справа № 285/2752/25
провадження у справі № 2-о/0285/130/25
про залишення позовної заяви без руху
27.05.2025 року м. Звягель
Суддя Звягельського міськрайонного суду Житомирської області Васильчук Л. Й., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , заінтересовані особи: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту батьківства, -
22.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту батьківства, у якій просить встановити факт того, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідним батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Дослідивши заяву і додані до неї документи на предмет дотримання вимог цивільного процесуального законодавства, суддя дійшов наступних висновків.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України).
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 3 ст. 294ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Статтями 175, 177 ЦПК України визначено вимоги до змісту та форми позовної заяви, документів, що додаються до позовної заяви, обов'язок дотримання яких покладається на позивача.
Подана заява не відповідає зазначеним вимогам.
Зокрема, у вступній частині заяви не зазначено повної адреси місце знаходження заінтересованої особи ОСОБА_3 . Слід звернути увагу, що некоректне зазначення місце знаходження учасників справи унеможливить у подальшому їх належний виклик у судове засідання, тому в цій частині заяву необхідно уточнити.
Статтею 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.
Частина 1ст. 135 СК України встановлює, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Як роз'яснено у п. 15постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини і можуть бути подані матір'ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.
Зазначене кореспондується з п. 7постанови Пленум Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", де вказано, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір'ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст. 135 СК України. Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття. Усі вони беруть участь у справі як заявники, а органи опіки та піклування й інші особи (залежно від обставин справи) як заінтересовані особи.
Згідно зі ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують цей факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
При цьому заявниці слід врахувати, що суб'єктний склад заінтересованих осіб по справі визначається в залежності від мети встановлення факту (відділ соціального захисту населення - у справах про встановлення факту перебування на утриманні особи, яка померла, для призначення пенсії заявникові; нотаріальну контору, інших спадкоємців - у справах про встановлення факту прийняття спадщини, тощо).
Встановлення факту, що має юридичне значення, в окремому провадженні можливе за умови, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто, від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
При встановленні судом факту батьківства загиблого, ОСОБА_6 здобуде право на виплату одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі (смерті) батька-воїна, право на прийняття спадщини після смерті батька.
Зі змісту заяви ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства вбачається, що ці правовідносини частково регулюються, зокрема Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до ч. 6 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами.
Разом з тим, визнання факту батьківства може мати значення для спадкових правовідносин, у зв'язку з чим обов'язковим є залучення до справи як заінтересованої сторони близьких родичів покійного (дружини, батьків, братів, сестер, дітей тощо) тобто осіб, які є спадкоємцями померлого за заповітом або за законом, оскільки встановлення факту батьківства померлого впливає на права та обов'язки інших спадкоємців. При цьому, залучення даних осіб має важливе значення для правильного визначення кола заінтересованих осіб, а також для перевірки судом наявності спору про право.
Отримання допомоги після смерті батька дитини, який загинув, як військовослужбовець, призначається державою, і розподіляється рівними частинами на всіх отримувачів, які зазначені в ст. 16-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: батьки; один з подружжя (якщо вони вдруге не вступили в шлюб); діти до 18 років; діти старші 18 років, якщо вони або інваліди дитинства, або здобули інвалідність до досягнення ними 18-річчя; студенти, які навчаються на денній формі навчання, але не старші 23 років; утриманці. Отже, виходячи з мети встановлення факту батьківства, заінтересованими особами будуть всі члени сім'ї померлого, визначені ст. 16-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Таким чином, заявниці належить з урахуванням зазначеної мети визначитися із колом заінтересованих осіб у цій справі, на права та обов'язки яких вплине ухвалене судом рішення (Міністерство оборони України, близькі родичі загиблого ОСОБА_5 , батьки, інші діти або ж інші спадкоємці, у випадку наявності заповіту).
Враховуючи наведене, заявниці необхідно привести заяву у відповідність та визначитись з колом учасників у справі.
Також, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Доказами є будь-які дані (письмові, речові та електронні докази, висновки експертів, показання свідків), на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
Згідно з листом Верховного Суду України від 01 січня 2012 року до заяви про встановлення факту батьківства, у якості доказів можна надавати такі документи:
- докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб);
- довідки органів реєстрації актів цивільного стану (далі - РАЦС) про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану;
- пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником.
Зазначений вище перелік не є вичерпним та може розширюватись в залежності від конкретних обставин справи.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19) зроблено висновок щодо застосування ст. 130 СК України та вказано, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України. Для категоричного висновку по визнанню батьківства в судовому порядку може бути додано висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
Разом з тим, підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України, які мають оцінюватися в їх сукупності.
Натомість у заяві заявницею не зазначені докази, якими підтверджується батьківство ОСОБА_5 відносно ОСОБА_6 , та не наведені обставини, які б на це вказували.
Враховуючи те, що вимоги ЦПК України заявником в повному обсязі дотримані не були, заява підлягає залишенню без руху, з наданням йому строку для можливості усунення вказаних недоліків.
Керуючись статтями 175, 318 ЦПК України,-
Заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , заінтересовані особи: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту батьківства - залишити без руху.
Надати заявнику строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення даної ухвали.
Запропонувати заявнику усунути недоліки заяви шляхом подання до суду:
- уточненої заяви, оформленої з урахуванням вимог до складу учасників справи, встановлених ч.3 ст.42 та ч.4 ст.294 ЦПК України, а також уточнена заява має бути подана у кількості примірників відповідно до кількості учасників справи.
Роз'яснити заявнику, що у випадку, якщо вищезазначені недоліки не будуть усунуті у встановлений судом строк, заява буде вважатись неподаною і буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Й. Васильчук