вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
22 травня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/409/24
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д., розглянувши справу,
за позовом Акціонерного товариства "Українська Залізниця", ЄДРПОУ 40075815, м. Київ,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком", ЄДРПОУ 31731686, м. Київ,
про встановлення безстрокового оплатного земельного сервітуту
Секретар судового засідання - Ігнатко О.В.
від позивача - Борисова Г.Й. в залі суду
від відповідача - Хитрук Н.І. в режимі ВКЗ
У квітні 2024 року Акціонерне товариство "Українська Залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця", позивач) звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" (далі - ТОВ "Євротранстелеком", відповідач) у якому просило суд:
- встановити на користь ТОВ "Євротранстелеком" безстроковий оплатний земельний сервітут площею 0,7800 га стосовно земельної ділянки, кадастровий номер: 2124083502:02:001:0004 (загальна площа земельної ділянки 10,1013 га), яка розташована за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Вовчий, цільове призначення земельної ділянки для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту, правовий режим земельної ділянки - на праві постійного користування АТ "Укрзалізниця", оплата сервітуту 6 126,12 грн. з ПДВ в місяць або 73 513,44 грн з ПДВ в рік на користь АТ "Укрзалізниця", вид сервітуту - для експлуатації та обслуговування волоконно-оптичного кабелю/ліній зв'язку ТОВ "Євротранстелеком" з моменту набрання рішенням суду законної сили;
- зобов'язати відповідача внести відомості про земельний сервітут ділянки з кадастровим номером 2124083502:02:001:0004, яка розташована за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Вовчий до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Описова частина рішення.
Позовні вимоги із посиланнями на положення статей 32, 401, 402, 403 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 79-1, 98, 100 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) обґрунтовані тим, що в межах земель, які знаходяться в постійному користуванні АТ "Укрзалізниця", зокрема через земельну ділянку із кадастровим номером 2124083502:02:001:0004, прокладено волоконно-оптичні лінії зв'язку (кабелі), що є власністю ТОВ "Євротранстелеком". Площа земельної ділянки, в ґрунті якої прокладено волоконно-оптичні лінії зв'язку відповідача, за доводами позивача, становить 0,7800 га, згідно з замірами, здійсненими 02.12.2019 представниками АТ "Укрзалізниця" під час комісійного обстеження частини вказаної земельної ділянки.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 06.08.2024 у справі № 907/409/24 (суддя Лучко Р. М.), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 (Скрипчук О. С. - головуючий, судді: Кравчук Н. М., Матущак О. І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суди вказали, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, так як право вимоги встановлення земельного сервітуту у даному випадку належить саме ТОВ "Євротранстелеком".
З урахуванням наявних між сторонами розбіжностей щодо площі (розміру, конфігурації) частини земельної ділянки, необхідної для обслуговування належного відповідачу майна (волоконно-оптичного кабелю), строку встановлення земельного сервітуту та розрахунку оплати та враховуючи, що право визначення частини чужої земельної ділянки, яка необхідна для задоволення потреб власника або землекористувача суміжної земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи належить саме такій заінтересованій особі, суди констатували неможливість встановлення в судовому порядку земельного сервітуту на користь відповідача за запропонованими позивачем умовами.
Додатковим рішенням Господарського суду Закарпатської області від 10.09.2024 у справі № 907/409/24, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ТОВ "Євротранстелеком" 33 500,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 у справі № 907/409/24 стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ТОВ "Євротранстелеком" 12 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Також додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 у справі № 907/409/24 (Скрипчук О. С. - головуючий, судді: Кравчук Н. М., Матущак О. І.) стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ТОВ "Євротранстелеком" 2500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Верховного Суду від 28.01.2025 касаційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволено частково. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.08.2024, додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.09.2024, постанови Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 та додаткові постанови Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 у справі № 907/409/24 скасовано. Справу №907/409/24 передано на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області. При цьому ВС вказав на правову позицію у справі № 918/303/21, як на релевантну, що відповідно до ст. 99 ЗК України закріплено невичерпний перелік земельних сервітутів, а їх встановлення можуть вимагати власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи - звертаючись з відповідною вимогою про обтяження земельних ділянок сервітутом.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.02.2025 справу №907/409/24 прийнято до провадження новим складом суду за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання, з пропозицією сторонам подати заяви по суті справи з урахуванням судових рішень, що відбулися у цій справі та змін в обставинах справи, якщо такі наявні.
Під час підготовчого провадження до справи надійшли: 1) новий відзив на позовну заяву від ТОВ "Євротранстелеком" (вх. №02.3.1-02/2118/25 від 04.03.2025 року); 2) нова відповідь на відзив від заявника АТ "Українська залізниця" (вх. №02.3.1-02/2221/25 від 07.03.2025 року); 3) нові заперечення на відповідь на відзив від заявника ТОВ "Євротранстелеком" (вх. №02.3.1-02/2307/25 від 11.03.2025 року); 4) заяви з додатковими відомостями та доказами і клопотаннями про поновлення строків на їх подання, які задоволено судом та долучено до справи, зокрема заява від 18.03.2025 до якої додано Договір на технічне обслуговування волоконно-оптичного кабелю Л/Ш-24902п/НЮ від 20 грудня 2024 року, за яким Акціонерне товариство "Українська залізниця" продовжує здійснювати обслуговування волоконно-оптичного кабелю, побудованого в рамках Генеральної угоди про співробітництво № 589/01 та Угоди про співробітництво від 17 січня 2002 року, за що отримує плату від ТОВ "Євротранстелеком".
Ухвалою суду від 20.03.2025 за результатами підготовчого засідання суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Доводи і заперечення сторін.
Правова позиція позивача.
Позивач звернувся до господарського суду з цим позовом, просить встановити на користь ТОВ "Євротранстелеком" (код ЄДРПОУ: 31731686, м. Київ, вул. В. Липинського, 5, 01030) безстроковий оплатний земельний сервітут площею 0,7800 га стосовно земельної ділянки, кадастровий номер: 2124083502:02:001:0004 (загальна площа земельної ділянки 10,1013 га), яка розташована за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с.Вовчий, цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту, правовий режим земельної ділянки - на праві постійного користування АТ "Укрзалізниця", оплата сервітуту - 6 126,12 грн з ПДВ в місяць або 73 513,44 грн з ПДВ в рік на користь АТ "Укрзалізниця", вид сервітуту - для експлуатації та обслуговування волоконно-оптичного кабелю/ліній зв'язку ТОВ "Євротранстелеком" з моменту набрання рішенням суду законної сили. Окрім того, просить з обов'язати Відповідача внести відомості про земельний сервітут ділянки з кадастровим номером 2124083502:02:001:0004, яка розташована за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с.Вовчий до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Позивач вказав, що мотивом, який його спонукав до звернення з цим позовом до господарського суду, - є Вимога Державної аудиторської служби України, (пункт 45) за результатами ревізії Державної аудиторської служби України: "Забезпечити відшкодування на користь AT "Укрзалізниця" в особі РФ "Львівська залізниця" коштів, недоотриманих через не укладення договорів сервітуту на земельні ділянки, які використовуються у діяльності ТОВ "Євротранстелеком"…"
Позивач стверджує, що він - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (на даний час Акціонерне товариство "Українська залізниця") згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний №83672460 від 29.03.2017, на підставі п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 №938) є правокористувачем земельної ділянки площею 10,1013 га, яка розташована за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с.Вовчий. Кадастровий номер земельної ділянки 2124083502:02:001:0004.
Підставою для державної реєстрації права користування вищезазначеною земельною ділянкою є державний акт на право постійного користування земельною ділянкою №ЯЯ097918, виданий 24.12.2007 Неліпинською сільською радою. Номер запису про інше речове право: 5883408 (спеціальний розділ)
27.12.2001 року між Державною адміністрацією залізничного транспорту України (універсальним правонаступником є АТ "Укрзалізниця) та ТОВ "Євротранстелеком" (далі - ЄТТ/Відповідач) укладено Генеральну угоду про співробітництво № 589/01. Відповідно до пункту 2 Генеральної угоди № 589/01 предметом Угоди є співробітництво сторін з будівництва і експлуатації Мережі зв'язку для задоволення потреб Укрзалізниці і надання послуг зв'язку з використанням ресурсів Мережі. Мережа - означає сукупність засобів і споруд зв'язку ЄТТ, об'єднаних у єдиному технологічному процесі для забезпечення пропуску телекомунікаційного трафіка на базі волоконно-оптичних ліній зв'язку в межах земель транспорту, що встановив і використовує ЄТТ (п.1 Генеральної угоди).
Згідно пункту 4.2.1 Генеральної угоди № 589/01 канальний ресурс ЄТТ використовується ним для комерційних цілей. Крім того, 17.01.2002 укладено Угоду про співробітництво між ДТГО "Львівська державна залізниця" (далі - Залізниця) та ТОВ "Євротранстелеком".
Відповідно до вимог підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Угоди про співробітництво від 17.01.2002 Залізниця за окремими договорами надає право прокладання волоконно-оптичного кабелю в межах земель транспорту.
Станом на сьогодні в межах земель, які знаходяться в постійному користуванні АТ "Укрзалізниця" прокладені волоконно-оптичні лінії зв'язку (кабелі), що є власністю ТОВ "Євротранстелеком".
Представником Позивача підтверджено, що Позивач документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку має поширюватися право сервітуту, не замовляв та не виготовляв.
До Державного земельного кадастру відомостей про межі частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту - не вносилися. Кадастровий номер земельній ділянці, на яка має стати об'єктом прав сервітуарія, - не присвоєно.
Площа земельної ділянки, в грунті якої прокладено волоконно-оптичні лінії зв'язку ЄТТ, становить 0,7800 га, згідно замірів здійснених 02.12.2019 представниками Залізниці під час комісійного обстеження частини вказаної земельної ділянки. Протяжність ВОЛЗ на ділянці зазначена в розділі "Місце розташування сервітуту" акту комісійного обстеження, зокрема: місце розташування сервітуту с. Вовчий: від 1666 км + 853 м до 1668 км + 803 м. Розрахунок площі сервітуту земельних ділянок, на яких пролягає кабель волоконно-оптичних ліній зв'язку (ВОЛЗ) здійснювався за формулою: Sсервітуту = L х В, де: L - протяжність ВОЛЗ (м). В - ширина охоронної зони кабельної лінії електрозв'язку (м), яка відповідно до абзацу другого пункту 2 Правил охорони ліній електрозв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1996 № 135, для підземних кабельних і повітряних ліній електрозв'язку - це смуга землі, обмежена паралельними лініями, віддаленими від траси підземних кабелів або від крайніх проводів повітряних ліній на відстані 2 метрів з кожного боку.
Позивач самостійно для себе визначив та розрахував, що для земельної ділянки з кадастровим номером 2124083502:02:001:0004, яка розташована за адресою: с. Вовчий Мукачівського району Закарпатської області, площа сервітуту становитиме: 1950 м х 4 м = 7800 м2 або 0,7800 га.
Наразі 02.12.2019 комісійним обстеженням фахівцями регіональної філії частини земельної ділянки, що розташована за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с.Вовчий, кадастровий номер 2124083502:02:001:0004, визначено доцільність встановлення земельного сервітуту для обслуговування волоконно-оптичного кабеля ТОВ "Євротранстелеком" на частині земельної ділянки орієнтовною площею 0,7800 га.
Позивач стверджує, що до цього часу питання будівництва та прийняття в експулатацію кабелю (2008-2009рр) чинні правовідносини сторін щодо прокладення та обслуговування кабелю здійснювались із урахуванням положень врегульованих Генеральною угодою №589/01 та іншими угодами (правочинами), що укладалися на їх виконання.
Так, згідно п. 6.1. Генеральної угоди про співробітництво №589/1 від 27.12.2001 та Угоди про співробітництво від 17.01.2002 після закінчення будівництва Мережі взаємовідносини з питань експлуатації будуть здійснюватися на підставі додаткових договорів, укладеними Сторонами.
Позивач вважає, що зважаючи на правову природу сервітуту ТОВ "Євротранстелеком" мало би ініціювати укладення відповідного договору сервітуту земельної ділянки для чого надати Залізниці відповідний пакет документів для узгодження істотних умов договору та його укладення.
Згідно з положеннями, визначеними главою 32 ЦК України, право вимоги про встановлення сервітуту належить особі, яка має намір користуватися чужою земельною ділянкою, до власника (постійного користувача) земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут. Водночас зазначені норми також встановлюють коло осіб між якими можуть виникнути сервітутні правовідносини та умови їх виникнення, без обмеження щодо того хто має право ініціювання встановлення сервітутів та звернення до суду у випадку виникнення спору з цього питання.
В частині третій статті 402 ЦК України прямо передбачено, що у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Незгода Відповідача на встановлення сервітуту змусила Позивача вирішити цей спір в судовому порядку.
Відповідь Позивача на відзив при новому розгляді справи.
Позивачем підтверджуються усі обставини, що передували виникненню і оформленню правовідносин між сторонами, укладання діючих господарських договорів (правочинів), що укладались Залізницею із ТОВ "Євротранстелеком" з питань використання та експлуатації Мережі.
У вказаному відзиві Відповідачем підтверджується використання ним ресурсу лінійних споруд зв'язку Мережі для власних комерційних цілей, між тим використання оптичних волокон, виділених Позивачу здійснюється за домовленою сторонами плату на підставі укладених договорів оренди, зокрема того ж Договору оренди майна №Л/Ш-051674/НЮ від 28.12.2005 року, на який посилається ТОВ "Євротранстелеком". Волоконно-оптичні лінії зв'язку, що виділені Позивачу також орендуються ТОВ "Євротранстелеком" і використовуються у власних інтересах, зокрема згідно Договору №Л/ШЧ-12-1305п про надання в користування оптичних волокон волоконно-оптичного кабелю (доданий ЄТТ до відзиву). Позивач зазначає, що кабель пролягає в межах земельної ділянки Залізниці з кадастровим номером 2124083502:02:001:0004 площею 10,1013 га, яка розташована за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с.Вовчий, про що вказано в пункті 2.1. зазначеного Договору та наданих Відповідачем актах приймання-передачі волокон. Отже, наявні господарські договори, про які зазначає Відповідач у своєму відзиві регулюють порядок обслуговування та експлуатації прокладених кабелів, лінійних споруд зв'язку Мережі, однак не регулюють використання вказаної земельної ділянки, зокрема з огляду на нові законодавчі обмеження, що встановлені наявністю охоронних зон.
На переконання Позивача, зважаючи на правову природу сервітуту та враховуючи ч. 5 ст. 75 ЗК України, а також Закон України "Про електронні комунікації", саме відповідач мав би в договірному порядку звертатись до позивача із вимогою встановлення сервітуту частини земельних ділянок, на яких прокладені кабелі волоконно-оптичної лінії зв'язку Мережі. При цьому просить врахувати, що недосягнення між сторонами домовленостей щодо встановлення сервітуту та ухилення відповідача від переговорної процедури в погодженні істотних умов сервітуту стало підставою виникнення цього судового спору, про що також свідчить позиція відповідача щодо заявлених позовних вимог, яка є незмінною протягом усього часу експлуатації кабелю.
Позивач вказує, що Відповідач як Постачальник електронних комунікаційних мереж та/або послуг, відповідно до Закону України "Про електронні комунікації" має право вимагати від власників земельних ділянок або землекористувачів установлення сервітутів, у тому числі особистих сервітутів, земель електронних комунікацій, визначених цим Кодексом, для прокладання під землею електронних комунікаційних мереж та/або усунення їх пошкоджень.
Такими своїми діями Відповідач позбавляє Позивача правової визначеності (встановленні чітких прав та обов'язків сторін), і враховуючи юридичну нерозривну взаємопов'язаність Позивача та Відповідача (адже волоконно-оптичні лінії зв'язку Відповідача прокладені через земельну ділянку, яка перебуває на праві постійного користування у Позивача), відмова Відповідача визначити взаємні права та обов'язки шляхом укладення договору особистого земельного сервітуту - і є порушенням прав та охоронюваних законом інтересів Позивача.
Позивач вважає, що Позивач та Відповідач є сторонами саме в земельних правовідносинах, та виступають як правомочні і зобов'язані особи, де права та інтереси одних осіб можуть бути реалізовані через виконання обов'язків іншими. Правовідносини з приводу прав на землю, похідних від права власності, виникають тоді, коли власник заінтересований у передачі прав на земельну ділянку іншим особам. У цьому разі між власником і такою особою виникають правовідносини землекористування, у межах яких обидві сторони беруть на себе взаємні права й обов'язки. Ця група земельних правовідносини поділяється на дві підгрупи: правовідносини, що мають характер речових прав (право постійного користування земельними ділянками, земельний сервітут) і правовідносини, які мають зобов'язальний характер (оренда, застава (іпотека)).
Правова позиція Відповідача.
Відповідач згідно з поданим суду через систему "Електронний суд" відзивом на позов від 23.05.2024 заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи про таке.
Між АТ "Укрзалізниця" та ТОВ "Євротранстелеком" існують довготривалі відносини. Передумовою створення ТОВ "Євротранстелеком" була ініціатива Міністерства транспорту України стосовно побудови мережі зв'язку для власних потреб за кошти інвестора. Таким чином, одним із засновників відповідача виступав Фонд державного майна України, який діяв в інтересах Центральної станції зв'язку Державної адміністрації залізничного транспорту України. Отже, однією з умов створення ТОВ "Євротранстелеком" було забезпечення інтересів АТ "Укрзалізниця" у власній мережі зв'язку.
Правові підстави прокладання волоконно-оптичної лінії зв'язку та інші відносини між ТОВ "Євротранстелеком" та АТ "Укрзалізниця" врегульовані Генеральною угодою про співробітництво №589/01, укладеною 27 грудня 2001 року між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та ТОВ "Євротранстелеком", а також Угодою про співробітництво, укладеною між Львівською залізницею та ТОВ "Євротранстелеком" від 17 січня 2002 року. Водночас питання технічного обслуговування та аварійного відновлення ліній зв'язку врегульоване сторонами Договором №280/Ш на технічне обслуговування і аварійне відновлення від 01 серпня 2005 року. Таким чином, питання прокладання волоконно-оптичної лінії зв'язку та експлуатації ліній зв'язку врегульоване вищезазначеними договорами та не потребує встановлення сервітуту.
З посиланням на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 07.02.2023 у справі №1527/2-109/11, від 17.01.2019 у справі №607/12777/17, від 17.09.2018 у справі №127/1417/16-ц, від 17.09.2018 у справі №686/3104/16-ц, від 21.03.2018 у справі №379/794/16-ц, від 17.01.2019 у справі №607/12777/17, від 20.09.2018 у справі №918/370/17, від 19.06.2018 у справі №2а-1147/10, звертає увагу на недотриманні позивачем процедури встановлення сервітуту, зокрема щодо невірного визначення позивачем істотних умов сервітуту та недотримання порядку, передбаченого законодавством стосовно передумов укладення договору сервітуту.
Зазначає, щодо неможливість встановлення сервітуту безстроково враховуючи термін експлуатації мережі та строки співробітництва. При цьому наголошує, що належним доказом, що підтверджує площу та межі сервітуту, а також наявність будівельних, або інженерних споруд є саме проект технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки, який виготовляється сертифікованим інженером-землевпорядником. Проте такого проекту позивачем до матеріалів справи долучено не було. Водночас заміри, проведені позивачем, не підтвердженні жодними належними доказами, які б свідчили про фактичну площу, яку займає волоконно-оптичний кабель, прокладений в спірній земельній ділянці. Окрім цього посилається на некоректність та несправедливість наданого позивачем розрахунку розміру плати за встановлення та користування сервітутом, оскільки відповідач фактично не обмежує право позивача в користуванні земельною ділянкою та з моменту введення в експлуатацію мережі самостійно не здійснює жодної діяльності на земельних ділянках позивача. Відповідач відзначає, що саме позивач обслуговує мережу, а тому наданий останнім розрахунок є надмірним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Також звертає увагу суду, що позивач просить встановлення саме земельного оплатного сервітуту. Проте відповідно до ч. 1 ст. 100 ЗК України сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Отже, у даному спорі мова йде про встановлення саме особистого сервітуту, оскільки відповідач не є користувачем сусідньої земельної ділянки. Проте позовні вимоги позивача не містять цієї умови.
Окрім цього відповідач наголошує на відсутності порушення прав та законних інтересів позивача, а також відсутності належного обґрунтування обраного позивачем способу захисту. Обґрунтовуючи наведені доводи, відповідач зазначає, що сторонами спору було чітко врегульовано питання прокладення та експлуатації волоконно-оптичного кабелю на підставі Генеральної угоди №589/01 від 27.12.2001 та інших договорів, укладених на її виконання, предметом яких є співробітництво сторін з будівництва і експлуатації мережі для задоволення потреб АТ "Укрзалізниця" і надання послуг зв'язку з використанням ресурсів мережі.
Окрім того, відповідач підтвердив відсутність розбіжностей між сторонами щодо способу обслуговування та експлуатації кабелів, про що свідчить наданий до справи Договір на технічне обслуговування волокно-оптичного кабелю Л/Ш-24902п/НЮ від 20.12.2024 року, що укладений між сторонами цього спору.
У своєму оновленому відзиві на позовну заяву ТОВ "Євротранстелеком" (вх. №02.3.1-02/2118/25 від 04.03.2025) відповідач підтримав раніше викладені заперечення проти позову, зазначивши додатково про таке.
Відповідач вважає позов безпідставним.
По-перше, стосовно предмету судового розгляду.
Відповідач вважає, що предметом розгляду у даній справі є питання щодо наявності/відсутності підстав для встановлення на користь ТОВ "Євротранстелеком" безстрокового оплатного земельного сервітуту площею 0,7800 га стосовно земельної ділянки, кадастровий номер: 2124083502:02:001:0004 (загальна площа земельної ділянки 10,1013 га), що належать Позивачу на праві постійного користування для експлуатації та обслуговування волоконно-оптичного кабелю/ліній зв'язку ТОВ "Євротранстелеком".
Задоволення судом позову можливе лише за умови (а) доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), (б) порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем, а також з урахуванням належно обраного способу судового захисту.
Разом з тим, в межах вказаної справи Позивач не обґрунтував жодного свого порушеного Відповідачем права чи законного інтересу, а також обраного способу судового захисту, а саме: встановлення на користь іншої особи безстрокового оплатного земельного сервітуту для експлуатації та обслуговування волоконно-оптичного кабелю/ліній зв'язку ТОВ "Євротранстелеком", який - був побудований з ініціативи Позивача (Акціонерного товариства "Українська залізниця") в рамках співробітництва сторін (Генеральна угода про співробітництво № 589/01, Угода про співробітництво від 17 січня 2002 року); - був прийнятий в експлуатацію за участі Позивача на підставі акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту у сфері телекомунікацій; - експлуатується та обслуговується безпосередньо Акціонерним товариства "Українська залізниця", за що воно отримує плату на ринкових умовах (Договір № 280/Ш на технічне обслуговування і аварійне відновлення від 01 серпня 2005 року); - використовується самим Позивачем в своїй господарській діяльності відповідно до умов розподілу ресурсу Мережі, що визначені розділом 4 Генеральної угоди про співробітництво № 589/01.
По-друге, щодо процесу створення лінії зв'язку на земельних ділянках АТ "Укрзалізниця".
Відповідач наголошує, що як юридична особа ТОВ "Євротранстелеком" було створено за ініціативою Укрзалізниці та Міністерства транспорту України для задоволення потреб Укрзалізниці в мережі зв'язку (копії листа Першого заступника Міністра транспорту України Генерального директора Укрзалізниці Г.М. Кірпи від 04 квітня 2001 року № 3-263, наказу Фонду державного майна України від 02 жовтня № 1789, протоколу наради з питань співробітництва залізниць України, Центральної станції зв'язку Укрзалізниці з ТОВ "Євротранстелеком" при Першому заступнику Генерального директора Укрзалізниці Федюшині Ю.М. від 11 січня 2002 року, Договору про спільну діяльність по створенню ТОВ "Євротранстелеком" від 02 жовтня 2001 року, першої редакції статуту ТОВ "Євротранстелеком" додаються).
Крім цього наказом Міністерства транспорту України № 568 від 20.08.2002 було затверджено Концепцію єдиної транспортної мережі зв'язку Міністерства транспорту України, основні етапи будівництва якої згідно Додатку 1 було здійснено ТОВ "Євротранстелеком" за кошти ТОВ "Євротранстелеком".
Таким чином, побудова ліній зв'язку для задоволення потреб залізничного транспорту України була основною метою Відповідача, що було визначене статутними документами компанії.
Подальші відносини сторін щодо будівництва, експлуатації та обслуговування волоконно-оптичного кабелю, що був побудований в рамках співробітництва сторін, були вирішені сторонами на підставі Генеральної угоди про співробітництво № 589/01 від 27 грудня 2001 року, Угоди про співробітництво від 17 січня 2002 року, Договору № 280/Ш на технічне обслуговування і аварійне відновлення від 01 серпня 2005 року та інших угод.
Таким чином, сторони за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір врегулювали між собою правовідносини щодо прокладання та наступного використання, експлуатації, технічного обслуговування та ремонту волоконно-оптичних ліній зв'язку.
Відповідно до розділу 2 Генеральної угоди № 589/01 предметом Угоди є співробітництво сторін з будівництва і експлуатації сукупності засобів і споруд зв'язку ТОВ "Євротранстелеком", об'єднаних у єдиному технологічному процесі для забезпечення пропуску телекомунікаційного трафіка на базі волоконно-оптичних ліній зв'язку в межах Земель транспорту (надалі - "Мережа") для задоволення потреб Укрзалізниці і надання послуг зв'язку з використанням ресурсів Мережі.
Генеральна угода № 589/01 діє протягом терміну будівництва та експлуатації Мережі (п. 9.1).
На виконання Генеральної угоди № 589/01 Залізниці України та Центральна станція зв'язку Укрзалізниці за окремими договорами із ТОВ "Євротранстелеком" надають право прокладення волоконно-оптичного кабелю в межах Земель транспорту, яке буде оформлене Сторонами відповідними актами (п.3.3.1 Генеральної угоди № 589/01).
Також розділ 2 Угоди про співробітництво від 17 січня 2002 року, укладеної між Регіональною філією "Львівська Залізниця" АТ "Укрзалізниця" (надалі - "Львівська залізниця") та ТОВ "Євротранстелеком" (надалі - "Угода від 17.01.2002 року") визначив предметом Угоди співробітництво сторін з будівництва і експлуатації корпоративних мереж Укрзалізниці (Державна адміністрація залізничного транспорту України), Львівської залізниці та Мережі ЄТТ.
На виконання вищевказаних угод сторони підписали акт до Угоди від 17.01.2002 про надання права на прокладання волоконно-оптичних ліній зв'язку в межах земель транспорту на весь термін будівництва мережі зв'язку.
У свою чергу факт прийняття в експлуатацію волоконно-оптичних ліній зв'язку "Воловець - Мукачево" підтверджуються актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту у сфері телекомунікацій.
Тобто діючими угодами Сторін спору передбачено, що предметом угод є співробітництво Сторін з будівництва та експлуатації Мережі в межах Земель транспорту для задоволення потреб Залізниці та для комерційних цілей ЄТТ.
Таким чином, сторони діяли спільно, в інтересах обох суб'єктів господарювання під час підписання вищезазначених угод.
Саме для вказаних вище цілей Позивач надав Відповідачу право прокладення волоконно-оптичного кабелю в межах Земель транспорту (п.3.3.1 Генеральної угоди № 589/01, п. 3.2.1. Угоди від 17.01.2002 року, акт до Угоди від 17.01.2002 про надання права на прокладання волоконно-оптичних ліній зв'язку в межах земель транспорту на весь термін будівництва мережі зв'язку) та з використанням інфраструктури Позивача. 30. Відповідно до практики Верховного суду, є законним та дійсним договір про спільну діяльність, за яким одна сторона виділяє земельну ділянку, що перебуває у її власності чи користуванні для досягнення спільних цілей, визначених у такому договору.
Вкладом Позивача у співпрацю виступає надання Відповідачу земель транспорту та власної інфраструктури для прокладення волоконно-оптичного кабелю на весь термін будівництва та експлуатації Мережі, що детально з посиланням на відповідні норми договорів було описано вище.
Водночас вкладом Відповідача у співпрацю сторін є побудова Мережі за власні кошти та надання в оренду АТ "Укрзалізниця" волоконно-оптичного кабелю, за обслуговування якого Позивач також отримує плату від ТОВ "Євротранстелеком".
Зокрема, на виконання п. 4.1.1. Генеральної Угоди № 589/01 Відповідач за власні кошти побудував Мережу і надав в користування Позивачу чотири оптичні волокна на всій протяжності магістральної мережі на термін її експлуатації. Саме Міністерство транспорту України визнавало, що оренда оптичних волокон на ринкових умовах буде коштувати сотні мільйонів гривень, а тому Позивач жодним чином не бажав змінювати умови існуючих домовленостей сторін щодо власних прав та обов'язків.
Станом на початок 2009 рік Відповідачем було побудовано за власні кошти 5860 км. волоконно-оптичних ліній зв'язку в рамках Генеральної Угоди № 589/01, вартість будівництва якого склала орієнтовно 60 млн USD. Волоконно-оптичний кабель прокладався в ґрунті, кабельній каналізації електронних комунікаційних мереж та іншим способом.
АТ "Укрзалізниця" отримало в користування чотири оптичні волокна (в середньому по протяжності всієї Мережі - це 22% ресурсу Мережі). На момент передачі в оренду ринкова вартість даних волокон складала 20 млн. USD.
Відповідач, покликаючись на вищевикладену позицію, вважає, що знаходження волоконно-оптичного в межах земель транспорту є законним та відповідає інтересам обох сторін договорів про співробітництво. Тому ми вважаємо, що сторони спору врегулювали питання експлуатації Мережі в межах земель транспорту, а тому встановлення сервітуту для експлуатації Мережі є безпідставним.
По-третє, щодо обслуговування Мережі.
01 серпня 2005 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір № 280/Ш на технічне обслуговування і аварійне відновлення від 01 серпня 2005 року.
Пункт 1.1. Договору № 280/Ш на технічне обслуговування і аварійне відновлення від 01 серпня 2005 року передбачає наступне: "У відповідності з Угодою про співробітництво від 17 січня 2002 року, що сторони уклали між собою, Виконавець (Львівська залізниця) приймає на себе зобов'язання щодо виконання робіт з технічного обслуговування і аварійного відновлення ліній зв'язку,..., а Замовник (ТОВ "Євротранстелеком") сплачує вартість цих робіт.".
Тобто саме Позивач з 2005 року здійснює обслуговування волоконно-оптичного кабелю, прокладеного в межах співробітництва сторін, та вживає заходи спрямовані на збереження його цілісності, за що отримує плату. У тому числі, Позивач отримує плату за обслуговування чотирьох оптичних волокон, які йому були передані в користування. Оскільки волоконно-оптичних кабель знаходиться в одній трубці діаметром 40 мм., яка прокладена на глибині 1,2 метра в ґрунті.
Таким чином, виключно Позивач Акціонерне товариство "Українська залізниця" обслуговує волоконно-оптичний кабель, за що отримує плату від Відповідача ТОВ "Євротранстелеком". Отже, встановлення сервітуту для обслуговування волоконно-оптичного кабелю, також є необґрунтованим та безпідставним.
Враховуючи вищевикладене, укладаючи Генеральну угоду про співробітництво № 589/01 від 27 грудня 2001 року, Угоду про співробітництво від 17 січня 2002 року, Договір № 280/Ш на технічне обслуговування і аварійне відновлення від 01 серпня 2005 року та інші угоди сторони виходили з того, що волоконно-оптичні лінії зв'язку прокладаються на земельних ділянках та з використанням інфраструктури АТ "Укрзалізниця", яке буде здійснювати їх технічне обслуговування та аварійний ремонт, і не передбачали встановлення сервітуту в інтересах ТОВ "Євротранстелеком". Тому відносини, які виникли між сторонами, не є фактично сервітутними відносинами чи відносинами, що залишаються поза сферою договірного врегулювання.
У своїх запереченнях до відповіді на відзив від 10.03.2025 Відповідач підкреслює свою позицію, вважаючи, що Позивач не навів у відповіді на відзив жодних обставин, які б спростували позицію Відповідача щодо відсутності підстав для встановлення сервітуту.
Заперечуючи щодо необхідності встановлення охоронних зон кабелів, Відповідач зазначає, що у своїй відповіді на відзив Позивач посилається на існування потенційних обмежень, пов'язаних із встановленням охоронних зон, з чим пов'язує потребу у встановленні сервітуту. Крім цього, під час здійснення орієнтовного розрахунку площі прокладання волоконно-оптичного кабелю в межах земельної ділянки, Позивач також враховує вказані охоронні зони. Водночас, як було зазначено нами в відзиві, вказані охоронні зони відповідно до ст. 75 Земельного кодексу України визначаються відповідно до норм відведення земель для цього виду діяльності та проектно-кошторисною документацією, затвердженою в установленому порядку. Доказів встановлення охоронних зон та наявності такої кошторисної документації, затвердженої в установленому порядку, Позивач до суду також не надав.
Крім того, Правила охорони ліній електрозв'язку, які були затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1996 року № 135, взагалі не стосуються питання встановлення земельного сервітуту та не передбачають необхідність його встановлення. Ці Правила визначають порядок забезпечення охорони споруд кабельних, радіорелейних і повітряних ліній електрозв'язку операторів телекомунікацій.
Позивач у своїх процесуальних документах зазначає лише про можливість існування обмежень для нього. Однак Позивач не надав суду жодного документального підтвердження обмежень щодо перебування в ґрунті на глибині 1,2 метра волоконно-оптичного кабелю протягом багаторічної співпраці сторін.
Відповідач наголошує, що за весь час співробіництва сторін Позивач жодного разу не погоджував проведення робіт в межах спірної земельної ділянки з Відповідачем.
Таким чином, посилання Позивача на Правила охорони ліній електрозв'язку як на підставу встановлення сервітуту вважає необґрунтованим.
По-четверте, щодо площі прокладання волоконно-оптичного кабелю.
Відповідач зазначає, що у своїй відповіді на відзив Позивач не спростував обставини, викладені Відповідачем у відзиві, щодо недоведеності площі прокладання волоконно-оптичного кабелю.
Позивач надає лише орієнтовний розрахунок, який ґрунтується на припущеннях Позивача.
Водночас матеріали справи не містять технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку Позивач бажає поширити право сервітуту, як і жодної іншої технічної документації, з якої можна було б встановити межі, площу тієї частини земельної ділянки, на яку встановлюється сервітут.
Відповідно до п. 26 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 для внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, заявник подає, з поміж іншого, документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту. Водночас згідно до ст. 26 Закону України "Про землеустрій" розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою.
Отже, належним доказом, що підтверджує площу та межі сервітуту, а також наявність будівельних, або інженерних споруд є проєкт технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки, який виготовляється сертифікованим інженером-землевпорядником.
У своїй відповіді на відзив Позивач вказує, що проєкт технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки мав би надати Відповідач як потенційний сервітуарій, зазначаючи, що в Постанові Пленуму Вищого господарського суду від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", суд робить правові висновки стосовно обов'язку позивача надати проєкт технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки з позиції потенційного сервітуарія.
Проте, вказана позиція Позивача є такою, що не відповідає дійсності та суперечить практиці Верховного суду. Оскільки, якщо обидві сторони спору (володілець земельної ділянки та потенційний сервітуарій) мають однакові права щодо звернення до суду з метою встановлення сервітуту, тоді вони мають і однакові обов'язки щодо доведення обставин, на які посилаються у своїй позовній заяви.
Пункти 2.35. та 2.38 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачають, що у вирішенні спорів про встановлення сервітуту суд має враховувати, що обов'язок обґрунтування площі і меж земельної ділянки, встановлення сервітуту на яку вимагає позивач, а також виготовлення проєкту технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки покладається на позивача.
Таким чином, саме на Позивача як на зацікавлену у встановлені сервітуту особу покладається обов'язок з обґрунтування площі та меж земельної ділянки, підтвердження наявності будівельних або інженерних споруд, а також підготовки проєкту технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки, який він не виконав.
Окрім того Відповідач вважає необгрунтованими як строк сервітуту, оскільки відносини сторін не є безстроковими та будуть припиненими після завершення експлуатації Мережі в результаті фізичного зношування кабелів, так і вартість плати за нього.
Необгрунтованість встановлення плати за сервітут на рівні 12% від нормативної грошової оцінки у подібному спорі (справі), в якій саме Позивач був учасником та просив встановлення плати на рівні 12% від нормативної грошової оцінки, Верховний Суд визнав недобросовісною та несправедливою (п.п. 78-85 Постанови від 01 лютого 2023 року по cправі № 918/302/21). Оскільки встановлення сервітуту не означає вибуття із володіння та користування Позивача цієї земельної ділянки, а плата за встановлення сервітуту рішенням суду має компенсаційний характер, то вона не може бути більшою ніж фактичні витрати Позивача на сплату земельного податку.
Відповідач вважає, що відповідно до ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Тобто встановлення сервітуту є лише одним із способів врегулювання відносин сторін. У спорі, який виник між сторонами, питання, пов'язані із будівництвом, експлуатацією та обслуговуванням волоконно-оптичного кабелю вирішені сторонами на підставі чинних договорів, у тому числі договорів про співробітництво.
У своєму відзиві Відповідач виклав правову позицію Верховного суду, за якою є законним та дійсним договір про спільну діяльність, за яким одна сторона виділяє земельну ділянку, що перебуває у її власності чи користуванні для досягнення спільних цілей, визначених у такому договору.
Відповідач вважає, що позов не може бути задоволено.
До судового засідання 22.05.2025 Відповідачем подано до суду клопотання про долучення до справи судових рішень, що набрали законної сили судів апеляційної та касаційної інстанції в подібних спорах за участі цих самих сторін, правові висновки в яких мають значення для вирішення спору у цій справі, просить їх врахувати. Зокрема це ухвала від 06.05.2025 Верховного Суду КГС, якою закрито касаційне провадження за касаційними скаргами Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.11.2024, постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 і додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 у справі № 907/408/24, якими Позивачеві відмовлено у встановленні сервітуту в аналогічному спорі з подібного предмету та таких же підстав.
Враховуючи вищевикладене, Відповідач вважає, що між сторонами виникли відносини спільної діяльності за Генеральною угодою про співробітництво №589/01 та Угодою про співробітництво від 17 січня 2002 року.
Вкладом Позивача у співпрацю виступає надання Відповідачу земель транспорту та власної інфраструктури для прокладення волоконно-оптичного кабелю на весь термін будівництва та експлуатації Мережі.
Водночас вкладом Відповідача у співпрацю сторін є побудова Мережі за власні кошти та надання в оренду АТ "Укрзалізниця" волоконно-оптичного кабелю. Крім цього волоконно-оптичний кабель був прийнятий в експлуатацію за участю Позивача на підставі акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту у сфері телекомунікацій. А також вказана волоконно-оптична лінія зв'язку експлуатується та обслуговується Акціонерним товариством "Українська залізниця", за що воно отримує плату відповідно до договору на технічне обслуговування. Таким чином, вважаємо, що позовні вимоги є безпідставними, а Позивач не має на меті вирішити реальний спір, а виключно створити для Відповідача необґрунтовані фінансові зобов'язання за відсутності покладення на Позивача будь-яких кореспондуючих обов'язків
Враховуючи викладене вище вважає, що поведінка позивача є суперечливою та такою, що не відповідає попереднім домовленостям сторін спору та звичайній діловій практиці, яка між ними склалась.
Таким чином, на думку відповідача, позивач намагається створити додаткові зобов'язання для відповідача, у тому числі грошові зобов'язання, за відсутності фактичної зміни становища сторін.
ІІІ. Мотивувальна частина рішення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний №83672460 від 29.03.2017 Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (на даний час АТ "Українська залізниця" згідно з п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 №938 "Деякі питання акціонерного товариства "Українська залізниця"") є правокористувачем земельної ділянки площею 10,1013 га, яка розташована за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Вовчий. Кадастровий номер земельної ділянки 2124083502:02:001:0004. Підставою для державної реєстрації права користування зазначеною земельною ділянкою є державний акт на право постійного користування земельною ділянкою №ЯЯ097918, виданий 24.12.2007 Неліпинською сільською радою. Номер запису про інше речове право: 5883408 (спеціальний розділ).
27 грудня 2001 року між Державною адміністрацією залізничного транспорту України (універсальним правонаступником є АТ "Укрзалізниця,) та ТОВ "Євротранстелеком" укладено Генеральну угоду про співробітництво №589/01.
Відповідно до пункту 2 Генеральної угоди №589/01 предметом Угоди є співробітництво сторін з будівництва і експлуатації Мережі зв'язку для задоволення потреб Укрзалізниці і надання послуг зв'язку з використанням ресурсів Мережі.
"Мережа" означає сукупність засобів і споруд зв'язку ТОВ "Євротранстелеком", об'єднаних у єдиному технологічному процесі для забезпечення пропуску телекомунікаційного трафіка на базі волоконно-оптичних ліній зв'язку в межах земель транспорту, що встановило і використовує ТОВ "Євротранстелеком" (п. 1 Генеральної угоди №589/01).
У п. 4.2 Генеральної угоди №589/01 сторонами врегульовано питання щодо розподілу канального ресурсу.
Так, згідно з п. 4.2.1 Генеральної угоди №589/01 канальний ресурс ТОВ "Євротранстелеком" використовується для комерційних цілей.
Водночас, відповідно до п. 4.2.2 Генеральної угоди №589/01 канальний ресурс Залізниць України може бути використаний для власних технологічних потреб
Крім того, 17 січня 2002 року між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська державна залізниця" (далі Залізниця) та ТОВ "Євротранстелеком" укладено Угоду про співробітництво, відповідно до підп. 3.2.1 п. 3.2 якої Залізниця за окремими договорами надає право прокладання волоконно-оптичного кабелю в межах земель транспорту.
Згідно з п. 6.1. Генеральної угоди про співробітництво №589/1 від 27.12.2001 та Угоди про співробітництво від 17.01.2002 після закінчення будівництва Мережі взаємовідносини з питань експлуатації будуть здійснюватися на підставі додаткових договорів, укладеними сторонами.
Відповідно до Акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту у сфері телекомунікацій, зареєстрованого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Закарпатської області за №183 від 22.04.2008, волоконно-оптична лінія зв'язку "Воловець-Мукачево" протяжністю 62,321 км прийнята в експлуатацію.
Створена спільно Мережа експлуатується сторонами за Договором № 280/Ш на технічне обслуговування і аварійне відновлення від 01 серпня 2005 року. Вказаний договір пролонговувався сторонами на кожен наступний рік.
Під час розгляду спорів в судах щодо встановлення сервітуту сторонами було укладено новий Договір на технічне обслуговування волоконно-оптичного кабелю Л/Ш-24902п/НЮ від 20 грудня 2024 року (том 4 а.с. а.с. 22-38). За вказаним договором Акціонерне товариство "Українська залізниця" здійснює обслуговування волоконно-оптичного кабелю, побудованого в рамках Генеральної угоди про співробітництво № 589/01 та Угоди про співробітництво від 17 січня 2002 року. За надані послуги з обслуговування сторонами врегульовано відповідну плату та порядок взаємодії між підрозділами Позивача та ТОВ "Євротранстелеком".
Отже, судом встановлено, що у межах смуги відведення через земельну ділянку, яка знаходяться в постійному користуванні АТ "Укрзалізниця", кадастровим номером 2124083502:02:001:0004 (с. Вовчий), сторонами, в результаті спільної діяльності на підставі Генеральної угоди про співробітництво № 589/01, Угоди про співробітництво від 17 січня 2002 року, та Договору на технічне обслуговування волоконно-оптичного кабелю Л/Ш-24902п/НЮ від 20 грудня 2024 року, створено, прокладено та спільно експлуатується господарський об'єкт Волоконно-оптичні лінії зв'язку, розміщених під землею на глибині 1,2м. Волоконно-оптичні кабелі в цих лініях зв'язку за умовами спільної діяльності є власністю ТОВ "Євротранстелеком", частина з яких призначена виключно для використання АТ "Укрзалізниця" на умовах чинних правочинів.
Такі самі частини об'єкту Волоконно-оптичні лінії зв'язку, створено, прокладено та експлуатуються спільно у межах смуги відведення на земельних ділянках з кадастровими номерами 2121555100:01:001:0001 (смт. Воловець), 2124010100:02:056:0011 (м. Свалява).
За таких фактичних обставин і врегульованих між сторонами правовідносин Відповідач, покликаючись на результати ревізії Державної аудиторської служби України, що містяться в її висновках про порушення земельного законодавства через "неукладення договорів сервітуту на земельні ділянки, які використовуються у діяльності ТОВ "Євротранстелеком", звернувся до господарського суду з метою зміни правовідносин, що склалися між сторонами, на інші умов і підстави, що грунтуються на відносинах сервітуту.
АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" зверталось листами від 28.07.2017 №ДН-5-ДНКМ/111, від 04.11.2019 №НЗІ-10/5735, від 25.01.2024 №НКМ-12/5, від 10.04.2024 №НКМ-12/31 до ТОВ "Євротранстелеком" з пропозицією щодо врегулювання питання встановлення сервітуту та використання земельної ділянки, на яких прокладені волоконно-оптичні кабелі.
ТОВ "Євротранстелеком" залишило звернення АТ "Укрзалізниця" без задоволення, мотивуючи таке відсутністю правових підстав для укладення договорів про встановлення земельних сервітутів, оскільки прокладання волоконно-оптичних ліній зв'язку здійснено на підставі Генеральної угоди про співробітництво від 27.12.2001 №589/01 та Угоди про співробітництво від 17.01.2002 року.
Як зазначає Позивач, зважаючи на те, що жодна пропозиція щодо укладення договору сервітуту на земельних ділянках, на яких прокладено Мережу не була задоволеною, АТ "Укрзалізниця" повторно скерувало лист №НКМ-12/31 від 10.04.2024 з пропозицією узгодити істотні умови договору сервітуту, зокрема щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2124083502:02:001:0004, яка розташована за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Вовчий. Кадастровий номер земельної ділянки. При цьому позивач зазначав що, орієнтовна площа сервітуту складає 0,7800 га з пропонованою місячною платою за земельний сервітут у розмірі 6 126,12 грн з ПДВ або 73 513,44 грн з ПДВ в рік згідно з доданим до позовної заяви розрахунком.
Оскільки домовленості про встановлення земельного сервітуту позивач з відповідачем не досягли, АТ "Укрзалізниця" звернулось з даним позовом до суду.
Аналіз судом обставин справи у світлі норм права, що підлягають застосуванню.
Цей спір у справі № 907/409/24 розглядається господарським судом вдруге, на новому розгляді відповідно до Постанови ВС КГС від 28.01.2025, в якій ВС (п.6.2.) зазначив, що під час нового розгляду судам необхідно врахувати викладене, оцінити правомірність вимог позивача, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже, і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення заявленого позову. Верховний Суд зазначив, що основним питанням, яке постало у цій справі, є питання про те, чи наділений власник (користувач) земельної ділянки правом на звернення до суду з позовом про встановлення земельного сервітуту взагалі, та, у випадку, якщо наділений, чи забезпечує поновлення порушеного права обраний позивачем спосіб захисту у відносинах, що склались між ним та відповідачем. Звернув увагу на те, що у постанові від 15.12.2021 у справі № 918/303/21 Верховний Суд, розглядаючи спір у подібних правовідносинах, вказав, що для вирішення господарського спору, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Додатково, в контексті обраного способу захисту розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
Спірні правовідносини щодо встановлення земельного сервітуту за своєю юридичною природою регулюються як нормами земельного, так і цивільного законодавства.
Так, ЗК України в главі 16 врегульовано "Право земельного сервітуту", яке розглядається як право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) (частина перша статті 98 ЗК України).
У статті 400 ЦК України закріплено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
ВС вказав, що у контексті спору, що розглядається, при визначені способу захисту судам слід виходити з того, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (частина перша статті 100 ЗК України, частина перша статті 402 ЦК України).
При цьому спосіб встановлення сервітуту впливає на можливість обрання способу захисту і, як убачається, якщо законом передбачено можливість встановлення сервітуту як договором, так і рішенням суду, то, відповідно, і способами захисту в цьому випадку можуть бути як звернення до суду з вимогою про визнання договору укладеним, так і з вимогою про встановлення сервітуту за рішенням суду.
Зазначене підтверджується практикою Верховного Суду, відповідно до якої переглядалися рішення у справах з вимогами як про визнання укладеним договору сервітуту (див. постанови від 20.09.2018 у справі № 918/370/17, від 03.12.2020 у справі № 925/27/18), так і про встановлення сервітуту судом без укладення відповідного договору (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 911/2701/17, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 915/483/17, від 29.01.2020 у справі № 920/1204/17).
Судом при новому розгляді цієї справи встановлено, що Позивач АТ "Українська залізниця" не звертався до Відповідача ТОВ "Євротранстелеком" пропозицією укласти договір сервітуту, проєкту такого договору Відповідачеві не пропонувалося, отже вимоги про визнання укладеним договору сервітуту не заявлялося, як спосіб захисту прав не реалізовано Позивачем.
У цій справі Позивач визначив і обрав для себе інший спосіб захисту, на його думку порушеного, права - встановлення сервітуту за рішенням суду.
Суд виходить з висловленої Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 918/303/21 та у цій справі, що закон не обмежує власника земельної ділянки, відносно якої планується встановити сервітут або фактично складаються сервітутні відносини, в можливості ініціювання як укладення договору, так і у випадках встановлених законом або за домовленістю сторін, звернутись за вирішенням спору до суду.
Відповідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Згідно ст. 402 ЦК України Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
В той же час, судом встановлено, що Позивачем не замовлялася та не виготовлялася документація із землеустрою з метою встановлення меж частини земельної ділянки, на яку мають поширюватися права сервітуту.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Особливим видом такої документації є документація із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією, - комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною.
Видами документації із землеустрою, зокрема є визначена п. ї) ч. 1 ст. 25 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту.
Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.
Відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-правових актів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується сертифікованим інженером-землевпорядником, який відповідає за якість робіт із землеустрою.
Роботи із землеустрою є обов'язковими, відповідно до ст. 20 Закону України "Про землеустрій", у разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).
Вимоги до Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, визначені ст. 55-1 Закону України "Про землеустрій", зокрема такі.
Встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастровий план земельної ділянки із зазначенням меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) копії документів, що є підставою для виникнення прав суборенди, сервітуту.
Суд зазначає, що вимога Позивача, яка сформульована як - зобов'язати відповідача внести відомості про земельний сервітут ділянки з кадастровим номером 2124083502:02:001:0004, яка розташована за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Вовчий до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не може бути задоволена, оскільки не відповідає встановленому законом порядку реєстрації земельних сервітутів.
Так, відповідно до приписів і положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено підстави та основні вимоги щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру (ч. 6 ст. 21). Зокрема, відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, вносяться до Державного земельного кадастру на підставі затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, а також на підставі інших видів документації із землеустрою, за якою здійснюється формування земельної ділянки.
Суд звертає увагу Позивача на приписи статті 29 Закону України "Про Державний земельний кадастр", які не виконано Позивачем при ініціюванні цієї справи. Так, згідно цієї норми права встановлено порядок внесення до Державного земельного кадастру відомостей про суборенду, сервітут, які поширюються на частини земельних ділянок.
1. Відомості про суборенду, сервітут, які поширюються на частини земельних ділянок, вносяться до Державного земельного кадастру до здійснення державної реєстрації цих прав.
Відомості про суборенду, сервітут, які поширюються на частини земельних ділянок, вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви правонабувача, сторін (сторони) правочину, за яким виникає право суборенди, сервітуту, або уповноважених ними осіб.
2. Для внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, заявник подає Державному кадастровому реєстратору центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин:
заяву за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;
документи, на підставі яких виникає відповідне право суборенди, сервітуту, із зазначенням меж частини земельної ділянки, на яку поширюється відповідне речове право;
електронний документ, що містить інформацію про зміст документації із землеустрою, яка є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, із зазначенням меж частини земельної ділянки, на яку поширюється відповідне речове право.
3. Відповідний Державний кадастровий реєстратор протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви перевіряє відповідність документів вимогам законодавства і за результатами перевірки вносить інформацію про межі відповідної частини земельної ділянки до Поземельної книги або надає заявнику письмову мотивовану відмову у такому внесенні.
4. Відмова у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру надається у разі, якщо: заявником подано документи, передбачені цією статтею, не в повному обсязі; подані документи не відповідають вимогам законодавства; із заявою про державну реєстрацію звернулася неналежна особа.
6. Запис про внесення відомостей про межі частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, в автоматизованому порядку виключається з Поземельної книги у разі, якщо протягом року з дня внесення таких відомостей відповідне право суборенди, сервітуту не було зареєстровано.
7. На підтвердження внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, органом, що здійснив їх внесення, заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Суд зазначає, що виготовлений Позивачем самостійно план і зроблені розрахунки меж і площі земельної ділянки не є технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту. Отже, план не може замінити технічної документації із землеустрою, вказаний план не можна використовувати як підставу для встановлення сервітуту через судове рішення, а також при внесенні відомостей до Державного земельного кадастру.
Більше того, Позивачем не виготовлено технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку він має намір поширити право сервітуту, отже відсутні встановлені Законом передумови як для укладання договору сервітуту так і для судового встановлення сервітуту.
За таких обставин і правових підстав позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Щодо наявності інших підстав для відмови у позові та правової оцінки таких обставин у інших справах з аналогічних спорів.
Як зазначено судом, на розгляді в Господарському суді Закарпатської області знаходяться три господарські справи між цими ж сторонами, позивач АТ "Українська залізниця" та Відповідач ТОВ "Євротранстелеком", які мають однаковий предмет спору (встановлення сервітуту) при аналогічних обставинах на різних ділянках вздовж залізничних колій на території Закарпатської області у межах смуги відведення на земельних ділянках з кадастровими номерами 2121555100:01:001:0001 (смт. Воловець, справа № 907/407/24), 2124010100:02:056:0011 (м. Свалява, справа № 907/408/24), а також ця справа № 907/409/24 (земельна ділянка з кадастровим номером 2124083502:02:001:0004 (с. Вовчий).
Суд зазначає, що у справі № 907/408/24 рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.11.2024 набрало законної сили, було предметом перегляду і залишено в силі постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2025, а Ухвалою від 06.05.2025 Верховного Суду КГС у цій справі було закрито касаційне провадження за касаційними скаргами Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.11.2024.
Відповідно до ст. 17, 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики. Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Згідно ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до приписів ч. ч. 4 ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, яке відповідає завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом, а також із врахуванням судом висновків щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 75 ГПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд враховує, що в а Ухвалі від 06.05.2025 Верховний Суд, закриваючи касаційне провадження за скаргою Позивача, погодився з правильністю встановленими судами обставин та їх оцінки місцевим та апеляційним господарськими судами.
Так, "5.4. Апеляційний суд врахував, що між сторонами у справі 27.12.2001 укладено Генеральну угоду про співробітництво №589/01, відповідно до умов якої, а саме: п.п.1, 2 предметом Угоди є співробітництво сторін з будівництва і експлуатації мережі зв'язку для задоволення потреб Укрзалізниці і надання послуг зв'язку з використанням ресурсів мережі. Мережа означає сукупність засобів і споруд зв'язку Товариства, об'єднаних у єдиному технологічному процесі для забезпечення пропуску телекомунікаційного трафіка на базі волоконно-оптичних ліній зв'язку в межах земель транспорту, що встановило і використовує Товариство.
5.5. Також, 17.01.2002 між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська державна залізниця" і Товариством укладено Угоду про співробітництво, відповідно до підп.3.2.1 п.3.2 якої залізниця за окремими договорами надає право прокладання волоконно-оптичного кабелю в межах земель транспорту.
5.6. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що звертаюсь до суду з цим позовом, позивач не обґрунтував порушеного відповідачем права в межах заявленого позову, оскільки як вбачається з матеріалів справи, волоконно-оптичний кабель/лінії зв'язку Товариства, для експлуатації та обслуговування якого позивач просить встановити земельний сервітут відповідачу, побудований з ініціативи позивача в рамках співробітництва сторін за Генеральною угодою про співробітництво №589/01, Угодою про співробітництво та прийнятий в експлуатацію за участю позивача на підставі акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта в сфері телекомунікацій. Вказана волоконно-оптична лінія зв'язку експлуатується та обслуговується Укрзалізницею, за що воно отримує плату (договір №280/Ш на технічне обслуговування і аварійне відновлення від 01.08.2005).
5.7. Тобто, спірна волоконно-оптична лінія зв'язку використовується самим позивачем в своїй господарській діяльності відповідно до умов розподілу ресурсу мережі, що визначені розділом 4 Генеральної угоди про співробітництво №589/01.
5.8. У розділі 2 Генеральної угоди №589/01 визначено, що предметом угоди є співробітництво сторін з будівництва і експлуатації сукупності засобів і споруд зв'язку Товариства, об'єднаних у єдиному технологічному процесі для забезпечення пропуску телекомунікаційного трафіка на базі волоконно-оптичних ліній зв'язку в межах земель транспорту для задоволення потреб Укрзалізниці і надання послуг зв'язку з використанням ресурсів мережі. Строк дії Генеральної угоди №589/01 - протягом терміну будівництва та експлуатації мережі (п.9.1).
5.9. У п.3.3.1 Генеральної угоди №589/01 сторони погодили, що на виконання останньої Укрзалізниця та Центральна станція зв'язку Укрзалізниці за окремими договорами із Товариством надають право прокладення волоконно-оптичного кабелю в межах земель транспорту, яке буде оформлене сторонами відповідними актами.
5.10. На виконання вищевказаних угод сторони підписали акт до Угоди від 17.01.2002 про надання права на прокладання волоконно-оптичних ліній зв'язку в межах земель транспорту на весь термін будівництва мережі зв'язку. У свою чергу факт прийняття в експлуатацію волоконно-оптичних ліній зв'язку "Воловець-Мукачево" підтверджуються актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту у сфері телекомунікацій.
5.11. За наведеного, апеляційний суд вказав, що діючими угодами сторін спору передбачено, що предметом угод є співробітництво сторін з будівництва та експлуатації мережі в межах земель транспорту для задоволення потреб залізниці та для комерційних цілей ЄТТ, що свідчить про спільні дії сторін в їхніх інтересах.
5.12. Як вбачається із матеріалів справи, саме Укрзалізниця з 2005 року здійснює обслуговування волоконно-оптичного кабелю, прокладеного в межах співробітництва сторін, та вживає заходи, спрямовані на збереження його цілісності, за що отримує плату. Так, 01.08.2005 між сторонами укладено договір №280/Ш на технічне обслуговування і аварійне відновлення, відповідно до умов якого Львівська залізниця приймає на себе зобов'язання щодо виконання робіт з технічного обслуговування і аварійного відновлення ліній зв'язку, а Товариство сплачує вартість цих робіт. Відтак, сторони, укладаючи Генеральну угоду №589/01, Угоду про співробітництво від 17.01.2002, договір №280/Ш та інші правочини в рамках цих угод, врегулювали між собою правовідносини щодо прокладання та наступного використання, експлуатації, технічного обслуговування та ремонту волоконно-оптичних ліній зв'язку.
5.13. Під час укладення вказаних правочинів сторони виходили з того, що волоконно-оптичні лінії зв'язку прокладаються на земельних ділянках та з використанням інфраструктури Укрзалізниці, яке буде здійснювати їх технічне обслуговування та аварійний ремонт, і не передбачали встановлення сервітуту в інтересах Товариства."
За результатами нового розгляду цієї справи судом також встановлено, і це підтверджено як заявами так і поведінкою сторін, що їх правовідносини грунтуються на сталих і довготривалих правових відносинах спільної діяльності, оформлені відповідними правочинами, які визначають права і обов'язки сторін, порядок і умови експлуатації спільно створеного об'єкта, дотримуються взятих на себе зобов'язань, вирішують усі питання господарської взаємодії, надання взаємних послуг та розрахунків за них на підставі відповідних угод і чинного законодавства.
Права Позивача з боку Відповідача не є порушеними.
Суд доходить висновку, що Позивач, намагаючись перевести наявні правовідносини у площину відносин земельного сервітуту, не виконав дій, які законодавством визначені як необхідні для оформлення відповідних прав, отже звернувся з цим позовом до господарського суду передчасно. Позовні вимоги, таким чином є необгрунтованими та безпідставними, в їх задоволенні належить відмовити повністю.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відмовляючи у позові суд покладає на позивача судові витрати у повному обсязі.
Керуючись ст. 2, 13, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст судового рішення складено і підписано 27.05.2025
Суддя П.Д.Пригуза