22 травня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/155/25
Господарський суд Миколаївської області у складі:
судді Л.М. Ільєвої
при секретарі судового засідання І.С. Степановій
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" до фізичної особи-підприємця Шмалька Олександра Олександровича про стягнення заборгованості в загальній сумі 20383,17 грн., -
Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Шмалька Олександра Олександровича про стягнення заборгованості в загальній сумі 20383,17 грн., у т.ч. основного боргу за теплову енергію загальнобудинкових потреб (МЗК та допоміжних приміщень) та абонплати за період з листопада 2022 року по листопад 2024 року в сумі 17645,47 грн., інфляційних втрат в сумі 1926,98 грн. та 3% річних в сумі 727,96 грн., обґрунтовуючи позов наступним.
ПрАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" на підставі п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово- комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі - Закон № 2189) (в редакції, яка набула чинності з 01.05.2019 р.) є виконавцем послуги з постачання теплової енергії.
Так, позивач з посиланням на ст. 12 Закону № 2189 зазначає, що надання послуги з постачання теплової енергії здійснюється виключно на договірних засадах.
Водночас позивач вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 затверджено "Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуг з постачання теплової енергії", які набули чинності з 04.09.2019, та регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії, та індивідуальним і колективним споживачем, який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії, та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статті 14 Закону (пункт 13 Правил).
Позивач, посилаючись на ч. 1, 2 ст. 14 Закону № 2189-VІІІ, зазначає, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: 1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії).Згідно із Законом № 2189-VІІІ договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постанов Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 та № 1023.
Як вказує позивач, відповідно до Правил у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022:
- індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем;
- індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку);
- фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
- у разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни.
- споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону № 2189-VІІІ (у редакції змін внесених Законом № 1060-ІХ) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення його в дію, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
Разом з тим позивач вказує, що пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189-VIII передбачено, що не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону (тобто не пізніше 01.05.2020) співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов'язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.
Поряд з цим позивач зазначає, що п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189 передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону.
Як вказує позивач, 01.10.2021 на офіційному сайті позивача (https://ntec.mk.ua) була опублікована інформація щодо затвердження Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 типового публічного договору приєднання, текст типового індивідуального договору про послуги з постачання теплової енергії та форму заяви до нього. Однак, позивач зазначає, що відповідач протягом 30 днів з дня опублікування тексту вищенаведеного індивідуального договору на офіційному веб-сайті виконавця послуг (позивача) не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, отже, відповідачем було прийнято (акцептовано) оферту позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку ч. 5 ст. 13 Закону № 2189.
За ствердженнями позивача, оскільки кожен співвласник окремо не звертався до нього щодо укладення договору окремо з кожним, згідно п. 5. ст. 13 Закону 2189, з 01.11.2022 між ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» та ФОП Шмалько Олександр Олександрович укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 6034 від 01.11.2022, який є публічним договором приєднання.
Крім того, позивач зазначає, що відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 367552203 нежитлове приміщення першого поверху житлового будинку по вул. Будівельників, 18, загальною площею 140,0 кв.м, належить відповідачу на праві власності на підставі договору дарування від 23.10.2012 № 3294.
Отже, позивач вважає, що відповідно до вказаного Закону № 2189, Методики та Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (далі - Правила № 830) відповідач є споживачем теплової енергії. Так, згідно з п. 2 загальних положень Методики загальнобудинкові потреби на опалення визначені як витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення; місця загального користування - це загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири, приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (горища, підвали, тощо), крім допоміжних приміщень.
Наразі позивач вказує, що за Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 р. №572, а також згідно зі ст. 382 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 р. № 4-рп/2004, власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень (приміщень загального використання) будинку та його технічного обладнання і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.
Згідно з п. 14 Правил № 830 відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики № 315.
При цьому позивач, із посиланням на правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 22.12.2020 року по справі № 311/3489/18, вказує, що споживач, який відключений від системи централізованого опалення, зобов'язаний брати участь у загальних витратах на опалення, зокрема, місць загального користування. Отже, відповідно до законодавства відповідачам нараховується частина теплова енергія, яка складається з загальнобудинкових потреб та абонентської плати.
Так, позивач вказує, що відповідно до п. 5 індивідуального договору позивач зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а відповідач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з:
-обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;
-частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;
-обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Так, як вказує позивач, з метою забезпечення теплом об'єктів на початку опалювального сезону 2022-2023, 2023-2024, 2024-2025 рр. після зниження середньодобової температури зовнішнього повітря до + 8°С і нижче, на виконання рішень виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 626 від 09.11.2022, №1189 від 08.11.2023, № 1869 від 29.10.2024 було розпочато опалювальний сезон 2022-2023, 2023-2024, 2024-2025, та на підставі цих рішень були видані відповідні наряди на підключення систем теплоспоживання, що свідчать про підключення будинків, в тому числі приміщень за адресою м. Миколаїв, вул. Будівельників, 18. Відповідно до рішень Миколаївської міської ради №176 від 24.03.2023 та №513 від 27.03.2024 опалювальні періоди закінчено.
Позивач зазначає, що з початку опалювального сезону 2022-2023, 2023-2024, 2024-2025 відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 124 від 09.12.2022 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.10.2021 № 984 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 566 від 25.10.2022 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1029 від 25.10.2023 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 252 від 14.02.2024 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1792 від 23.10.2024 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» законодавчо встановлено економічно обґрунтовані двоставкові тарифи на теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії за умовно-зміною частиною та умовно-постійною частиною тарифу.
Відповідно до п. 33 Правил 830 плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Як стверджує позивач, згідно п. 30 договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
-плати за послугу, визначеної відповідно до Правил № 830, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
-плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному позивачем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті позивача.
Плата за абонентське обслуговування відповідно до вимог ч. 11 ст. 1 Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги" нараховується як і в опалювальний сезон, так і в міжсезоння. Щомісячна оплата за абонентське обслуговування, що нараховується протягом року на одного абонента на місяць складає: за наявності будинкового вузла комерційного обліку т/енергії у розмірі ? 32,57 грн. (з ПДВ), починаючи з опалювального сезону 2024-2025 - 42,85 грн. (з ПДВ); при відсутності будинкового вузла комерційного обліку т/енергії у розмірі ? 15,84 грн. (з ПДВ), починаючи з опалювального сезону 2024-2025 - 21,70 грн (з ПДВ).
Відповідно до пунктів 32, 34 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідач здійснює оплату за договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. В п. 8 договору зазначено, що позивач забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку. Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Як вказує позивач, відомості споживання теплової енергії, свідчать про кількість спожитої теплової енергії по приладу обліку за кожний місяць, починаючи з листопада 2022 р. по листопад 2024 р. Так, за ствердженням позивача, за період з листопада 2022 року по листопад 2024 року включно відповідачу нараховано за теплову енергію загальнобудинкових потреб (МЗК та допоміжних приміщень) та абонплату на загальну суму 17645,47 грн., що не сплачено відповідачем. При цьому позивач зазначає, що 31.10.2024 р. на адресу відповідача була направлена претензія № 714-ю від 29.10.2024 р., а 17.01.2025 р. відповідачу направлені рахунки та акти надання послуг з листопада 2022 року по листопад 2024 р.
Крім того, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України на суму основного боргу нараховано 1926,98 грн. інфляційних втрат за період з січня 2023 по листопад 2024 включно та 3% річних в сумі 727,96 грн. за період з 03.01.2023 по 10.01.2025 р.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.02.2025 р. вказану позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/155/25, розгляд справи призначено за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 27.02.2025 р. об 11:00.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2025 р. у справі №915/155/25 розгляд справи відкладено на 17.03.2025 р. о 13:00 з огляду на неявку представника відповідача у судове засідання, а також неможливість з'ясування заперечень відповідача на позов з огляду на відсутність відзиву на позов.
06.03.2025 р. від представника позивача - Вірченко І.П. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява (вх. № 3469/25), згідно з якою позивач надав для долучення до матеріалів справи докази направлення повідомлення про розгляд справи та позовної заяви на фактичну адресу споживання тепла відповідачем.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.03.2025 р. у справі №915/155/25 розгляд справи відкладено на 07.04.2025 р. о 14:00 з огляду на неявку представника відповідача у судове засідання, а також неможливість з'ясування заперечень відповідача на позов з огляду на відсутність відзиву на позов.
01.04.2025 р. від відповідача фізичної особи-підприємця Шмалька О.О. до господарського суду надійшла заява про відкладення розгляду справи (вх. № 4987/25), в якій відповідач зазначив, що у зв'язку з сімейними обставинами він не може прийняти участь в судовому засіданні, призначеному на 07.04.2025 р. о 14:00, тому просить перенести розгляд справи на іншу дату.
07.04.2025 р. від представника позивача - Вірченко І.П. до господарського суду надійшла заява (вх. № 5301/25), в якій представник позивач не заперечує щодо перенесення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з поданням відповідачем заяви про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2025 р. у справі №915/155/25 розгляд справи відкладено на 05.05.2025 р. о 13:20 з огляду на неявку представників сторін у судове засідання, а також неможливість з'ясування заперечень відповідача на позов з огляду на відсутність відзиву на позов.
В судовому засіданні 05.05.2025 року представник позивача просив відкласти розгляд справи для оформлення мирової угоди, оскільки сторонами досягнуто згоди щодо мирного врегулювання спору. Наразі відповідач підтримав клопотання представника позивача.
Так, у судовому засіданні господарського суду 05 травня 2025 року по справі № 915/155/25 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 22 травня 2025 року о 16 год. 30 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.
19.05.2025 р. від позивача та відповідача до господарського суду надійшла спільна заява про затвердження мирової угоди (вх. № 7597/25), до якої сторонами долучено мирову угоду по справі № 915/155/25 від 19.05.2025 р. та заяву про закриття провадження у справі, в якій сторонами зазначено про те, що їм відомі наслідки закриття провадження у справі внаслідок укладення мирової угоди, а також в заяві заявлено клопотання про повернення позивачу 50% судового збору.
Як вбачається зі змісту укладеної між сторонами по справі мирової угоди від 19.05.2025 р., відповідач визнає свої зобов'язання по сплаті суми боргу на момент укладення цієї мирової угоди, який складає: 17645,47 грн. - основний борг та 50% судового збору - 1514,00 грн., всього в сумі 19159,47 грн. Відповідно до п. 4 мирової угоди позивач прощає штрафні санкції, а саме: 727,96 грн. - 3 % річних; 1926,98 грн. - суму, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції, 82,76 грн. - пені. Згідно з п. 5 мирової угоди відповідач зобов'язується виплатити у повному обсязі заборгованість, зазначену в п. 3 мирової угоди, шляхом перерахування щомісяця коштів на поточний рахунок позивача частинами, не пізніше останнього числа місяця, відповідно до наступного графіка погашення заборгованості:
- у травні 2025 року 1514,00 грн. (50% судового збору) - до 31.05.2025 року;
- у червні 2025 року 3000,00 грн. - до 30.06.2025 року;
- у липні 2025 року 3000,00 грн. - до 31.07.2025 року;
- у серпні 2025 року 3000,00 грн. - до 31.08.2025 року;
- у вересні 2025 року 3000,00 грн. - до 30.09.2025 року;
- у жовтні 2025 року 3000,00 грн. - до 31.10.2025 року;
- у листопаді 2025 року 2645,47 грн. - до 30.11.2025 року.
Відповідно до п. 6 мирової угоди зобов'язання відповідача по сплаті чергового платежу вважаються виконаними за умови надходження на рахунок позивача грошових коштів в термін та сумі, встановлених у п. 5 цієї мирової угоди на відповідний місяць. Відповідно до п. 7 мирової угоди перерахування коштів відповідач здійснює на рахунок, вказаний у п. 16 цієї мирової угоди ( НОМЕР_1 ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478). У разі зміни будь-яких реквізитів сторін угоди відповідна сторона зобов'язана повідомити іншу протягом трьох календарних днів про зміни, що відбулися. У випадку зміни платіжних реквізитів позивача відповідач повинен виконувати свої зобов'язання, визначені п. 5 цієї мирової угоди, за новими реквізитами з моменту отримання повідомлення позивача. Як визначено п. 8 мирової угоди, при перерахуванні грошових коштів позивачу у порядку, визначеному п. 5 даної мирової угоди, відповідач зобов'язується у графі "призначення платежу" зазначати: "на виконання мирової угоди у справі № 915/155/25". Відповідно до п. 9 мирової угоди, відповідач має право погашати заборгованість достроково. Згідно з п. 10 мирової угоди, у випадку, якщо у відповідача існує прострочення оплати щомісячних платежів за попередні місяці, позивач зараховує кошти, що надійшли від відповідача, як погашення заборгованості за простроченими платежами попередніх місяців незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу. Відповідно до п. 11 мирової угоди за невиконання умов цієї мирової угоди, в т.ч. прострочення платежу більше ніж на 5 (п'ять) календарних днів без повідомлення поважної причини такої несплати, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 0,5 % від залишкової суми боргу за кожен день прострочення. У випадку невиконання або неналежного виконання відповідачем мирової угоди, яке полягає у повному або частковому нездійсненні платежів згідно з графіком погашення заборгованості, визначеним в п. 5 мирової угоди, у розмірі, що дорівнює сумі двомісячних платежів, вважається, що строк погашення усієї суми залишку заборгованості, зазначеної у п. 5 мирової угоди, наступив, а позивач має право пред'явити ухвалу про затвердження мирової угоди для примусового виконання (п. 12 мирової угоди). Згідно з п. 13 мирової угоди укладаючи мирову угоду, сторони підтверджують, що мирова угода укладена в добровільному порядку, її умови є зрозумілими, відповідають волевиявленню сторін; сторони, підписуючи мирову угоду, заявляють про те, що у процесі її укладення діяли в межах наданих повноважень без порушення прав та інтересів третіх осіб. Наслідки укладання мирової угоди сторонам відомі та зрозумілі; з моменту набрання чинності цієї мирової угоди спір між сторонами є остаточно врегульованим. Жодних інших компенсацій, розрахунків, виплат сторони не проводять.
Розглянувши вказану заяву сторін про затвердження мирової угоди та укладену сторонами мирову угоду в процесі розгляду справи, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 7 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.
За положеннями ст. 192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі. Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:
1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або
2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Так, слід зазначити, що умови мирової угоди мають стосуватися лише правовідносин сторін, які є предметом спору. Умови мирової угоди не можуть поширюватися на осіб, які не є сторонами спору. Умови мирової угоди не можуть стосуватися вимог, що не заявлялися в позовній заяві.
Згідно зі ст. 193 Господарського процесуального кодексу України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
Так, суд, перевіривши згідно вимог процесуального законодавства наявність належних повноважень на укладення мирової угоди у представників сторін, встановив, що мирова угода укладена повноважними особами. Наслідки укладення сторонами мирової угоди сторонам зрозумілі.
Між тим, як вбачається зі змісту мирової угоди, зокрема, в п. 11 вказаної угоди міститься умова про застосування до відповідача штрафу у розмірі 0,5 % від залишкової суми боргу за кожен день прострочення за невиконання умов цієї мирової угоди, в т.ч. прострочення платежу більше ніж на 5 календарних днів без повідомлення поважної причини такої несплати. Проте, такі умови мирової угоди не охоплюються предметом спору і суперечить вимогам ст. 192 ГПК України, оскільки в позові заявлена до стягнення сума заборгованості у розмірі 20383,17 грн. Натомість інша можлива заборгованість відповідача не була предметом спору, також в позовній заяві не зазначалось про будь-які інші грошові кошти, право на стягнення яких має позивач.
Згідно роз'яснень, наведених в п. 3.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змін. та доповн.), господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін. Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета.
За своєю правовою природою мирова угода є договором, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спір, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Мирова угода ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах, вона, як правило виконується добровільно. В іншому випадку мирова угода, затверджена судом, може бути підставою для примусового виконання.
У разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою: якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», то вона є виконавчим документом і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах; якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження», то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.
Отже, вказане свідчить, що на законодавчому рівні визначені наслідки невиконання умов мирової угоди саме шляхом пред'явлення ухвали суду про затвердження мирової угоди до примусового виконання, тому зазначені сторонами в мировій угоді умови про нарахування відповідачу штрафу у розмірі 0,5 % від залишкової суми боргу за кожен день прострочення за невиконання умов мирової угоди суперечать чинному законодавству.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета, судом відхиляються наведені в п. 11 умови мирової угоди щодо наслідків у вигляді нарахування відповідачу штрафу за невиконання умов цієї мирової угоди, а тому вказані умови не підлягають затвердженню судом.
Разом з тим, приймаючи до уваги те, що укладена між сторонами у даній справі мирова угода в іншій частині не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів третіх осіб, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, стосується лише прав та обов'язків сторін стосовно договору про постачання теплової енергії від 01.11.2021 № 6034, суд вважає за можливе її затвердити на вказаних в ній умовах в порядку, передбаченому ст. 192 ГПК України, за виключенням умов в п. 11 угоди.
В ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Також відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.
З огляду на вищезазначене, господарський суд вважає за необхідне закрити провадження у справі № 915/155/25.
Керуючись ст.ст. 192-193, 231, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Затвердити мирову угоду по справі № 915/155/25, укладену 19 травня 2025 року між Приватним акціонерним товариством "Миколаївська теплоелектроцентраль" (позивачем) та фізичною особою-підприємцем Шмальком Олександром Олександровичем (відповідачем) на наступних умовах:
- відповідач визнає свої зобов'язання по сплаті суми боргу на момент укладення цієї мирової угоди, який складає 17645,47 грн. - основний борг та 50% судового збору - 1514,00 грн., всього 19159,47 грн.;
- позивач прощає штрафні санкції, а саме: 727,96 грн. - 3 % річних; 1926,98 грн. - сума, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції, 82,76 грн. - пеня;
- відповідач зобов'язується виплатити у повному обсязі вищевказану заборгованість в сумі 19159,47 грн. шляхом перерахування щомісяця коштів на поточний рахунок позивача частинами, не пізніше останнього числа місяця, відповідно до наступного графіка погашення заборгованості:
- у травні 2025 року 1514,00 грн. (50% судового збору) - до 31.05.2025 року;
- у червні 2025 року 3000,00 грн. - до 30.06.2025 року;
- у липні 2025 року 3000,00 грн. - до 31.07.2025 року;
- у серпні 2025 року 3000,00 грн. - до 31.08.2025 року;
- у вересні 2025 року 3000,00 грн. - до 30.09.2025 року;
- у жовтні 2025 року 3000,00 грн. - до 31.10.2025 року;
- у листопаді 2025 року 2645,47 грн. - до 30.11.2025 року;
- зобов'язання відповідача по сплаті чергового платежу вважаються виконаними за умови надходження на рахунок позивача грошових коштів в термін та сумі, встановлених у вищевказаному графіку, на відповідний місяць;
- перерахування коштів відповідач здійснює на рахунок НОМЕР_1 в ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478. У разі зміни будь-яких реквізитів сторін угоди відповідна сторона зобов'язана повідомити іншу протягом трьох календарних днів про зміни, що відбулися. У випадку зміни платіжних реквізитів позивача відповідач повинен виконувати свої зобов'язання, визначені в графіку погашення заборгованості, за новими реквізитами з моменту отримання повідомлення позивача.
- при перерахуванні грошових коштів позивачу у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості, відповідач зобов'язується у графі "призначення платежу" зазначати: "на виконання мирової угоди у справі № 915/155/25";
- відповідач має право погашати заборгованість достроково;
- у випадку, якщо у відповідача існує прострочення оплати щомісячних платежів за попередні місяці, позивач зараховує кошти, що надійшли від відповідача, як погашення заборгованості за простроченими платежами попередніх місяців незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу;
- у випадку невиконання або неналежного виконання відповідачем мирової угоди, яке полягає у повному або частковому нездійсненні платежів згідно з вищенаведеним графіком погашення заборгованості у розмірі, що дорівнює сумі двомісячних платежів, вважається, що строк погашення усієї суми залишку заборгованості, зазначеної в графіку погашення заборгованості, наступив, а позивач має право пред'явити ухвалу про затвердження мирової угоди для примусового виконання;
- укладаючи мирову угоду, сторони підтверджують, що мирова угода укладена в добровільному порядку, її умови є зрозумілими, відповідають волевиявленню сторін;
- з моменту набрання чинності цієї мирової угоди спір між сторонами є остаточно врегульованим; жодних інших компенсацій, розрахунків, виплат сторони не проводять.
2. Провадження у справі № 915/155/25 закрити.
Ухвала про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в строк, передбачений Законом України "Про виконавче провадження":
- стягувач: Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 18; е-mail: kanc_nach@ntec.mk.ua; код ЄДРПОУ 30083966);
- боржник: фізична особа-підприємець Шмалько Олександр Олександрович ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня підписання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали підписано 27.05.2025 року.
Суддя Людмила Михайлівна Ільєва