14 травня 2025 року Справа № 915/10/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Шевченко Т.В.,
представника позивача: Горбач А.М. (в режимі ВКЗ),
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України»,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДДУЕС»,
про: стягнення 11413185,15 грн штрафних санкцій,-
Товариство з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДДУЕС» 11413185,15 грн штрафних санкцій, з яких 8242852,18 грн пені та 3170332,97 грн штрафу, нарахованих у зв'язку з не виконанням відповідачем, як підрядником за договором №2108000092 від 20.08.2021, робіт у встановлені графіком виконання робіт строки.
Ухвалою суду від 13.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 12.02.2025.
12.02.2025 судом відкладено підготовче засідання на 03.03.2025 у зв'язку з неявкою відповідача.
Ухвалою суду від 03.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.04.2025.
07.04.2025 та 29.04.2025 судом відкладався розгляд справи відповідно на 29.04.2025 та 14.05.2025 у зв'язку з неявкою відповідача.
29.04.2025 судом також розміщено оголошення про виклик відповідача на офіційному веб-сайті судової влади України у порядку встановленому ч.4 ст.122 ГПК України.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення ухвал до електронного кабінету, а також шляхом розміщення оголошення про виклик відповідача на офіційному веб-сайті судової влади України у порядку встановленому ч.4 ст.122 ГПК України, причини неявки суду не повідомив.
Відповідач не скористався наданим йому ст.ст.161, 165 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.
Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Судом також враховано, що явка сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні 14.05.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
У судовому засіданні 14.05.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що 20.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДДУЕС», як підрядником, укладено договір №2108000092 (далі - Договір), за умовами якого підрядник за завданням замовника, відповідно до умов цього договору зобов'язується на свій ризик виконати роботи по зведенню огорож, монтаж поручнів і захисних засобів (ремонт огорожі з захистом периметру, системи відеоспостереження та контролю доступу промислових майданчиків та ГРС Бердичівського ЛВУМГ) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням ч.1 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі (зі змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору (п.1.1 Договору).
Згідно п.1.2 Договору, склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток №1), договірною ціною (додаток №2) та графіком виконання робіт (додаток №3), які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п.3.1 Договору, загальна вартість виконуваних робіт за цим договором, що є ціною договору згідно із договірною ціною (додаток №2) становить 70298400,0 грн, в тому числі ПДВ 20% 11716400,0 грн.
Згідно п.4.1 Договору, підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 720 календарних днів з моменту підписання договору з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (додаток №3), що додається до цього договору та є невід'ємною його частиною.
За такого, суд погоджується з доводами позивача, які до того ж не спростовані та не заперечені відповідачем, що граничним терміном виконання робіт за Договором є 10.08.2023.
Судом встановлено, що листом №7306вих-21-877 від 28.08.2021 замовник звернувся до підрядника із проханням приступити до виконання робіт по договору.
Листом від 20.09.2021 підрядником подано замовнику заяву про надання дозволу на проведення робіт за Договором з 01.10.2021 по 31.12.2021.
Листом від 29.09.2021 замовник повідомив підрядника про надання дозволу на виконання робіт за Договором з 01.10.2021 та видав наказ №594 від 29.09.2021 «Щодо допуску працівників ТОВ «Буддуес» для виконання робіт на об'єкті ЛВУМГ».
Відповідно до п.4.3 Договору, датою закінчення виконання підрядником робіт вважається дата їх прийняття замовником в порядку, передбаченому розділом 5 цього договору.
Згідно п.5.1 Договору, передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.
Позивач стверджує, а відповідач не спростовує та не заперечує, що у відповідності до Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) за жовтень 2023 року сума вартості виконаних будівельних робіт за Договором з початку будівництва по 30.10.2023 була 25879029,77 грн.
Виконання підрядником робіт на вказану суму підтверджується також актами приймання виконаних будівельних робіт, актами вартості устаткування та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) за відповідні періоди, а саме:
- Актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за жовтень 2021 року від 16.10.2021 (форма КБ-2в) на суму 934381,62 грн та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) за жовтень 2021 року від 16.10.2021;
- Актом приймання виконаних будівельних робіт №2 за листопад 2021 року від 22.11.2021 (форма КБ-2в) на суму 1101060,82 грн та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) за листопад 2021 року від 22.11.2021;
- Актом приймання виконаних будівельних робіт №1/1 за грудень 2021 року від 28.12.2021 (форма КБ-2в) на суму 1063,0 грн та Актом вартості устаткування від 28.12.2021 на суму 652846,80 грн;
- Актом приймання виконаних будівельних робіт №1/2 за грудень 2021 року від 28.12.2021 (форма КБ-2в) на суму 1063,0 грн та Актом вартості устаткування від 28.12.2021 на суму 743814,0 грн;
- Актом приймання виконаних будівельних робіт №1/3 за грудень 2021 року від 28.12.2021 (форма КБ-2в) на суму 1063,0 грн та Актом вартості устаткування від 28.12.2021 на суму 556004,27 грн;
- Актом приймання виконаних будівельних робіт №3 за грудень 2021 року від 01.12.2021 (форма КБ-2в) на суму 781092,73 грн та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (КБ-3) за грудень 2021 року від 01.12.2021;
- Актом приймання виконаних будівельних робіт №4 за грудень 2021 року від 28.12.2021 (форма КБ-2в) на суму 702611,84 грн;
- Актом приймання виконаних будівельних робіт №5 за листопад 2022 року від 25.11.2022 (форма КБ-2в) на суму 239736,18 грн та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) від 25.11.2022;
- Актом приймання виконаних будівельних робіт №6/1 за грудень 2022 року від 01.12.2022 (форма КБ-2в) на суму 630271,30 грн, Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) від 01.12.2022 та Актом вартості устаткування від 01.12.2022 на суму 195999,60 грн;
- Актом приймання виконаних будівельних робіт №6/2 за грудень 2022 року від 01.12.2022 (форма КБ-2в) на суму 99,56 грн та Актом вартості устаткування від 01.12.2022 на суму 195999,60 грн;
- Актом приймання виконаних будівельних робіт №6/3 за грудень 2022 року від 01.12.2022 (форма КБ-2в) на суму 99,56 грн та Актом вартості устаткування від 01.12.2022 на суму 195999,60 грн;
- Актом приймання виконаних будівельних робіт №7/1 за грудень 2022 року від 27.12.2022 (форма КБ-2в) на суму 77451,53 грн та Актом вартості устаткування від 27.12.2022 на суму 647823,53 грн;
- Актом приймання виконаних будівельних робіт №7/2 за грудень 2022 року від 27.12.2022 (форма КБ-2в) на суму 414451,48 грн та Актом вартості устаткування від 27.12.2022 на суму 639551,79 грн;
- Актом приймання виконаних будівельних робіт №7/3 за грудень 2022 року від 27.12.2022 (форма КБ-2в) на суму 86218,28 грн та Актом вартості устаткування від 27.12.2022 на суму 2370763,35 грн;
- Актом приймання виконаних будівельних робіт №8 за грудень 2022 року від 27.12.2022 (форма КБ-2в) на суму 501570,0 грн та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) за грудень 2022 року від 27.12.2022;
- Актом приймання виконаних будівельних робіт №9 за квітень 2023 року від 20.04.2023 (форма КБ-2в) на суму 1085061,12 грн;
- Актом приймання виконаних будівельних робіт №10/1 за червень 2023 року від 23.06.2023 (форма КБ-2в) на суму 1013037,46 грн та Актом вартості устаткування від 23.06.2023 на суму 106931,71 грн;
- Актом приймання виконаних будівельних робіт №10/2 за червень 2023 року від 23.06.2023 (форма КБ-2в) на суму 2784636,43 грн та Актом вартості устаткування від 23.06.2023 на суму 1092718,32 грн;
- Актом приймання виконаних будівельних робіт №10/3 за червень 2023 року від 23.06.2023 (форма КБ-2в) на суму 731568,54 грн, Актом вартості устаткування від 23.06.2023 на суму 86062,44 грн та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) за червень 2023 року від 23.06.2023;
- Актом приймання виконаних будівельних робіт №11 за жовтень 2023 року від 30.10.2023 (форма КБ-2в) на суму 871100,71 грн та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) від 30.10.2023.
За твердженням позивача, яке не спростовано та не заперечено відповідачем, вартість залишку невиконаних відповідачем робіт по Договору складає 44419370,23 грн (70298400,0 грн - 25879029,77 грн).
Пунктом 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).
Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору підряду.
Статтею 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (ст.44 Господарського кодексу України).
Суд вказує, що у разі здійснення підприємницької діяльності, особа має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17).
Кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею тих чи інших дій.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
За приписами ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 629 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Приписами ст.180 Господарського кодексу України встановлено істотні умови господарського договору. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.10.1 Договору, у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством. Порушення зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно п.10.2 Договору, у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених Графіком виконання робіт (Додаток №3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1% від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.
Оскільки підрядник не виконав роботи у встановлені Графіком виконання робіт (Додаток №3) строки (до 10.08.2023) позивачем на підставі п.10.2 Договору нараховано пеню у загальному розмірі 8242852,18 грн та штраф у загальному розмірі 3170332,97 грн, наступним чином:
- 69688,06 грн пені за період з 11.08.2023 по 29.10.2023 та 60977,05 грн штрафу на суму вартості виконаних з простроченням будівельних робіт - 871100,71 грн (акт приймання виконаних будівельних робіт №11 за жовтень 2023 року від 30.10.2023 (форма КБ-2в) на суму 871100,71 грн та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) від 30.10.2023);
- 8173164,12 грн пені за період з 11.08.2023 по 10.02.2024 та 3109355,92 грн штрафу на суму вартості невиконаних будівельних робіт - 44419370,23 грн.
Судом перевірено розрахунки неустойки (пені, штрафу) та встановлено, що вони є арифметично вірними та правильними, виконаними позивачем з урахуванням приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.
Суд також прийнято до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 01.06.2021 у справі №910/12876/19), що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В силу приписів п.4 ч.3 наведеної норми змагальність сторін є однією з засад (принципів) господарського судочинства.
Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.3 ст.74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В силу приписів ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18).
Відповідач не спростував вимоги та доводи позивача, не надав суду відповідні докази, які свідчать про сплату неустойки у заявленому до стягнення позивачем розмірі.
Судом також прийнято до уваги, що відповідачем до суду не подавалось клопотань про зменшення розміру заявлених до стягнення позивачем штрафних санкцій.
Ураховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДДУЕС» (54006, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Артилерійська, 18/2, оф.7, код ЄДРПОУ 41917530) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» (03065, м.Київ, пр.Любомира Гузара, 44, код ЄДРПОУ 42795490) 8242852,18 грн пені, 3170332,97 грн штрафу та 171197,78 грн судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 26.05.2025.
Суддя М.В.Мавродієва