майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"26" травня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/265/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.
за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Фізичної особи-підприємця Галагузи Сергія Володимировича (м.Рівне)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЙЛКОМ" (м.Житомир)
про стягнення 423 934,25грн.
Фізична особа-підприємець Галагуз Сергій Володимирович звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЙЛКОМ" 423 934,25грн, з яких: 400 000,00грн основного боргу, 17 293,15грн пені, 1 841,10грн 3% річних та 4 800,00грн інфляційних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання поворотної фінансової допомоги №15/11 від 15.11.2024 в частині повернення коштів.
Ухвалою суду від 04.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 01.04.2025.
Ухвалою суду від 01.04.2025 закрито підготовче провадження та призначити справу №906/265/25 до судового розгляду по суті на 26.05.2025.
22.04.2025 на адресу суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про проведення судового засідання без участі уповноваженого представника.
Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляв, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.38).
Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
15.11.2024 між ФОП Галагузою Сергієм Володимировичем (позикодавець, позивач) та ТОВ "ПАЙЛКОМ" (позичальник, відповідач) укладено договір №15/11 про надання поворотної фінансової допомоги (а.с.11-13), за умовами якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а останній зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором (п.1.1. договору).
Згідно з п.2.1. договору, сума допомоги становить 500 000,00грн.
Відповідно до п.3.3. договору поворотна фінансова допомога надається до 31.12.2024 шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника.
Строк допомоги - до 31.12.2024 (п.4.1. договору).
Пунктом 5.1. договору визначено, що поворотна фінансова допомога повертається позикодавцю у строк, вказаний в п.4.1. цього договору.
На виконання умов договору №15/11 про надання поворотної фінансової допомоги від 15.11.2024 позивач перерахував відповідачу кошти в загальному розмірі 500 000,00грн, що підтверджується платіжними інструкціями №3613 та №3614 від 18.11.2024 (а.с.14-15).
Однак відповідач в порушення умов договору №15/11 про надання поворотної фінансової допомоги від 15.11.2024 здійснив лише часткове повернення коштів на суму 100000,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №191866 від 14.01.2025 (а.с.16).
Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань в частині повернення поворотної фінансової допомоги за останнім утворилась заборгованість у розмірі 400000,00грн.
Позивач звернувся до відповідача з досудовою вимогою від 03.02.2025 про повернення грошових коштів, в якій просив повернути суму боргу протягом 3 календарних днів з дня отримання претензії (а.с.17-18), однак відповідач залишив вимогу позивача без задоволення.
Враховуючи наявність прострочення відповідачем грошового зобов'язання, позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача 400 000,00грн основного боргу, 17293,15грн пені, 1 841,10грн 3% річних та 4 800,00грн інфляційних за період прострочення з 01.01.2025 по 25.02.2025.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги щодо стягнення заборгованості такими, що підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Як установлено судом, правовідносини сторін у справі, яка розглядається, виникли з договору про надання поворотної фінансової допомоги №15/11 від 15.11.2024.
Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
В силу вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Умовами договору №15/11 від 15.11.2024 сторони узгодили, що поворотна фінансова допомога надається до 31.12.2024.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 ст.612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідач не повернув поворотну фінансову допомогу в обумовлені сторонами строки.
Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує заборгованість у розмірі 400 000,00грн.
Відповідач не надав суду доказів повернення поворотної фінансової допомоги, доводів позивача не спростував.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що поворотна фінансова допомога в строки, визначені договором, не повернута, тому вимоги в частині стягнення 400 000,00грн основного боргу підлягають задоволенню.
Крім того за порушення умов договору в частині повернення поворотної фінансової допомоги позивачем здійснено нарахування відповідачу пені у сумі 17293,15грн за період з 01.01.2025 по 25.02.2025.
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 ст.546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Отже законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №908/1501/18, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов'язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.
Таким чином враховуючи, що умовами договору про надання поворотної фінансової допомоги сторони не передбачили розміру пені, який підлягає стягненню з позичальника за порушення зобов'язання з повернення фінансової допомоги (тобто сторонами письмово не було досягнуто домовленості щодо забезпечення зобов'язань по договору неустойкою), і застосування такої пені не встановлено законом, то вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 1 7293,15грн є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Також позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 4 800,00грн та 3% річних у сумі 1 841,10грн.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом вказаної норми нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За таких обставин, зважаючи на встановлене судом прострочення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.
Здійснивши перевірку правильності нарахування заявленої до стягнення суми матеріальних втрат, враховуючи заявлений позивачем період з 01.01.2025 по 25.02.2025, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 4 800,00грн та 3% річних у сумі 1841,10грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність підстав для повернення поворотної фінансової допомоги.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково на суму 406 641,10грн з яких: 400 000,00грн поворотної фінансової допомоги, 1 841,10грн 3% річних та 4 800,00грн інфляційних втрат. У задоволенні позовних вимог про стягнення 17 293,15грн пені слід відмовити.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача в сумі 6 099,62грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЙЛКОМ" (проспект Незалежності, 75, офіс 307, м.Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 41360098) на користь Фізичної особи-підприємця Галагузи Сергія Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
- 400 000,00грн поворотної фінансової допомоги;
-1 841,10грн 3% річних;
- 4 800,00грн інфляційних втрат;
- 6 099,62грн судового збору.
3. В позові відмовити в частині стягнення 17 293,15грн пені.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати:
1- у справу;
2-3 сторонам через "Електронний суд" + відповідачу на ел. пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1