ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.05.2025Справа № 910/3437/25
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Посольства російської федерації в Україні
про стягнення 40 652, 48 грн
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Посольства російської федерації в Україні (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 40 652, 48 грн, з яких: 24 459, 52 грн заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії, 7 188, 04 грн заборгованість за надані послуги за послуги з постачання гарячої води, 644, 81 грн заборгованість за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії, 595, 80 грн заборгованість за абонентське обслуговування для послуги з постачання гарячої води, 4 414, 03 грн інфляційні втрати, 1 354, 12 грн 3% річних та 1 996, 16 грн пеня.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 1, 12, 13, 17, 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903, 938, 946, 948, 1029, 1033 Цивільного кодексу України та ст. 193, 216, 230-232 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання щодо оплати послуг з постачання теплової енергії та гарячої води за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців (Артема), буд. 32-38.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/3437/25. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
01.04.2025 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшла виписка банку про рух коштів.
Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 367 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території російської федерації до 04.02.2023 регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992.
Однак, внаслідок військової агресії російської федерації проти України, Верховна Рада України 12.01.2023 прийняла Закон України «Про вихід з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності», яким постановила вийти з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої в м. Києві 20 березня 1992 року та ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року № 2889-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №9, ст. 66), який набрав чинності 05.02.2023.
Згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
За змістом ч. 2 ст. 367 Господарського процесуального кодексу України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Так, згідно листа від 04.09.2022 Міністерства закордонних справ України «Щодо вручення судових документів на території РФ» через повномасштабну агресію російської федерації проти нашої держави дипломатичні відносини між Україною та росією розірвано, а всіх співробітників закордонних дипломатичних установ України евакуйовано з території держави-агресора. З огляду на зазначене, наразі унеможливлено надання органами дипломатичної служби України сприяння щодо передачі судових документів російській стороні.
Крім того, листом від 06.10.2022 Міністерство юстиції України повідомило, що за інформацією Міністерства закордонних справ України (лист від 03.10.2022 № 71/14-500-77469) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною і російською федерацією у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території російської федерації та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація Міністерства закордонних справ з органами влади російської федерації за посередництва третіх держав також не здійснюється.
Отже, приймаючи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку про неможливість виконання (дипломатичними каналами) судового доручення про вручення відповідачу судових документів про відкриття провадження у справі № 910/3437/25.
Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Також з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві, а саме: 03049, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 27.
Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження в справі від 24.03.2025 був повернутий з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/3437/25 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
З 01.05.2018 постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює позивач.
Відповідно до п. 2.1 статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» підприємство утворено з метою отримання прибутку від провадження господарської діяльності, спрямованої на підвищення надійності енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об'єктів енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об'єктів електро-, теплопостачання, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Згідно з п. 2.2.1 цього статуту предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.
Отже, відповідно до статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (позивач) є виконавцем послуг постачання теплової енергії та надання послуг з постачання гарячої води у житловому будинку за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців (Артема), буд. 32-38.
Актом № 1730 від 29.10.1993 (а.с. 25) відповідачу було передано квартиру № 44 за адресою м. Київ, вул. Січових Стрільців (Артема), буд. 32-38, площею 66, 9 кв.м.
06.08.2021 між позивачем (надалі - виконавець) та відповідачем (надалі - споживач) було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до житлових приміщень суб'єктів господарювання № 033007900440101 (надалі - договір № 033007900440101), відповідно до п. 1.1. якого, виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води згідно з діючими нормативами, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, що передбачені договором.
Згідно з п. 36 договору № 033007900440101, він діє з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) та діє до набрання чинності новими договорами про надання комунальних послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, укладеними за правилами, визначеними Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Законом України від 03.12.2020 № 1060-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» з 01.05.2021 до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» внесені зміни, у тому числі й щодо організації договірних відносин між виконавцями житлово-комунальних послуг та споживачами.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
30.09.2021 позивачем на офіційному веб-сайті КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (https://kte.kmda.gov.ua/) було опубліковано текст договору про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - договір) за формою, встановленими Правилами затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, з урахуванням змін, внесених Кабінетом Міністрів України від 08.09.2021 № 1022.
Відповідно до п. 1 договору, він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (надалі - послуга) індивідуальному споживачу (надалі - споживач).
Згідно з п. 2 договору, даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», надалі - КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» https://kte.kmda.gov.ua/.
Пунктом 4 договору визначено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Відповідно до п. 5 договору, позивач (надалі - виконавець) зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а відповідач (надалі - споживач) зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Згідно з п. 7 договору, виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до п. 8 договору, виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами пунктів 5 і 6 цього договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (індивідуального (садибного) будинку).
Пунктом 11 договору визначено, що обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315 (далі - Методика розподілу).
Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги.
Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).
Відповідно до п. 20 договору, в разі відсутності інформації про показання вузла (вузлів) комерційного обліку та/або недопущення споживачем виконавця до вузла (вузлів) комерційного обліку для зняття показань для визначення обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, визначається середній обсяг споживання теплової енергії в будинку протягом попереднього опалювального періоду, а у разі відсутності такої інформації - за фактичний час споживання протягом поточного опалювального періоду, але не менше 30 днів.
Після відновлення надання показань вузлів комерційного обліку виконавець зобов'язаний провести перерозподіл обсягу спожитої послуги у будинку та перерахунок із споживачем.
Перерозподіл обсягу спожитої послуги у будинку та перерахунок із споживачем проводиться у тому розрахунковому періоді, у якому було отримано в установленому порядку інформацію про невідповідність обсягу, але не більш як за 12 розрахункових періодів.
Згідно з п. 30 договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://kte.kmda.gov.ua/wp-content/uploads/2021/09/Zminy-do-Nakazu-360.pdf.
У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Відповідно до п. 31 договору, вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця: https://kte.kmda.gov.ua/wp-content/uploads/2021/10/Taryfy-dlyaKP-KYYIVTEPLOENERGO-vstanovleni-rozporyadzhennyam-KMDA-vid-19-zhovtnya-2021-roku-2176-.pdf?x56614.
У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.
У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.
Згідно з п. 32 договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Відповідно до п. 34 договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Пунктом 45 договору визначено, що в разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
Відповідач, у свою чергу, після публікування позивачем тексту договору про надання послуги з постачання гарячої води за формою, встановленими Правилами затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830, з урахуванням змін, внесених Кабінетом Міністрів України від 08.09.2021 року № 1022 не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав з виконавцем комунальної послуги (позивачем) відповідний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Так, за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців (Артема), буд. 32-38, відповідно до корінця наряду № 222 від жовтня 2021 року було включено опалення, а згідно корінця наряду № б/н від березня 2022 року опалення відключено, відповідно до корінця наряду № 1116 від жовтня 2022 року було включено опалення, а згідно корінця наряду № 673 від квітня 2023 року опалення відключено, відповідно до корінця наряду № 679 від жовтня 2023 року було включено опалення, а згідно корінця наряду № 850 від березня 2024 року опалення відключено та згідно корінця наряду № 678 від жовтня 2024 року опалення включено.
Квартира № 44 за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців (Артема), буд. 32-38, площею 66, 9 кв.м є невід'ємною частиною централізованої системи опалення всього будинку та облік теплоспоживання вказаного приміщення здійснюється пропорційно його опалювальній площі за особовим рахунком № НОМЕР_1, що підтверджується актом прийняття на абонентський облік квартирного засобу обліку гарячої води (додаток № 1 до договору № 033007900440101) (а.с. 30).
Як зазначає позивач, за загальний період з листопада 2021 року по грудень 2024 року ним надавались послуги відповідачу на загальну суму 49 892, 18 грн, а саме:
- з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по грудень 2024 року на загальну суму 39 237, 05 грн, що підтверджується актами надання послуг з постачання теплової енергії (а.с. 32 - 68);
- з постачання гарячої води за період з грудня 2021 року по грудня 2024 року на загальну суму 8 775, 38 грн, що підтверджується актами надання послуг з постачання гарячої води (а.с. а.с. 74-100);
- за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по грудень 2024 року на загальну суму 1 237, 90 грн, що підтверджується актами надання послуг з абонентського обслуговування послуги з постачання теплової енергії (а.с. 106 - 143);
- за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води за період з лютого 2024 року по грудень 2024 року на загальну суму 641, 85 грн, що підтверджується актами надання послуг з абонентського обслуговування послуги з постачання гарячої води (а.с. 147-184).
Відповідачем, у свою чергу за період з грудня 2021 року до січня 2025 року було сплачено послуги в загальній сумі 18 604, 01 грн, з яких: 15 777, 53 грн за постачання теплової енергії, 1 987, 34 грн за постачання гарячої води, 693, 09 грн за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії та 146, 05 грн за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води, що підтверджується випискою банку позивача про рух коштів (а.с. 275) за період з 01.11.2021 по 26.03.2025.
Спір у даній справі виник, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості поставленої теплової енергії і гарячої води та абонентського обслуговування послуг з постачання теплової енергії і гарячої води за загальний період з листопада 2021 року по грудень 2024 року за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців (Артема), буд. 32-38, кв. 44, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 24 459, 52 грн заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, 7 188, 04 грн заборгованості за надані послуги за послуги з постачання гарячої води, 644, 81 грн заборгованості за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії, 595, 80 грн заборгованості за абонентське обслуговування для послуги з постачання гарячої води, 4 414, 03 грн інфляційних втрат, 1 354, 12 грн 3% річних та 1 996, 16 грн пені.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІІ від 09.11.2017, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Також відповідно до п. 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 (які були чинні на момент виникнення правовідносин (далі - Правила), плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України «Про теплопостачання».
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про теплопостачання» (чинного на момент виникнення правовідносин) він регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;
- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;
- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;
- теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;
- місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про теплопостачання» проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.
Пунктами 4, 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до Правил користування тепловою енергією (чинних на момент виникнення правовідносин), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі - Правила № 1198), вони визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил № 1198).
Умовами п.п. 4, 14 Правил № 1198 користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина 1 статті 9 Закону України «Про теплопостачання»).
Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Як зазначалось судом вище, позивач є виконавцем послуг постачання теплової енергії та надання послуг з постачання гарячої води в житловому будинку за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців (Артема), буд. 32-38.
Актом № 1730 від 29.10.1993 (а.с. 25) відповідачу було передано квартиру № 44 за адресою м. Київ, вул. Січових Стрільців (Артема), буд. 32-38, площею 66, 9 кв.м.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства.
На підставі ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» одиниця виміру обсягу спожитої споживачем гарячої води визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Тарифи на комунальну послугу з постачання гарячої води, що виробляється суб'єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, визначаються та встановлюються органом, що регулює діяльність такого суб'єкта господарювання, окремо для кожного багатоквартирного будинку з урахуванням собівартості надання такої послуги, а також рентабельності суб'єкта господарювання, що провадить таку діяльність.
Згідно п. 1 Розділу II Базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг Наказу від 22.11.2018 року МІНІСТЕРСТВО РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ, БУДІВНИЦТВА ТА ЖИТЛОВО- КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ «Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» - загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку гарячої води (Vгвпбуд) визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку ГВП або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати. Загальний обсяг теплової енергії, спожитої у будівлі/будинку на гаряче водопостачання (Qгвпбуд) визначається за допомогою вузла обліку теплової енергії або розрахунково, як приведений до обсягу теплової енергії загальний обсяг спожитої будівлею/будинком гарячої води (Vгвпбуд).
Відповідно до п. 18 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» від 21.07.2005 № 630 (яка була чинна на момент виникнення правовідносин), розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (абз. 1 п. 20 цих Правил).
У разі відсутності в квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв метр (куб.метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим (п. 21 вищенаведених Правил).
Квартира № 44 за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців (Артема), буд. 32-38 , площею 66, 9 кв.м є невід'ємною частиною централізованої системи опалення всього будинку та облік теплоспоживання вказаного приміщення здійснюється пропорційно його опалювальній площі.
З урахуванням викладеного вище, оскільки квартира № 44 за вказаною адресою була передана відповідачу (доказів повернення квартири матеріали справи не містять), то саме відповідач несе зобов'язання з оплати вартості поставленої теплової енергії.
Положеннями ч. 4 ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власність зобов'язує.
Згідно зі ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, положення ст. 322 Цивільного кодексу України встановлюють презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач надав відповідачу за період з листопада 2021 року по грудень 2024 року послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 39 237, 05 грн, послуги з постачання гарячої води на загальну суму 8 775, 38 грн, послуги з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 1 237, 90 грн, послуги з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води на загальну суму 641, 85 грн за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців (Артема), буд. 32-38, кв. 44 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), що підтверджується актами надання послуг з постачання теплової енергії (а.с. 32 - 68), актами надання послуг з постачання гарячої води (а.с. а.с. 74-100), актами надання послуг з абонентського обслуговування послуги з постачання теплової енергії (а.с. 106 - 143), актами надання послуг з абонентського обслуговування послуги з постачання гарячої води (а.с. 147-184), актом про готовність вузла обліку (а.с. 198-203), відомостями реєстрації параметрів теплоспоживання (а.с. 205-226), корінців нарядів на включення та відключення будинку в період опалювального сезону за вказані періоди (а.с. 189-196).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 32 договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Згідно з п. 34 договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Щодо непідписання відповідачем актів надання послуг, які містяться в матеріалах справи, суд зазначає таке.
Як установлено судом вище, відповідачем за період з грудня 2021 року по січень 2025 року було сплачено послуги в загальній сумі 18 604, 01 грн, з яких: 15 777, 53 грн за постачання теплової енергії, 1 987, 34 грн за постачання гарячої води, 693, 09 грн за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії та 146, 05 грн за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води, що підтверджується випискою банку позивача про рух коштів (а.с. 275) за період з 01.11.2021 по 26.03.2025.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Суд зазначає, що відповідач не скористався своїм правом на спростування тверджень позивача про виконання ним своїх зобов'язань за договором.
Оскільки в суду відсутні підстави ставити під сумнів твердження позивача з приводу факту та обсягів наданих послуг, а відповідачем дані обставини не заперечуються, суд вважає, що позивачем доведено надання відповідачу послуг за договором про надання послуги з постачання теплової енергії.
Перевіривши розрахунок позивача суми заборгованості за договором, суд приходить до висновку, що він є арифметично невірним, оскільки позивачем не враховані оплати відповідача в січні 2025 року. За розрахунком суду, сума заборгованості складає:
- за надані послуги з постачання теплової енергії: 23 459, 52 грн (24 459, 52 грн (сума боргу станом на грудень 2024 року) - 1 000, 00 грн (сплачено відповідачем у січні 2025 року), а тому позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 24 459, 52 грн заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 23 459, 52 грн;
- за надані послуги за послуги з постачання гарячої води: 6 788, 04 грн (7 188, 04 грн сума боргу станом на грудень 2024 року) - 400, 00 грн (сплачено відповідачем у січні 2025 року), а тому позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 7 188, 04 грн заборгованості за надані послуги за послуги з постачання гарячої води підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 6 788, 04 грн;
- за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії: 544, 81 грн (644, 81 грн сума боргу станом на грудень 2024 року) - 100, 00 грн (сплачено відповідачем у січні 2025 року), а тому позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 644, 81 грн заборгованості за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 544, 81 грн;
- за абонентське обслуговування для послуги з постачання гарячої води: 495, 80 грн (595, 80 грн сума боргу станом на грудень 2024 року) - 100, 00 грн (сплачено відповідачем у січні 2025 року), а тому позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 595, 80 грн заборгованості за абонентське обслуговування для послуги з постачання гарячої води підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 495, 80 грн.
Крім цього, за порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача за надані послуги з постачання теплової енергії: 1 129, 29 грн 3% річних за загальний період з 01.12.2021 по 31.12.2024 і 3 675, 44 грн інфляційних втрат з грудня 2021 року по січень 2025 року та за надані послуги з постачання гарячої води: 224, 83 грн 3% річних за загальний період з 01.02.2022 по 31.12.2024 і 738, 59 грн з січня 2022 року по січень 2025 року.
Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Перевіривши розрахунок 3 % річних наданий позивачем у розмірі 1 129, 29 грн за надані послуги з постачання теплової енергії за загальний період з 01.12.2021 по 31.12.2024, суд встановив, що він є арифметично невірним, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не було враховано, що відповідачем сплачено в повному обсязі суму грошових коштів за надані позивачем послуги з листопада 2021 року по січень 2022 року в строки визначені п. 34 договору, а тому нарахування 3 % річних за вказані місяці є необґрунтованим. Суд, здійснивши власний розрахунок 3 % річних за період з 01.03.2022 по 31.12.2024 встановив, що розмір 3 % річних складає 1 113, 00 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.
Також, перевіривши 3 % річних наданий позивачем у розмірі 224, 83 грн за надані послуги з постачання гарячої води, суд встановив, що він є арифметично невірним, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не було враховано, що відповідачем сплачено в повному обсязі суму грошових коштів за надані позивачем послуги за загальний період з грудня 2021 року по вересень 2022 року в строки визначені п. 34 договору, а тому нарахування 3 % річних за вказані місяці є необґрунтованим. Суд, здійснивши власний розрахунок 3 % річних за період з 01.10.2022 по 31.12.2024 встановив, що розмір 3 % річних складає 222, 92 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.
Крім цього, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за надані послуги з постачання теплової енергії в розмірі 3 675, 44 грн за період з грудня 2021 року по січень 2025 року суд встановив, що він є арифметично невірним, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не було враховано, що відповідачем сплачено в повному обсязі суму грошових коштів за надані позивачем послуги з листопада 2021 року по січень 2022 року в строки визначені п. 34 договору, а тому нарахування інфляційних втрат за вказані місяці є необґрунтованим. Суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за період з березня 2022 року по січень 2025 року встановив, що розмір інфляційних втрат складає 3 591, 94 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.
Також перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за надані послуги з постачання гарячої води в розмірі 738, 59 грн за загальний період з січня 2022 року по січень 2025 року, суд встановив, що він є арифметично невірним, оскільки відповідачем сплачено в повному обсязі суму грошових коштів за надані позивачем послуги за загальний період з грудня 2021 року по вересень 2022 року в строки визначені п. 34 договору. За розрахунком суду за вказаний період розмір інфляційних втрат складає 744, 77 грн (оскільки за визначеними позивачем періодами з січня 2022 року по квітень 2022 року мала місце дефляція), що є більше за суму, заявлену до стягнення позивачем.
Тому вимога позивача, про стягнення інфляційних втрат є обґрунтованою, проте арифметично невірною та враховуючи положення ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої суд розглядає справу в межах заявлених вимог, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 738, 59 грн.
Крім цього, за порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 1 399, 86 грн пені за надані послуги з постачання теплової енергії за загальний період з 01.01.2024 по 31.12.2024 та 596, 30 грн пені за надані послуги з постачання гарячої води за загальний період з 01.02.2024 по 31.12.2024.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
За ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України).
За змістом наведених норм можна зробити висновок про те, що особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконаним. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, обмежується правила ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України, якщо інше не встановлено договором. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.
Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов'язання мало бути виконано (з урахуванням святкових, вихідних та неробочих днів), і по переддень фактичного виконання грошового зобов'язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.
Пунктом 45 договору визначено, що в разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0, 01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за надані послуги з постачання теплової енергії в розмірі 1 399, 86 грн за загальний період з 01.01.2024 по 31.12.2024, суд встановив, що він є арифметично невірним, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не враховано п. 45 договору щодо встановлення розміру пені 0, 01 % від суми боргу за кожен день прострочення та помилково здійснено розрахунок пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ. В зв'язку з чим, суд здійснив власний розрахунок пені в розмірі 0, 01 % від суми боргу за кожен день прострочення, при цьому обмежуючись періодами та сумами визначеними позивачем наступним чином:
Місяць та рік надання послугСума боргу (грн)ПеріодПеня (грн)
Грудень 20232 590, 3001.01.2024 - 30.06.202447, 14
Січень 20242 633, 1501.02.2024 - 31.07.202447, 92
Лютий 20242 309, 7101.03.2024 - 31.08.202442, 50
Березень 20242 172, 0701.04.2024 - 30.09.202439, 75
Квітень 202420, 0201.05.2024 - 31.10.20240, 37
Травень 202428, 4501.06.2024 - 30.11.20240, 52
Червень 20246, 9501.07.2024 - 31.12.20240, 13
Липень 20248, 4401.08.2024 - 31.12.20240, 13
Серпень 202433, 9101.09.2024 - 31.12.20240, 41
Вересень 202410, 7501.10.2024 - 31.12.20240, 10
Жовтень 202414, 5601.11.2024 - 31.12.20240, 09
Листопад 20241 938, 6401.12.2024 - 31.12.20246, 01
Всього:185, 07
Отже, за розрахунком суду розмір пені за надані послуги з постачання теплової енергії за загальний період з 01.01.2024 по 31.12.2024 складає 185, 07 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.
Також перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за надані послуги з постачання гарячої води в розмірі 596, 30 грн за загальний період з 01.02.2024 по 31.12.2024, суд встановив, що він є арифметично невірним, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не враховано п. 45 договору щодо встановлення розміру пені 0, 01 % від суми боргу за кожен день прострочення та помилково здійснено розрахунок пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ. Тому суд здійснив власний розрахунок пені в розмірі 0, 01 % від суми боргу за кожен день прострочення, при цьому обмежуючись періодами та сумами визначеними позивачем наступним чином:
Місяць та рік надання послугСума боргу (грн)ПеріодПеня (грн)
Січень 2024293, 6501.02.2024 - 31.07.20245, 34
Лютий 2024270, 1601.03.2024 - 31.08.20244, 97
Березень 2024250, 5801.04.2024 - 30.09.20244, 59
Квітень 2024191, 8601.05.2024 - 31.10.20243, 53
Травень 20242 948, 2701.06.2024 - 30.11.202453, 95
Вересень 20241 101, 1901.10.2024 - 31.12.202410, 13
Листопад 202457, 7601.12.2024 - 31.12.20240, 18
Всього:82, 69
Отже, за розрахунком суду розмір пені за надані послуги з постачання гарячої води за загальний період з 01.02.2024 по 31.12.2024 складає 82, 69 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку щодо заявлених до стягнення сум не надав.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача:
- за надані послуги за період з листопада 2021 року по грудень 2024 року з постачання теплової енергії: 23 459, 52 грн основного боргу, 1 113, 00 грн 3 % річних, 3 591, 94 грн інфляційних втрат та 185, 07 грн пені;
- за надані послуги за період з грудня 2021 року по грудня 2024 року з постачання гарячої води: 6 788, 04 грн основного боргу, 222, 92 грн 3 % річних, 738, 59 грн інфляційних втрат та 82, 69 грн пені;
- за абонентське обслуговування за період з листопада 2021 року по грудень 2024 року для послуги з постачання теплової енергії 544, 81 грн основного боргу;
- за абонентське обслуговування з лютого 2024 року по грудень 2024 року для послуги з постачання гарячої води: 495, 80 грн основного боргу.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 237-238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Посольства російської федерації в Україні (03049, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 27) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, місто Київ, Площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421) 23 459 (двадцять три тисячі чотириста п'ятдесят дев'ять) грн 52 коп. основного боргу за надані послуги з постачання теплової енергії, 6 788 (шість тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн 04 коп. основного боргу за надані послуги за послуги з постачання гарячої води, 544 (п'ятсот сорок чотири) грн 81 коп. основного боргу за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії, 495 (чотириста дев'яносто п'ять) грн 80 коп. основного боргу за абонентське обслуговування для послуги з постачання гарячої води, 1 335 (одну тисячу триста тридцять п'ять) грн 92 коп. 3 % річних, 4 330 (чотири тисячі триста тридцять) грн 53 коп. інфляційних втрат, 267 (двісті шістдесят сім) грн 76 коп. пені та 2 772 (дві тисячі сімсот сімдесят дві) грн 51 коп. судового збору.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А. Карабань