Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/952/25
Провадження №2-а/382/16/25
28 травня 2025 року Суддя Яготинського районного суду Київської області Кисіль О.А. розглянувши клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим документом у справі за його позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання постанови про адміністративне правопорушення протиправною та її скасування,
До Яготинського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання постанови про адміністративне правопорушення протиправною та її скасування.
Одночасно з позовною заявою позивач подав до суду клопотання (заяву) про забезпечення позову, відповідно до вимог якої просить зупинити стягнення на підставі виконавчого документа, а саме постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серія АВ №00005202 від 04.03.2025, винесену відносно ОСОБА_1 щодо вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, яка перебуває на примусовому виконанні в Яготинському ВДВС у Бориспільському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), до набрання судовим рішенням законної сили у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.
Клопотання обґрунтовано тим, що предметом розгляду даної справи є постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серія АВ №00005202 від 04.03.2025, винесену відносно ОСОБА_1 щодо вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, яку ОСОБА_1 визнає в судовому порядку протиправною та просить її скасувати. Однак, 2 травня 2025 року постановою про відкриття виконавчого провадження Яготинським районним відділом ДВС було відкрито виконавче провадження з примусового стягнення на користь держави штрафу в сумі 17 000 грн. Так, в рамках даного виконавчого провадження було накладено арешт на грошові кошти, які містяться на відкритих рахунках, в зв?язку з чим його фактично було позбавлено засобів існування. Відтак, оскільки не зупинення стягнення за виконавчим документом до вирішення спору в судовому порядку, позбавляє його на отримання заробітної плати, до того ж обмежує його права у володінні майном, так як в рамках виконавчого провадження держаний виконавець має право накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. Крім того, у разі задоволення мого позову, повернення коштів стягнутих за виконавчим провадженням із держаного бюджету.
Оскільки 28.05.2025 року до суду надійшла виписка про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, що дає підставу вирішити клопотання про забезпечення позову.
Відповідно до ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 154 КАС України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Відповідно до ч. 7 ст. 154 КАС України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу або подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
Судом встановлено, що подана заява про забезпечення адміністративного позову відповідає вимогам ст. 152 КАС України, внаслідок чого відсутні підстави для залишення її без розгляду. У свою чергу зміст поданої заяви, характер способу забезпечення позову, про застосування якого просить позивач, зміст спірних публічно-правових відносин, а також пред'явлених позовних вимог, сукупність наданих матеріалів справи усе це у своїй сукупності надає суду можливість розглянути подану заяву без призначення судового засідання та повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення адміністративного позову, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Заявлені заходи забезпечення позову відповідають ч. 1 ст. 151 КАС України, а також відповідають вимогам, передбаченим ч. 2 ст. 151 КАС України, згідно з якими заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
На додаток до цього у ч. 6 ст. 154 КАС України встановлюється, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Системний аналіз наведених положень процесуального законодавства дає можливість суду зробити висновок, що забезпечення адміністративного позову це особливий та винятковий процесуальний механізм, яким створюються умови для ефективного та належного виконання майбутнього судового рішення по справі, яким вирішено питання щодо прав, свобод та законних інтересів позивача. При цьому застосування такого процесуального механізму дозволяється лише у чітко визначених процесуальним законодавством винятках, які пов'язані або 1) з очевидною протиправністю рішення, дії або бездіяльності суб'єкта владних повноважень та порушення ними прав, свобод, законних інтересів осіб; або 2) з тим, що невжиття відповідних заходів створить суттєві перешкоди або взагалі унеможливить виконання остаточного судового рішення по справі.
Відповідно до пункту 4 роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Згідно Рекомендацій N R (89) 8 Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятих Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд (prima facie) наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, (1) виконання майбутнього рішення суду або/та (2) ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 25 квітня 2019 року у справі N 826/10936/18.
Таким чином, суд, розглядаючи питання забезпечення адміністративного позову повинен виважено підходити до встановлення балансу між необхідністю забезпечення прав та свободи позивача у зв'язку з можливими невиконанням майбутнього судового рішення та правами, свободами, законними інтересами інших учасників справи чи осіб, щодо яких можуть мати вплив наслідки забезпечення позову, враховуючи при цьому винятковість та виключність заходів забезпечення позову як таких, що мають застосовуватися лише у крайньому випадку за наявності відповідних підстав.
Вищезазначене узгоджується і з Постановою КАС ВС від 11.01.2022 року у справі № 640/18852/21, в якій було зроблено висновок, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судового рішення стає обов'язковим для виконання до його апеляційного перегляду.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі № 826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 26 червня 2019 року у справі № 826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 420/5553/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 640/868/19, від 30 вересня 2019 року у справі № 1840/3517/18, від 29 січня 2020 року у справі № 640/9167/19.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Зазначені висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 20 травня 2021 року у справі № 640/29749/20.
Судом встановлено, що предметом позову є вимоги про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії АВ № 00005202 від 04.03.2025 року за ч. 2 ст.132-1 КУпАП.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Враховуючи, що вказана постанова являється виконавчим документом, а предметом спору є скасування вказаної постанови про адміністративне правопорушення, а тому суд приходить до висновку про задоволення поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову, а саме зупинення стягнення на підставі постанови про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 248 КАС України, суд,
Клопотання (заяву) ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим документом у справі за його позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання постанови про адміністративне правопорушення протиправною та її скасування задовольнити.
Вжити заходи по забезпеченню позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови серія АВ № 00005202 від 04.03.2025 року, що прийнята Державною службою України з безпеки на транспорті, про стягнення з ОСОБА_1 штрафу до набрання рішенням суду у справі № 382/952/25 законної сили.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання суддею.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті; ЄДРПОУ 39816845; адреса: вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03135.
Суддя Кисіль О.А.