номер провадження справи 6/45/25
28.05.2025 Справа № 910/1724/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу № 910/1724/25
за позовом:Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) в особі регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (79007, м. Львів, вул. Гоголя, буд. 1)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТВОН ДІЛАЙЗ» (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 160, офіс 7)
про стягнення грошових коштів.
Процесуальні дії по справі.
13.02.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява №НЮ-1/0258 від 07.02.2025 (засобами поштового зв'язку) Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «ДН Бізнес Альянс» про стягнення грошової суми в розмірі 683 961,60 грн, яка складається з: 550 368,00 грн штрафу та 133 593,60 грн - пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 відповідно до п.1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» до відповідача ТОВ «ПРЕСТВОН ДІЛАЙЗ» про стягнення загальної грошової суми в розмірі 683 961,00 грн передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Запорізької області.
Супровідним листом від 11.03.2025 №910/1724/25/1378/25 матеріали справи №910/1724/25 спрямовані на адресу Господарського суду Запорізької області.
18.03.2025 матеріали вказаної позовної заяви (справа №910/1724/25) надійшли до Господарського суду Запорізької області.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 18.03.2025, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 910/1724/25 та визначено до розгляду судді Федько О.А.
Ухвалою суду від 20.03.2025 позовну заяву АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (вхід.№714/08-07/25 від 18.03.2025) залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
28.03.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків (документ направлений засобами поштового зв'язку 25.03.2025), відповідно до якої на виконання вимог ухвали суду позивач зазначив найменування відповідача, його місцезнаходження у відповідності до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та надав докази направлення на адресу відповідача копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Ухвалою суду від 31.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1724/25 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 6/45/25. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 910/1724/25.
Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем.
Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Її копію відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено позивачу - АТ «Українська залізниця» в електронному вигляді до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний Суд» ЄСІКС.
Ухвала суду від 31.03.2025 про відкриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю зареєстрованого електронного кабінету у відповідача була направлена останньому на адресу його місцезнаходження відповідно до відомостей з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 160, офіс 7). Ухвала 16.04.2025 була повернута підприємством поштового зв'язку до господарського суду без вручення адресату (відповідачу) з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд зазначає, що відповідач у даній справі є юридичною особою, на яку відповідно до положень статті 4, частини 1, пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» покладено обов'язок зазначати достовірні дані щодо місцезнаходження юридичної особи та які відповідно до положень статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв'язок» та Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.02.2022 по справі № 916/939/15-г).
Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
День невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду (зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/4430/21).
Отже судом вжиті всі передбачені процесуальним законом заходи для повідомлення відповідача про відкриття провадження у даній справі, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у даній справі 16.04.2025.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 30.04.2025 сплив тридцятиденний строк, наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об'єктивного розгляду спору.
Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення - 28.05.2025.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В якості підстави для звернення з позовом позивач зазначив, що між сторонами 09.05.2024 був укладений договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №Л/НХ-24303/НЮ, за яким відповідач зобов'язався у 2024 році поставити покупцеві товар, визначений у Специфікації №1 - шпала дерев'яна обрізна (А) непросочена тип 1 Код ДК 021:2015 - 03410000-7 (Деревина) в кількості 3900 шт. на суму 3 669 120,00 грн з ПДВ.
Зауважує, що 27.05.2024 позивач надіслав відповідачеві на електронну адресу вказану в договорі рознарядку №Н-40/587 від 24.05.2024 щодо поставки обумовленого товару на суму 940 800,00 грн, який станом на 01.11.2024 не був поставлений відповідачем. 07.10.2024 відповідачеві була надіслана рознарядка №Н-40/137 щодо поставки товару на суму 2 728 320,00 грн, який, як зазначає позивач, станом на 01.11.2024 не поставлений.
У зв'язку з простроченням відповідачем строків поставки товару позивач, керуючись п. 9.3.1 договору, нарахував та заявив до стягнення 15% штрафу в розмірі 550 368,00 грн та 0,1% пені в розмірі 133 563,60 грн.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом на подання відзиву на позов.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін суду не надходило.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ураховуючи ненадання відповідачем відзиву на позов, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
09.05.2024 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (покупець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДН БІЗНЕС АЛЬЯНС» (постачальником) було укладено Договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №Л/НХ-24303/НЮ (надалі - Договір).
За даними безкоштовного запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 23.01.2025 змінились найменування юридичної особи (код ЄДРПОУ 444459857) з ТОВ «ДН БІЗНЕС АЛЬЯНС» на ТОВ «ПРЕСТВОН ДІЛАЙЗ» та місцезнаходження юридичної особи з м. Київ, вул. Дубровська, буд. 28, офіс 407 на м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 160, офіс 7.
З огляду на викладене Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТВОН ДІЛАЙЗ» є стороною Договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №Л/НХ-24303/НЮ від 09.05.2024 - постачальником.
Пунктом 1.1 Договору встановлено, що постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до Специфікації №1 (Додаток 1), що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.
Найменування товару: шпала дерев'яна обрізна (А) непросочена тип 1 Лот №2 Код ДК 021:2015 03410000-7 Деревина (п. 1.2 Договору).
Кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у Специфікації №1 (Додаток 1) до цього Договору (п. 1.3 Договору).
Відповідно до п. 4.2 Договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару - протягом 15 календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Місце поставки товару: м. Рава-Руська (згідно рознарядок покупця). Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.
За умовами п. 4.3 Договору зі сторони покупця рознарядка підписується з урахуванням вимог Статуту покупця щонайменше двома уповноваженими особами покупця з числа таких: директор виконавчий регіональної філії «Львівська залізниця» (особа, що виконує його обов'язки), перший заступник директора виконавчої регіональної філії «Львівська залізниця» (особа, що виконує його обов'язки), заступник директора виконавчого регіональної філії «Львівська залізниця» (особа, що виконує його обов'язки), головний інженер регіональної філії «Львівська залізниця» (особа, що виконує його обов'язки), начальник служби регіональної філії «Львівська залізниця» (особа, що виконує його обов'язки), заступник начальника служби регіональної філії «Львівська залізниця» (особа, що виконує його обов'язки), начальник виробничого структурного підрозділу регіональної філії «Львівська залізниця» (особа, що виконує його обов'язки).
Покупець не несе відповідальності та обов'язку оплати за поставлений товар за рознарядкою, що підписана іншими особами, ніж тими, посади яких визначені у цьому пункті Договору.
Пунктом 4.5 Договору встановлено, що сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) скан-копії відповідної рознарядки в формі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.
Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами Акта прийому-передачі товару або видаткової накладної (п. 4.6 Договору).
Згідно з п. 8.3.1 Договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що встановлені цим договором.
Пунктом 16.1 Договору встановлено, що строк дії цього договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2024.
Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від обов'язкового виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов'язань щодо поставки та оплати товару, а також гарантійних зобов'язань на товар, у межах строків, визначених умовами цього договору (п. 16.2 договору).
Додатком 1 до договору № Л/НХ-24303/НЮ від 09.05.2024 є Специфікація №1, відповідно до якої постачальник зобов'язаний поставити 3900 штук шпали дерев'яної обрізної (А) непросоченої типу 1, 2024 року виготовлення, ДСТУ ГОСТ 78:2009 «Шпали дерев'яні для залізниць широкої колії», загальна ціна договору становить 3 057 600,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% 611 520,00 грн, усього з ПДВ 3 669 120,00 грн.
Як свідчать матеріли справи позивач направив на електронну адресу відповідача: dnbussinessalliaance@gmail.com, яка зазначена у договорі, рознарядки щодо поставки шпали дерев'яної обрізної (А) непросоченої тип 1 Код ДК 021:2015 - 03410000-7 Деревина: 27.05.2024 рознарядка №Н-40/587 від 24.05.2024 на суму 940 800,00 грн та 07.10.2024 рознарядка №Н-40/137 від 07.10.2024 на суму 2 728 320,00 грн.
Зазначені рознарядки підписані двома уповноваженими представниками позивача, як передбачено умовами п. 4.3 Договору.
Відповідач зобов'язання щодо поставки товару (шпали дерев'яної обрізної (А) непросоченої тип 1) у встановлений договором строк за вказаними вище рознарядками на загальну суму 3 669 120,00 грн не виконав, обумовлений у договорі товар позивачеві не поставив.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки товару позивач, керуючись п. 9.3.1 Договору, нарахував відповідачеві 15% штрафу від вартості несвоєчасно поставленого товарув розмірі 550 368,00 грн та пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за рознарядкою №Н-40/587 за період з 12.06.2024 по 31.10.2024 в сумі 133 593,60 грн.
Зазначені вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.
Доказів поставки товару за договором № Л/НХ-24303/НЮ від 09.05.2024 або погашення сум штрафних санкцій відповідач на час розгляду справи суду не надав.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Між сторонами виникли господарські відносини на підставі договору про закупівлю № Л/НХ-24303/НЮ від 09.05.2024, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно дост. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За змістом ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 673 ЦК України).
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як було зазначено судом вище, в пункті 4.2 Договору сторонами погоджений строк поставки товару - протягом п'ятнадцяти календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем.
Отже підставою для вчинення відповідачем певних дій (поставка товару) є отримання від позивача належним чином оформленої рознарядки.
Ураховуючи умови п. 4.5 договору позивач 27.05.2024 на електронну адресу відповідача (dnbussinessalliaance@gmail.com) направив рознарядку №Н-40/587 від 24.05.2024 на суму 940 800,00 грн з ПДВ. 07.10.2024 було направлено рознарядку №Н-40/1367 на суму 2 728 320,00 грн. Зазначенні рознарядки містять всі необхідні реквізити, підписанні уповноваженими особами, що в свою чергу є підставою для виконання постачальником зобов'язань за договором.
Під час відправлення на рознарядки були накладені кваліфіковані електронні підписи двох повноважних осіб позивача, що підтверджується наявним в матеріалах справи компакт-диском з файлами, які надсилались з електронної адреси позивача: nh-mtz@railway.lviv.ua наелектрону адресу відповідача: dnbussinessalliaance@gmail.com.
Виходячи з умов п. 4.2 договору поставка товару за рознарядкою №Н-40/587 від 24.05.2024 повинна бути виконана не пізніше 11.06.2024 (27.05.2024 (дата направлення) + 15 календарних днів), за рознарядкою №Н-40/1367 від 07.10.2024 - (07.10.2024 (дата направлення) + 15 календарних днів) не пізніше 22.10.2024.
Відповідач всупереч узгодженим сторонами умовам договору поставку товару не здійснив, про причини неможливості виконання взятих на себе зобов'язань не повідомив.
Таким чином, відповідач допустив прострочення поставки обумовленого договором товару - шпали дерев'яної обрізної (А) непросоченої типу 1 за рознарядкою №Н-40/587 від 24.05.2024 на суму 940 800,00 грн понад 30 календарних днів, внаслідок чого відповідачеві було нараховано 15% штрафу в сумі 141 120,00 грн та пеню за період з 12.06.2024 по 31.10.2024 в сумі 133 593,60; за рознарядкою №Н-40/1367 від 07.10.2024 на суму 2 728 320,00 грн, внаслідок чого позивач нарахував відповідачеві штраф 15% в сумі 409 248,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Відповідно до п. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга, третя статті 549 ЦК України).
Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі статтею 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 9.3.1 Договору встановлено, що при порушенні строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару на умовах передбачених п. 4.2 цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань поставки товару, якщо про інше його не попередив письмово покупець.
Факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором підтверджується матеріалами справи та є доведеним.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, доказів своєчасного виконання умов договору № Л/НХ-24303/НЮ від 09.05.2024 в частині своєчасної поставки товару на загальну суму 3 669 120,00 грн з ПДВ або доказів безпідставності нарахування позивачем штрафних санкцій (штрафу та пені) суду не надав.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо порушення відповідачем строків поставки товару та наявності правових підстав для застосування положень ст. 549 ЦК України, ст. 230 ГК України та п. 9.3.1 укладеного між сторонами договору.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, нарахування відповідачу 15% штрафу здійснено за несвоєчасну поставку товару шпали дерев'яної обрізної (А) непросоченої типу 1 на суму 3 669 120,00 грн з ПДВ (940 800,00 грн + 2 728 320,00 грн.).
Суд перевірив надані позивачем розрахунки заявлених до стягнення 15% штрафу за рознарядкою №Н-40/587 від 24.05.2024 в сумі 141 120,00 грн та пені за період з 12.06.2024 по 31.10.2024 в сумі 133 593,60; за рознарядкою №Н-40/1367 від 07.10.2024 15% штрафу в сумі 409 248,00 грн та зазначає, що такі розрахунки є арифметично правильними.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 2 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
На підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21, від 28.06.2022 у справі № 902/653/21).
У постанові об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 звертає увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Водночас сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - ст. 616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду. Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови щодо неустойки: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, - у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Отже, і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) має індивідуально-оцінний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), що обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто в межах судового розсуду.
Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і дане питання вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Суд зазначає, що неустойка має подвійну правову природу. Вона є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат.
Господарські санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).
На переконання суду, стягнення з відповідача на користь позивача максимально можливого розміру штрафних санкцій, який становить 18,64% від суми договору, має ознаки каральної санкції, що може розглядатися як спосіб отримання доходів позивачем та є непропорційним наслідкам такого правопорушення. Водночас суд ураховує відсутність в матеріалах справи доказів того, що порушення відповідачем зобов'язання завдало збитків позивачу.
У зв'язку з зазначеним, ураховуючи інтереси обох сторін, виходячи з завдань та основних засад господарського судочинства, а саме розумності, справедливості та пропорційності, суд дійшов висновку про доцільність зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, на 50 відсотків. Таким чином, з урахуванням зменшення, сума штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 275184,00 грн. Пеня підлягає стягненню з відповідача в сумі 133 593,60 грн.
За викладених обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини 9 ст. 129 ГПК України, у зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на останнього судові витрати зі сплати судового зору повністю, без урахування зменшення неустойки.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТВОН ДІЛАЙЗ» (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 160, офіс 7; ідентифікаційний код юридичної особи 44459857) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; ідентифікаційний код юридичної особи 40075515) в особі регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (79007, м. Львів, вул. Гоголя, буд. 1; ідентифікаційний код юридичної особи 40081195) 15% штрафу в розмірі 275184,00 грн (двісті сімдесят п'ять тисяч сто вісімдесят чотири гривні 00 коп.), пеню в розмірі 133 593,60 грн (сто тридцять три тисячі п'ятсот дев'яносто три гривні 60 коп.) та судовий збір в розмірі 10 259,42 грн (десять тисяч двісті п'ятдесят дев'ять гривень 42 коп.).
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 28.05.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.А. Федько