Справа №461/567/25
22 травня 2025 року місто Львів
Галицький районний суд міста Львова у складі:
головуючого судді Стрельбицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання Александрович М.І.
представника позивача Шутко Н.І.,
представника відповідача Гур'єва О.В.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»
(79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1; ЄДРПОУ: 05506460)
до
ОСОБА_1
( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ),
ОСОБА_2
( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ),
ОСОБА_3
( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ),
ОСОБА_4
( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; адреса: АДРЕСА_1 )
про стягнення заборгованості за надані послуги,
встановив:
I. Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», в інтересах якого діє Мачічка Ольга Олександрівна, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги.
Згідно прохальної частини вказаної заяви, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 по 31.03.2024 в сумі 1126 гривень 48 копійок, інфляційні втрати в розмірі 0,84 гривень, 3% річних в розмірі 0,47 гривень, пеню в розмірі 42,01 гривень.
В обґрунтування поданого позову покликається на те, що житловий будинок АДРЕСА_2 обладнаний вузлом комерційного обліку теплової енергії, а актами включення системи теплопостачання, затвердженими управителем будинку, підтверджується факт надання ЛМКП «Львівтеплоенерго» послуги з постачання теплової енергії, в тому числі теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення вказаного будинку. 01.12.2021 з відповідачем укладений індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який за своєю правовою природою є публічними договором приєднання, типова форма якого затверджена постановами Кабінету Міністрів України №1022, №1023 від 08.09.2021. Відповідачі зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_3 , користуються послугами з постачання теплової енергії, що надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго», в тому числі для забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення. Відповідачам для здійснення оплати був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , а також щомісячно направлялися повідомлення про нарахування вартості та кількості даних послуг з метою їх оплати. Оскільки у будинку встановлено прилад обліку теплової енергії, плата за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії включає витрати на обслуговування та заміну вузла комерційного обліку. Відповідно, плата становить 24,18 грн на місяць (з ПДВ) з урахуванням витрат на заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії. Проте, всупереч п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та чинних договорів, відповідачі не виконали свого зобов'язання щодо сплати за надані послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення та витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення, у зв'язку з чим виникла заборгованість за надані послуги за період з 01.12.2021 по 31.03.2024 в сумі 1126 гривень 48 копійок, інфляційні втрати в розмірі 0,84 гривень, 3% річних в розмірі 0,47 гривень, пеню в розмірі 42,01 гривень. Зазначає, що неправомірні дії відповідачів призвели до порушення майнових прав та законних інтересів позивача, у зв'язку з чим ЛМКП «Львівтеплоенерго» не може забезпечити своєчасну сплату податків, внесків до пенсійного фонду, виплату заробітної плати працівникам, а також має заборгованість перед іншими підприємствами.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27.01.2025 відкрито провадження у справі та постановлено про здійснення її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
24.02.2025 від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву у якому останні просять відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вказують, що їх квартира опалюється за індивідуальним проектом і за рахунок її власників. Стверджують, що посилання позивача щодо заборгованості за постачання теплової енергії за опалення місць загального користування та допоміжних приміщень є безпідставними, оскільки усі місця загального користування та допоміжні приміщення будинку не опалюються, теплова енергія ні позивачем, ні іншим підприємством до них не подається з 2016, а будь-які джерела постачання теплової енергії до будинку відсутні. Вказують, що з метою підтвердження відсутності постачання теплової енергії до місць загального користування, мешканці будинку зверталися до позивача, ЛМКП «Айсберг» та Управління Держенергонагляду у Львівській області з проханнями актування на місці умов постачання/непостачання теплової енергії.
03.05.2025 від Мачічки Ольги Олександрівни, яка діє в інтересах Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», надійшла відповідь на відзив. Представник стверджує, що споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання). Згідно обліку ЛМКП «Львівтеплоенерго», будинок по АДРЕСА_2 - п'ятиповерховий, відповідно, обсяг теплової енергії на загальнобудинкові потреби будинку становить 25% від кількості теплової енергії. Обсяг теплової енергії на загальнобудинкові потреби розподіляється пропорційно до площі усіх квартир та нежитлових приміщень будинку (п.12 розділу ІV Методики), в т.ч. з індивідуальним опаленням. Наголошує, що кількість та вартість теплової енергії на загальнобудинкові потреби - це не додаткові нарахування, а частина теплової енергії від загального обсягу тепла, облікованого показами будинкового приладу обліку. Нарахування за опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, за витрати теплової енергії на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та плата за абонентське обслуговування регламентуються п.38 Постанови КМУ №830 від 21.08.2019р. «Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії». Вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та просить їх задовольнити у повному обсязі.
19.03.2025 від відповідачів надійшли письмові заперечення. Відповідачі вказують, що не погоджуються з доводами представника позивача викладеними у відповіді на відзив. Стверджують, що будь-які джерела постачання теплової енергії до будинку відсутні, а наполягаючи на протилежному представник позивача не надає відповіді які саме приміщення будинку опалюються.
У судовому засіданні представник позивача просила заявлені вимоги задовольнити у повному обсязі, з мотивів наведених у позовній заяві. Також, подала до суду додаткові пояснення та просила врахувати їх під час ухвалення судового рішення.
Представник відповідача та відповідач, кожен окремо, просили відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві та письмових запереченнях.
Інші учасники процесу у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
У свою чергу, сторона зобов'язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Добросовісна участь особи у процесі вирішення її справи полягає, серед іншого, у недопущенні зловживань наданими їй правами. Дотримання балансу між інтересами усіх сторін при розгляді справи законодавцем покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін, також зобов'язаний дотримуватися встановлених законодавством засад та строків розгляду справи.
З врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам в повній мірі реалізувати свої процесуальні права, а також того, що відповідач неодноразово не з'являлась у судове засідання, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
II. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до довідок відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, у квартирі АДРЕСА_4 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Зазначене також підтверджується довідкою № 1 з місця проживання про склад сім'ї і реєстрації від 15.01.2025 ЛМКП «Львівтеплоенерго».
Житловий будинок АДРЕСА_2 включений до системи теплопостачання теплопостачальною організацією ЛМКП «Львівтеплоенерго» без квартир АДРЕСА_5 .
Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 №2633-IV, Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією - суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Положеннями статті 13 Конституції України визначено, що власність зобов'язує. Вказана норма кореспондує зі статтею 322 ЦК України, згідно з якою власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Аналогічно згідно ч.2 ст.4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
При цьому ст.7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що співвласники зобов'язані, зокрема: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку (п.1); своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги (п.10).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.12 вищезазначеного Закону, витрати на управління багатоквартирним будинком включають в тому числі витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку.
Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат (ч.2 ст.12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», а також рядом підзаконних нормативно-правових актів.
Так, пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору, а пунктом 6 даної частини статті визначено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 вищезазначеного Закону, до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
За змістом п.1 ч.1 ст.7 Закону, споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.2 ст.7 Закону обов'язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Частиною 1 ст.9 Закону встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Аналогічно відповідно до ч.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
При цьому ч.1 ст.9 цього Закону передбачено, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Так, відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Частиною 5 даної статті Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Аналогічно абз.1-3 п.13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830, передбачено, що надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.
Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
При цьому, п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Так, вказаною вище постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830, у яку було в подальшому внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року №1022, що набрали чинності з 1 жовтня 2021 року, окрім зазначених Правил було затверджено також типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії, в тому числі типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
При цьому судом встановлено, що на офіційному веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» дійсно розміщено публічний типовий договір приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії, а саме зразок індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - індивідуальний договір) від 01 грудня 2021 року (https://lmkp.lte.lviv.ua/images/pdoggv.pdf).
Згідно з пунктами 1, 2 індивідуального договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті підприємства https://lmkp.lte.lviv.ua.
Абзацом 5 п.13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії встановлено, що фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги. Аналогічні положення містяться в п.4 індивідуального договору.
Окрім того слід зауважити, що відповідно до позиції Верховного Суду, яка висловлена під час розгляду справи №643/17352/20 від 07.11.2023, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі.
При цьому, відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Окрім того, обов'язок споживача щомісячно здійснювати оплату за договором передбачено також п.34 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, який, як вже зазначалось вище, є публічним договором приєднання.
Відповідно до п.38 такого договору, споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору.
Позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачами зобов'язань по оплаті наданих послуг, у них виникла заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, в тому числі на задоволення загальнобудинкових потреб та функціонування внутрішніх систем опалення.
У свою чергу, відповідач покликається на відсутність у нього обов'язку сплати заборгованості за вищезазначені послуги надані ЛМКП «Львівтеплоенерго», у зв'язку з відключенням його квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП та відсутністю у будинку будь-яких джерела постачання теплової енергії.
Відповідно до п.14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830, відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року №315 .
Також, п.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначає, що цей Закон регулює відносини в тому числі щодо розподілу між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг. Зокрема, згідно з ч.1 ст.9 даного Закону, комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
Стаття 10 вказаного Закону визначає порядок розподілу обсягів комунальних послуг між споживачами. Зокрема, відповідно до частини 1 даної статті у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.
Частина 2 такої встановлює, що визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в визначеному підпунктами даної частини статті порядку.
Так, відповідно до підпункту 2 частини 2 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Підпунктом 6 частини 2 статті 10 вищезазначеного Закону визначено, що обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, визначається за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого нежитлового приміщення, яке є самостійним об'єктом нерухомого майна) або за рішенням співвласників будівлі - за іншим принципом, визначеним цією методикою.
При цьому ч.6 ст.10 вказаного Закону, обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Відповідно до п.6 ст.4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Постанови КМУ №808 від 21.08.2019, з 01.12.2021 споживачам виставляється плата за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що навіть у разі відключення квартири споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку, останній зобов'язаний оплачувати вартість послуг з опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення в розмірі, визначеному відповідними методиками. При цьому чинними на час існування спірних правовідносин нормативно-правовими актами було передбачено такий обов'язок незалежно від наявності чи відсутності в таких опалювальних приладів.
Водночас, посилання відповідачів на лист ЛМКП «Айсберг» від 26.05.2016 вих. № 546 щодо припинення централізованого теплопостачання на опалювальний період 2016-2017 та звернення мешканців будинку, з метою підтвердження відсутності постачання теплової енергії до місць загального користування, до позивача, ЛМКП «Айсберг» та Управління Держенергонагляду у Львівській області з проханнями актування на місці умов постачання/непостачання теплової енергії, як на відсутність у будинку опалення допоміжних приміщень, судом відхиляються. Так, як вбачається з даних документів, відсутність постачання теплоенергії до будинку було у період опалювального сезону 2016-2017, тоді як позивач просить стягнути заборгованість, яка виникла з 01.12.2021 по 31.03.2024. Окрім того, суд не може залишити поза увагою й те, що до вказаних установ мешканці будинку звернулися з актом-претензією лише у березні 2025, хоча про наявність здійснення позивачем нарахувань за послуги з постачання теплової енергії відповідачам було відомо щонайменше з листопада 2023, про що свідчить ухвала Галицького районного суду м. Львова про скасування судового наказу.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, заборгованість станом на 15.01.2025 становить 1126 гривень 48 копійок, інфляційні втрати в розмірі 0,84 гривень, 3% річних в розмірі 0,47 гривень, пеню в розмірі 42,01 гривень.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до положень статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, беручи до уваги наведене вище, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог, однак стягнення заборгованості слід здійснити з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки такі, на відміну від інших відповідачів, являються співвласниками зазначеного об'єкту нерухомого майна (квартири) та фактично проживають у будинку АДРЕСА_2 , що сторони не заперечили в ході судового розгляду.
Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідачів суму сплаченого ЛМКП «Львівтеплоенерго» судового збору в повному розмірі, що становить 3028 грн 00 коп., а саме по 1514 (одній тисячі п'ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок, з кожного.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України,
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 по 31.03.2024 в сумі 1126 гривень 48 копійок, інфляційні втрати в розмірі 0,84 гривень, 3% річних в розмірі 0,47 гривень, пеню в розмірі 42,01 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору - 3028 гривень 00 копійок, а саме по 1514 гривень 00 копійок, з кожного.
В задоволенні решти заявлених вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи:
позивач ? Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго»,
(79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1; ЄДРПОУ: 05506460),
представник позивача- Шутко Наталія Ігорівна,
відповідач ? ОСОБА_1
( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ),
відповідач ? ОСОБА_2
( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ),
відповідач ? ОСОБА_3
( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ),
відповідач ? ОСОБА_4
( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; адреса: АДРЕСА_1 ),
представник відповідача - адвокат Гурєв Олег Вікторович
(м. Львів, вул. Курбаса, 10)
Повний текст рішення складено 27 травня 2025 року.
Головуючий суддя В.В. Стрельбицький