08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/787/25
381/883/25
Рішення
Іменем України
28 травня 2025 року Фатівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Беленчук Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
Встановив:
18 лютого 2025 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
За змістом заявлених позовних вимог стверджується, що 19 листопада 2021 року між сторонами спору було укладено договір позики на суму 6 000 доларів США та 20 000 гривень, строк користування коштами - один рік. Обставини щодо укладення договору позики та погодження його умов підтверджуються письмовою розпискою позичальниці, копія якої долучена до матеріалів справи.
У визначений в договорі позики строк грошові кошти повернуті не були, 15 лютого 2025 року позивачка звернулась до відповідачки з письмовою претензією про повернення коштів, претензія залишена без реагування. Вказані обставини підтверджують необхідність стягнення боргу в примусовому порядку.
З огляду на вказане, позивачка просила стягнути з відповідачки грошові кошту у сумі 20 000 гривень та 6 000 доларів США, що еквівалентно 250 797,60 гривень за офіційно встановленим НБУ курсом гривні до іноземних валют (один долар США 41,7996 гривні) станом на 16 лютого 2025 року.
Крім того, позивачка надає попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат і стверджує, що витрати на правову допомогу становитимуть 15 000 гривень.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2025 року відкрито провадження у справі, вирішено проводити судовий розгляд в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання та надано строк відповідачці для надання відзиву на позов (а. с. 17, 17 зворот).
18 березня 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позов, поданий ОСОБА_2 (а. с. 23-27).
За змістом вказаного відзиву стверджується, що між сторонами спору дійсно було укладено договір позики, погоджено умови зобов'язання та отримано грошові кошти в борг.
Разом із тим відповідачка стверджує, що повернула грошові кошти у сумі 8 500 доларів США ОСОБА_3 , з яким вона на той час перебувала у ділових стосунках.
Згідно тверджень відповідачки, обставини щодо повернення грошових коштів підтверджуються розпискою, долученою до відзиву.
Відповідача стверджує, що отримання коштів чоловіком позивачки є проявом недобросовісної поведінки останнього, яка має бути оцінена правоохоронними органами.
Крім цього, з огляду на неотримання претензії позивачки, проживання відповідачки за межами України, наявності обґрунтованих підстав у неї вважати, що зобов'язання нею виконане належним чином, складного фінансового стану, пов'язаного із проживанням за кордоном та додатковими витратами на оренду житла, відповідачка вважає, що у випадку ухвалення рішення про стягнення боргу з відповідачки на користь позивачки, виконання рішення суду має бути розстроченим строком на один рік.
Крім того, відповідачка зазначає, що не згодна з попереднім розрахунком заявлених до стягнення судових витрат, вважає такий розмір завищеним і не співмірним із складністю справи та, відповідно, просить відмови у стягнення цих витрат.
В підготовчому провадженні позивачка та її представниця адвокат Будова Наталія Миколаївна просили залишити без розгляду клопотання про виклик для допиту свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та призначити справу до розгляду по суті.
Клопотання про виклик свідків протокольною ухвалою від 17 квітня 2025 року залишено без розгляду.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 20 травня 2025 року.
В судове засідання, призначене на 20 травня 2025 року з'явились позивачка та її представниця, відповідачка, будучи повідомленою належним чином про час і дату проведення судового засідання, не з'явилась, клопотань про відкладення судового засідання не заявила.
З урахуванням позиції позивачки та її представниці, які наполягали на проведенні судового засідання, суд, керуючись приписами частини 1 статті 223 ЦПК України, вирішив проводити судове засідання без участі відповідачки.
З урахуванням того, що відповідачкою подано відзив на позовну заяву, суд не проводить заочний розгляд справи за правилами глави 11 розділу ІІІ ЦПК України.
В судовому засіданні позивачка підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити, зазначала, що підтверджує факт укладення договору позики, написання розписки відповідачкою та отримання нею грошових коштів.
Позивачка зазначила, що заперечує факт повернення коштів, стверджує, що не уповноважувала свого чоловіка чи інших осіб на отримання коштів, переданих в борг відповідачці.
Позивачка зазначила, що їй невідомо, чи повертала відповідачка грошові її чоловікові, однак зазначила, що в будь-якому випадку не видавала нотаріально посвідченої довіреності чи не укладала договору доручення з іншою особою, в тому числі і чоловіком, на отримання грошових коштів від відповідачки.
Представниця позивача заявлені позовні вимоги підтримала, повідомила, що розписка про отримання в борг грошових коштів є належним доказом укладення договору позики, чого не заперечує і сама відповідачка.
Документи, що надані на підтвердження факту повернення коштів не містять відомостей про особу, якій були повернуті кошти, а отже не є належним доказом для підтвердження факту виконання зобов'язання відповідачкою, як позичальницею.
Представницею позивачки було зазначено, що наявність у позивачки оригіналу боргового документу підтверджує той факт, що зобов'язання з повернення коштів не було виконаним.
Представницею позивачки акцентовано увагу на тому, що згідно з релевантними правовими позиціями ВС, якщо в борг надано грошові кошти в іноземній валюті, стягненню підлягають кошти саме в валюті зобов'язання.
Далі, в судовому засіданні було оглянуто оригінал боргової розписки.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши зміст заяв по суті спору та долучені до них документи, суд вважає встановленими наступні обставини справи.
Так, судом встановлено, що 19 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики на суму 6 000 доларів США та 20 000 гривень, строк повернення коштів - 1 рік. Для підтвердження укладення договору позики та визначення умов зобов'язання позивачкою було надано копію розписки відповідачки, оригінал розписки оглянуто в судовому засіданні.
Відповідачка не заперечує факт підписання розписки та отримання коштів в борг, однак стверджує, що кошти нею були повернуті чоловікові позивачки ОСОБА_3 у сумі 8 500 доларів США, що перевищує суму позики.
Для підтвердження відповідних обставин було надано фотокопію аркуша паперу, на якому містять написи із зазначенням календарних дат, сум грошових коштів та підписи особи напроти кожного із рядків без зазначення прізвища та ініціалів. В кожному із рядків міститься слово «віддала», що, згідно посилань відповідачки, підтверджує факт повернення позики (а. с. 30).
Відповідачка стверджує, що добросовісно виконувала свої зобов'язання, як позичальниця, а дії чоловіка позивачка є проявом недобросовісної поведінки.
Далі, відповідачка стверджує про свій тяжкий матеріальний стан, пов'язаний, в тому числі, і з виїздом за межі території України у зв'язку із введенням воєнного стану.
Відповідачка надала докази працевлаштування в місті Прага на період часу з 08 січня 2025 року до 31 грудня 2025 року (а. с. 32).
Позивачка зазначає, що є багатодітною матір'ю та пенсіонером, що підтверджує її тяжкий матеріальний стан.
На підтвердження наведених обставин відповідачкою надано копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , серія НОМЕР_2 та посвідчення про присвоєння почесного звання «Мати-героїня», серія НОМЕР_3 (а. с. 28, 29).
Відповідачка стверджує, що на її скрутне матеріальне становище впливає той факт, що вона не має власного житла у Празі та вимушена орендувати житло, однак доказів на підтвердження відповідних обставин до відзиву на позов не долучено.
Відповідачка вважає, що з огляду на наведені обставини, у випадку задоволення позовних вимог, виконання рішення суду повинно бути розстроченим на 1 рік.
Встановивши відповідні обставини справи, суд вважає, що спірні правовідносини сторін врегульовані наступними правовими нормами, а також для правильного тлумачення і сприйняття правових норм застосування підлягає наступна релевантна практика ВС та ВСУ.
Так, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно приписів частини 1, 2 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
В частині 1 статті 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно приписів частини 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно приписів частини 1 статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно приписів частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно приписів частини 1 статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно приписів частини 1 статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Згідно приписів частини 2 цієї статті, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно приписів частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно приписів частини 3 цієї статті, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно приписів частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно приписів пункту 5 частини 2 цієї статті, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Згідно правової позиції, висловленої в Постанові ВС від 08 травня 2023 року по справі № 753/19347/21, договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Згідно правової позиції, висловленої в Постановах ВСУ від 18 березня 2013 року у справі № 6-63цс13 та від 11 листопада 2015 року у справі № 61967цс15, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Згідно правової позиції, висловленої у Постановах ВП ВС від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц та від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. З огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Враховуючи вище наведені правові норми та релевантні правові позиції ВС та ВСУ, суд приходить до висновку, що надана позивачкою розписка від 19 листопада 2021 року підтверджує обставини укладення між сторонами спору договору позики та передачі відповідачці, як позичальниці, грошових коштів в борг у сумі, зазначеній в борговому документі, строком на 1 рік.
Суд приходить до висновку, що після настання строку виконання зобов'язання відповідачка не підтвердила обставин щодо повного чи часткового повернення грошових коштів позивачці, як позикодавиці.
Суд не приймає до уваги твердження відповідачки про повернення грошових коштів чоловіку позивачки, так як зміст долученої до відзиву копії документу про повернення коштів не дає можливості ідентифікувати особу, яка отримала кошти, а позивачка категорично заперечує той факт, що уповноважувала інших осіб на отримання коштів чи через інших осіб отримала виконання зобов'язання за договором позики, укладеним між сторонами спору.
За таких обставин, суд констатує, що обов'язки щодо повернення позики не були виконані і з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню сума боргу за договором позики.
Отже, з відповідачки на користь позивачки підлягають стягненню 20 000 гривень та 6 000 доларів США.
Оцінюючи доводи відповідачки щодо необхідності розстрочення рішення суду про стягнення грошових коштів строком на 1 рік, суд виходить з наступного.
Згідно приписів пункту 2 частини 7 статті 265 ЦПК України, у разі необхідності в резолютивній частині рішення суду також вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.
Згідно приписів частини 1 статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно приписів частини 3 цієї статті, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно частини 4 цієї статі, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно приписів статті 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести існування обставин, якими вона обґрунтовує свої вимоги та заперечення.
Разом із тим, відповідачкою не доведено існування обставин, які б свідчили про необхідність розстрочення виконання рішення суду строком на 1 рік.
Документи, які долучені до відзиву на позов не підтверджують неможливість виконання рішення суду та тяжкий фінансовий стан позивачки.
З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для розстрочення виконання рішення суду.
Далі, з урахуванням того, що позовні вимоги задоволені повністю, суд, керуючись приписами статті 141 ЦПК України, стягує з відповідачки на користь позивачки документально підтверджені витрати зі сплати судового збору у сумі 2 707, 98 гривень.
З урахуванням викладеного, керуючись приписами статті 11, 16 202, 204, 526, 530, 629, 1046-1048 ЦК України, статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 267, 435 ЦПК України, -
Ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 19 листопада 2021 року у сумі 20 000 гривень та 6 000 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесенні витрати зі сплати судового збору у сумі 2 707,98 гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Копії повного рішення суду вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копію рішення суду надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.
Інформація про учасників справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя В.О.Самуха