Справа № 161/15897/24
Провадження № 2/161/778/25
28 травня 2025 року місто Луцьк Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого судді Івасюти Л.В.
за участю секретаря судового засідання Вольської А.А.
представника відповідача
ТОВ «Газорозподільні мережі України» Каліщука В.П.
представника відповідача
ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» Плигань І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», про захист прав споживачів, -
Позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом.
Позов обґрунтовує тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до постанови НКРЕКП № 2224 від 29.11.2023 розподіл природного газу з 01.12.2023на території Волинської області здійснює Волинська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України», яка є відокремленим підрозділом ТОВ «Газорозподільні мережі України». Соціальні нормативи (пільгова норма) користування послугами з газопостачання складають 3,28 куб. м. на одну особу на місяць за наявності газової плити та централізованого гарячого водопостачання, тобто норма споживання двома мешканцями її квартири в місяць становить - 6,56 куб.м.
В січня 2024 разом вона отримала від відповідача «Заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача)», яку підписала 15.01.2024 і надіслала 19.01.2024 на адресу відповідача. Відповідно до вказаної заяви, кількість зареєстрованих в її квартирі осіб - 2, замовлений щомісячний об'єм споживання - 7 куб.м., особовий рахунок - НОМЕР_1 , вказані споживач та адреса.
21.08.2024 вона отримала рахунок за газ, де за липень 2024 року двома зареєстрованими людьми у її квартирі спожито 8,60 куб. м. газу. При цьому згідно з розрахунком за червень 2024 року відповідач Волинська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» вимагає від неї оплату за послуги з розподілу газу за липень 2024 року 11,39 куб.м. - 21,46 грн., а відповідач ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» за спожитий об'єм газу 10,78 куб.м. - 85,78 грн. Всього на загальну суму 107,24 грн.
Проте, відповідно до вимог чинного законодавства та заяви-приєднання від 15.01.2024, вона має сплатити за послуги з розподілу газу 12,36 грн. (1,884 грн. х 6,56 куб.м.) та за газ - 52,20 (7,95689 грн. х 6,56 куб.м.), загалом 64,56 грн.
Вважає, що відповідачі обрахували її на 42,68 грн., що грубо порушує її права як споживача послуг. Такими діями відповідачів свідомо і навмисно в період воєнного стану, завдають їй моральних страждань, які вона оцінює в розмірі 100000,00 грн.
Посилаючись на викладене, позивач просить суд припинити дію, яка порушує її право на належне визначення ціни фактично спожитих послуг з постачання природного газу шляхом зобов'язання ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» здійснити перерахунок плати за спожитий природній газ за липень 2024 за адресою: квартири АДРЕСА_1 у відповідності до умов договору та п.3 г.4 розділу IX Кодексу ГРМ за нормою споживання 3,28 куб.м. в місяць на одну зареєстровану особу. Припинити дію, яка порушує її право на належне визначення ціни фактично спожитих послуг з розподілення природного газу шляхом зобов'язання ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» здійснити перерахунок плати за розподіл природнього газу за липень 2024 за адресою: квартири АДРЕСА_1 у відповідності до умов договору та п.3 г.4 розділу IX Кодексу ГРМ за нормою споживання 3,28 куб.м. в місяць на одну зареєстровану особу. Стягнути з відповідачів на її користь моральну шкоду по 50000,00 грн. з кожного та покласти на них судові витрати.
Ухвалою судді від 28.04.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі.
26.09.2024 від представника відповідача ТОВ «Газорозподільні мережі України» надійшов відзив. Відзив обґрунтований тим, що відповідач розпочав свою ліцензійну діяльність з 01.12.2023, тому питання не встановлення до вказаної дати в квартирі позивача індивідуального лічильника газу не є його компетенцією. За період з 01.10.2021 по 30.09.2022 позивачу було розподілено природного газу в кількості 145,12 м3, а за період з 01.10.2022 по 30.09.2023 в кількості 136,69 м3. При цьому місячна вартість у 2023-2024 роках була розрахована як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Постановою НКРЕКП № 2235 від 29.11.2023 №Про внесення змін до Постанови НКРЕКП від 30.12.2022 № 1944» Волинська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» було встановлено тариф на послуги з розподілу природного газу з 01.12.2023 в розмірі 1,57 грн. за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ), з урахуванням ПДВ вартість послуг з розподілу природного газу складає 1,884 грн. за 1 м3. Таким чином, позивачу була розрахована щомісячна плата за розподіл газу по періодам: 1) грудень 2023 у розмірі: 01.10.2021-30.09.2022 = 145,12 м3/12 міс. = 12,09 м3 х 1,884 грн. за 1 м3 = 22,78 грн.; 2) з січня 2024 по даний час: 01.10.2022-30.09.2023 = 136,69 м3/12 міс. = 11,39 м3 х 1,884 грн. за 1 м3 = 21,46 грн. в місяць. Зазначені цифри для розрахунку вартості розподілу природного газу за 2024 рік бралися відповідно до даних про обсяги споживання позивачем за період з 01.10.2022 до 30.09.2023 від оператора ГРМ - АТ «Волиньгаз». Таким чином, нарахування за розподіл (доставку) природного газу в тому числі й за липень 2024 проведено правильно, з дотриманням вимог діючого законодавства в Україні. Щодо завданої позивачу моральної шкоди, то нею не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями ТОВ «Газорозподільні мережі України» та шкодою, яка завдана ОСОБА_1 . Посилаючись на викладене, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою судді від 30.09.2024 продовжено відповідачу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» строк на подання відзиву.
02.10.2024 до суду надійшов відзив від відповідача ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України». Відзив обґрунтований тим, що визначення об'ємів (обсягів) споживання (розподілу) природного газу проводиться оператора ГРМ - АТ «Волиньгаз», а з 01.12.2023 Волинською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України», відповідно до вимог КГС, а не ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України». Зазначає, що оператор ГРМ має право формувати об'єм розподілу і споживання природного газу по об'єкту споживань тільки поточним місяцем, в якому було здійснено контрольне зняття показань лічильника газу або в якому були своєчасно надані показники лічильника газу споживачем. Постачальник проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого природного газу. Зазначає, що позивачем не доведено факту завдання їй моральної шкоди. Враховуючи наведене, просить суд відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 23.10.2024 закрито підготовче провадження у справі.
Представник відповідача ТОВ «Газорозподільні мережі України» подав до суду додаткові пояснення у яких зазначив, що оскільки в позивача протягом періоду з 01.10.2022 по 30.09.2023 був відсутній індивідуальний прилад обліку - лічильник газу та фактичне споживання природного газу розраховувалося виходячи із норм споживання та кількості зареєстрованих осіб. В межах періоду з 01.10.2022 до червня 2023 року за адресою позивача було зареєстровано 4 особи, тому місячний обсяг споживання становив 13,12 куб.м., а з червня 2023 по 30.09.2023 зареєстровано 2 особи, тому місячний обсяг споживання в цей період становив 6,56 куб.м.
Позивач подала до суду письмові пояснення, де зазначила, що обов'язок зі встановлення лічильника газу покладено на суб'єкт господарювання, тому вона неодноразово зверталися в письмовій формі з проханням про встановлення в її квартирі індивідуального лічильника газу, проте станом на 01.07.2024 відповідач не забезпечив встановлення такого лічильника. Зазначає, що при підписанні заяви-приєднання до умов договору розподілення природного газу (для побутових споживачів) від 01.04.2016 вона зазначила, що в її квартирі зареєстровано 2 особи. В подальшому вона кожні шість місяців повідомляла ТОВ «Волиньгаз» про фактичне проживання лише 2 осіб, а 15.12.2022 повідомила в письмові формі про те, що з грудня 2022 в зв'язку з виїздом на постійне проживання в іншу країну інших 2 зареєстрованих осіб, у її квартирі проживає тільки 2 особи. Протягом наступного періоду 2-х осіб, які виїхали за кордон було знято з реєстрації в квартирі. 15.01.2024 вона підписала та надіслала до ТОВ «Газорозподільні мережі України» заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу, де вказала вірну кількість зареєстрованих осіб - 2 людини.
Позивач в судове засідання не з'явилась, про місце, час та дату розгляду справи повідомлялася шляхом надсилання судової повістки та SMS-повідомлення. Клопотань про відкладення на адресу суду не надходило.
В судовому засіданні представники відповідачів заявлених вимог не визнали та просили суд відмовити у задоволенні позову з мотивів наведених у відзивах.
Заслухавши пояснення представників відповідачів, дослідивши матеріали справи та надані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд установив таке.
Позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Послуги з розподілу природного газу мешканцям квартир у даному будинку надаються Волинською філією ТзОВ «Газорозподільні мережі України», яка є структурним підрозділом відповідача ТзОВ «Газорозподільні мережі України».
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди і відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
На час виникнення спірних правовідносин основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначались Законом України «Про житлово-комунальні послуги.
Згідно статті 1 цього Закону, житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг (стаття 3).
Статтею 20 вказаного Закону споживачеві надано право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (пункт 6 частини першої) та покладено обов'язки укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах пункти 1, 5, 10 частини третьої).
За змістом статей 16, 19, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до статей 67, 162 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну і теплову енергію тощо) визначається за затвердженими у встановленому порядку тарифами.
08 травня 2015 року набрав чинності Закон України «Про ринок природного газу» від 9 квітня 2015 року № 329-VIII, на підставі якого 30.09.2015 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, постановами № 2494 та № 2496, які зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 р. за № 1379/27824 та № 1382/27827, затверджено Кодекс газорозподільних систем, дія якого поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об'єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників, та Правила постачання природного газу, які регулюють відносини, що виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи.
Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства енергетики України від 08.06.2022 № 198, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.06.2022 за № 637/37973 Про постачання природного газу побутовим споживачам (далі - Наказ від 08.06.2022 № 198) на виконання рішення Кризового комітету, затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 26.02.2022 № 87 «Про введення Кризової ситуації рівня надзвичайної ситуації» та протоколу засідання Кризового комітету від 03.06.2022 № 1; відповідно до Національного плану дій, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 02 листопада 2015 року № 687, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 листопада 2015 року за № 1458/27903; згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про ринок природного газу»; з урахуванням листа НКРЕКП від 03 червня 2022 року № 4521/16/7-22, було наказано ТОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснювати постачання природного газу побутовим споживачам на умовах Типового договору та базової річної пропозиції: з 01 травня 2022 року - побутовим споживачам, яких на день набрання чинності цим наказом внесено до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи; з дня початку постачання природного газу постачальником «останньої надії» - побутовим споживачам, яких після набрання чинності цим наказом буде внесено до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи.
Згідно з пунктом 1.1. Типового договору цей Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу як товарної продукції Постачальником.
Відповідно до пункту 1.2. Типового договору умови цього Типового договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» та Правил постачання та є однаковими для всіх побутових споживачів України.
Згідно з пунктом 1.3. Типового договору цей Типовий договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк у порядку, передбаченому Правилами постачання. Фактом укладення цього Типового договору є включення Постачальником Споживача до свого Реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи на підставі заяви- приєднання, поданої Споживачем в установленому законодавством порядку.
Відповідно до пункту 2.2. Типового договору обов'язковою умовою для постачання природного газу Споживачу є наявність у Споживача укладеного в установленому порядку з Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, на підставі якого Споживач набуває право правомірно відбирати газ із газорозподільної системи.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС) з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб'єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об'єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG).
Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується ЕІС-код.
Згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділу IV Кодексу ГТС кожному суб'єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код.
Зазначене обумовлює відсутність в інформаційній платформі найменувань споживачів, у зв'язку з чим їх ідентифікація здійснюється виключно за присвоєними ЕІС-кодами.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.
Положеннями абзацу 11 пункту 2 глави 5 вказаного розділу Кодексу ГТС визначено, що дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі.
Водночас максимальний строк, на який споживача або оператора газорозподільної системи реєструють у Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», визначається Правилами постачання природного газу.
Відповідно до пункту 1 Розділу IV Кодексу ГТС інформаційна платформа містить такі дані, зокрема: 7) інформацію про фактичне добове споживання; 8) інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця (М).
Так, з травня 2022 року позивач ОСОБА_1 за ЕІС-кодом 56ХМ05А43734953І, о/р НОМЕР_2 знаходиться в реєстрі постачальника ТОВ «ГК «Нафтогаз України».
Згідно з даними про фактичний місячний відбір/споживання природного газу, що надається оператором газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) через інформаційну платформу оператора газотранспортної системи товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор ГТС України» (далі - Оператор ГТС) - Iplatforma за ЕІС-кодом 56ХМ05А43734953І за період постачання ТОВ «ГК «Нафтогаз України» природного газу з травня 2022 по серпень 2024 (включно) споживачем за особовим рахунком № НОМЕР_2 було спожито 284,53 куб.м. природного газу на загальну суму 2261,27 грн.
ТОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснювало постачання природного газу на об'єкт Позивача на підставі договору постачання природного газу побутовим споживачам, що є типовим, публічним та не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Ціна природного газу вільно встановлюється постачальниками на ринку природного газу та складається з ціни природного газу (без урахування вартості послуги з транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи) та вартості послуги з транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та з податку на додану вартість.
Відповідно до підпункту 1 пункту 4.4. розділу IV Договору, об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Визначення об'ємів (обсягів) споживання природного газу проводиться Оператором ГРМ - АТ «Волиньгаз» (з 01.12.2023 - Волинської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»), відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем, а не ТОВ «ГК «Нафтогаз України».
Крім того, відповідно до пункту 1 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.
Для визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ.
Відповідно до пункту 4 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ: побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов'язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п'яти діб (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу; у разі неотримання Оператором ГРМ до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об'єм розподілу та споживання; природного газу по об'єкту споживача за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об'єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з урахуванням вимог цього Кодексу ГРМ. Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть покази лічильника газу, формування об'єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань.
Таким чином, коригування об'ємів (обсягів) спожитого газу у минулих періодах не передбачено Кодексом ГРМ. Згідно з Кодексом ГРМ, Оператор ГРМ має право формувати об'єм розподілу і споживання природного газу по об'єкту споживача тільки поточним місяцем, в якому було здійснено контрольне зняття показань лічильника газу або в якому були своєчасно надані показники лічильника газу споживачем.
Отже, Постачальник проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, що визначені Оператором ГРМ на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
Крім того, автоматизований облік обсягів спожитого побутовим споживачем природного газу забезпечується не тільки Споживачем та Оператором ГРМ, а і Оператором ГТС.
Саме на підставі таких даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) спожитого природного газу Споживачу і були виставлені рахунки. Іншої інформації щодо об'єму (обсягу) спожитого природного газу від Оператора ГРМ до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не надходило.
Згідно пункту 3 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ, якщо побутовий споживач за договором розподілу природного газу не забезпечений лічильником газу, фактичний об'єм спожитого (розподіленого) природного газу по об'єкту побутового споживача за відповідний календарний місяць визначається за нормами споживання або за показниками загальнобудинкового вузла обліку природного газу.
Споживач зобов'язаний своєчасно, але не пізніше ніж у місячний строк письмово повідомляти Оператора ГРМ про всі зміни, що стосуються видів споживання газу, та/або опалювальної кількості осіб, зареєстрованих на його об'єкті.
Позивач звертаючись із позовом до суду вказувала, що їй завищено плату за послуги з розподілу газу за липень 2024 року 11,39 куб.м. - 21,46 грн. та за спожитий в липні 2024 року об'єм газу - 10,78 куб.м. - 85,78 грн.
Згідно з відповіддю Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради від 12.02.2025 № 7-27/325, за відомостями Реєстру Луцької міської територіальної громади щодо кількості осіб, місце проживання яких було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , то в період з 01.10.2022 по 26.05.2023 за вказаною адресою було зареєстровано місце проживання чотирьох осіб, аз 27.05.2023 по 30.09.2023 - двох осіб.
Із наданих суду доказів встановлено, що в позивача протягом періоду з 01.10.2022 по 30.09.2023 був відсутній індивідуальний прилад обліку - лічильник газу і фактичне споживання природного газу розраховувалося виходячи із норм споживання та кількості зареєстрованих осіб. В межах періоду з 01.10.2022 до червня 2023 року за адресою позивача було зареєстровано 4 особи, тому місячний обсяг споживання становив 13,12 куб.м., а з червня 2023 по 30.09.2023 зареєстровано 2 особи, тому місячний обсяг споживання в цей період становив 6,56 куб.м.
Враховуючи період використання ОСОБА_1 та членами її сім'ї природного газу для підігріву гарячої води (в ті місяці, коли була відсутня централізована подача гарячої води), середньомісячний обсяг споживання природного газу (річна замовлена потужність) на 2024 рік встановлена на рівні 11,39 куб.м. на місяць.
Згідно розрахунку наявного у матеріалах справи відповідачем було надано послуги з розподілу природного газу позивачу за вказаною адресою з урахуванням кількості зареєстрованих у цьому житлі 4 осіб, у зв'язку із чим величина місячного обсягу річної замовленої потужності на цей період становила 11,39 м. куб.
Таким чином, судом не встановлено обставин, які свідчать про порушення відповідачами прав позивача, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, то судом не встановлено обставин, які свідчать про порушення відповідачами прав позивача як споживача послуг, відтак вимога про відшкодування позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди до задоволення не підлягає.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, ч. 3 ст. 12, ст.ст. 81, 258-259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 23 ЦК України, ст.ст. 67, 162 ЖК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», про захист прав споживачів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_3 );
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (адреса: вул. Шолуденка, 1, м. Київ, код ЄДРПОУ 44907200).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (адреса: вул. Шолуденка, 1, м. Київ, код ЄДРПОУ 40121452).
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Л.В. Івасюта