538/1682/21
1-кп/538/4/25
28 травня 2025 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Лохвиця обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021170000000323 від 16.04.2021 року відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України та відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України, -
На розгляді Лохвицького районного суду Полтавської області перебувають матеріали кримінального провадження № 12021170000000323 від 16.04.2021 року відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України та відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України.
09.04.2025 року ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області було продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08 червня 2025 року включно.
09.04.2025 року ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області було продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08 червня 2025 року включно.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 . Клопотання мотивоване тим, що наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на час обрання вказаного запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 на даний час не зникли та не зменшилися. Зважаючи на характер вчинених злочинних діянь, спосіб їх скоєння, поведінку обвинуваченого як до, так і під час скоєння злочинів, прокурор вважає, що є реальні ризики того, що він може переховуватися від суду з метою уникнення покарання за вчинене, незаконно впливати на свідків у кримінальному проваджені, які підтверджують вчинення злочину саме цим обвинуваченим, а також вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Також, встановлено, що ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення в період іспитового строку, оскільки був засуджений вироком Хорольського районного суду Полтавської області від 31.03.2020 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України його звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців. Крім цього, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, він є особою середнього віку, має добрий стан здоров"я, постійного місця роботи не має.
Окрім цього, в судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 . Клопотання мотивоване тим, що наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на час обрання вказаного запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_5 на даний час не зникли та не зменшилися. Зважаючи на характер вчинених злочинних діянь, спосіб їх скоєння, поведінку обвинуваченого як до, так і під час скоєння злочинів, прокурор вважає, що є реальні ризики того, що він може переховуватися від суду з метою уникнення покарання за вчинене, незаконно впливати на свідків у кримінальному проваджені, які підтверджують вчинення злочину саме цим обвинуваченим, а також вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Також, відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, ОСОБА_5 засуджено вироком Дарницького районного суду м. Києва 16.11.2021 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортним засобом на 1 рік. Крім цього, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинах, він є особою середнього віку, має добрий стан здоров"я, постійного місця роботи не має.
Захисник обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку захисника ОСОБА_6 .
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав думку захисника ОСОБА_6 .
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Згідно з ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справах «Летельє проти Франції», «І. А. проти Франції» зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
При цьому, суд ураховує, що згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Так, вирішуючи питання про доцільність продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_5 , суд враховує дані про особу обвинуваченого, який є особою середнього віку, має добрий стан здоров"я, постійного місця роботи не має.
Також, вирішуючи питання про доцільність продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує дані про особу обвинуваченого, який є особою середнього віку, має добрий стан здоров"я, постійного місця роботи не має.
Суд вважає, що ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які існували на момент обрання цих запобіжних заходів щодо обвинувачених, продовжують мати місце і на даний час є реальними, так як сам факт перебування обвинуваченого в умовах ізоляції, на думку суду, не міг відмінити або змінити їх настільки, що зникла суспільна небезпечність вчинених діянь і особи обвинуваченого або змінились обставини, які б виключали можливість повторення ним вчинення аналогічних дій. Також суд зазначає, що прокурором доведено наявність ризику впливу з боку обвинувачених на свідків у даному кримінальному провадженні, через що останні можуть змінити свої показання або відмовитись від давання показань.
Прокурором доведено ризики того, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, за таких обставин, наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на те, що інші більш м'які запобіжні заходи не здатні забезпечити його належної процесуальної поведінки, а тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та потрібно продовжити запобіжний захід обвинуваченому у вигляді тримання під вартою строком на два місяці.
Крім цього, суд ураховує те, що обвинуваченому ОСОБА_5 інкримінується вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 9 до 12 років, свідки у справі ще не всі допитані, речові докази також не досліджені, у зв'язку з чим жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити належної поведінки обвинувачених.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .
Також, прокурором доведено ризики того, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, за таких обставин, наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на те, що інші більш м'які запобіжні заходи не здатні забезпечити його належної процесуальної поведінки, а тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та потрібно продовжити запобіжний захід обвинуваченому у вигляді тримання під вартою строком на два місяці.
Крім цього, суд ураховує те, що обвинуваченому ОСОБА_4 інкримінується вчинення тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 6 до 10 років, свідки у справі ще не всі допитані, речові докази також не досліджені, у зв'язку з чим жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити належної поведінки обвинувачених.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України належить визначити розмір застави для забезпечення виконання обов'язків, визначених КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
З урахуванням та в межах норм Кримінального-процесуального закону, а також практики Європейського суду з прав людини, розмір застави слід визначити відповідно до того ступеня довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої її застосовано, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи матеріальне становище обвинуваченого ОСОБА_4 , тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, обставини кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне визначити заставу у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (3028 грн х 80 = 242240 грн), оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Керуючись ст. ст. 131, 177, 178, 181, 183, 194, 196, 197, 331, 372, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора Лохвицького відділу Миргородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, строком на два місяці, а саме з 28 травня 2025 року по 27 липня 2025 року включно.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначення розміру застави, строком на два місяці, а саме з 28 травня 2025 року по 27 липня 2025 року включно.
Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов'язків, визначених КПК України.
Розмір застави визначити у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн.
Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали на депозитний рахунок р/р UA398201720355289002000015950, в ДКСУ м. Київ ЄДРПОУ 26304855, МФО 820172, отримувач - ТУ ДСАУ в Полтавській області, призначення платежу: запобіжний захід- застава.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки, передбачені ч. 8-11 ст. 182 КПК України.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а для обвинуваченого ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_4 з моменту вручення її копії.
Суддя ОСОБА_1