адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
14.05.2025 Справа № 917/8/20
Господарський суд Полтавської області у складі судді Дмитра Сіроша, за участю секретаря судового засідання Людмили Бойченко, розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом
Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області, вул. Старо-Троїцька, 13, м. Лубни, Полтавська область, 37500),
в інтересах держави в особі Хорольської міської ради, вулиця 1 Травня, будинок, 4, місто Хорол, Лубенський р-н, Полтавська обл., 37800
до фізичної особи-підприємця Перхуна Олександра Михайловича, АДРЕСА_1
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання
Обставини справи: Перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації до фізичної особи-підприємця Перхуна Олександра Михайловича з позовом, в якому просив суд:
1. Зобов'язати фізичну особу-підприємця Перхуна Олександра Михайловича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0921 га, без кадастрового номера, державної власності, розташованої у межах прибережної захисної смуги водного об'єкта - ставка за межами населених пунктів на території Староаврамівської сільської ради, розташованої за адресою: автодорога Київ-Харків-Довжанській 234 км+300 м. Хорольського району Полтавської області, б/н, шляхом демонтажу розміщених на ній об'єктів нерухомого майна: господарських будівель: будинку мисливця, кухні, підсобного приміщення, нової сауни, альтанки;
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Перхуна Олександра Михайловича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь місцевого бюджету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області (з урахуванням уточнення про правонаступництво; рахунок: UA528999980314080611000016702, код класифікації доходів бюджету: 24062200) завдану шкоду на загальну суму 12207,01 грн, завдану внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,0921 га, без кадастрового номера в розмірі 165,45 грн, а також шкоду, завдану використанням даної земельної ділянки не за цільовим призначенням в розмірі 12041,56 грн, розташованої за адресою: автодорога Київ - Харків - Довжанський 234 км + 300 м. Хорольського району Полтавської області, б/н.
Позовні вимоги Прокурора обґрунтовані тим, що ФОП Перхун О. М. у період з 2013 до 2018 років самовільно зайняв додаткову земельну ділянку із земель прибережної захисної смуги водного об'єкта (ставка) за межами населених пунктів Староаврамівської сільської ради. Прокурор зазначав, що ФОП Перхун О. М. не мав жодних дозволів та рішень уповноважених органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу йому у власність або в користування земельної ділянки площею 0,0921 га. Разом з цим, як зазначав Прокурор, відповідач використовував самовільно зайняту земельну ділянку в межах прибережної захисної смуги водного об'єкта (ставка) разом із гідротехнічною спорудою не за цільовим призначенням. Крім того, за доводами Прокурора, ФОП Перхун О. М. самочинно обгородив парканом земельну ділянку та розмістив на ній територію господарського двору, вимостивши поверхню землі тротуарною плиткою.
Прокурор, також зазначав, що відповідач самовільно побудував на березі водного об'єкта (ставка з гідроспорудою) на відстані близько 2 - 3 м від урізу води об'єкти нерухомості комерційного призначення - капітальні господарські будівлі: будинок мисливця, кухню, підсобне приміщення, нову сауну, альтанку, які нерозривно пов'язані фундаментом із самовільно зайнятою земельною ділянкою. Крім того, за доводами Прокурора, шкода, заподіяна внаслідок самовільного використання земельної ділянки площею 0,0921 га, становить 165,45 грн, що підтверджується розрахунком від 05.02.2018. Водночас шкода, заподіяна внаслідок використання земельної ділянки площею 0,0921 га не за цільовим призначенням, становить 12 041,56 грн, що підтверджується розрахунком спеціалістів Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області).
Відповідач скористався правом на подання відзиву.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.08.2023 у справі № 917/8/20 (суддя Солодюк О. В.) позов задоволено повністю.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 рішення Господарського суду Полтавської області від 15.08.2023 у справі № 917/8/20 залишено без змін.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 26.11.2024 скасував постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 15.08.2023 у справі № 917/8/20, справу передав на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.01.2025 суддя Дмитро Сірош прийняв справу № 917/8/20 до провадження, постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, зі стадії підготовчого засідання та призначив підготовче засідання у справі на 10:00.19.02.2025.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.02.2025 суд замінив позивача у справі - Полтавську обласну державну адміністрацію на Хорольську міську раду (37800, Україна, Лубенський р-н, Полтавська обл., місто Хорол, вулиця 1 Травня, будинок, 4) та відклав підготовче засідання на 15:30 18.03.2025.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.03.2025 суд закрив підготовче провадження у справі № 917/8/20 та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 09:05 14.05.2025.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про термін виготовлення повного рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд
Лубенською місцевою прокуратурою Полтавської області під час опрацювання відомостей, отриманих під час досудового розслідування кримінального провадження № 42018171240000106 від 01.09.2017, встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави в суді у зв'язку з допущенням фізичною особою-підприємцем Перхуном Олександром Михайловичем порушень вимог земельного законодавства в частині самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,0921 га, розташованої за межами населених пунктів на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району, за адресою: автодорога Київ - Харків - Довжанський 234 км +300 м Хорольського району Полтавської області.
31.03.2006 Хорольська районна державна адміністрація в особі виконуючого обов'язки голови адміністрації Максимова В. О. та приватним підприємцем Перхуном Олександром Михайловичем укладено договір оренди земельної ділянки комерційного призначення із земель державної власності, несільськогосподарського призначення площею 0,0380 га, без кадастрового номеру, що знаходиться на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області. Одночасно з викладеним, вказана земельна ділянка площею 0,0380 га, без кадастрового номеру, розташована поблизу водного об'єкту - ставка, площею 0,8638 га з гідротехнічною спорудою площею 0,0921 га у складі сусідньої земельної ділянки площею 114,5 га (кадастровий номер 5324885400:00:002:0001), наданої на праві постійного землекористування державному навчальному закладу - Міжрегіональному центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців м. Хорол Полтавської області (код ЄДР 21070008) Міністерства освіти і науки України із земель сільськогосподарського призначення за видом використання: для ведення дослідних і навчальних цілей.
У період з 01.01.2006 року по 08.06.2006 року фізичною особою-підприємцем Перхуном О. М. на орендованій земельній ділянці державної власності в межах прибережної захисної смуги водного об'єкту, що за адресою Полтавська область, Хорольський район, Староаврамівська сільська рада, 234 км+300 м автодороги “М03» Київ - Харків - Довжанський, збудовано нежитлову будівлю - сауну із господарськими спорудами, загальною площею 84,5 кв. м, право на яку посвідчено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №898488 від 08.06.2006 року, виданого виконавчим комітетом Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області.
Прокуратура звертаючись з позовом вказала, що у період із 2013 по 2018 рік фізична особа-підприємець Перхун О. М. вирішив самовільно зайняти додаткову земельну ділянку із земель прибережної захисної смуги водного об'єкту (ставка) на території за межами населених пунктів Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області. Фізична особа-підприємець Перхун О. М. не мав жодних дозволів та рішень уповноважених, органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу йому у власність чи надання у користування земельної ділянки площею 0,0921 га, самовільно, на свій власний розсуд, зайняв її без виготовлення землевпорядної документації та затвердження в установленому законом порядку, без набуття прав власності або користування чи права оренди на земельну ділянку та без державної реєстрації цих прав і оформлення відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Вказану самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0921 га, в межах прибережної захисної смуги водного об'єкту (ставка) площею 0,8638 га, разом із гідротехнічною спорудою площею 0,0921 га, ФОП Перхун О.М. використовував не за цільовим призначенням, самочинно огородивши парканом, розмістивши на ній територію господарського двору, вимостивши поверхню землі тротуарною плиткою, та самовільно побудував на березі водного об'єкту (ставка з гідроспорудою) на відстані близько 2-3 м від узрізу води ряд об'єктів нерухомості комерційного призначення (капітальних господарських будівель: будинку мисливця, кухні, підсобного приміщення, нової сауни, альтанки), нерозривно пов'язаних фундаментом із самовільно зайнятою земельною ділянкою.
Згідно з висновками акту перевірки № 28-ДК/0095/АП/09/01/18 від 05.02.2018 дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельною ділянкою, проведеної фахівцями Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, з земельної ділянки загальною площею 0,1301 га: частина земельної ділянки площею 0,0921 га самовільно зайнята та самовільно використовується ФОП Перхуном О. М. шляхом будівництва та використання господарських будівель (сауни, тощо), чим порушені вимоги статті 125 Земельного кодексу України. Крім цього вказана частина земельної ділянки площею 0,0921 га використовується не за цільовим призначенням, що є порушенням вимог статті 20 Земельного кодексу України.
Відповідно до статті 58 Земельного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж річок та навколо водойм.
Згідно зі статтею 60 Земельного кодексу України, прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною для ставків площею, менш як 3 гектари - 25 метрів. Оскільки земельна ділянка площею 0,1301 га розташована на відстані близько 2-3 м від урізу води ставка, вбачається, що зазначена земельна ділянка розташована в прибережно-захисній смузі (зоні) водного об'єкту (ставка).
Шкода, заподіяна внаслідок самовільного використання земельної ділянки площею 0,0921 га (додаток до акту перевірки від 05.02.2018 року №28-ДК/0095/АП/09/01/-18) становить 165,45 грн, що підтверджується розрахунком від 05.02.2018. Шкода, заподіяна внаслідок використання не за цільовим призначенням земельної ділянки площею 0,0921 га становить 12041,56 грн, що підтверджується розрахунком спеціалістів Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, яка добровільно відповідачем не сплачена.
Згідно з висновком експерта № 24-05/19 за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи від 24.05.2019, земельна ділянка, площею 0,1301 га (кадастровий номер невизначений), яка розташована поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером 5324885400:00:002:0001 на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області та перебуває у фактичному користуванні ФОП Перхуна О. М., повністю накладається на землі водною фонду, а саме на землі під прибережною захисною смугою ставка, розташованого на території Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області (в її мінімальних нормативних межах зі зробленими припущеннями про меженний період станом на 2016 рік).
Статтею 13 Конституції України визначено, що від імені Українського народу права власника землі здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Так, положення статей 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Згідно з вимогами статі 78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Згідно з пунктом “в» статті 80 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю є: держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності. Згідно з вимогами статті 84 Земельного кодексу України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, згідно з пунктом “д» статті 84 Земельного кодексу України, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 19 Земельного кодексу України за основним цільовим призначенням земель виділяють, зокрема, землі сільськогосподарського призначення, землі житлової та громадської забудови та землі водного фонду. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Відповідно до статті 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу .
У частині 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексам або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною 1 статті 128 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи і не спростовано відповідачем, спірна земельна ділянка сформована за рахунок земель водного фонду державної власності, та фактично використовується фізичною особою-підприємцем Перхуном О. М. всупереч вимог закону.
Відповідно до статті 4 Водного кодексу України та частини 1 статті 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду, серед іншого, належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами. Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою (частина 2 статті 58 Земельного кодексу України).
Прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони (статті 1, 88, 90 Водного кодексу України, статті 60, 61 Земельного кодексу України).
Частинами 1, 3 статті 60 Земельного кодексу України встановлено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Право на землі водного фонду, встановлене статтею 59 Земельного кодексу України, передбачає можливість передачі земель водного фонду у приватну громадян власність лише в одному випадку, а саме при передачі, у власність замкненої природної водойми (загальною площею до 3 гектарів) (частина 2 статті 59 Земельного кодексу України)), та виключний перелік випадків передачі земель водного фонду в оренду (частина 4 статті 59 Земельного кодексу України).
Зокрема, згідно зі статтею 59 Земельного кодексу України, громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення для розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту.
Згідно зі статтею 60 Земельного кодексу України та статтею 88 Водного кодексу України навколо озер та інших водойм, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги, шириною 25 метрів для малих річок, а також ставків площею менш як 3 гектари.
Крім того, з метою збереження та дотримання особливого режиму використання земель водного фонду статтею 61 Земельного кодексу України заборонено розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво. Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності, у яких забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.
Згідно з вимогами статті 89 Водного кодексу України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм забороняється: будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
Отже, наведені приписи зазначених норм матеріального права свідчать про те, що прибережна захисна смуга, може перебувати лише в державній чи комунальній власності та використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності. Тобто, передача земель водного фонду у приватну власність або в користування фізичним чи юридичним особам для проведення забудови даної ділянки - порушує приписи чинного законодавства України, натомість земельна ділянка вказаної категорії може перебувати виключно у комунальній чи державній власності та наявна імперативна заборона використання вказаної категорії земель в цілях житлової та громадської забудови.
Землі прибережної захисної смуги віднесені до складу земель водного фонду України, на яких хоча і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють його функціонуванню. Ширина прибережних захисних смуг визначена частиною 2 статті 88 Водного кодексу України, частиною 2 статті 60 Земельного кодексу України та становить для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів уздовж урізу води.
Пунктами 1,4,5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486 передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджується з відповідними органами, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади.
Отже, виходячи з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 60 Земельного кодексу України та статтею 88 Водного кодексу України, орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до зазначеного Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 486 від 08.05.1996, відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги.
Аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проєкт землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.
Водночас відсутність такого проєкту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги (Аналогічна права позиція зазначена у постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 у судовій справі №915/1224/13, від 09.09.2014 у справі №915/1226/13, від 09.09.2014 у справі № 915/1228/13).
Статтею 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Стаття 125 Земельного кодексу України передбачає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
За змістом статей 317, 318 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.
Частиною 1 статті 396 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина 1 статті 387 Цивільного кодексу України). Власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між первісним власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з первісним власником договору.
Так, за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності. Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
Отже, з огляду на визначений чинним законодавством порядок одержання у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, особа звертається з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а відсутність у цієї особи даних документів є самовільним зайняттям земельної ділянки.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Згідно з пунктом “б» частини 1 статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення (окрім іншого): б) самовільне зайняття земельних ділянок.
Відповідно до вимог статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Відповідно до матеріалів перевірки, проведеної ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 05.02.2018, відповідач фактично використовував земельну ділянку без винесення рішення уповноваженого органу державної виконавчої влади про її надання в користування, без виготовлення належної землевпорядної документації та її затвердження, та без укладання належним чином оформленого договору оренди земельної ділянки, чим порушив вимоги Земельного кодексу України.
Тобто, відповідач використовує спірну земельну ділянку за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади про її передачу у власність або надання у користування та за відсутності відповідного правочину, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України.
Відповідач не спростував доводів прокурора, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про задоволення вимог в частині звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0921 га, без кадастрового номера, розташованої у межах прибережної захисної смуги водного об'єкта - ставка за межами населених пунктів на території Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, розташованої за адресою: автодорога Київ - Харків - Довжанський 234 км + 300 м Хорольського району Полтавської області, б/н, шляхом демонтажу розміщених на ній об'єктів нерухомого майна: господарських будівель: будинку мисливця, кухні, підсобного приміщення, нової сауни, альтанки.
Згідно із частиною першою статті 376 Цивільного кодексу України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні робо ти чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 Цивільного кодексу України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Слід зазначити, що Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Полтавській області 05.02.2018 складено припис № 28-ДКУ0043/Пр/03/01/-18.
За даним приписом встановлено, зокрема, що частина земельної ділянки площею 0,0921 га самовільно зайнята та самовільно використовується гр. ОСОБА_1 шляхом будівництва та використання господарських будівель (сауни, тощо), чим порушено вимоги статті 125 Земельного кодексу України.
Крім цього частина земельної ділянки площею 0,0921 га використовується не за цільовим призначенням, що є порушенням статті 20 Земельного кодексу України. ОСОБА_1 приписано усунути порушення вимог земельного законодавства України в термін до 05.03.2018. Проте, порушення ОСОБА_1 не усунуті.
Верховний Суд у постанові від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 виклав свої висновки щодо способів захисту прав власника земельної ділянки у разі самочинного будівництва. Так, згідно висновків суду, належними вимогами, які може заявити особа власник земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна. Допоки держава або відповідна територіальна громада є власником земельної ділянки, яка використовується без оформлення правовстановлюючих документів, вона (в особі відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування) не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цією земельною ділянкою, зокрема, шляхом знесення самочинно збудованих на ній будинків, будівель і споруд. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17.
Статтею 211 Земельного кодексу України визначено, що у випадку порушення земельного законодавства винні особи несуть цивільну відповідальність. Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється, від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Також, відповідно до вимог статті 93 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Пункт 287.1. Податкового кодексу України передбачає, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до статті 156 Земельного кодексу України, статті 1166 Цивільного кодексу України така шкода відшкодовується у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частинами 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 Цивільного кодексу України.
У свою чергу спеціальними нормами відносно положень Цивільного кодексу України є положення статті 157 Земельного кодексу України, відповідно до якої відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наразі наявність протиправної поведінки в діях відповідача характеризується користуванням земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, відсутністю сплати в повному обсязі коштів за використання вказаної земельної ділянки. Наявність збитків характеризується недоотриманням бюджетом орендної плати за користування землею. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками характеризується свідомою протиправною бездіяльністю зі сторони відповідача та відсутності оплати за самовільне користування земельною ділянкою, в результаті чого бюджет поніс збитки у вигляді недоотриманих коштів. Вина відповідача у даному випадку характеризується тим, що ним умисно здійснено самовільне зайняття земельної ділянки водного фонду та її використання не за цільовим призначенням.
Правонаступником Староаврамівської сільської ради є Хорольська міська рада, а відповідно до пункту 24 розділу "Перехідні положення" Земельного кодексу України спірна земельна ділянка вважається комунальною власністю територіальної громади в особі Хорольської міської ради.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача завданої шкоди на загальну суму 12207,01 грн, завдану внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,0921 га, без кадастрового номера в розмірі 165,45 грн, а також шкоду, завдану використанням даної земельної ділянки не за цільовим призначенням в розмірі 12041,56 грн, розташованої за адресою: автодорога Київ - Харків - Довжанський 234 км + 300 м. Хорольського району Полтавської області, б/н є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232 - 233, 237 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Зобов'язати фізичну особу-підприємця Перхуна Олександра Михайловича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0921 га, без кадастрового номера, державної власності, розташованої у межах прибережної захисної смуги водного об'єкта - ставка за межами населених пунктів на території Староаврамівської сільської ради, розташованої за адресою: автодорога Київ-Харків-Довжанський 234 км+300 м. Хорольського району Полтавської області, б/н, шляхом демонтажу розміщених на ній об'єктів нерухомого майна: господарських будівель: будинку мисливця, кухні, підсобного приміщення, нової сауни, альтанки.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Перхуна Олександра Михайловича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь місцевого бюджету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області (з урахуванням уточнення про правонаступництво; рахунок: UA528999980314080611000016702, код класифікації доходів бюджету: 24062200) завдану шкоду на загальну суму 12207,01 грн, завдану внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,0921 га, без кадастрового номера в розмірі 165,45 грн, а також шкоду, завдану використанням даної земельної ділянки не за цільовим призначенням в розмірі 12041,56 грн, розташованої за адресою: автодорога Київ - Харків - Довжанський 234 км + 300 м. Хорольського району Полтавської області.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Перхуна Олександра Михайловича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, код ЄДРПОУ 02910060) понесені витрати на сплату судового збору в сумі 3 842,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 27.05.2025.
Суддя Дмитро Сірош