Справа №461/4197/25
Провадження №3/461/1584/25
27 травня 2025 року суддя Галицького районного суду м. Львова Кітов О.В., за участю особи, відносно якої складено протокол - ОСОБА_1 , розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
На базі військової частини НОМЕР_1 сплановано та проводяться навчання військовослужбовців Військової служби правопорядку Збройних Сил України. 27 квітня 2025 року солдат ОСОБА_1 прибув до військової частини НОМЕР_1 у відрядження для проходження навчання на суміщеному курсі сержантського складу базового рівня. 25 травня 2025 року близько 22.00 год., інструктором навчального взводу навчальної роти військової частини НОМЕР_1 , сержантом ОСОБА_2 в казармі військової частини НОМЕР_1 , яка розташована в АДРЕСА_2 , було виявлено курсанта військової частипи НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах з ротової порожнини, порушення мови, порушення координації рухів). Близько 23.00 год. солдату ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що останній погодився. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився начальником медичної служби - начальником медичного пункту капітаном медичної служби ОСОБА_3 . За результатами обстеження, яке відбулось о 23. год. 09 хв. 25 травня 2025 року у медичному пункті військової частини НОМЕР_1 , було встановлено що солдат ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Обстеження проводилось за допомогою приладу «Алконт-М» № 00328, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 172-20 КУпАП, а саме допустив появу на території військової частини в нетверезому стані, вчинене в умовах особливого періоду.
Під час розгляду матеріалів ОСОБА_1 визнав факт правопорушення, у вчиненому щиро розкаявся та просив його суворо не карати.
Відповідно до ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами підчас проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, в умовах особливого періоду.
Статтею 245 цього ж Кодексу передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При оцінці доказів суд керується принципом «поза розумним сумнівом», а саме, що доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вважаю, що у діях ОСОБА_1 є склад вказаного вище адміністративного правопорушення, що підтверджується протоколом про військове адміністративне правопорушення серії А1666 № 2 від 26.05.2025; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу від 25.05.2025; результатами приладу «Алконт-М» № 00328 (результат тесту 2,37%); рапортом інструктора навчального взводу ОСОБА_4 від 26.05.2025; копією військового квитка серії НОМЕР_2 ; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 26.05.2025.
Аналізуючи докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП доведена належним чином.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений розглядати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Стаття 33. Загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення.
Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Отже, аналіз наведених положень та тлумачення визначення адміністративного стягнення вказує на те, що це захід адекватної реакції держави на вчинення фізичною чи юридичною особою адміністративних деліктів із акцентом як на майнові (фінансові) обмеження прав, правомочностей, так й вплив на саму особу, її психіку та поведінку. Крім того, адміністративне стягнення - це засіб примусу, що застосовується від імені держави до суб'єктів адміністративного проступку, визнаних винними у вчиненні адміністративного проступку.
Одним із принципів реалізації гуманістичних проявів у правовому регулюванні суспільних відносин в Україні є можливість звільнення правопорушника від юридичної відповідальності, на підставі визнання уповноваженими посадовими особами вчиненого ним протиправного діяння малозначним для суспільства.
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality) - «справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».
Як вбачається з матеріалів справи, правопорушення вчинене ОСОБА_1 не спричинило значної шкоди суспільним чи державним інтересам. Також, суд враховує те, що ОСОБА_1 вину визнав, у вчиненому щиро розкаявся, зробив висновки, за час проходження служби інших порушень не допускав.
Крім того, суд, вирішуючи питання про накладення стягнення на правопорушника, враховує дані про його особу, а саме те, що він раніше до відповідальності не притягувався та його службову характеристику. Так, згідно даної характеристики ОСОБА_1 проявив себе як дисциплінований військовослужбовець, має досвід участі в бойових діях.
При цьому суд, виходячи зокрема із принципів гуманізму, зважаючи на характер правопорушення та дані про особу яка його вчинила, знаходить можливим у цій справі, в межах наданих суду дискреційних повноважень, не застосовувати до вказаної особи адміністративне стягнення.
Ухвалюючи рішення у даній справі, суд вважає за необхідне звернути увагу особи відносно якої складено протокол, на недопустимість вчинення адміністративних правопорушень у майбутньому.
Відповідно до п. 3 ст. 284 КУпАП, постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження.
Беручи до уваги конкретні обставини справи за яких вчинено правопорушення, ступінь вини порушника, відсутність у матеріалах справи даних про істотні негативні наслідки від вчиненого правопорушення, позитивні дані про особу ОСОБА_1 , який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, є учасником бойових дій, вину визнав та щиро розкаявся у вчиненому, суд вважає за можливе, на підставі ст. 22 КУпАП, звільнити його від адміністративної відповідальності, у зв'язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Керуючись ст. ст. 22, 283, 284 КУпАП,
постановив:
ОСОБА_1 звільнити від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Олександр КІТОВ