Справа № 461/1636/24
Провадження № 6/461/124/25
28.05.2025 року місто Львів
Галицький районний суду м. Львова у складі головуючого судді Стрельбицького В.В., за участю секретаря судового засідання Александрович М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Львова подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Ю.А. про оголошення у розшук боржника ОСОБА_1 ,
встановив:
II. Фактичні обставини справи, суть подання та дані про особу, яка його заявила, суть питання, яке вирішується судом
Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Шелінська Ю.А. звернулась до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце праці невідоме, останнє відоме місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Подання обґрунтовує тим, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Ю.А. знаходиться виконавче провадження ВП № 76913875 з примусового виконання виконавчого листа № 461/1636/24 від 07.11.2024, виданого Галицьким районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості у розмірі 74666 грн 10 коп. та судових витрат пов'язаних зі сплатою судового збору 1900 грн 79 коп. 22.01.2025 приватний виконавцем виконавчого округу Львівської області Шелінською Ю.А., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Боржник ухиляється від сплати боргу, місце перебування та місце роботи ОСОБА_1 невідоме, на неодноразові виклики приватного виконавця остання не реагує. На підставі наведеного, виконавець просить подання задовольнити.
Відповідно до статті 438 ЦПК України, розшук боржника або дитини, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місце знаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача. Суд має право витребувати від виконавця всі необхідні документи для вирішення питання про оголошення розшуку. Суд розглядає подання виконавця протягом десяти днів.
Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Шелінська Ю.А. подала до суду заяву про слухання справи без її участі.
Розгляд подання здійснювався без повідомлення ОСОБА_1 , оскільки положення статті 438 ЦПК України, не передбачають обов'язку суду здійснювати виклик у судове засідання боржника або будь-якого учасника виконавчого провадження для розгляду питання щодо оголошення розшуку цього боржника.
З огляду на те, що неявка виконавця на розгляд подання не є перешкодою для розгляду справи, суд вважає за можливе провести розгляд за відсутності такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
I. Мотиви та висновки суду, а також положення закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу
Дослідивши матеріали подання, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 129-1Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Згідно ч.ч. 2-4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом . Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції. Державі належить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Положеннями частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини п'ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина восьма статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»: у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами Національної поліції. Розшук боржника - фізичної особи, дитини, розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи Національної поліції, а розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача. Витрати органів Національної поліції, пов'язані з розшуком боржника - фізичної особи, дитини за виконавчими документами про відібрання дитини або транспортних засобів боржника, стягуються з боржника за ухвалою суду. Витрати, пов'язані з організацією розшуку боржника - юридичної особи або іншого майна боржника, стягуються з боржника у порядку, встановленому цим Законом. Не звернення державного виконавця до суду у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, а також інші дії та бездіяльність державного виконавця, пов'язані з розшуком боржника або його майна, можуть бути оскаржені у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Під час розгляду подання з долучених до нього матеріалів виконавчого провадження ВП №76913875 з примусового виконання виконавчого листа №461/1636/24 від 07.11.2024, виданого Галицьким районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості у розмірі 74666 грн 10 коп. та судових витрат пов'язаних зі сплатою судового збору 1900 грн 79 коп., було встановлено, що виконавцем вживались заходи щодо примусового виконання рішення суду. Зокрема, 22.01.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Шелінською Ю.А. винесено постанову про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника.
Як вбачається з акту приватного виконавця від 05.04.2025 при виході на територію за останнім місцем реєстрації боржника, а саме: АДРЕСА_1 встановлено, що за вказаною адресою доступу до квартири не надано, при спробі достукатись до когось в квартиру ніхто не відреагував, за результатами виходу встановити зв'язок з боржником не вдалось.
Подання та долучені до нього матеріали свідчать про те, що приватним виконавцем вживалися відповідні заходи щодо виконання рішення суду та встановлення місця перебування боржника, однак такі заходи позитивних результатів не дали, а тому виконавець звернувся з даним клопотанням поданням до суду.
Отже, аналізуючи викладене вище, суд вважає обґрунтованими доводи автора подання щодо того, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, а без оголошення розшуку боржника належне виконання рішення є фактично неможливим, тому приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення подання.
Керуючись ст. 260, 353, 438 ЦПК України, ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження»,
постановив:
Подання задовольнити.
Оголосити розшук боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце праці невідоме, останнє відоме місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 28 травня 2025 року.
Головуючий суддя В.В. Стрельбицький