Справа №461/270/25
28 травня 2025 року м. Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючої судді - Павлюк О. В.,
за участю: секретаря судового засідання - Гнаткович В. С.,
за участю представниці позивача - Богдани ЗАЯЦЬ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: Львівське комунальне підприємство «Княже місто», Акціонерне товариство «Видавництво «Вільна Україна» Корпоративне підприємство АТ «ДАК ««Укрвидавполіграфія», про звільнення самовільно зайнятого приміщення та приведення до попереднього стану, -
1. Позиції сторін та учасників справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить зобов'язати Відповідача звільнити шляхом виселення самовільно зайняті приміщення першого поверху під індексами 15, 16а, загальною площею 13,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також зобов'язати Відповідача привести вказані нежитлові приміщення до попереднього стану згідно зі технічною документацією (технічним паспортом) вказаних приміщень.
В обґрунтування позову покликається на те, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_2 , знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Львова та зареєстрований у реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення Ленінського (Галицького) райвиконкому м. Львова № 222 від 14.04.1987 (реєстраційний номер:8703509).
У вказаному будинку знаходяться нежитлові приміщення першого поверху під індексами 15, 16а, загальною площею 13,2 кв.м, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради.
Вказані нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 13,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_2 , перебували в оренді як окремий об?єкт цивільно-правових відносин.
25.03.1994 Фонд комунального майна м. Львова та державне видавництво «Вільна Україна» уклали договір оренди за № 6244, предметом якого є передача у користування майна, зокрема, вищевказаних приміщень, загальною площею 13,2 кв.м, у будинку АДРЕСА_1 під майстерню по ремонту. Управлінням комунальної власності або Львівською міською радою вказані приміщення ніколи не відчужувалися.
Відповідно до «Положення про управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради», затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 29.03.2024 № 484, одним з основних завдань Управління є виконання функції органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова.
У процесі здійснення своїх повноважень Управлінню комунальної власності стало відомо, що вищевказаний об'єкт комунальної власності незаконно утримується та використовується мешканцем квартири АДРЕСА_3 , а саме: ОСОБА_1 .
09.04.2024 працівники Управління комунальної власності спільно з представником ЛКП «Княже місто» та за участі Відповідача - гр. ОСОБА_1 , провели обстеження нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 13,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого встановлено, що використання вказаного об'єкта здійснюється без будь-яких правових підстав з боку Відповідача.
Також, під час проведення обстеження виявлено, що приміщення не відповідають технічній документації, зокрема, між приміщеннями під інд. «XV» та «XVII» наявний дверний прохід, через який здійснюється єдиний доступ до приміщення під інд. «XV». Інший дверний прохід до вказаного приміщення, через який здійснювався прохід із приміщень загального користування - замурований.
Управління комунальної власності також провело фотофіксація, яка теж підтверджує відповідний стан вищевказаних приміщень, загальною площею 13,2 кв.м, відповідно до акту проведення перевірки № 84-нп/24.
Отже, ОСОБА_1 користується відповідними приміщеннями без будь-якого речового права, передбаченого чинним законодавством, що є порушенням.
Незаконне володіння Відповідачем об'єктом комунальної власності порушує права органу місцевого самоврядування та не дозволяє у повній мірі розпоряджатись вказаним об'єктом, вирішувати питання про подальше користування ним тощо.
У зв'язку з наведеним, Позивач був вимушений звернутися до суду з цим позовом.
Галицький районний суд м. Львова ухвалою від 17.01.2025 залишив позовну заяву без руху, встановивши Позивачу строк для усунення недоліків позову - 10 днів. Позивач виправив недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.
Тому, суд ухвалою від 29.01.2025 відкрив провадження у цій справі, розгляд справи вирішив здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі.
07.04.2025 за клопотанням представника Відповідача - адвоката Решоти В. В. суд залучив до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача Акціонерне товариство «Видавництво «Вільна Україна» Корпоративне підприємство АТ «ДАК «Укрвидавполіграфія».
14.05.2025 суд закрив підготовче провадження у справі, про що було внесено відповідний запис до протоколу судового засідання, перейшовши до розгляду справи по суті.
Відповідач на розгляд справи не з'явився повторно, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що стверджується матеріалами справи. Скерував 28.05.2025 через свого представника - адвоката Решоту В. В. клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що Відповідач перебуває з Позивачем у процесі переговорів щодо укладення мирової угоди з метою вирішення спору. Просить відкласти судове засідання у цій справі до моменту отримання відповіді від Позивача на заяву про викуп або передачу приміщення в оренду.
Представниця Позивача у судовому засіданні проти відкладення розгляду справи з цієї підстави заперечила, пояснила, що врегулювання спору неможливе без звільнення спірного приміщення. Представниця позивача у судовому засіданні позов підтримала з підстав, наведених у ньому, просила такий задовольнити.
При вирішенні питання про відкладення розгляду справи, суд врахував, що відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка у судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка у судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Суду також не подано будь-яких інших доказів, які доводять об'єктивну неможливість Відповідача прибути у судове засідання, прийняти участь у розгляді справи у режимі відеоконференцзв'язку, а також неможливість забезпечити участь у судовому засіданні уповноваженого представника.
Суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, а тому суд приходить до переконання про наявність законних підстав для вирішення спору по суті з ухваленням заочного рішення.
При цьому, суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд також враховує те, що представник відповідача як підставу відкладення розгляду справи вказує, що сторони перебувають у процесі переговорів щодо можливості врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди, однак проти цього у судовому засіданні заперечила представниця позивача, що унеможливлює укладення мирової угоди.
Враховуючи те, Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак повторно не з'явився у судове засідання без повідомлення причин, учасники справи не заперечили проти проведення судового засідання у його відсутності, Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав, а тому суд вирішує провести розгляд справи на підставі наявних у справі доказів та ухвалити рішення.
Представники третіх осіб, будучи належним чином повідомленими, у судове засідання також не з'явилися, причини неявки суд не повідомили, будь-яких пояснень щодо суті позову чи інших клопотань до суду не скерували.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (стаття 223 Цивільного процесуального кодексу України).
2. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування, висновки суду
Суд, дослідивши наявні у справі документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходить з таких доводів та мотивів.
Суд встановив, що будинок АДРЕСА_1 знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Львова та зареєстрований на підставі рішення Ленінського (Галицького) райвиконкому м. Львова № 222 від 14.04.1987 (реєстраційний номер 8703509) (а. с. 5-6).
У вказаному будинку знаходяться нежитлові приміщення першого поверху під індексами 15, 16а, загальною площею 13,2 кв.м, що також знаходяться у комунальній власності територіальної громади міста Львова (а. с. 61-62).
Технічна характеристика вказаних приміщень наведена у технічному паспорті, копія якого знаходиться у матеріалах справи (а. с. 7-12)
Відповідно до Положення про управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 29.03.2024 № 484, одним з основних завдань управління є виконання функції органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова.
У процесі здійснення своїх повноважень Управлінню комунальної власності стало відомо, що вищевказаний об'єкт комунальної власності незаконно утримується та використовується мешканцем квартири АДРЕСА_3 , а саме: ОСОБА_1 .
Як вбачається з акту перевірки (обстеження) № 84-нп/24 від 09.04.2024, шляхом обстеження спірного майна, використання вказаних об'єктів здійснюється без будь-яких правових підстав з боку Відповідача (а. с. 18-19).
Також, під час проведення обстеження виявлено, що приміщення не відповідають технічній документації, зокрема, між приміщеннями під інд. «XV» та «XVII» наявний дверний прохід, через який здійснюється єдиний доступ до приміщення під інд. «XV». Інший дверний прохід до вказаного приміщення, через який здійснювався прохід із приміщень загального користування - замурований.
Відповідний стан приміщення підтверджується також фотофіксацією, проведеною Управлінням комунальної власності (а. с. 20-27).
Окрім цього, як вбачається зі заяви ОСОБА_1 від 10.04.2025, останній зазначає, що спірні приміщення перебувають у його користуванні з 1994 року (а. с. 100).
Приєднання вказаного майна до своєї власності було здійснено без будь-яких правових підстав та за своєю правовою природою вказані приміщення є самовільно зайнятими.
Позивач зазначає, що незаконне займання Відповідачем зазначених нежитлових приміщень, які знаходяться у власності територіальної громади міста Львова, порушує вимоги статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та перешкоджає ефективному використанню та розпорядженню вищезазначеним об'єктом комунальної власності в інтересах територіальної громади міста Львова, тобто Львівська міська рада в особі уповноваженого нею виконавчого органу - Управління комунальної власності - позбавлена передбаченого ст. ст. 13, 41, 141 Конституції України, ст. 319 Цивільного кодексу України, права самостійно на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним їй на праві власності майном.
Згідно зі ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У статті 319 ЦК України врегульовані питання здійснення права власності.
Так, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з нормою ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють органи місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 2 ст. 327 Цивільного кодексу України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення), а нежитлове приміщення - це ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 4 Закону, власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Зазначене свідчить про можливість наявності у багатоквартирних житлових будинках не тільки допоміжних приміщень, а й нежитлових, що не входять до житлового фонду такого будинку.
Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку, які призначені для його та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торгівельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їх розташування так і зі загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання (аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 10.06.2015 року у справі № 6-8823св15).
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 23.10.2019 року, справа № 598/175/15-ц, за своїм правовим статусом нежитлові приміщення є окремими об'єктами нерухомого майна. Вони є самостійними об'єктами цивільно-правових відносин і знаходяться у власності конкретних осіб (приватній, комунальній чи державній). Це окремі, ізольовані приміщення у багатоквартирному будинку, які не належать до житлового фонду. Натомість допоміжні приміщення не є окремими об'єктами нерухомості. Вони належать до житлового фонду та знаходяться у спільній власності співвласників багатоквартирного будинку.
Отже, враховуючи позиції Верховного Суду, під час судового розгляду аналогічних справ суди повинні встановлювати наступні аспекти: 1) розташування приміщення відносно житлового комплексу; 2) технічну характеристику та властивості приміщення; 3) порядок та спосіб функціонального використання.
Як вбачається з поверхового плану, який долучено до матеріалів справи, спірні приміщення є ізольовані, мають окремий вхід та доступ до нього не здійснюється через приватну власність.
Встановлено, що вказані приміщення є відокремлені, а також містять несучі конструкції, порушення яких може призвести до аварійної ситуації у будинку, де воно знаходиться.
Окрім цього, вказані нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 13,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_2 , перебували в оренді як окремий об?єкт цивільно-правових відносин.
25.03.1994 Фонд комунального майна м. Львова та державне видавництво «Вільна Україна» уклали договір оренди за № 6244, предметом якого є передача у користування майна, зокрема, вищевказаних приміщень, загальною площею 13,2 кв.м, у будинку АДРЕСА_1 під майстерню по ремонту (а. с. 13-16).
Управління комунальної власності або Львівська міська рада вказані приміщення ніколи не відчужувала, докази протилежного у матеріалах справи відсутні.
Враховуючи вищенаведене, спірні приміщення першого поверху під індексами 15, 16а, загальною площею 13,2 кв.м, на АДРЕСА_1 , не віднесені до житлового фонду, вони не використовуються для мешканців будинку і виступають самостійним об'єктом нерухомого майна.
Передачі ж у спільну власність підлягають виключно допоміжні приміщення житлового комплексу, а не нежитлові приміщення, які є окремими об'єктами цивільно-правових відносин.
Спірне ж майно було об'єктом цивільно-правових відносин.
Відтак, незаконне заволодіння Відповідачем об'єкта комунальної власності порушує права органу місцевого самоврядування та не дозволяє у повній мірі розпоряджатись вказаним об'єктом, вирішувати питання про подальше користування ним тощо.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Крім способів захисту цивільних прав та інтересів (ч. 2 ст. 16). Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч. 3 ст. 16).
Згідно з ч. 2 ст. 327 Цивільного кодексу України, управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Оцінюючи докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що спірні приміщення першого поверху під індексами 15, 16а, загальною площею 13,2 кв.м, на АДРЕСА_1 , є нежитловими приміщеннями, оскільки приміщення є ізольованими, були самостійним об'єктом цивільно-правових відносин (перебувало в оренді у державного видавництва «Вільна Україна» згідно з договором № 6244 від 25.03.1994), не належали до житлового фонду будинку, а тому незаконне володіння Відповідачем об'єктом комунальної власності порушує права органу місцевого самоврядування та не дозволяє у повній мірі розпоряджатись вказаним об'єктом, вирішувати питання про подальше користування ним тощо.
Отже, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 18, 81, 89, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Зобов'язати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) звільнити шляхом виселення самовільно зайняті приміщення першого поверху під індексами 15, 16а, загальною площею 13,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
3. Зобов'язати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) привести самовільно зайняті приміщення першого поверху під індексами 15, 16а, загальною площею 13,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до попереднього стану згідно із технічною документацією (технічним паспортом) вказаних приміщень шляхом замурування отвору між приміщеннями під інд. 15 («XV») та 16 («XVІ») та шляхом відновлення дверного отвору із приміщень загального користування до приміщення під інд. 15 («XV»).
4. Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; ЄДРПОУ 25558625) сплачений судовий збір у розмірі 6'056,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; ЄДРПОУ 25558625);
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 );
Треті особи: Львівське комунальне підприємство «Княже місто» (79005, м. Львів, вул. Тиха, 5; ЄДРПОУ 20774241);
Акціонерне товариство «Видавництво «Вільна Україна» Корпоративне підприємство АТ «ДАК ««Укрвидавполіграфія» (79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, 2; ЄДРПОУ 05905697).
Суддя Ольга ПАВЛЮК