08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/443/25
381/6/25
Рішення
Іменем України
28 травня 2025 року Фатівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Беленчук Я.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Твердохліб М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,-
Встановив:
06 січня 2025 року представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Твердохліб Максимом Миколайовичем з використанням системи «Електронний суд» було подано позов до Фастівського міськрайонного суду Київської області до ОСОБА_2 про відшкодування спричиненої моральної шкоди.
За змістом заявлених позовних вимог стверджується, що 15 березня 20222 року у місті Фастів Київської області відбулась дорожньо-транспортна подія за участю водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом, автомобілем «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», державний номер НОМЕР_1 , та пішохода ОСОБА_1 .
Внаслідок дорожньо-транспортної події ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження.
Винуватість ОСОБА_2 у порушенні правил дорожнього руху, наїзді на пішохода та травмуванні ОСОБА_1 підтверджена Вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2022 року у справі № 381/2029/22, який набрав законної сили.
Внаслідок спричинення тілесних ушкоджень позивач проходив довготривале лікування, йому встановлена група інвалідності.
З урахуванням викладеного, позивач стверджує, що отримання ним тілесних ушкоджень, довготривале лікування та понесені ним витрати у зв'язку із придбанням ліків свідчить про перенесені ним моральні страждання та є підставою для відшкодування моральної шкоди, розмір якої повинен становити 250 000 гривень.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09 січня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а. с. 27-28).
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2025 року, після усунення недоліків, що стали підставою для залишення позовної заяви без руху, було відкрито провадження у справі. Вирішено проводити судовий розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а. с. 36, 36 зворот).
29 січня 2025 року на адресу Фастівського міськрайонного суду надійшов відзив на позов (а. с. 41-43).
У відзиві на позов стверджується, що заявлені позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими та, як наслідок, не підлягають задоволенню.
Зокрема, відповідач зазначає, що відразу після дорожньо-транспортної події він почав оплачувати необхідні медичні процедури та купувати лікарські засоби для позивача.
Під час проходження лікування позивача відповідач неодноразово надавав необхідну фінансову допомогу.
Загальний розмір наданої фінансової допомоги, в тому числі враховуючи суми коштів, передані сину та дружині позивача, складає 54 583 гривні.
Крім того, у вироку суду, яким було притягнуто відповідача до кримінальної відповідальності, представником потерпілого ОСОБА_1 зазначено, що моральних та матеріальних претензій потерпілий до обвинуваченого не має, витрати на лікування відшкодовані повністю.
Далі, згідно тверджень відповідача, заявлена до відшкодування сума компенсації спричиненої моральної шкоди є необґрунтованою, а її розмір не підтверджений належними та допустимими доказами.
До відзиву на позовну заяву долучені копії фіскальних чеків, платіжних інструкцій, рахунку на оплату та розписок про отримання грошових коштів.
17 лютого 2025 року з використанням системи «Електронний суд» представником позивача подано відповідь на відзив, в якому конкретизовані посилання на обставини, що свідчать як про факт спричинення моральної шкоди позивачу, так і про обґрунтованість її розміру, а також стверджується про неспроможність доводів та аргументів, викладених у відзиві на позовну заяву (а. с. 54-56).
19 лютого 2025 року від відповідача надійшли заперечення, згідно з якими, відповідач стверджує, що згідно релевантних правових позицій, висловлених судами в аналогічних справах ,суми компенсації спричиненої моральної шкоди складають від 20 000 до 30 000 гривень, за смерть потерпілого - в середньому 200 000 гривень, а отже заявлений до відшкодування розмір спричиненої шкоди є очевидно завищеним.
Крім того, у долучені до позовної заяви довідці МСЕК від 29 листопада 2024 року про встановлення групи інвалідності зазначено, що причина інвалідності - загальне захворювання і, відповідно, ця довідка не відображає існування причинно-наслідкового зв'язку між травмами, отриманими позивачем під час дорожньо-транспортної події, і подальшим встановленням групи інвалідності (а. с. 71-72).
Під час підготовчого провадження у підготовчому судовому засіданні було оголошено перерву для надання можливості урегулювання спору, однак спір не було урегульовано.
Крім того, 19 березня 2025 року у підготовчому судовому засіданні за згодою учасників судового розгляду було долучено копію довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серія АВ № 1060754 щодо строкового встановлення ОСОБА_1 другої групи інвалідності з 08 листопада 2922 року, причина інвалідності - загальне захворювання ДТП (а. с. 87).
19 березня 2025 року закрито підготовче провадження на призначено справу до розгляду по суті (а. с. 92, 92, зворот).
В судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимог підтримали в повному обсязі, додатково пояснили, що внаслідок отриманих тяжких тілесних ушкоджень позивачем внаслідок ДТП, останньому завдано матеріальну та моральну шкоду, позивачу спочатку було встановлено ІІ групу інвалідності, а потім - ІІІ, позивач проходив довготривале лікування протягом 8 місяців, в яких медичних установах проходив лікування не пам'ятає.
На уточнюючі питання суду та інших учасників судового розгляду позивач зазначив, що точно не пам'ятає, які суми були сплачені для відшкодування спричиненої шкоди, до дорожньо-транспортної пригоди неофіційно працював будівельником, на даний момент працювати не може з огляду на стан здоров'я, останній раз він проходив лікування минулої осені в домашніх умовах, згідно з призначеннями отриманими під час його огляду в обласній лікарні.
Під час дослідження письмових матеріалів справи позивач підтвердив достовірність даних, зазначених в письмових розписках про передачу коштів його дружині та сину.
Відповідач на його представник заявлені позовні вимоги не визнали, вказали, що розмір заявленої до відшкодування шкоди є не аргументованим.
Відповідач та його представник звернули увагу суду на те, що згідно довідки МСЕК позивач може працювати у створених умовах.
Далі, згідно пояснень відповідача, відразу після ДТП він почав надавати допомогу позивачу, зокрема, купував ліки та медичне обладнання, перераховував грошові суми на картку, а також надавав готівкові кошти дружині і сину позивача. Загальний розмір наданих коштів складає 54 583 гривні, що однозначно перевищує понесені витрати на лікування.
Окремо звернуто увагу, що під час кримінального провадження потерпілий не мав претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого.
Окремо відповідачем та його представником було зазначено, що відповідач для забезпечення відшкодування шкоди може ще сплатити потерпілому 50 000 гривень, рівними платежами протягом 10 місяців.
На уточнюючі питання учасників судового розгляду і суду відповідач повідомив, що кошти сплачував потерпілому та його родичам на їхнє прохання, без конкретизації призначення платежів, відповідач станом на дату ДТП не працював, проживає з батьком інвалідом ІІ групи, автомобіль, яким вчиненої наїзд на позивача, належить батькові відповідача, цей автомобіль був відремонтованим після ДТП, на разі не проданий.
Відповідач повідомив, що йому на праві власності належить 1/6 частка у праві власності на квартиру та мотоцикл.
В судових дебатах представник позивача заявлені вимоги підтримав, окремо звернув увагу, що позивачу спричинені тяжкі тілесні ушкодження, стан здоров'я не можливо відновити повністю, відтак, шкода повинна бути відшкодована в повному обсязі, згідно з заявленими позовними вимогами.
У судових дебатах відповідач та представник відповідача проти задоволення позову заперечували, зазначали, що відповідач надавав позивачу помірну і необхідну допомогу, під час кримінального провадження позивач, як потерпілий претензій не мав, його стан здоров'я покращується, про що свідчить зміна групи інвалідності, позивач має право працювати за певних умов, а сплачені кошти у сумі 54 000 гривень є достатніми для поновлення прав позивача.
20 травня 2025 року суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення, у відповідності до приписів статті 244 ЦПК України ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 28 травня 2025 року до 9 години 55 хвилин.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши подані заяви по суті спору та долучені до них письмові докази, суд вважає встановленими наступні обставини справи.
Так, судом встановлено, що 15 березня 2022 року у місті Фастів Київської області відбулась дорожньо-транспортна події за участі водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який керував автомобілем «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», державний номер НОМЕР_1 , та пішохода ОСОБА_1 .
Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2022 року у справі № 381/2029/22 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 286 КК України, та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортним засобом, від відбування покарання звільнено з випробуванням згідно статті 75 КК України. Зазначений вирок набув законної сили (а. с. 7-10).
Отже, зазначений вище вироком встановлені обставини щодо дорожньо-транспортної події, підтверджено вину відповідача, як водія, у вчиненні кримінального правопорушення та спричиненні тяжких тілесних ушкоджень позивачу, як пішоходу.
Згідно довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серія АВ № 1060754, ОСОБА_1 встановлено другу групи інвалідності з 08 листопада 2922 року, причина інвалідності - загальне захворювання ДТП (а. с. 87).
В подальшому згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВ № 1100101, за результатом проведення повторного огляду ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності на строк до 01 грудня 2025 року, причина інвалідності - загальне захворювання, ДТП.
Позивач після отримання тілесних ушкоджень проходив лікування, позивачем до позовної заяви не долучені докази понесення витрат на лікування. Причини неможливості надання відповідних доказів ним не зазначені.
Відповідачем надані докази придбання ліків та медичного обладнання, в судовому засіданні позивач на його представник не заперечували, що ліки, необхідні для лікування позивача були придбані відповідачем (а. с. 44-47).
Також відповідачем були надана платіжна інструкція про перерахування грошових коштів у сумі 2 000 гривень, факт отримання цих коштів не заперечується позивачем та його представником (а. с. 48).
До матеріалів справи долучені розписки про передачу грошових коштів ОСОБА_3 у сумі 30 000 гривень на лікування його батька, та про передачу грошових коштів ОСОБА_4 у сумі 5 000 гривень на лікування її чоловіка. Позивач та його представник не заперечують факт отримання коштів (а. с. 49, 50).
Встановивши зазначені обставини справи, суд вважає, що правовідносини сторін спору врегульовані наступними правовими нормами.
Так, згідно приписів частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно приписів частини 1 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно при приписів частини 2 цієї статті, Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно приписів частини 1 статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Згідно приписів частини 2 цієї статті, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно приписів частини 5 цієї статті, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до приписів частини 1 статті 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Згідно приписів частини 6 статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно роз'яснень, викладених в абзаці 3 пункту 4 Постанові Пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Згідно роз'яснень, викладених в пункті 6 цієї Постанови, особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.
Згідно роз'яснень, викладених в пункті 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно дочинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно пункту 9 цієї Постанови, Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З урахуванням встановлених судом обставин справи та правових норм, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Зокрема, з огляду на те, що вироком суду, який набрав законної сили, встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної події, спричиненої внаслідок винних дій відповідача, позивачу були спричиненими тяжкі тілесні ушкодження, що призвели в подальшому до довготривалого лікування та встановлення групи інвалідності, суд вважає, що доведено необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації спричиненої моральної шкоди.
В цьому випадку моральна шкода, спричинена позивачу виражається у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує, що відповідачем добровільно сплачувалися грошові кошти в обсязі, що перевищують безпосередні витрати на лікування потерпілого, при цьому позивачем, як потерпілим, не надано доказів понесення ним витрат на лікування чи придбання ліків та медичного обладнання у сумі більшій, ніж витрачено відповідачем для придбання ліків та медичного обладнання.
Далі, суд враховує, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач, як потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, а в подальшому позивачу було встановлено спочатку ІІ, а згодом ІІІ групу інвалідності.
Суд враховує, що відповідач є молодою працездатною особою, яка на утриманні не має малолітніх чи непрацездатних осіб, при цьому суд критично оцінює доводи відповідача про наявність інвалідності у його батька, так як вказана обставина не підтверджена належними та допустимими доказами. Судом не встановлено будь-яких витрат відповідача, в тому числі пов'язаних з орендою житла, які б об'єктивно впливали на його здатність вчиняти дії щодо відшкодування шкоди.
З урахуванням викладеного, керуючись принципами (засадами) розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що необхідним та достатнім в даному випадку буде розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди у сумі 100 000 гривень.
Стягнення такої суми, на переконання суду, забезпечить поновлення порушених прав позивача.
У відповідності до приписів статті 141 ЦПК України, суд стягує понесені позивачем витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволені на 40 %, а позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2 000 гривень, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 800 гривень, як компенсація понесених ним витрат зі сплати судового збору.
Враховуючи вище наведене, керуючись приписами статті 16, 23, 1167, 1187 ЦК України, статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 267 ЦПК України, -
Ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 100 000 (сто тисяч) гривень, як відшкодування спричиненої моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 800 (вісімсот) гривень, як компенсацію понесених витрат зі сплати судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Копії повного рішення суду вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копію рішення суду надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя В.О.Самуха