ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.05.2025Справа № 910/15565/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейджен трек"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні технології"
про стягнення 7 652 800,00 грн.
Представники сторін:
від позивача: Бесчасова Д.О., ордер серія АЕ № 1343188;
від відповідача: Білошапко І.В., ордер серія АІ № 1793404.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейджен трек» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальні технології» про стягнення 7 652 800,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором оренди залізничного рухомого складу № 261121-И1 від 26.11.2021, в частині повернення з оренди на піввагонів № 56842883, № 56826936, № 53455267 та № 53455226.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.
24.12.2024 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.02.2025.
15.01.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.
29.01.2025 представником позивача подано відповідь на відзив.
03.02.2025 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.
Судове засідання 03.02.2025 не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 підготовче засідання призначено на 03.03.2025.
10.02.2025 представником відповідача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
25.02.2025 представником позивача подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
03.03.2025 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
У судове засідання 03.03.2025 представники сторін з'явились.
За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 31.03.2025.
31.03.2025 представником позивача подано клопотання про відкладення судового засідання.
У судове засідання 31.03.2025 представник відповідача з'явився, представник позивача не з'явився.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання до 21.04.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
У судове засідання 21.04.2025 представники сторін з'явились.
Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.05.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
У судове засідання 19.05.2025 представники сторін з'явились.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 19.05.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
26 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ейджен трек» (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індустріальні технології» (далі - орендар, відповідач) укладено Договір оренди залізничного рухомого складу № 261121-И1 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти в оренду залізничний рухомий склад орендодавця (далі - РС), придатний до перевезень в технічному та комерційному стані.
Відповідно до п. 1.2 Договору орендодавець передає орендарю РС та гарантує, що РС має право виходу на залізниці загального користування та курсування по залізницях по всій території України, окрім територій, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, 1-кіломтерової зони від лінії зіткнення в межах Луганської та Донецької областей, визначеної в Наказі першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі Безпеки України від 14.04.2017 № 222ог та на територіях населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення (в межах, які встановлюються державними органами України), а також території Автономної Республіки Крим. Курсування РС по залізницях країн СНД та Балтії визначається сторонами по кожному вагону окремо, в залежності від наявності діючих заборонних телеграм (інструкцій, наказів, розпоряджень, вказівок, приписів, тощо) адміністрацій країн СНД і Балтії.
Згідно з п. 1.6 Договору на момент укладення Договору РС знаходиться у власності орендодавця. Здача РС в оренду не тягне передачу права власності на нього.
У відповідності до п. 1.8 Договору перелік РС (кількість одиниць, номери вагонів, моделі, дата побудови) зазначається сторонами у актах приймання-передачі до Договору, які є невід'ємною частиною Договору (форму Акту наведено в Додатку № 1 до Договору).
У пункті 1.9 Договору сторонами погоджено, що вартість вагонів (балансова вартість) на момент укладення Договору визначається орендодавцем на підставі даних бухгалтерського обліку орендодавця. У разі виникнення суперечок сторін щодо вартості майна, сторони звертаються за висновком до незалежної експертної організації (експерта).
Строк оренди РС, згідно з п. 1.10 Договору, з дати прийняття орендарем РС згідно з Актом приймання-передачі РС до дати повернення орендарем РС згідно з Актом приймання-передачі РС.
Сторони погодили, що орендодавець надає РС орендарю на підставі заявки (далі - заявка), форму якої наведено в Додатку № 2 до Договору. В заявці вказуються кількість, тип та модель РС, станція прийому-передачі, реквізити вантажоодержувача, термін надання РС.
Передача рухомого складу відбувається на станції, узгодженій сторонами в заявці, та оформлюється актом приймання-передачі (п. 2.1 Договору).
Відповідно до пунктів 2.6-2.8 Договору акт приймання-передачі (повернення) із оренди РС підписується на РС, комерційний та технічний стан якого відповідає вимогам п.п.1.1, 2.5 даного Договору. При невідповідності стану РС встановленням вимогам, орендар своїми силами та за свій рахунок проводить підготовку вагонів до передачі орендодавцю (проводить очистку, виконує ремонт тощо). Акт приймання-передачі в цьому випадку підписується сторонами після фактичного приймання РС орендодавцем. Орендодавець може самостійно провести підготовку РС. При цьому сторони письмово погодують вартість робіт, а орендар має відшкодувати орендодавцю понесені витрати на підставі завірених належним чином копій документів, що підтверджують такі витрати, та рахунку.
Після закінчення терміну оренди, та у випадках дострокового припинення дії цього Договору або часткового повернення рухомого складу з ініціативи орендодавця, орендар зобов'язаний повернути рухомий склад орендодавцю протягом 30 календарних днів, з дня отримання письмового повідомлення від орендодавця, по акту прийому-передачі, який підписується на стації прийому-передачі, узгодженій сторонами засобами електронного зв'язку. Датою повернення рухомого складу є дата підписання актів приймання-передачі, яка відповідає даті прибуття РС на станцію прийому-передачі, узгоджену сторонами (згідно інформації ГІОЦ АТ «Укрзалізниця»).
У випадках дострокового припинення дії цього Договору або часткового повернення рухомого складу з ініціативи орендаря, орендодавець зобов'язаний вивести рухомий склад з оренди протягом 30 календарних днів, з дня отримання письмового повідомлення від орендаря, по акту прийому-передачі, який підписується на станції прийому-передачі, письмово узгодженій сторонами. Датою повернення рухомого складу є дата підписання актів приймання-передачі, яка відповідає даті прибуття РС на станцію прийому-передачі, узгоджену сторонами (згідно інформації філії ГІОЦ АТ «Укрзалізниця»).
Згідно з п. 2.10 Договору орендодавець підписує зі свого боку акт приймання-передачі (повернення з оренди) РС протягом 3 календарних днів від дати прибуття РС на станцію приймання-передачі. А в разі виникнення зауважень по Акту приймання-передачі (повернення з оренди) РС, в цей же термін направляє письмові зауваження орендарю.
У пункті 2.12 Договору узгоджено, що рухомий склад, його устаткування і комплектність мають бути в тому стані, в якому вони були здані в оренду орендареві з врахуванням нормального зносу, включаючи знос, який утворюється (що утворився) при усуненні несправностей в процесі поточного обслуговування.
У відповідності до п. 3.2.8 Договору орендар, після припинення дії цього Договору оренди або на вимогу орендодавця повертає орендодавцю рухомий склад у тому стані, в якому він його прийняв в оренду, з урахуванням нормального зносу, включаючи знос який утворюється (що утворився) при усуненні несправностей в процесі поточного обслуговування, заздалегідь очищений (при необхідності промитий) від залишків вантажів, що перевозилися, при цьому складається акт приймання-передачі РС, який підписується представниками сторін на станції прийому-передачі, узгодженій сторонами.
Якщо при поверненні рухомого складу із оренди мають місце технічності несправності вагону, його забрудненість залишками вантажів, то такий рухомий склад приймається орендодавцем тільки після усунення технічних несправностей, забруднень, які виконує орендар своїми силами та за свій рахунок.
У разі виконання усунення технічних несправностей і забруднень орендодавцем по письмовому зверненню орендаря, орендар компенсує орендодавцеві всі понесені підтверджені документально витрати останнім впродовж 5-ти робочих днів починаючи з дати пред'явлення таких витрат орендарю.
Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 Договору орендна плата нараховується за кожну добу оренди рухомого складу.
Ціна Договору в цілому складається з орендної плати за всі одиниці рухомого складу, які були передані в орендну відповідно до п. 1.1 і п. 4.4 цього Договору. відображеної в актах виконаних робіт за весь період дії Договору, та орієнтовно становить 6 000 000,00 грн. у т.ч. ПДВ.
Розмір орендної плати за одиницю РС в період з 01.12.2021 становить 1 550,00 грн., з ПДВ за одну добу. Розмір орендної плати може бути змінений за ініціативою будь-якої зі сторін, але не частіше, ніж раз на місяць. Ініціатор надсилає листа з пропозицією за 10 діб до зміни орендної ставки. Зміна розміру орендної плати оформлюється шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди, проект якої надсилається електронною поштою ініціюючою стороною іншій стороні не пізніше 10-го числа поточного місяця надання послуги з подальшим надсиланням 2-х підписаних екземплярів оригіналу відповідної додаткової угоди.
У випадку, якщо сторона, яка отримала підписані екземпляри додаткової угоди із запропонованими змінами орендної плати, не здійснить підписання та направлення цієї додаткової угоди ініціюючій стороні, ініціююча сторона має право розпочати процес повернення РС орендодавцеві, який має бути повернений орендодавцю впродовж 30 календарних днів після спливу 10-денного терміну з дати отримання іншою стороною такої додаткової угоди. РС повертається в порядку, передбаченому розділом 2 цього Договору.
Датою розірвання Договору у цьому випадку буде дата повернення останньої одиниці РС орендодавцю. При цьому сторони погоджуються, що розірвання Договору з підстави, зазначеної у цьому пункті (непогодження зміни орендної плати), у будь-якому разі не буде вважатися односторонньою відмовою від Договору, а є погодженим сторонами способом розірвання Договору за взаємною згодою сторін.
За письмовим погодженням сторін, плата за оренду РС може не змінюватися.
Орендна плата зазначається з урахуванням індексації та не підлягає додатковій індексації протягом строку дії Договору.
Орендна плата нараховується виходячи з фактичного строку оренди кожного вагону протягом звітного періоду (місяця) за вирахуванням часу перебування вагону в ремонтах (далі - ремонт), передбачених п. 3.1.2 цього Договору (п. 4.4 Договору).
У відповідності до п. 5.3 Договору при пошкоджені рухомого складу до ступеня виключення, орендар на підставі документів. що підтверджують непридатність рухомого складу до подальшої експлуатації, виплачує орендодавцю ринкову вартість вибулої одиниці рухомого складу, виходячи з проведеної незалежної експертної оцінки, не пізніше 30 календарних днів з дати отримання рахунку і надання експертної оцінки. За згодою сторін, в зазначений в даному пункті термін орендар може передати орендодавцю взамін вибулої одиниці рухомого складу, аналогічну одиницю рухомого складу, тієї ж моделі і року побудови.
Вартість кожної одиниці рухомого складу визначається, виходячи з оцінки ринкової вартості вагона проведеної незалежною експертною організацією на момент виставлення рахунку. Вибір незалежного оцінювача узгоджується сторонами письмово. Незалежна експертна оцінка проводиться орендодавцем, але сума витрат на проведення експертної оцінки відшкодовується орендарем разом з сумою вартості пошкодженої (втраченої) одиниці рухомого складу, що підлягає відшкодуванню.
Орендна плата на пошкоджений рухомий склад до ступеня виключення нараховується і оплачується до моменту оплати рахунку.
Пунктом 5.6 Договору узгоджено, що у разі неможливості нормального використання орендованого майна через причини, не залежні від орендаря, у зв'язку із забороною (обмеженням) уповноваженого державного органу на експлуатацію РС, орендна плата за період, коли РС не використовувався орендарем в зв'язку з такою забороною (обмеженням), не нараховується. Всі списані з рахунку орендаря, вантажоодержувача, вантажовідправника, які відбулися в період заборони обмеження уповноваженого державного органу на експлуатацію РС, орендодавець компенсує орендарю протягом 5 банківських днів з моменту надання орендарем рахунку та підтверджуючих документів.
Відповідно до пунктів 9.1-9.3 Договору сторона звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором, якщо воно з'явилось наслідком дії обставин непереборної сили: стихійні лиха, війни і військові дії, страйки, масові безлади і хвилювання, аварії, а також акти органів державної влади і управління, що роблять неможливим виконання Договору. При цьому термін виконання зобов'язань за даним Договором подовжується пропорційно часу, протягом якої діяли форс-мажорні обставини.
Сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна негайно у письмовій формі повідомити іншу сторону про їх початок з подальшим наданням, не пізніше 30 днів з моменту настання вказаних подій, сертифіката Торговельно-промислової палати України (або країна, на території якої сталися форс-мажорні обставини) підтверджуючої наявність і тривалість форс-мажорних обставин. Порушення вказаних умов позбавляє сторону права посилатись на форс-мажорні обставини.
Якщо дія вказаних вище обставин продовжується більше 2 місяців, кожна із сторін Договору має право відмовитися від виконання своїх обов'язків за Договором з обов'язковим сповіщенням про це іншої сторони у письмовій формі не пізніше, ніж за 10 днів до моменту такої відмови.
Цей Договір набирає чинності від дати його підписання та скріплення печатками і діє до 25.11.2022, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх обов'язків за Договором (п. 10.1 Договору).
Згідно п. 10.2 Договору після закінчення строку оренди строк оренди може бути продовжений на будь-який термін по взаємній згоді сторін з обов'язковим укладанням додаткової угоди. За відсутності такої угоди РС повертається орендодавцеві в терміни і на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до Заявки № 1 від 26.11.2021 до Договору орендар просив орендодавця надати в оренду рухомий залізничний склад відповідно до наступних умов: кількість РС - 2, станція прийому - передачі РС: Лелековка (411507), Одеська Ж/Д.
Відповідно до Заявки № 2 від 01.12.2021 до Договору орендар просив орендодавця надати в оренду рухомий залізничний склад відповідно до наступних умов: кількість РС- 5, станція прийому - передачі РС: Дружківка (491408), Донецька Ж/Д.
Відповідно до Заявки № 3 від 02.12.2021 до Договору орендар просив орендодавця надати в оренду рухомий залізничний склад відповідно до наступних умов: кількість РС - 3, станція прийому - передачі РС: Максимівка (361204), Тернопільська Ж/Д.
06 грудня 2021 року сторонами узгоджено Специфікацію, відповідно до якої в період з 07.12.2021 до 21.01.2022 орендодавцем в оренду орендарю мають бути передані напіввагони модель 12-532, 1983 р.п., № 56691207; модель 12-532, 1996 р.п., № 56814577; модель 12-753, 1984 р.п., № 56842883; модель 12-532, 1984 р.п., № 56663669; модель 12-532, 1988 р.п., № 53455267; модель 12-757, 1990 р.п., № 56458128; модель 12-141, 1990 р.п., № 56839871; модель 12-119, 1990 р.п., № 56663560; модель 12-141, 1990 р.п., № 56826936 та модель 12-532, 1988 р.п., № 53455226.
Згідно актів прийому-передачі вагонів до Договору орендодавцем було передано орендарю в оренду наступні вагони:
- по акту прийому-передачі вагонів № 1 від 07.12.2021 - напіввагон, модель 12-532, 1983 р.п., № 56691207;
- по акту прийому-передачі вагонів № 2 від 09.12.2021 - напіввагон, модель 12-532, 1996 р.п., № 56814577;
- по акту прийому-передачі вагонів № 3 від 19.12.2021 - напіввагон, модель 12-753, 1984 р.п., № 56842883 та напіввагон, модель 12-532, 1984 р.п., № 56663669;
- по акту прийому-передачі вагонів № 4 від 19.12.2021 - напіввагон, модель 12-532, 1988 р.п., № 53455267 та напіввагон, модель 12-757, 1990 р.п., №56458128;
- по акту прийому-передачі вагонів № 5 від 25.12.2021 - напіввагон, модель 12-141, 1990 р.п., № 56839871;
- по акту прийому-передачі вагонів № 6 від 02.01.2022 - напіввагон, модель 12-141, 1990 р.п., № 56826936;
- по акту прийому-передачі вагонів № 7 від 26.01.2022 - напіввагон, модель 12-532, 1988 р.п., № 53455226;
- по акту прийому-передачі вагонів № 9 від 07.02.2022 - напіввагон, модель 12-119, 1990 р.п., № 56663560.
У зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України та початком повномасштабного вторгнення, листом № 233 від 04.03.2022 орендар повідомив орендодавця про неможливість в повному обсязі та належним чином виконувати свої зобов'язання за Договором у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин, а саме військової агресії рф проти України, до якого долучив лист Торгово-промислової палати України № 2024/02-7.1 від 28.02.2022.
В подальшому, згідно актів прийому-передачі вагонів до Договору орендарем було повернуто орендодавцю з оренди наступні вагони
- по акту прийому-передачі вагонів № 10 від 18.03.2022 - напіввагон, модель 12-119, 1990 р.п., № 56663560 та напіввагон, модель 12-532, 1996 р.п., № 56814577;
- по акту прийому-передачі вагонів № 11 від 10.04.2022 - напіввагон, модель 12-757, 1990 р.п., № 56458128 та напіввагон, модель 12-141, 1990 р.п., № 56839871;
- по акту прийому-передачі вагонів № 12 від 19.05.2022 - напіввагон, модель 12-532, 1984 р.п., № 56663669;
- по акту прийому-передачі вагонів № 13 від 14.07.2022 - напіввагон, модель 12-532, 1983 р.п., № 56691207.
Однак, як зазначає позивач, оскільки жодна зі сторін у порядку п. 10.2 Договору жодна із сторін не ініціювала продовження Договору, строк дії Договору закінчився 25.11.2022, проте, відповідачем по закінченню строку дії Договору оренди РС не було повернуто, а саме напіввагони: модель 12-753, 1984 р.п., № 56842883; модель 12-141, 1990 р.п., № 56826936; модель 12-532, 1988 р.п., № 53455267 та модель 12-532, 1988 р.п., № 53455226.
20.05.2024 позивач звернувся до відповідача із Вимогою про повернення рухомого складу (напіввагонів № 56842883, № 56826936, № 53455267, № 53455226) протягом 30 днів з дня отримання вимоги, у відповідь на яку Листом вих. № 2899 від 17.07.2024 відповідач повідомило орендодавця про неможливість повернення вагонів, в зв'язку із тим, що вагони знаходяться на тимчасово окупованих територіях.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що згідно актів прийому-передачі вагонів, відновлювана вартість напіввагонів № 56826936 та № 53455226 становить 675 000,00 за кожний, натомість в актах прийому-передачі напіввагонів № 53455267 та № 56842883 відновлювальна вартість не зазначена, тому відповідно до Висновку про вартість майна від 29.10.2024 ринкова вартість вагону № 53455267 складає 876 400 грн., а ринкова вартість вагону № 56842883 складає 981 000 грн., в зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача вартість вагонів, які не були повернені позивачу у розмірі 3 207 400,00 грн., а також збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 4 445 400,00 грн. за період з 26.11.2022 по 01.12.2024. оскільки позивач був позбавлений можливості надавати в оренду вагони № 56842883, № 56826936, № 53455267, № 53455226 після закінчення строку дії Договору.
Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що станом на 24.02.2022 напіввагони модель 12-753, 1984 р.п., № 56842883; модель 12-532, 1988 р.п., № 53455267; модель 12-141, 1990 р.п., № 56826936 та модель 12-532, 1988 р.п., № 53455226 були частково завантажені та знаходились на залізничних станціях АТ «Українська залізниця» (що підтверджується інформацією Філії ГІОЦ АТ «Українська залізниця»): Волноваха (код 486202) - позакласна вузлова сортувальна залізнична станція Лиманської дирекції Донецької залізниці; Велико-Анадоль (код 486306) - лінійна вантажно-пасажирська залізнична станція Лиманської дирекції Донецької залізниці, розташована у смт Ольгинка Волноваського району Донецької області на лінії Волноваха - Донецьк між станціями Волноваха (11 км) та Південнодонбаська (6 км); Інженерне (464400) - проміжна залізнична станція Запорізької дирекції Придніпровської залізниці на неелектрифікованій лінії Запоріжжя II - Пологи між станціями Новокарлівка (7 км) та Пологи (10 км), розташована в м.Пологи Пологівського району Запорізької області. Відповідач зазначає, що Волноваська міська територіальна громада з 24.02.2022 по 09.03.2022 є територією активних бойових дій, на території якої розташовано залізничну станцію Велико-Анадоль в смт Ольгинка Волноваського району Донецької області та залізничну станцію Волноваха в м. Волноваха Донецької області, з 10.03.2022 є тимчасово окупованою територією по теперішній час; с. Інженерне (розташоване у Пологівській міській громаді Пологівського району Запорізької області, входить до Пологівської міської громади) на території якої розташовано залізничну станцію Інженерне - з 03.03.2022 є тимчасово окупованою територією по теперішній час. Також, відповідач зазначає, що позивач, як власник майна, має право вимагати відшкодування збитків, спричинених окупацією, від рф, а не від відповідача, а отже відповідач є неналежним відповідачем у частині вимог щодо відшкодування вартості вагонів. Таким чином, відповідач зазначає, що позивачем не доведено протиправну поведінку відповідача чи його вину у втраті контролю над майном, що виключає застосування заходу відповідальності у вигляді стягнення збитків.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Укладений сторонами договір є договором найму, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, жодна зі сторін у порядку п. 10.2 Договору не ініціювала продовження Договору, в зв'язку з чим, строк дії Договору закінчився 25.11.2022, проте, відповідачем по закінченню строку дії Договору оренди РС не було повернуто напіввагони, а саме: модель 12-753, 1984 р.п., № 56842883; модель 12-141, 1990 р.п., № 56826936; модель 12-532, 1988 р.п., № 53455267 та модель 12-532, 1988 р.п., № 53455226.
Звертаючись з позовом до суду, позивач просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 3 207 400,00 грн. - вартість вагонів, які не були повернені позивачу, а також збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 4 445 400,00 грн., оскільки позивач був позбавлений можливості надавати в оренду вагони № 56842883, № 56826936, № 53455267, № 53455226 після закінчення строку дії Договору в період з 26.11.2022 по 01.12.2024.
Водночас, відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що у відповідача була відсутня фізична можливість повернути орендоване майно через військову агресію рф та втрату контролю над залізничними станціями, де перебували спірні вагони, що свідчить про відсутність вини відповідача у заподіянні позивачу збитків внаслідок неповернення орендованого майна.
Враховуючи заперечення відповідача, суд зазначає, що обов'язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов'язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.
Таким чином, у кожному конкретному випадку суд повинен дослідити та встановити обставини щодо наявності вини орендаря у неповерненні об'єкта оренди та наявності можливості у орендаря виконати свій обов'язок щодо повернення об'єкта оренди
Згідно з частинами 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Так, згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (стаття 22 Цивільного кодексу України).
Під збитками в розумінні частини 2 статті 224 Господарського кодексу України розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (частина 1 стаття 225 Господарського кодексу України).
Для застосування такої відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/6657/16, від 07.02.2018 у справі № 917/1651/16, а також у постановах Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі № 3-1071гс16, від 28.01.2015 у справі N 3-210гс14.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 920/85/18 (за позовом про стягнення 5 586 562,50 грн збитків) викладено висновок щодо застосування статті 614 Цивільного кодексу України, зокрема "за змістом частин 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань".
Отже, для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, що полягає в протиправній поведінці (бездіяльності) особи, яка притягується до відповідальності, наявності вини у формі умислу або необережності та негативних наслідків. Відсутність складу цивільного правопорушення виключає можливість застосовувати до особи заходи відповідальності.
Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює потребу співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Так, судом враховано, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Також, суд враховує, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, постанови Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 914/1574/23, від 02.07.2024 у справі № 910/12295/23, від 14.05.2024 у справі № 910/4437/23).
Так, з 2014 року російська федерація здійснює збройну агресію проти України, тобто вчиняє дії, визначені статтею 3 Резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 14 грудня 1974 року, як акт збройної агресії.
Згідно з заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків», текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року №337-VІІІ, збройна агресія російської федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року з тимчасової окупації Кримського півострову, зокрема, Автономної Республіки Крим і міста Севастополя (перша фаза збройної агресії).
Друга фаза збройної агресії російської федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами російської федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (7 квітня 2014 року) та «Луганської народної республіки» (27 квітня 2014 року).
Третя фаза збройної агресії російської федерації розпочалася 27 серпня 2014 року масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів збройних сил російської федерації.
24 лютого 2022 року розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії російської федерації проти України - повномасштабне вторгнення збройних сил російської федерації на суверенну територію України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
У п. 4 частини першої статті 2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об'єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об'єднаних Націй.
Відповідно до ст. 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 року як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.
Меморандумом про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, відповідно до п. 2 якого російська федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки держави учасниці, у тому числі відповідач, підтвердили зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і гарантували, що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй.
Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 01.03.2022 № A/ES-11/L.1 визнано акт агресії рф проти України в порушення пункту 4 ст. 2 статуту ООН та звернено до росії вимогу негайно припинити застосування сили по відношенню до України та вивести збройні формування рф з України.
Наказом Міжнародного суду справедливості ООН від 16.03.2022 № 182 зобов'язано російську федерацію негайно припинити військові дії, які вона розпочала 24 лютого 2022 року на території України.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України "Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року.
Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Як вбачається з інформації про вагонні операції, наданої філією «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Акціонерного товариства «Українська залізниця», з 23.02.2022 по 23.12.2024 (дата надання відповіді), напіввагони модель 12-753, 1984 р.п., № 56842883; модель 12-532, 1988 р.п., № 53455267; модель 12-141, 1990 р.п., № 56826936 та модель 12-532, 1988 р.п., № 53455226 знаходились на залізничних станціях АТ «Українська залізниця»: Волноваха (код 486202) Донецької залізниці; Велико-Анадоль (код 486306) Донецької залізниці та Інженерне (464400) Придніпровської залізниці.
В свою чергу, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, Волноваська міська територіальна громада з 24.02.2022 по 09.03.2022 є територією активних бойових дій, на території якої розташована залізнична станція Велико-Анадоль в смт Ольгинка Волноваського району Донецької області та залізнична станція Волноваха в м. Волноваха Донецької області, з 10.03.2022 є тимчасово окупованою територією по теперішній час; с. Інженерне (розташоване у Пологівській міській громаді Пологівського району Запорізької області, входить до Пологівської міської громади) на території якої розташовано залізничну станцію Інженерне - з 03.03.2022 є тимчасово окупованою територією по теперішній час.
Також, як вбачається з матеріалів справи, у відповідь на адвокатський запит представника відповідача № 8981/2024 від 12.06.2024 та № 23/12 від 23.12.2024, Акціонерне товариство «Українська залізниця» повідомило, що станції Волноваха (код 486202) Донецької залізниці; Велико-Анадоль (код 486306) Донецької залізниці та Інженерне (464400) Придніпровської залізниці знаходяться на окупованих територіях, що унеможливлює здійснення товариством будь-яких операцій із залізничними вагонами.
Судом також встановлено, що відповідач звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, за результатами якої було відкрито кримінальне провадження № 120221000100003811 за частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України.
Таким чином, як встановлено судом, орендоване та не повернуте відповідачем з оренди майно - напіввагони модель 12-753, 1984 р.п., № 56842883; модель 12-532, 1988 р.п., № 53455267; модель 12-141, 1990 р.п., № 56826936 та модель 12-532, 1988 р.п., № 53455226 залишилось на окупованій території поза волею відповідача та за відсутності його вини у зв'язку з настанням надзвичайних та невідворотних обставин через широкомасштабну збройну агресію російської федерації проти України, що об'єктивно унеможливило належне виконання стороною свого обов'язку щодо належного повернення такого майна.
Отже, у даному випадку відсутній повний склад цивільного правопорушення в діях відповідача, що виключає можливість застосовувати до нього заходи відповідальності.
Позивачем в свою чергу, жодних доказів в підтвердження наявності вини відповідача у неповерненні орендованого майна, до матеріалів справи не надано.
Водночас, оцінюючи доводи відповідача щодо неналежного відповідача у даній справі, у контексті вищевикладеного суд зазначає, що частиною 6 статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації держави Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
Отже, оскільки встановлені судом та не спростовані позивачем обставини свідчать, що шкода (збитки) позивачеві завдані не діями відповідача, а діями сторонніх (третіх) осіб - російською федерацією, тобто позивач як власник майна має право на відшкодування матеріальної шкоди російською федерацією, а отже, в частині позовних вимог про стягнення збитків ТОВ «Індустріальні технології» є неналежним відповідачем.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за таким позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.09.2024 у справі № 911/981/23 та у постанові від 10.12.2024 у справі № 905/1734/23 у подібних правовідносинах.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 28.05.2025.
Суддя О.А. Грєхова