його вини, способу вчинення правопорушення, мету призначення стягнення та співрозмірність можливого покарання вчиненому правопорушенню, приходжу до висновку, що до ОСОБА_1 слід застосувати, із врахуванням положень ст. 36 КУпАП, стягнення у виді штрафу у розмірі від 50 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил за протоколом №0494/UA209000/2025, тобто правопорушення вчиненого у справі де вартість переміщуваного з порушенням митних правил товару є вищою, тобто є більш серйозне.
Водночас, вирішуючи питання про накладення стягнення також, виходжу з наступного.
Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Така позиція ґрунтується на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004.
Суд також враховує положення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, у відповідності до яких, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При визначенні виду та розміру стягнення, також виходжу з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, зокрема стягнення (покарання) повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було "свавільним". Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий надмірний тягар для особи". У цій ситуації судом приймаються до уваги, як дані про особу правопорушника, так і відомості щодо характеру порушення, способу його вчинення та рівня суспільної небезпеки.
Суд приймає до уваги те, що стягнення у виді штрафу прямо передбачене санкцією статті за якою кваліфіковано дії ОСОБА_1 . При цьому жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що стягнення у виді штрафу матиме для ОСОБА_1 надмірний тягар, зокрема доказів щодо його матеріального становища, суду не надано.
Отже, призначення мінімального розміру штрафу визначеного санкцією відповідної статті Митного кодексу відповідатиме принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації застосованого стягнення до ОСОБА_1 .
Суд вважає, що таке стягнення забезпечить дотримання справедливого балансу між вимогами публічних інтересів та захистом права власності особи, узгоджується з принципом верховенства права, буде пропорційним стягненням по відношенню до вчиненого.
Разом з тим, суд приймає до уваги належним чином засвідчені клопотання командирів військових частин НОМЕР_9 та НОМЕР_10 , які надійшли до суду в процесі розгляду справи, щодо передачі вилучених митним органом транспортних засобів вказаним підрозділам, у разі ухвалення рішення щодо їх конфіскації, у зв'язку із необхідністю забезпечення виконання бойових завдань та збереження життя і здоров'я військовослужбовців. При цьому суд виходить з того, що передача конфіскованих в дохід держави транспортних засобів її захисникам відповідатиме інтересам країни та її мешканців, сприятиме уникненню надмірного формалізму при виконанні судового рішення.
Згідно ст. 519 МКУ, витрати у справі про порушення митних правил складаються з видатків на інвентаризацію, зберігання, перевезення (пересилання) товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, а також з інших понесених митними органами витрат на провадження або розгляд справи. До витрат у справі про порушення митних правил належать також кошти, що виплачуються експерту за виконання його обов'язків та за роботу, виконану за дорученням митного органу, виплати добових, компенсації на проїзд до митного органу і назад та наймання приміщення, а також кошти, одержані свідком на відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для дачі пояснень.
Відповідно до ст. 520 МКУ, витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.
Таким чином, з особи, яка притягається до відповідальності, підлягають стягненню витрати, понесені митним органом за зберігання товарів, які стали предметом порушення митних правил.
Разом з тим, вирішуючи питання розподілу витрат за зберігання товарів на складі митниці, враховую наступне.
Відповідно до п. 12 розділу ІІ Порядку обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 15.06.2012 № 731, при розгляді справ про порушення митних правил орган, який розглядає справу, вирішує питання щодо відшкодування витрат та їх сум.
Виходячи з того, що судом ухвалено рішення про конфіскацію транспортного засобу для подальшої передачі її до відповідного підрозділу ЗСУ, приходжу до висновку, що судові витрати за зберігання товарів та транспортних засобів у цій справі стягненню з правопорушника не підлягають, адже таке рішення у цій частині відповідатиме засадам справедливості та положенням вищезазначених нормативних актів.
У відповідності до ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Статтею ст. 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст.458, 459, 461, 483, 486, 527, 528 МК України,
постановив:
Об'єднати в одне провадження справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України.
Присвоїти об'єднаній справі №461/2727/25 (провадження 3/461/1120/25).
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 50 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, що становить 99105 гривень 42 копійки, з конфіскацією товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил.
Вилучений, згідно протоколу №0485/UA209000/25 від 27.03.2025 року, автомобіль марки LAND ROVER, модель DISCOVERY, кузов НОМЕР_2 , 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , конфіскувати в дохід держави.
Вилучений згідно протоколу №0485/UA209000/25 від 27.03.2025 року, автомобіль марки LAND ROVER, модель DISCOVERY, кузов НОМЕР_2 , 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , разом з вилученими свідоцтвами про реєстрацію даного транспортного засобу - передати до військової частини НОМЕР_9 (код ЄРПОУ НОМЕР_11 ).
Вилучений, згідно протоколу №0494/UA209000/25 від 28.03.2025 року, автомобіль марки HONDA, модель CR V, кузов НОМЕР_6 , 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7 , конфіскувати в дохід держави.
Вилучений згідно протоколу №0494/UA209000/25 від 28.03.2025 року, автомобіль марки HONDA, модель CR V, кузов НОМЕР_6 , 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7 , разом з вилученим свідоцтвом про реєстрацію даного транспортного засобу - передати до військової частини НОМЕР_10 (код ЄРПОУ НОМЕР_12 ).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 605,60 гривень судового збору.
Постанова може бути оскаржена упродовж десяти днів з дня її винесення.
Відповідно до ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.
Згідно ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
витрати на облік зазначених правопорушень.
Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Суддя В.В. Стрельбицький