Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" травня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/1007/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Тонкій Є.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська злагода» (03056, м. Київ, вул. Польова, буд. 24)
до Жукова Сергія Віталійовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - Шматько Т.М. (ордер серія АХ № 1254957 від 22.04.2025 р.),
Товариство з обмеженою відповідальністю "Опт-Системс" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Жукова Сергія Віталійовича, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ-СИСТЕМС» (69002, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул.Крива Бухта, будинок 2, офіс 216, код за ЄДРПОУ: 44477735) безпідставно оплачені грошові кошти у розмірі 196 876,56 грн та судовий збір.
Як встановлено судом, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач припинив підприємницьку діяльність 10.11.2024, про що свідчить запис № 2010350060001119850.
Відповідно до ч. 6, 7, 8 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Судом здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо відомостей про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані стосовно відповідача.
Судом отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо відповідача ОСОБА_1 , згідно з даними якої останній з 25.09.2018 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Суд зазначає, що за змістом ст. 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, ст. 202-208 Господарського кодексу України, ч. 8 ст. 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) господарські зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки фізична особа не перестає існувати та відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім майном.
Господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.03.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Опт-Системс" (вх.№ 1007/25) залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Опт-Системс" строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Опт-Системс" спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: уточнення адреси місця проживання відповідача у вступній та прохальній частинах позову та надання доказів направлення позовної заяви з додатками на адресу відповідача; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. надання доказів повноважень адвоката Голуб Наталії Олександрівни на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ-СИСТЕМС".
Від представника позивача 07.04.2025 через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків (Документ сформований в системі «Електронний суд» 04.04.2025, вх.№ 8515/25), в якій представник позивача надав уточнену позовну заяву із правильним зазначенням місця проживання відповідача у вступній та прохальній частинах позову, а також докази поштової відправки позову із додатками відповідачу та докази повноважень представника позивача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1007/25. Справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено розгляд справи в судовому засіданні "29" квітня 2025 р. о 11:00.
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Опт-Системс" 28.04.2025 через систему "Електронний суд" надійшла заява про заміну сторони її правонаступником (Документ сформований в системі «Електронний суд» 25.04.2025, вх.№ 10298/25), в якій позивач просить суд замінити позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ-СИСТЕМС» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Злагода» (03056, м. Київ, вул. Польова, 24, Код за ЄДРПОУ: 45522165) у справі № 922/1007/25 за позовом ТОВ «ОПТ-СИСТЕМС» до Фізичної особи-підприємця Жукова Сергія Віталійовича про стягнення безпідставно отриманих коштів.
Від представника відповідача 29.04.2025 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (Документ сформований в системі «Електронний суд» 29.04.2025, вх.№ 10498/25).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.04.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Опт-Системс" про заміну сторони її правонаступником (Документ сформований в системі “Електронний суд» 25.04.2025, вх.№ 10298/25) задоволено. Постановлено замінити позивача у справі №922/1007/25 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Опт-Системс" (69002, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Крива Бухта, буд. 2, офіс 216, код ЄДРПОУ 44477735) на Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська злагода» (03056, м. Київ, вул. Польова, буд. 24, код ЄДРПОУ 45522165). Розгляд справи відкладено на 28.05.2025 на 11:30.
06.05.2025 від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (Документ сформований в системі «Електронний суд» 29.04.2025, вх.№ 11115/25), де відповідач просить відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі, зважаючи на таке. Враховуючи існування договірних відносин між сторонами за той період часу, в якому позивач просить стягнути кошти як безпідставно набуті, відповідач вважає кошти набутими за наявності правової підстави, тобто на підставі Договору. Усі платежі, які позивач зазначає як помилкові, мають призначення платежу "4245001003502287*1225 Перераховано по договору № 223Т від 01.06.2023 за інформатизаційні посл. Жуков Сергій Віталійович ІПН НОМЕР_1 ", що свідчить про те, що зазначені платежі здійснені не безпідставно, а на підставі Договору.
Відповідач звертає увагу на те, що позивач не повідомив суду і не підтвердив доказами причини здійснення його працівниками 23-ох помилкових платежів у січні, лютому, березні, квітні, травні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді 2024 року; не надав відомості про вжиті позивачем заходи із з'ясування таких причин (як-от: проведення службового розслідування, відібрання пояснень у працівників, притягнення їх до відповідальності тощо); не пояснив походження розмірів сум, на які здійснені платежі, про помилковість яких стверджує позивач.
Окрім цього, відповідач вважає посилання позивача на правові висновки Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду, викладені в постанові від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, не релевантними справі, що розглядається.
У судове засідання 28.05.2025 представник позивача не з'явився.
Присутній у судовому засіданні 28.05.2025 представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З метою повідомлення позивача про розгляд справи копію ухвали Господарського суду Харківської області від 29.04.2025 направлено засобами поштового зв'язку на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Злагода» та отримано представником товариства 07.05.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Отже, позивач належним чином повідомлений про розгляд справи.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
У судовому засіданні 28.05.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська торгова дистрибуційна компанія» (далі - Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Жуковим Сергієм Віталійовичем (далі - Виконавець, Відповідач) укладено Договір на надання послуг № 223Т (далі - Договір), згідно з умовами якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги у сфері інформатизації, а саме по збору, обробці даних та внесення інформації в бази даних Замовника, а Замовник зобов'язується приймати надані йому послуги і оплатити їх згідно з умовами Договору
Відповідно до п. 2.1 Договору Виконавець зобов'язаний надавати такі послуги:
- збір та аналіз даних про залишки продукції Замовника у клієнтів;
- Формування замовлень на підставі аналізу даних про залишки продукції у клієнтів;
- Ведення даних про замовлення та залишках в різні інформаційні системи Замовника, а саме: автоматичне введення даних, ручне введення даних.
Виконавець при виконанні своїх обов'язків зобов'язаний забезпечити збереження та працездатність ввіреної йому техніки і обладнання, конфіденційність отриманих від Замовника відомостей, даних та інформації.
Згідно з п. 3.1 Договору за надані послуги Замовник оплачує Виконавцю їх вартість виходячи з обсягів зібраної, проаналізованої та внесеної в інформаційні системи Замовника інформації.
Відповідно до п. 3.2 Договору вид, вартість, і строки наданих послуг узгоджуються сторонами в усному або письмовому вигляді. Підсумок роботи Виконавця, результативність надання послуг та вартість послуг Сторони відображають в акті виконаних робіт, який підписується уповноваженими представника Сторін.
Згідно з п. 3.3 Договору Виконавець в кінці кожного місяця (до 30 числа розрахункового місяця) надає Замовнику Акт прийому-передачі виконаних послуг. Замовник повинен або підписати цей Акт прийому-передачі виконаних послуг або надати Виконавцю письмові мотивовані зауваження щодо отриманих послуг протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту його отримання. Разом з Актом прийому-передачі виконаних послуг Виконавець передає Замовнику звіт про виконану роботу. Замовник зобов'язаний оплатити послуги надані Виконавцем протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту підписання Сторонами Акту прийому-передачі виконаних послуг у сумі, яка відображена і узгоджена Сторонами у цьому Акті. Підписуючи Акт прийому-передачі виконаних послуг, Замовник та Виконавець тим самим підтверджують, що послуги були надані Виконавцем належним чином і прийняті Замовником без заперечень і яких-небудь претензій.
За змістом пунктів 6.1 Договору Договір укладено до 31.12.2023 і вступає в силу з дня його підписання.
Пунктом 6.2. Договору встановлено, що Замовник в односторонньому порядку має право відмовитися від цього Договору і розірвати його письмово повідомивши про це виконавця за 5 календарних днів до моменту розірвання.
Згідно з п. 6.3 Договору Якщо за 10 днів до закінчення строку Договору сторони не повідомили письмово про припинення дії Договору, то він вважається продовженим на той самий строк на тих же умовах. У порядку, встановленому цим пунктом, Договір може продовжуватися необмежену кількість разів.
Наданою позивачем фільтрованою випискою АТ КБ "Приватбанк" за період з за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 підтверджується, що на виконання Договору Замовником здійснено такі оплати на користь Виконавця:
- 12.01.2024 - 24 574,17 грн;
- 22.01.2024 - 18 699,79 грн;
- 30.01.2024 - 10 039,10 грн;
- 09.02.2024 - 3 903,07 грн;
- 19.02.2024 - 11 961,79 грн;
- 04.03.2024 - 14 044,97 грн;
- 21.03.2024 - 8 735,32 грн;
- 12.04.2024 - 3 302,21 грн;
- 19.04.2024 - 4 681,05 грн;
- 19.04.2024 - 21 988,04 грн;
- 26.04.2024 - 17 395,66 грн;
- 14.05.2024 - 11 624,49 грн;
- 30.05.2024 - 18 402,24 грн;
- 12.06.2024 - 45 087,49 грн;
- 03.07.2024 - 13 451,93 грн;
- 04.07.2024 - 6 234,79 грн;
- 11.07.2024 - 1 449,77 грн;
- 23.07.2024 - 2 021,19 грн;
- 01.08.2024 - 9 712,66 грн;
- 05.08.2024 - 20 431,64 грн;
- 15.08.2024 - 9 583,10 грн;
- 22.08.2024 - 1 309,78 грн;
- 29.08.2024 - 10 568,08 грн;
- 09.09.2024 - 1 770,09 грн;
- 20.09.2024 - 1 568,73 грн;
- 26.09.2024 - 17 946,89 грн;
- 01.10.2024 - 13 456,47 грн;
- 04.10.2024 - 4 889,26 грн;
- 22.10.2024 - 1 361,34 грн;
- 31.10.2024 - 3 729,57 грн;
- 08.11.2024 - 1 175,23 грн.
Усі зазначені вище платежі мають призначення: "#4246001003502287 *1225 Перераховано по договору №223Т вiд 01.06.2023 за iнформатизацiйнi посл. Жуков Сергiй Вiталiйович IПН НОМЕР_1 ".
Як вказує позивач, на виконання умов Договору відповідач надав послуги, а позивач, на підставі наданих відповідачем Актів та Звітів, здійснив на рахунок останнього відповідні оплати, а саме:
- 12.01.2024 р. - 24 574,17 грн відповідно до Акту № 1 від 31.12.2023 та Звіту від 31.12.2023;
- 19.04.2024 - 26 669,09 грн відповідно до Акту № 1 від 31.03.2024 та Звіту від 31.03.2024;
- 12.06.2024 - 45 087,49 грн відповідно до Акту № 1 від 31.05.2024 та Звіту від 31.05.2024;
- 05.08.2024, 15.08.2024, 22.08.2024, 29.08.2024 - 20 431,64 грн, 9 583,10 грн, 1 309,78 грн, 10 568,08 грн (всього 41 748,59 грн) відповідно до Акту № 1 від 31.07.2024 та Звіту від 31.07.2024.
За твердженням позивача, під час проведення перевірки бухгалтерського обліку виявлено, що бухгалтерією товариства без будь-якої підстави, внаслідок помилки було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 196 876,56 грн, а саме: 22.01.2024 - 18 699,79 грн, 30.01.2024 - 10 039,10 грн, 09.02.2024 - 3 903,07 грн, 19.02.2024 - 11 961,79 грн, 04.03.2024 - 14 044,97 грн, 21.03.2024 - 8 735,32 грн, 12.04.2024 - 3 302,21 грн, 26.04.2024 - 17 395,66 грн, 14.05.2024 - 11 624,49 грн, 30.05.2024 - 18 402,24 грн, 03.07.2024 - 13 451,93 грн, 04.07.2024 - 6 234,79 грн, 11.07.2024 - 1 449,77 грн, 23.07.2024 - 2 021,19 грн, 01.08.2024 - 9 712,66 грн, 09.09.2024 - 1 770,09 грн, 20.09.2024 - 1 568,73 грн, 26.09.2024 - 17 946,89 грн, 01.10.2024 - 13 456,47 грн, 04.10.2024 - 4 889,26 грн, 22.10.2024 - 1 361,34 грн, 31.10.2024 - 3 729,57 грн, 08.11.2024 - 1 175,23 грн, про що складено доповідну записку від 18.02.2025 вих.№ 25/1, в якій також вказано, що відповідач за вказані періоди послуги не надавав, інформаційні бази відповідачем не заповнялися, замовлення не формувалися, аналіз ринку не проводився. Акт прийому-передачі виконаних послуг та Звіти про виконану роботу за вказані періоди та на вказані суми відсутні.
Позивач стверджує, що за поясненнями старшого бухгалтера таке перерахування коштів відбулося внаслідок помилки, так як на виконанні у бухгалтерії знаходиться велика кількість договорів, і відповідальний працівник, не перевіривши правильність реквізитів, які були збережені у шаблоні, здійснював оплати.
21.02.2025 відповідачу направлено вимогу № 12-25/п-юд про повернення 196 876,56 грн, проте кошти відповідачем не повернуто, Акти та Звіти не надано.
Вказані обставини стали підставою звернення позивачем до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська торгова дистрибуційна компанія» та Фізичною особою-підприємцем Жуковим Сергієм Віталійовичем укладено Договір на надання послуг № 223Т від 01.06.2023. Факт виконання Договору не заперечується сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
На переконання позивача, кошти у розмірі 196 876,56 грн набуті відповідачем поза умовами договору, безпідставно.
Відповідно до статті 1212 глави 83 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
Таким чином, вирішення питання про стягнення безпідставно набутих коштів залежить від висновків про наявність/відсутність між сторонами договірних правовідносин, на підставі яких здійснено відповідне перерахування заявлених до стягнення коштів.
У постанові від 26.06.2019 у справі № 910/9072/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Основна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 р. у справі № 916/2478/20, від 04.05.2022 р. у справі № 903/359/21, від 05.10.2022 р. у справі № 904/4046/20).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 р. у справі № 910/13271/18, від 16.09.2022 р. у справі № 913/703/20).
Судом встановлено, що за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 позивач перерахував відповідачу кошти, здійснивши 31 платіж з призначенням: "#4246001003502287 *1225 Перераховано по договору №223Т вiд 01.06.2023 за iнформатизацiйнi посл. ОСОБА_1 IПН НОМЕР_1 ", що свідчить про наявність сталих, узгоджених відносин між сторонами, та про те, що зазначені платежі здійснені не безпідставно, а на підставі Договору.
З урахуванням зазначеного вище, оскільки відносини, які склались між сторонами, є договірними, кошти, які позивач просить стягнути як безпідставно набуті, набуті відповідачем за наявності правової підстави, тобто на підставі Договору, що виключає можливість їх стягнення на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
При цьому суд відхиляє посилання позивача на правові висновки Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду, викладені в постанові від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, оскільки такі висновки є нерелевантними в справі, що розглядається. Зокрема, у справі № 916/2478/20 предметом позову було стягнення з відповідача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України сплаченого податку на додану вартість за договором поставки у складі вартості товару, який звільнений від оподаткування ПДВ. Верховний Суд зазначив, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку. За такого Верховний Суд вказав, що відповідач як одна із сторін зобов'язання набув зазначені кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а поза підставами, передбаченими договором поставки, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, тобто на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Натомість у справі, що розглядається, відповідач набув кошти в сумі 196 876,56 грн в порядку виконання договірного зобов'язання на підставі Договору.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення Жукова Сергія Віталійовича грошових коштів в сумі 196 876,56 грн як безпідставно набутих на підставі ст. 1212 ЦК України, є необґрунтованими, не підтвердженими матеріалами справи, а тому не підлягають задоволенню.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами ст. 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до яких у зв'язку з відмовою в позові судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська злагода» (03056, м. Київ, вул. Польова, буд. 24, код ЄДРПОУ 45522165).
Відповідач: Жуков Сергій Віталійович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повне рішення складено "28" травня 2025 р.
Суддя О.О. Присяжнюк