Постанова від 13.05.2025 по справі 913/567/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 913/567/19(913/196/22)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О. В. - головуючий, Жуков С. В., Погребняк В. Я.,

за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2025

та рішення Господарського суду Луганської області від 04.11.2024

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання"

про стягнення коштів

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про визнання договору припиненим

Учасники справи:

ПрАТ "НЕК "Укренерго": Сосунов Є. В.;

ТОВ "ЛЕО": не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст заявлених вимог

1.1. У вересні 2022 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго", позивач) в межах справи № 913/567/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" (далі - ТОВ "ЛЕО") звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом, в якому (з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог та заяви від 08.07.2024 про залишення позовної заяви в частині вимог щодо стягнення пені та штрафу у розмірі 4 563,70 грн без розгляду відповідно до п.5 ч.1 ст. 226 ГПК України) просило стягнути з ТОВ "ЛЕО" заборгованість за договором від 03.05.2019 №0694-01041 у загальній сумі 119 830 112,16 грн, з яких:

- 62 569 850,35 грн заборгованості за фактично надані послуги за період з другої декади березня 2022 року по першу декаду травня 2022 року включно, а також нараховані на вказану суму боргу 4 007 078,71 грн інфляційних втрат і 510 684,41 грн 3% річних;

- 51 114 321,08 грн заборгованості за фактично надані послуги з корегування/врегулювання небалансів за період з березня, квітня, червня 2022 року, а також нараховані за вказаний період 790 328,32 інфляційних втрат та 390 468,46 грн 3 % річних;

- 440 989,50 грн заборгованості за фактично надані послуги з врегулювання (корегування) за березень 2022 року, а також нараховані за невиконання основного зобов'язання 3 527,92 грн інфляційних втрат та 2 863,41 грн 3% річних.

1.2. Вимоги первісного позову обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, що й призвело до виникнення заборгованості.

1.3. ТОВ "ЛЕО" подало до суду зустрічний позов, в кому просило визнати припиненими з 24.02.2022 (з урахуванням заяви про виправлення описки) зобов'язання ТОВ "ЛЕО" за договором 03.05.2019 № 0694-01041 про врегулювання небалансів електричної енергії, укладеним між позивачем та відповідачем, у тому числі наступні зобов'язання: нести відповідальність за фінансове врегулювання ОСП (оператор системи передачі) з небалансу електричної енергії, активізованих резервів та зборів, пов'язаних з його та його балансуючої групи обов'язком балансу; дотримуватися правил та інструкцій, викладених у Правилах ринку, і постійно повідомляти ОСП інформацію про свої розрахунки відповідно до процедур та графіків, визначених у Правилах ринку, з метою ефективного та своєчасного врегулювання небалансу електричної енергії учасника ринку зі сторони ОСП; своєчасно надавати ОСП необхідні кошти для забезпечення належного погашення платежів ОСП, пов'язаних з цим Договором, відповідно до Правил ринку; подавати ОСП погодинний фізичний баланс надходження електричної енергії (споживання електричної енергії «брутто») та відпуску електричної енергії споживачам за місцем провадження господарської діяльності ОСР; повідомляти та виконувати свої погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії; забезпечувати передачу інформації, що здійснюється відповідно до Правил ринку, у формі і за допомогою засобів, зазначених у протоколах обміну даними; нести відповідальність за експлуатацію систем розподілу за місцем провадження господарської діяльності.

1.4. Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що з 24.02.2022 зобов'язання ТОВ "ЛЕО" за укладеним з позивачем договором припинилися через неможливість їх виконання у зв'язку з фактичним обставинами: пошкодженням, руйнуванням, знищенням об'єктів електроенергетики (електричних мереж, трансформаторних підстанцій, приладів обліку електричної енергії) в наслідок бойових дій та практично повною окупацією військовими формуваннями рф території Луганської області, що встановлено Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309. Оскільки сторони не могли і не можуть з 24.02.2022 виконувати свої договірні зобов'язання у зв'язку з обставинами, за які жодна із сторін договору не відповідає, ТОВ "ЛЕО" просило визнати припиненими свої зобов'язання за спірним договором з 24.02.2022 на підставі статей 509,607 Цивільного кодексу України.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Луганської області від 07.10.2024, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2025, первісний позов задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача:

- 62 569 850,35 грн заборгованості за фактично надані послуги (основний борг) за період з другої декади березня 2022 року по першу декаду травня 2022 року включно, 4 007 078,71 інфляційних втрат та 510 684,41 грн 3% річних;

- 51 114 321,08 грн заборгованості за фактично надані послуги (основний борг) за період врегулювання березень, квітень, червень 2022 року, 790 328,32 грн інфляційних втрат та 390 468,46 грн 3% річних;

- 440 989,50 грн заборгованості за фактично надані послуги з врегулювання (корегування) за березень 2022 року, 3 527,92 грн інфляційних втрат та 2 863,41 грн 3% річних.

Також вимоги первісного позову в частині стягнення 4563,70 грн пені залишено без розгляду за клопотанням позивача на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 ГПК України. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

2.2. В частині первісного позову судові рішення мотивовані тим, що позивачем доведено факт невиконання відповідачем зобов'язань по сплаті заборгованості за надані позивачем послуги, а також відсутність об'єктивних перешкод до виконання такого зобов'язання.

2.3. В частині зустрічного позову суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про його необґрунтованість, критично розцінив твердження відповідача, що саме з 24.02.2022 він втратив повністю можливість виконувати спірний договір по всій території Луганської області в повному обсязі, у зв'язку з чим неможливість виконувати відповідачем свої обов'язки за договором саме із зазначеної дати на всій території Луганської області, визнав недоведеною.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

3.1. 03.05.2019 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" та ТОВ "ЛЕО" укладений договір № 0694-01041 про врегулювання небалансів електричної енергії (далі - Договір), на підставі договору, затвердженого наказом ДП "НЕК "Укренерго" від 03.04.2019 № 204.

3.2. Позивач - ПрАТ "НЕК "Укренерго" є юридичною особою, яка утворена як акціонерне товариство, 100% акцій якого закріплюються в державній власності, унаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство". Товариство є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (пункти 1.1, 3.2 Статуту ПрАТ "НЕК "Укренерго").

3.3. Сторонами не заперечується, що позивач за первісним позовом є правонаступником прав і обов'язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" за договором про №0694-01041 про врегулювання небалансів електричної енергії від 03.05.2019.

3.4. Вказаний договір укладено сторонами з урахуванням статті 634 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України. Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії є Додатком 1 до Правил ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне врегулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307 (далі - Правила ринку), а також розміщено на офіційному вебсайті позивача.

3.5. Договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП (оператор системи передачі) СВБ (сторона, відповідальна за баланс) відповідно до її заяви-приєднання до цього Договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов'язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру (п. 9.1. Договору).

3.6. Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього Договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (п. 9.2. Договору).

3.7. Дію Договору було продовжено, зокрема на 2022 рік.

3.8. На виконання умов Договору та приписів Правил ринку позивачем надані послуги та сформовано та виставлено відповідачу рахунки-фактури:

- № 2803202200046 від 28.03.2022 на суму 351 721 грн; № 0704202200046 від 07.04.2022 на суму 2 606 589,50 грн, № 1804202200040 від 18.04.2022 на суму 3 349 585,68 грн, № 2804202200042 від 28.05.2022 на суму 38 080 847,95 грн, № 0605202200041 від 06.05.2022 на суму 9 766 193,66 грн, № 1605202200039 від 16.05.2022 на суму 8 414 912,56 грн. Всього на суму 62 569 850,35 грн;

- за період: березень, квітень, червень 2022 року (врегулювання/корегування): № 2122022000024 від 02.12.2022 на суму 2 920 504,13 грн, № 5012023000023 від 05.01.2023 на суму 48 193 801,87 грн, № 2202202300212 від 22.02.2023 на суму 15,08 грн. Всього на суму 51 114 321,08 грн;

- за врегулювання (корегування) березень 2022 року: № 1205202300024 від 12.05.2023 на суму 440 989,50 грн.

3.9. У встановлений термін Відповідач зазначені рахунки не оскаржив та не оплатив.

Щодо зустрічного позову

3.10. Згідно з наведеним у зустрічному позові обґрунтуванням з 24.02.2022 на території Луганської області, яка знаходилася під контролем влади України з 2014 року, розпочалися активні бойові дії і тимчасова окупація рф територіальних громад Луганської області.

3.10.1. Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 №309 затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, згідно якого територіальні громади Луганської області, які знаходилися під контролем влади України з 2014 року, починаючи з 24.02.2022 тимчасово окуповані рф.

3.10.2. Підпунктом 2.5 пункту 2 розділу І Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 №309 (із змінами) до території активних бойових дій віднесені - селища та територіальні громади Луганської області - Сватівського і Сєвєродонецького районів.

3.10.3. Пунктом 6 розділу ІІ Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 №309 (із змінами) до тимчасово окупованих рф територій України віднесені всі селища та територіальні громади Луганської області:

- Сватівського району з 05.03.2022, 05.03.2022, 06.03.2022, 08.03.2022, 09.03.2022, 14.03.2022;

- Сєвєродонецького району з 18.04.2022, 07.05.2022, 13.05.2022, 23.06.2022, 25.06.2022, 03.07.2022;

- Старобільського району з 24.02.2022, 26.02.2022, 27.02.2022, 28.02.2022, 03.03.2022;

- Щастинського району з 24.02.2022, 25.02.2022.

3.10.4. На даний час практично вся територія Луганської області є тимчасово окупованою рф і лише частина територіальних громад Луганської області є територією активних бойових дій.

3.10.5. Майно ТОВ "ЛЕО" - єдиного ОСР (оператора системи розподілу) на зазначеній території було захоплено військовими формуваннями рф, які перешкоджали веденню ТОВ "ЛЕО" господарської діяльності на території Луганської області, що була окупована, блокували і господарську діяльність постачальників електричної енергії, у зв'язку із початком активних військових дій та окупації території Луганської області, були відсутні телефонний зв'язок та Інтернет, що в свою чергу призвело до неможливості для ТОВ "ЛЕО" формування балансу надходження-розподілу електроенергії, а саме: формування фізичного балансу електричної енергії, зняття контрольних показників у побутових споживачів електроенергії, приймання звітів за спожиту електроенергію у споживачів електроенергії юридичного сектору, що унеможливило купівлю відповідачем небалансів електричної енергії в обсягах, зазначених позивачем.

3.10.7. Військовими формуваннями рф в населених пунктах Луганської області захоплені адміністративні будівлі ТОВ "ЛЕО", в яких розміщувався апарат управління ТОВ "ЛЕО" - адреса: вул. Свободи, 1 Б, м. Старобільськ, Луганська область, та розміщувалися структурні (невідокремлені) підрозділи ТОВ "ЛЕО" - райони електричних мереж (далі - РЕМ) - міста Сватове, Біловодськ, Щастя, Рубіжне, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, ділянки РЕМ - смт. Білокуракине, смт. Троїцьке, м. Старобільськ, смт. Марківка, смт. Новопсков, смт. Станиця Луганська, м. Попасна, м. Кремінна.

3.10.8. Крім адміністративних будівель, військовими формуваннями рф примусово вилучено і інше майно ТОВ "ЛЕО", яке використовувалося для здійснення господарської діяльності, зокрема, об'єкти електроенергетики, прилади обліку електричної енергії, потужні трансформатори, автотранспорт, спеціальна виробнича техніка, комп'ютерна, офісна техніка та інші матеріальні цінності. Також вилучені первинні бухгалтерські документи, документи з кадрової роботи, серверне обладнання з електронними базами даних та інші нематеріальні активи ТОВ "ЛЕО".

3.10.9. Військові дії призвели до руйнування електричних мереж, через які ТОВ "ЛЕО" здійснювало розподіл електричної енергії на визначеній території Луганської області, до складу яких входять трансформаторні підстанції, лінії електропередачі (повітряні та кабельні), розподільні пристрої, що призвело до неможливості фізичного відбору електричної енергії у точках комерційного обліку на відпуск, що розташовані на межі балансової належності електричних мереж.

3.10.10. Про вчинення зазначених злочинів з боку рф ТОВ "ЛЕО" було подано заяву про кримінальні правопорушення на адреси Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України та Міністерства внутрішніх справ України (від 18.05.2022 №01-24/2/748). За вказаною заявою відкриті кримінальні провадження: Службою безпеки України - від 17.06.2022 №22022130000000222, Національною поліцією України - від 15.06.2022 №12022130000000080.

3.10.11. З 08.05.2022 через пошкодження електричних мереж та іншого обладнання в наслідок бойових дій відбулось повне знеструмлення території Луганської області, тому постачання позивачем об'ємів небалансів електричної енергії у червні 2022 року було неможливим, тому дані вимоги первісного позову є необґрунтованими.

3.10.12. Крім того, обсяг електричної енергії, заявленої до стягнення у первісному позові містить обсяг надходження електричної енергії в мережі ТОВ "ЛЕО" з урахуванням передачі її електричними мережами ТОВ "ЛЕО" до суміжних ліцензіатів - Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" та Регіональної Філії "Донецька залізниця", Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ". Без отримання фактичних даних зазначених ліцензіатів не можливо визначити фактичний обсяг електричної енергії, яка надходила до мереж ТОВ "ЛЕО".

3.10.13. Оскільки об'єкти вищезгаданих ліцензіатів з 24.02.2022 знаходяться на територіях активних бойових дій та тимчасово окупованих військовими формуваннями рф територіях, ані позивач (оператор системи передачі), ані ТОВ "ЛЕО" (оператор системи розподілу) не мають можливості визначити фактичні обсяги передачі електричної енергії мережами ТОВ "ЛЕО" на об'єкти цих ліцензіатів.

3.10.14. ТОВ "ЛЕО" звернулося до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг із заявою від 04.05.2022 №01-24/2/732 про часткове призупинення дії ліцензії на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, виданої відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 05.12.2001 № 1187. Рішення щодо зазначеної заяви НКРЕКП не прийнято.

3.11. За твердженням відповідача, вищезазначені обставини призвели до таких наслідків як: відсутність у ТОВ "ЛЕО" доступу до приладів обліку електричної енергії та знищення таких приладів; відсутність у Луганській області телефонного зв'язку та Інтернету; неможливість ТОВ "ЛЕО" формування балансу надходження-розподілу електроенергії; неможливість обліку та контролю за споживанням електроенергії споживачами ТОВ "ЛЕО"; втрата доступу до бухгалтерського обліку і первинних документів; неможливість виставлення рахунків споживачам; втрата персоналу, що в свою чергу унеможливило для ТОВ "ЛЕО" виконання своїх зобов'язань за Договором, а саме:

- нести відповідальність за фінансове врегулювання ОСП з небалансу електричної енергії, активізованих резервів та зборів, пов'язаних з його та його балансуючої групи обов'язком балансу (пп.1 п.3.5 Договору від 03.05.2019 №0694-01041);

- дотримуватися правил та інструкцій, викладених у Правилах ринку, і постійно повідомляти ОСП інформацію про свої розрахунки відповідно до процедур та графіків, визначених у Правилах ринку, з метою ефективного та своєчасного врегулювання небалансу електричної енергії учасника ринку зі сторони ОСП (пп.2 п.3.5 Договору від 03.05.2019 №0694-01041);

- своєчасно надавати ОСП необхідні кошти для забезпечення належного погашення платежів ОСП, пов'язаних з цим Договором, відповідно до Правил ринку (пп.6 п.3.5 Договору від 03.05.2019 №0694-01041);

- подавати ОСП погодинний фізичний баланс надходження електричної енергії (споживання електричної енергії «брутто») та відпуску електричної енергії споживачам за місцем провадження господарської діяльності ОСР (п.1.4 Договору від 03.05.2019 №0694-01041 та п.4.1 Тимчасового порядку визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженого Постановою НКРЕКП від 28.12.2018 №2118);

- повідомляти та виконувати свої погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії (п.1.4 Договору від 03.05.2019 №0694-01041 та п.п.12, 89 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії");

- забезпечувати передачу інформації, що здійснюється відповідно до Правил ринку, у формі і за допомогою засобів, зазначених у протоколах обміну даними (п.1.4 Договору від 03.05.2019 №0694-01041 та п.1.12.6 розділу 1.12 Правил ринку, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307);

- нести відповідальність за експлуатацію систем розподілу за місцем провадження господарської діяльності (п.1.4 Договору від 03.05.2019 №0694-01041 та п.1.10.1 розділу 1.10 Правил ринку, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307).

3.12. Сертифікатом Торгово-промислової палати України № 3100-23-2996, виданим 26.06.2023, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) ТОВ "ЛЕО" щодо обов'язку (зобов'язання) належним чином виконувати умови Договору про врегулювання небалансів електричної енергії № 0694-01041 від 03.05.2019 (Договір від 03.05.2019 № 0694-01041), зокрема вказані у п.3.11, у термін з 24.02.2022.

3.13. Відповідач як на підставу припинення зобов'язань посилається на положення статті 607 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає.

3.14. Обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними (заборона певної діяльності), так і фактичними (загибель індивідуально визначеної речі, яка мала б бути об'єктом виконання). Головна умова полягає в тому, що за такі обставини не буде відповідати жодна із сторін зобов'язання (висновок наведено у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 11.10.2019 у справі № 910/3319/18).

3.15. Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, що був затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309 території Луганської області були тимчасові окуповані не 24.02.2022 р., а протягом лютого - липня 2022 року.

3.16. За таких обставин, твердження відповідача, що саме з 24.02.2022 він втратив повністю можливість виконувати спірний договір по всій території Луганської області в повному обсязі, оцінено судами критично.

3.17. Стосовно посилання відповідача на сертифікат Торгово-промислової палати України № 3100-23-2996, виданим 26.06.2023, яким засвідчено ТОВ "ЛЕО" форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання з 24.02.2022 зобов'язань за спірним договором, суд першої інстанції зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.

3.18. Суд апеляційної інстанції зазначив про те, що підставою подання первісного позову стало неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором 03.05.2019 № 0694-01041 про врегулювання небалансів електричної енергії щодо своєчасної оплати послуг, з посиланням на положення статей 525, 526, 530, 626, 629 ЦК України та умов укладеного між сторонами Договору. Натомість за зустрічним позовом відповідач просив визнати припиненими з 24.02.2022 власні негрошові зобов'язання за спірним правочином з підстав, передбачених статтями 509, 607 ЦК України, через наявність обставин, за які жодна із сторін Договору не відповідає, оскільки з 24.02.2022 на території Луганської області, яка знаходилася під контролем влади України з 2014 року, розпочалися активні бойові дії і тимчасова окупація рф територіальних громад Луганської області.

3.19. За висновком суду апеляційної інстанції, можливість виконання чи невиконання відповідачем власних негрошових зобов'язань за спірним Договором не є предметом спору в межах даної справи, оскільки позивач вимагає стягнути з відповідача плату за фактично отримані останнім послуги з врегулювання (корегування) небалансів за Договором, отже результат розгляду судом зустрічного позову жодним чином не впливає на розгляд первісного позову, результат якого в частині основної заборгованості відповідачем в апеляційному порядку не оспорюється.

3.20. У даному випадку поданий ТОВ "ЛЕО" позов не є зустрічним позовом у розумінні статті 180 ГПК України, оскільки не має на меті захист від первісного позову та не спростовує його частково чи повністю, а подання такого зустрічного позову не доведе відсутності у позивача матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову.

3.21. За таких підстав, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що доводи відповідача про формування позивачем обсягів небалансів електричної енергії (що покладені в основу розрахунку заборгованості за первісним позовом) на підставі недостовірних відомостей не приймаються до уваги, оскільки вони спростовуються висновком суду першої інстанції в частині первісного позову, який апелянтом не оскаржується.

3.22. Крім того, апеляційний господарський суд визнала обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо недоведеності посилання відповідача на одночасну та повну втрату можливості виконувати спірний договір по всій території Луганської області саме з 24.02.2022, оскільки визначена відповідачем обставина не узгоджується з інформацією, яка міститься в офіційних джерелах, в апеляційній скарзі Відповідач лише заперечує проти такого висновку суду першої інстанції, проте конкретними доказами, що є в матеріалах справи, його не спростовує.

4. Короткий зміст касаційної скарги

4.1. ТОВ "ЛЕО" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалені судами попередніх інстанцій рішення про відмову у зустрічному позові та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення зустрічного позову.

5. Узагальнені доводи касаційної скарги

5.1. Апеляційний суд застосував положення частини другої статті 180 ГПК України з посиланням на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.08.2023 у справі № 909/161/23, які не підлягали врахуванню, внаслідок чого суд апеляційної інстанції невірно застосував положення статті 180 ГПК України.

5.2. Посилання суду апеляційної інстанції на непов'язаність первісного і зустрічного позовів у даній справі є помилковим, оскільки позови є взаємопов'язаними, адже ґрунтуються на однакових підставах - невиконання зобов'язань за Договором.

5.3. Судами першої та апеляційної інстанцій були неправильно застосовано положення Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 №309, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Крім того, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування вказаного наказу від 22.12.2022 №309 у правовідносинах, пов'язаних з виконанням договірних зобов'язань суб'єктами господарювання, територією провадження господарської діяльності яких була територія ведення активних бойових дій та тимчасово окупована російською федерацією територія.

6. Касаційне провадження

6.1. Ухвалою Верховного Суду від 03.03.2025 касаційну скаргу ТОВ "ЛЕО " на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 та рішення Господарського суду Луганської області від 04.11.2024 у цій справі залишено без руху, надано строк на усунення недоліків касаційної скарги шляхом уточнення заявником касаційної скарги вимог останньої стосовно обсягу (повністю чи частково) оскарження ухвалених судами попередніх інстанцій рішень у цій справі. При цьому Суд вказав, що без однозначного визначення вимог касаційної скарги, у суду відсутня можливість визначити розмір судового збору, який необхідно сплатити (доплатити).

6.2. 10.03.2025 від ТОВ "ЛЕО" надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, за змістом якої скаржник просить Суд скасувати частково постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 та рішення Господарського суду Луганської області від 04.11.2024 у цій справі, а саме в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити повністю зустрічну позовну заяву ТОВ "ЛЕО".

6.3. Ухвалою Верховного Суду від 20.03.2025 касаційну скаргу ТОВ "ЛЕО" залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом надання доказів сплати судового збору у встановленому порядку в розмірі 3969,60 грн.

6.4. 31.03.2025 до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої додана платіжна інструкція про сплату судового збору.

6.5. Ухвалою Верховного Суду від 15.04.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ЛЕО" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 та рішення Господарського суду Луганської області від 04.11.2024 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 13.05.2025 - 15:00. Крім того, витребувано з Господарського суду Луганської області та/або Східного апеляційного господарського суду матеріали справи № 913/567/19 (913/196/22).

6.6. 21.04.2025 до Верховного Суду на запит з Господарського суду Луганської області надійшли матеріали справи № 913/567/19 (913/196/22).

6.7. 22.04.2025 Верховного Суду від ПрАТ "НЕК "Укренерго" до надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

6.8. Ухвалою Верховного Суду від 22.04.2025 вказану заяву задоволено, вирішено проводити судові засідання по справі №913/567/19 (913/196/22) проводити за участю представника ПрАТ "НЕК "Укренерго" Сосунова Є.В. в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку.

6.9. В судовому засіданні 13.05.2025 представник ПрАТ "НЕК "Укренерго" заперечував проти касаційної скарги та просив Суд залишити оскаржувані судові рішення без змін.

6.10. Решта учасників справи явку своїх представників у судові засідання не забезпечили, про причини нез'явлення не повідомили, будь яких заяв або клопотань з цього приводу до Суду не надходило.

6.11. Відзиви на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

6.12. Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю учасників справи, які не забезпечили явку своїх представників.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. На розгляді Господарського суду Луганської області в межах справи № 913/567/19 про банкрутство ТОВ "ЛЕО" перебував первісний позов ПрАТ "НЕК "Укренерго" про стягнення з ТОВ "ЛЕО" заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 03.05.2019 № 0694-01041, а також зустрічний позов ТОВ "ЛЕО" про визнання припиненими з 24.02.2022 його зобов'язань за вищезгаданим договором.

7.2. Вимоги первісного позову обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині здійснення розрахунків за надані послуги, а вимоги зустрічного позову - існуванням форс-мажорних обставин (зокрема пошкодженням, руйнуванням, знищенням об'єктів електроенергетики (електричних мереж, трансформаторних підстанцій, приладів обліку електричної енергії) внаслідок бойових дій та практично повною окупацією військовими формуваннями рф території Луганської області), внаслідок чого сторони договору не могли і не можуть з 24.02.2022 виконувати свої договірні зобов'язання.

7.3. Місцевий господарський суд частково задовольнив вимоги первісного позову та відмовив повністю у задоволенні зустрічного позову.

7.4. ТОВ "ЛЕО" в касаційній скарзі, з урахуванням подальших уточнень вимог скарги, просить переглянути ухвалені судами попередніх інстанцій рішення лише в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, зазначаючи про неправильне застосування судами норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права, зокрема стосовно повного і об'єктивного встановлення обставин справи та перевірки їх з урахуванням наданих сторонами доказів і пояснень, а також щодо застосування апеляційним судом положень статті 180 ГПК України, яка визначає правила подання зустрічного позову.

7.5. Відтак, суд касаційної інстанції переглядає ухвалені судами попередніх інстанцій рішення лише в частині зустрічного позову, оскільки судові рішення у цій справі в частині первісного позову не оскаржені.

7.6. Оцінивши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами у цій справі обставин в оскаржуваній частині, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

7.7. Як вбачається з матеріалів справи, розглядаючи зустрічний позов, суд першої інстанції в своєму рішенні навів аргументи, з посиланням на які ТОВ "ЛЕО" обґрунтовувало вимоги зустрічного позову, а також стислий зміст заперечень ПрАТ "НЕК "Укренерго" проти заявленого ТОВ "ЛЕО" позову.

7.8. Вказавши у рішенні про те, що згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309, території Луганської області були тимчасові окуповані не з 24.02.2022, а протягом лютого - липня 2022 року, суд першої інстанції зазначив, що ним критично оцінюються твердження ТОВ "ЛЕО" відносно неможливості останнім виконувати укладений з ПрАТ "НЕК "Укренерго" договір по всій території Луганської області саме з 24.02.2022.

7.9. Крім того, вказавши про наданий ТОВ "ЛЕО" сертифікат Торгово-промислової палати України № 3100-23-2996 від 26.06.2023, за змістом якого Торгово-промислова палата України засвідчила ТОВ "ЛЕО" форс-мажорні обставини, що унеможливили виконання з 24.02.2022 зобов'язань за укладеним з ПрАТ "НЕК "Укренерго" договором, місцевий господарський суд послався на висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 та від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, відповідно до якого форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.

7.10. Обмежившись вищенаведеним, суд першої інстанції констатував відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

7.11. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ "ЛЕО" подало апеляційну скаргу, в якій серед іншого просило скасувати рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, наголошуючи на тому, що судом першої інстанції не були належним чином встановлені обставини, які наводилися у зустрічному позові, неправильно застосовані норми матеріального права, внаслідок чого незаконно відмовлено у задоволенні зустрічного позову ТОВ "ЛЕО".

7.12. Переглядаючи ухвалене місцевим господарським судом рішення в частині зустрічного позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо недоведеності посилання ТОВ "ЛЕО" на одночасну та повну втрату можливості виконувати спірний договір по всій території Луганської області саме з 24.02.2022, оскільки визначена ТОВ "ЛЕО" обставина не узгоджується з інформацією, яка міститься в офіційних джерелах, а в апеляційній скарзі ТОВ "ЛЕО" лише заперечує проти такого висновку місцевого господарського суду, але не спростовує його конкретними доказами, наявними в матеріалах справи.

7.13. Також апеляційний господарський суд навів в своїй постанові деталізацію вимог як за первісним, так і за зустрічним позовами, за наслідками чого зазначив про те, що поданий ТОВ "ЛЕО" позов не є зустрічним позовом у розумінні статті 180 ГПК України, оскільки не має на меті захист від первісного позову та не спростовує його частково чи повністю, а подання такого зустрічного позову не доведе відсутності у ПрАТ "НЕК "Укренерго" матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову.

7.14. З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін.

7.15. Колегія суддів не може погодитися з таким висновком та вважає його передчасним, з огляду на наступне.

7.16. За змістом статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд, зокрема, вирішує питання про те, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

7.17. Відповідно до частини четвертої статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення, серед іншого, зазначаються: перелік обставин, які є предметом доказування у справі; перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

7.18. В частині першій, другій та четвертій статті 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

7.19. Погоджуючись з висновками місцевого господарського суду про недоведеність твердження ТОВ "ЛЕО" стосовно неможливості виконувати укладений з ПрАТ "НЕК "Укренерго" договір по всій території Луганської області саме з 24.02.2022, суд апеляційної інстанції вказав про те, що визначена ТОВ "ЛЕО" обставина не узгоджується з інформацією, яка міститься в офіційних джерелах. При цьому жодного посилання на згадані офіційні джерела не наведено, у зв'язку з чим є незрозумілим, яка ж саме інформація, вказана у зустрічному позові, і з приводу яких саме стверджуваних ТОВ "ЛЕО" обставин не відповідає відомостям, оприлюдненим у офіційних джерелах, перелік або найменування яких також не вказано судом.

7.20. Як зазначалося вище, вимоги зустрічного позову, зокрема, обґрунтовані наявністю форс-мажорних обставин, внаслідок чого сторони договору про врегулювання небалансів електричної енергії не могли і не можуть з 24.02.2022 виконувати свої договірні зобов'язання.

7.21. Колегія суддів враховує усталену практику Верховного Суду, згідно з якою посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання / неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22).

7.22. Погоджуючись з відмовою у зустрічному позові, судом апеляційної інстанції не враховано аргументи поданої ТОВ "ЛЕО" апеляційної скарги, які зводяться до не встановлення місцевим господарським судом вказаних у зустрічному позові обставин та перевірки їх доказами.

7.23. Проте, зі змісту мотивувальної частини оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду вбачається, що суд фактично обмежився перерахуванням основних аргументів апеляційної скарги, але не здійснив їх належну перевірку на відповідність дійсним обставинам справи, які були встановлені судом першої інстанції.

7.24. Відсутність в оскаржуваній постанові апеляційного суду оцінки аргументів зустрічного позову та/або мотивів визнання чи відхилення доданих до нього доказів не відповідає вимогам частини першої статті 269 ГПК України щодо перевірки законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

7.25. Згідно з приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

7.26. Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто тягар доказування лежить на сторонах.

7.27. Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

7.28. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

7.29. Суд зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

7.30. Відхиляючи будь-які доводи сторін (учасників справи) чи спростовуючи подані докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також навести ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 7 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

7.31. Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги зазначеного вище та всупереч вимогам норм процесуального права не дослідив наданих до матеріалів справи доказів та не надав їм належну правову оцінку, у зв'язку з чим не здійснив належним чином перегляд рішення місцевого господарського суду про відмову у задоволенні зустрічного позову відповідно до встановлених статтею 269 ГПК України меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

7.32. З огляду на визначені ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно усунути вищезгадані порушення, оскільки не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.33. Окрім вищенаведеного, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

7.34. Відповідно до частини першої - третьої статті 180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.

7.35. За змістом частини шостої статті 180 ГПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику.

7.36. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у зустрічному позові, апеляційний господарський суд зазначив про те, що поданий ТОВ "ЛЕО" позов не є зустрічним позовом у розумінні статті 180 ГПК України, оскільки не має на меті захист від первісного позову та не спростовує його частково чи повністю, а подання такого зустрічного позову не доведе відсутності у позивача матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову.

7.37. Тобто, з одного боку суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду за результатами розгляду по суті зустрічного позову, залишаючи без змін рішення про відмову у його задоволенні, а з іншого боку апеляційний суд зазначає, що позов ТОВ "ЛЕО" не є зустрічним у розумінні статті 180 ГПК України, адже він не є взаємопов'язаним з первісним позовом у цій справі.

7.38. Наведені судом апеляційної інстанції висновки є взаємовиключними, адже невідповідність зустрічного позову вимогам частин першої та другої статті 180 ГПК України має процесуальним наслідком повернення цього позову, а не його розгляд по суті заявлених вимог сумісно з первісним позовом, позаяк право особи подати зустрічний позов може бути реалізовано лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.

7.39. Наголосивши на тому, що зустрічна позовна заява не пов'язана з первісним позовом, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для розгляду її спільно з первісним позовом, суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення місцевого господарського суду, яким було розглянуто по суті зустрічний позов, не вказавши при цьому у своїй постанові мотивів щодо незастосування відповідних процесуальних наслідків виявленого порушення (недотримання) судом першої інстанції статті 180 ГПК України.

7.40. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що застосований судом апеляційної інстанції підхід у з'ясуванні обставин справи та в оцінці доказів не відповідає встановленим ГПК України вимогам, за змістом яких обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

7.41. Оскільки апеляційний господарський суд, з огляду на викладене в мотивувальній частині оскаржуваної постанови, фактично не здійснив перевірку аргументів апеляційної скарги ТОВ "ЛЕО", які по суті тотожні доводам, наведеним у касаційній скарзі вказаного товариства, у Верховного Суду відповідно до встановлених статтею 300 ГПК України обмежень відсутня процесуальна можливість з'ясувати обставини справи, які не перевірялися і не встановлювалися судом апеляційної інстанції, що в свою чергу не дає можливості визначитися з правильністю застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права за результатами розгляду зустрічного позову у цій справі.

7.42. З урахуванням викладеного, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду в частині щодо відмови у задоволенні зустрічного позову підлягає скасуванню з направленням справи в скасованій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції і касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

8.2. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 310 ГПК України).

8.3. За результатами касаційного розгляду колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Відповідно касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

8.4. При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, здійснити належну перевірку доказами обставин, зазначених у цій постанові, надати цим доказам та доводам учасників справи належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону.

8.5. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 у справі № 913/567/19 (913/196/22) в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати.

3. Справу № 913/567/19 (913/196/22) в скасованій частині передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді С. В. Жуков

В. Я. Погребняк