ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
м. Київ
27.05.2025Справа № 910/5820/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Девкаліон ЛТД» про забезпечення позову у справі № 910/5820/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Девкаліон ЛТД» (вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7-В, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 41858926)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайпер торг» (вул. Саксаганського, буд. 61/17, м. Київ, 01033; ідентифікаційний код 44512590)
про стягнення 1 639 397, 36 грн
без виклику представників учасників процесу,
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Девкаліон ЛТД» (далі за текстом - ТОВ «Девкаліон ЛТД», Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайпер торг» (далі за текстом - «Хайпер торг», Відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди вагонів від 01.10.2024 № 137-10/24 в розмірі 1 283 431, 26 грн, нарахованої пені - 235 646, 62 грн, інфляційні втрати - 95 272, 47 грн, 3 % річних - 25 047, 01 грн., нарахованих за порушення виконання грошового зобов'язання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 09.06.2025.
22.05.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про забезпечення позову.
23.05.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення Відповідача на подану заяву про забезпечення позову.
26.05.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення Позивача до заяви про забезпечення позову.
27.05.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові заперечення Відповідача на додаткові пояснення Позивача.
Із поданої Позивачем заяви про забезпечення позову вбачається, що предметом позову є вимоги Позивача про стягнення залишку заборгованості з надання послуг оренди в розмірі 1 283 431, 26 грн. за Договором за період з жовтня 2024 по березень 2025.
Позивач зазначає, що забезпечувальні заходи у вигляді накладення арешту на кошти та майно Відповідача в межах суми заборгованості спрямовані виключно на збереження балансу інтересів сторін та є такими, що спроможні забезпечити ефективний захист прав та інтересів Позивача, що відповідає меті забезпечувальних заходів та узгоджується зі статтями 136, 137 ГПК України.
Натомість не вжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист і поновлення порушених прав та інтересів Позивача, а також ускладнить у майбутньому виконання рішення суду, у випадку задоволення позову.
Позивач зазначає про наявність в нього об'єктивних підстав для сумнівів у можливості виконання Відповідачем рішення суду в майбутньому без вжиття відповідних забезпечувальних заходів, з огляду на суттєвий приріст протягом 2024 кредиторської заборгованості Відповідача (про що свідчить його фінансова звітність, яка є доступною за посиланням https://youcontrol.com.ua/contractor/?year=2024&id=45857464&tb=financial-statements) та систематичні порушення термінів сплати платежів протягом всього періоду дії укладеного між сторонами Договору.
У заяві Позивач посилається на судову практику Верховного Суду викладену у постанові від 07.01.2025 у справі № 910/1/21 в частині необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно у випадку недоведення відповідачем наявності у нього грошових коштів достатніх для виконання судового рішення.
Так, звертаючись до суду із заявою, Позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Відповідачу, які знаходяться на всіх рахунках Відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Відповідачу у межах суми позову 1 639 397, 36 грн.
Заперечуючи щодо поданої заяви, Відповідач стверджує, що доводи Позивача грунтуються виключно на його припущеннях, а можливе задоволення судом заяви та забезпечення позову на думку сторони є передчасним оскільки спір по суті не розглянуто, що не виключає можливість необґрунтованість заявлених вимог.
У додаткових поясненнях Позивач також звертає увагу суду про зміну кінцевого бенефіціарного власника Відповідача вже під час розгляду даної справи (22.05.2025).
У запереченнях Відповідачем факт зміни кінцевогого бенефіціарного власника визнано та водночас зазначено, що така зміна жодним чином не впливає на розрахунки між сторонами, а натомість Позивачем не надано доказів, які б свідчили про ухилення стороною Відповідача від зобов'язань за Договором.
МОТИВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 статті 137 ГПК України закріплено вичерпний перелік заходів забезпечення позову.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (частина 3 стаття 137 ГПК України).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Із врахуванням викладеного вище та враховуючи обґрунтування поданої Позивачем заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку щодо необхідності її задоволення з наступних підстав.
За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/4777/21.
Підстави забезпечення позову не обмежуються лише пов'язаністю з позовною вимогою. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Суд враховує також правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 зі справи № 908/2382/21 такого змісту: «Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника».
Разом з тим, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 звертала увагу на те, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 ГПК України).
У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Вказаний висновок викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22.
При зверненні із позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22 та від 14.12.2022 у справі №922/1369/22.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (постанова Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №916/938/24).
Вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статтей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має врахувати необхідність дотримання прав та інтересів відповідача задля дотримання балансу інтересів сторін.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).
Суд зазначає, що накладення арешту як на кошти, так і на майно Відповідача, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що також суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
З огляду на встановлені в межах розгляду заяви про забезпечення позову обставини та враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку задовольнити подану Позивачем заяву в межах суми предмету спору - 1 639 397, 36 грн шляхом одночасного накладення арешту на грошові кошти та майно Відповідача, але саме у межах суми, яка була б достатньою для відповідного стягнення, у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
Суд звертає увагу Позивача, що із поданої заяви судом вбачається за можливе встановити існування прямого зв'язку між вжитим заходом забезпечення та предметом позову, а також існування у Позивача достатньо обґрунтованого припущення про наміри Відповідача не виконувати рішення суду, зокрема у зв'язку із порушенням Відповідачем договірного зобов'язання, про що стверджує Позивач та що стало підставою для звернення до суду з позовом.
Відповідачем не вжито дій в частині подання доказів саме наявності в нього можливості виконання рішення суду у випадку його задоволення в майбутньому або ж доказів добровільної сплати боргу оскільки сума боргу Відповідачем по суті не заперечується, а відзив на позовну заяву в матеріалах справи відсутній.
Відповідно до частини 1 та 6 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
За сукупністю зазначеного, суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення заяви Позивача про забезпечення позову оскільки обраний Позивачем спосіб забезпечення відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, є логічним з огляду на предмет позовних вимог та може забезпечити ефективний захист прав або інтересів Позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову.
Керуючись статтями 136-139, 140, 234 та 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва,
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Девкаліон ЛТД» - задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайпер торг» (вул. Саксаганського, буд. 61/17, м. Київ, 01033; ідентифікаційний код 44512590) та знаходяться на всіх рахунках зазначеного товариства в усіх банківських установах та інших фінансово-кредитних установах, а також на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Хайпер торг» (вул. Саксаганського, буд. 61/17, м. Київ, 01033; ідентифікаційний код 44512590) у межах заявленої ціни позову - 1 639 397 (один мільйон шістсот тридцять дев'ять тисяч триста дев'яносто сім) грн 36 коп.
3. Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Хайпер торг» (вул. Саксаганського, буд. 61/17, м. Київ, 01033; ідентифікаційний код 44512590).
4. Стягувачем за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Девкаліон ЛТД» (вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7-В, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 41858926).
5. Ухвала є виконавчим документом, виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень та дійсна для пред'явлення до виконання до 27.05.2028.
Ухвала набрала законної сили 27.05.2025 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду.
Дата підписання повного тексту ухвали: 27.05.2024
Суддя Антон ПУКАС