Справа № 161/10230/25
Провадження № 1-кс/161/3147/25
про застосування запобіжного заходу
м. Луцьк 27 травня 2025 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 , погодженого із прокурором Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Луцьк, Волинської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.02.2025 за ознаками правопорушення вчиненого за ч. 4 ст. 185 КК України засуджений до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки,
про те, що він підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, -
До Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшло клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 , погодженого із прокурором Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 .
В клопотанні зазначено, що ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Володимирська 640, близько 18 години 00 хвилин 12.04.2025, діючи умисно, повторно в умовах воєнного стану, який введений на території України відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року, неодноразово продовженого у встановленому законом порядку, востаннє Указом Президента України від 14 січня 2025 року № 26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Законом України від 15 січня 2025 року № 4220-ІХ, керуючись корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужого майна, шляхом пошкодження дерев?яної фанери, якою було закрите вікно, проник в дачний будинок, звідки таємно викрав два велосипеди, а саме: велосипед марки «Fischer» сірого кольору, вартість якого згідно висновку експерта № CE-19/103-25/4969-TB від 17.04.2025 року на момент вчинення злочину становила 4827 гривень 67 копійок та велосипед марки «Crossride» моделі «SkyLine 26», вартість якого на момент вчинення злочину згідно висновку експерта № CE-19/103-25/5166-TB від 24.04.2025 складає 4433 гривень 33 копійок, чим заподіяв матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_7 1959 р.н., яка є особою похилого віку на загальну суму 9 261 гривень.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно в умовах воєнного стану, шляхом проникнення у житло, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Крім того, 25 травня 2025 року о 01 годині 25 хвилин, ОСОБА_6 , перебуваючи поблизу житлового будинку № 42, що розташований за адресою: місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, діючи умисно, в умовах воєнного стану, який введений на території України відповідно до Указу Президента України №64/2022«Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року, неодноразово продовженого у встановленому законом порядку, востаннє Указом Президента України від
15 квітня 2025 року № 235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Законом України від 16 квітня 2025 року № 4356-IX, керуючись корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав електроскутер марки «XIO MA U1S», чорно-червоного кольору, чим завдав майнової шкоди потерпілому ОСОБА_8 на суму 80 000 гривень.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Відомості в Єдиний реєстр досудових розлідувань за №12024030580001221 від 14.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Відомості в Єдиний реєстр досудових розлідувань за №12024030580001582 від 25.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України
26.05.2025 на підставі постанови прокурора Луцької окружної прокуратури Волинської області відомості кримінальне провадження за №12024030580001221 від 14.04.2025 та кримінальне провадження за №12024030580001582 від 25.05.2025 об'єднано в одне кримінальне провадження та присвоєно номер №12024030580001221.
26.05.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні ним злочину передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів в обґрунтування підозри ОСОБА_6 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років. Зокрема, причетність ОСОБА_6 до вчинення вказаних кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 14.04.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 21.03.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 23.05.2025; протоколом огляду предмету за участю потерпілої ОСОБА_7 від 17.04.2025; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 25.05.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 25.05.2025; протоколом огляду предмету від 26.05.2025; іншими доказами, які в сукупності підтверджують причетність ОСОБА_6 до вчинення злочину.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, а саме: можливості переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; можливості незаконного впливати на потерпілого у кримінальному провадженні; можливості вчинення підозрюваним інших кримінальних правопорушень.
Так, в обґрунтування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України варто зазначити, що за вчинення злочину, у якому підозрюється ОСОБА_6 , йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, а тому є ризик, що підозрюваний переховуватиметься від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
В обґрунтування ризику, передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід зазначити, що не застосувавши до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній матимете можливість незаконно впливати на потерпілого у провадженні, схиляючи їх давати неправдиві показання чи відмовитись їх надавати органу досудового розслідування та суду шляхом вмовляння, підкупу чи погрози, оскільки одним із вагомих доказів його причетності є показання останнього.
В обґрунтування ризику, передбаченому у п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України слід зазначити, що ОСОБА_6 , маючи працездатний вік та відповідний стан здоров'я, офіційно ніде не працює, не навчається та підозрюється у вчиненні корисливого злочину, метою вчинення якого було особисте збагачення протиправним шляхом. Крім того, підозрюваний у минулому притягувався за скоєння кримінального правопорушення майнового характеру і був звільнений від відбуття покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки та у період іспитового строку вчинив нові тяжкі корисливі злочини.
Відповідно до вимог ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийнятою Радою Європи в Римі 04.11.1950, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
На теперішній час відсутні такі гарантії щодо особи підозрюваного та характер інкримінованих дій свідчить про високу імовірність ухилення ОСОБА_6 від явки до слідчого, прокурора або суду та продовження злочинної діяльності.
Підстав та доцільності в застосуванні відносно ОСОБА_6 менш суворого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою немає, оскільки інші заходи не забезпечать запобіганню встановленим ризикам, визначеним п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та належної процесуальної поведінки останнього під час досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні.
Так, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання не може бути застосовано, так як підозрюваний не заслуговує на довіру та не буде виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки. Особиста порука не може бути застосованою до підозрюваного, так як відсутня особа, яка б могла за останнього поручитись. Домашній арешт не може бути застосованим, так як підозрюваний, враховуючи сталість його злочинної поведінки та підвищену суспільну-небезпечність, може порушити умови домашнього арешту з метою вчинення нових кримінальних правопорушень аналогічного характеру, а також переховуватись від слідства.
Разом з цим, на підставі ст. 182 КПК України до підозрюваного у вчиненні тяжкого злочину може бути застосована застава у розмірі від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У зв'язку з цим, враховуючи обставини вчинення злочину, орган досудового розслідування вважає, що застава в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на рівні з запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою, може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_6 .
На підставі викладеного, враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний має намір та можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення, переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, та з врахуванням того, що менш суворі запобіжні заходи не здатні запобігти вищевказаним ризикам та не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий просить до підозрюваного застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали в повному обсязі і просили його задовольнити.
В судовому засіданні захисник заперечував проти задоволення клопотання, просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В судовому засіданні підозрюваний підтримав думку свого захисника.
Слідчий суддя, заслухав учасників судового провадження, дослідив матеріали клопотання, зазначає наступне.
В судовому засіданні встановлено, що в провадженні Луцького РУП ГУНП у Волинській області знаходиться кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12025030580001221 від 14 квітня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
25.05.2025 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було затримано в порядку ст. 208 КПК України та 26.05.2025 року повідомлено про підозру у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі - Браво проти Італії», затримання і тримання особи під вартою допустимі не лише у випадку доведеності факту скоєння злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою попереднього розслідування, досягненню мети якого і є тримання під вартою. Факти, що викликали підозру, не обов'язково повинні бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження, або навіть пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Крім цього, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
В рішенні «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Згідно з правовою позицію, яка закріплена у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення від 28.10.1994), факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 ЦПК України.
За своїм етимологічним змістом, ризик - це поєднання ймовірності та наслідків несприятливих подій, кількісна оцінка небезпек, що визначається як частота однієї події при настанні іншої.
Суд вважає, що прокурором та слідчим обґрунтовано наведений перелік ризиків, що передбачений ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
При застосуванні відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує також обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_6 не працює, тобто не має постійного джерела доходу, не одружений, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, на теперішній час підозрюється у вчиненні також тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до восьми років, що свідчить про те, що останній на шлях виправлення не став. Тому з урахуванням обставин справи, недостатнє застосування більш м'яких запобіжних заходів, зокрема: у вигляді домашнього арешту, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Таким чином, враховуючи ту обставину, що стороною захисту не надані належні докази, які б свідчили про достатність застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання зазначеним вище ризикам, суд дійшов висновку, що до ОСОБА_6 необхідно застосувати винятковий запобіжний захід - тримання під вартою.
Також, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим Кодексом, крім випадків передбачених ч. 4 цієї статті.
Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.
Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, який відноситься до категорії тяжкого злочину.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб .
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення.
Враховуючи, обставини кримінального правопорушення, тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, слідчий суддя за можливе визначити йому заставу в розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, вважаю за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього такі обов'язки: прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст 176-179, 181, 184,193,194 196, 205, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів, тобто з 25 травня 2025 року до 23 липня 2025 року включно.
Термін початку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відраховувати з 25 травня 2025 року.
На підставі ч. 5 ст. 182 КПК України визначити ОСОБА_6 заставу у розмірі 60 (шістдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят грн.), яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок за наступними реквізитами: на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області: код ЄДРПОУ 26276277, депозитний рахунок №UA278201720355279002000002504, банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
В разі внесення застави ОСОБА_6 або заставодавцем зазначеного розміру, покласти на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов'язки:
-прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Роз'яснити ОСОБА_6 наслідки невиконання покладених зобов'язань. У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, у розмірі, визначеному в даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_6 та заставодавець повинні виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з під-варти у зв'язку із внесенням застави ОСОБА_6 , він вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у виді застави.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Луцький слідчий ізолятор».
Вручити копію цієї ухвали прокурору, слідчому, підозрюваному негайно після її оголошення.
Копію ухвали направити в Державну установу «Луцький слідчий ізолятор».
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали складено та оголошено 28 травня 2025 року о 09-20 годині.
Слідчий суддя Луцького
міськрайонного суду ОСОБА_1