Рішення від 27.05.2025 по справі 905/169/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

РІШЕННЯ

іменем України

27.05.2025р. Справа №905/169/25 (235/6350/24)

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,

при секретарі Кравець А.Є., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519)

про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в межах справи № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ»,

розпорядник майна - арбітражний керуючий Карауш Ю.В. (свідоцтво № 1051 від 11.07.2013), -

учасники справи не з'явились, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі № 905/169/25 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном строком 170 календарних днів; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну; вирішені інші процедурні питання.

На офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано 26.03.2025 оголошення № 75623 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ».

22.04.2025 надійшли матеріали цивільної справи № 235/6350/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, на виконання ухвали Заводського районного суду м. Дніпродзержинська у справі № 235/6350/24 від 03.04.2025.

Ухвалою господарського суду від 30.04.2025 прийнято цивільну справу 235/6350/24 до свого провадження для розгляду в межах справи № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ"; постановлено справу № 905/169/25 (235/6350/24) розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 27.05.2025; встановлено сторонам строк для вчинення дій процесуального характеру; вирішені інші процедурні питання.

Вказана ухвала суду вручена представнику позивача - адвокату Трун О.В. рекомендованою поштою 06.05.2025, позивачу та відповідачу - 01.05.2025 в їх зареєстровані електронні кабінети в системі "Електронний суд". Отже, про дату та час розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

15.05.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» подано відзив на позовну заяву, з додатками за переліком (вх.№ 01-41/4951/25), в якому повідомляє, що згідно даних боржника середньоденний заробіток ОСОБА_1 на дату звільнення складає 2526,51 грн., час затримки розрахунку при звільненні починається з 28.01.2024 і закінчується 02.08.2024 та становить 135 робочих днів. Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 341078,85 грн. Водночас відповідач просить зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилаючись на те, що відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення із ним розрахунку з боку роботодавця, а виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, на думку відповідача, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, про що, як зазначає відповідач, вказано у постанові Великої Палати Верховного суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15 (провадження № 14-623цс18).

У судовому засіданні 27.05.2025 сторони участі не приймали, про розгляд справи повідомлені у встановленому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Абзацом 4 частини 2 статті 7 КУзПБ встановлено, що заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною 4 статті 7 КУзПБ у разі якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду.

Суд бере до уваги, що відповідно до положень частини чотирнадцятої статті 39, статей 45, 47 КУзПБ пріоритетним є прийняття судового рішення про визнання кредиторських вимог конкурсного кредитора по відношенню до позовного провадження у справі про стягнення заборгованості. Законодавець імперативно визначив, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред'явлення конкурсними і забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах цього провадження.

На вимогу суду позивачем не надано письмові пояснення щодо звернення/не звернення до господарського суду із заявою про грошові вимоги до боржника з таким самим предметом як у цьому спорі в порядку ст. 45 КУзПБ в межах справи № 905/169/25. Судом таких обставин також не встановлено.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Статтею 251 ГПК України визначені особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні. Так, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з частинами 2, 3, 8 статті 252 цього Кодексу розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, явку представників сторін у судове засідання суд не визнавав обов'язковою, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених процесуальним законодавством, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, заяви по суті спору є сформованими, тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як вбачається, в обгрунтування вимог позивач у позовній заяві та клопотанні від 15.03.2025 посилався на те, що ОСОБА_1 в період з 25.05.2018 по 15.03.2022 працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», а 15.03.2022 його було звільнено за ст. 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням. При звільненні підприємство не провело з позивачем повний остаточний розрахунок по виплаті заробітної плати, як це передбачено ст. 116 КЗпП України, внаслідок чого виникла заборгованість по заробітній платі. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22.05.2024 (справа No 235/839/24) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості з виплати заробітної плати в сумі 200887,30 грн. Вказане судове рішення було виконано 02.08.2024 в примусовому порядку. Посилаючись на приписи ч. 1 ст. 47, ст. 116 та ч. 1 ст. 117 КЗпП України, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.01.2024 по 02.08.2024 (135 робочих днів), що за його розрахунком становить 356063,85 грн., виходячи з середньоденного заробітку у сумі 2637,51 грн.

Правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин: рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак: рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин (ст.7 ГПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Як встановлено господарським судом та не оспорюється сторонами, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебував у трудових відносинах з ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) з 25.05.2018 по 15.03.2022.

15.03.2022 позивач звільнений згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням на підставі наказу № 74К від 15.03.2022, про що внесені відповідні записи у його трудовій книжці НОМЕР_2 .

З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень офіційного веб-портала Судова влада України встановлено, що рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22.05.2024 у справі № 235/839/24 (провадження № 2/235/549/24), з урахуванням ухвали від 08.08.2024 про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника позивача ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості із заробітної плати - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заборгованість з нарахованої, але не виплаченої при звільненні заробітної плати в сумі 200887 (двісті тисяч вісімсот вісімдесят сім) гривень 30 (тридцять) копійок (сума визначена вже з урахуванням проведених утримань податків з громадян, внесків й інших обов'язкових платежів).

Цивільним судом було встановлено, що у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника не було здійснено виплату сум, що належать йому від підприємства. Згідно довідки ТОВ «Краснолиманське» за № 100 від 07.02.2024 залишок заборгованості у відповідача із заробітної плати перед ОСОБА_1 склав за період з листопада 2019 року по грудень 2020 року - 174159,96 грн, за березень 2022 року - 26727,34 грн, а всього 200887,30 грн. Сума заборгованості зазначена після утримань всіх обов'язкових податків і зборів. За висновком суду, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 200887,30 грн. (сума визначена після утримання обов'язкових платежів).

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22.05.2024 у справі № 235/839/24 (провадження № 2/235/549/24) набрало законної сили 24.06.2024, про що свідчать відомості Єдиного державного реєстру судових рішень. Сторонами протилежного не доведено.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини, встановлені Красноармійським міськрайонним судом Донецької області у рішенні від 22.05.2024 у справі № 235/839/24 (провадження № 2/235/549/24) мають преюдиційний характер і повторному доведенню не потребують.

З наданих до матеріалів справи доказів встановлено, що згідно платіжної інструкції № 1069 від 02.08.2024 заборгованість у сумі 200887,30 грн. сплачена позивачу під час примусового виконання судового рішення у виконавчому провадженні № 75663879.

Відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні визначена ст. 117 КЗпП України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 233 КЗпП України, у редакції, що діяла на дату виникнення спірних правовідносин, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (Офіційне тлумачення положення частини першої статті 233 див. в Рішенні Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22.02.2012).

Рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22.02.2012 вирішено в аспекті конституційного звернення положення частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 559/321/16-ц (провадження №14-367цс18) встановлений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду застосовується незалежно від заяви сторін.

Вказаний строк застосовується судом незалежно від наявності заяви відповідача про застосування такого строку, оскільки відповідно до частини першої статті 9 ЦК України норми цього Кодексу у трудових спорах можуть застосовуватися лише субсидіарно, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Тоді як строки звернення до суду у КЗпП України передбачені окремо.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.

Згідно наявної у матеріалах цієї справи трудової книжки серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 , вказана особа 15.03.2022 звільнений згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням на підставі наказу № 74к від 15.03.2022 (запис 10).

Тобто позивач з наступного дня після звільнення міг дізнатися про те, що відповідач як роботодавець не провів з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України. Докази протилежного матеріали справи не містять.

Як встановлено з матеріалів цієї справи, позивач звернувся через систему «Електронний суд» 27.01.2024 до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з вимогами до ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» про стягнення заборгованості по заробітній платі (справа № 235/839/24).

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області прийняв рішення від 22.05.2024 у справі № 235/839/24 (провадження № 2/235/549/24), з урахуванням ухвали від 08.08.2024 про виправлення описки, яким позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника позивача ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості із заробітної плати - задовольнив частково, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заборгованість з нарахованої, але не виплаченої при звільненні заробітної плати в сумі 200887 (двісті тисяч вісімсот вісімдесят сім) гривень 30 (тридцять) копійок (сума визначена вже з урахуванням проведених утримань податків з громадян, внесків й інших обов'язкових платежів), при цьому встановив, що залишок заборгованості у відповідача із заробітної плати перед ОСОБА_1 склав за період з листопада 2019 року по грудень 2020 року - 174159,96 грн, за березень 2022 року - 26727,34 грн, а всього 200887,30 грн.

Сторонами не оспорюється і підтверджується матеріалами справи, що вказане судове рішення виконано 02.08.2024.

Господарським судом також встановлено, що до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з вимогами до ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що розглядається господарським судом в межах справи про банкрутство, позивач звернувся в системі «Електронний суд» 14.08.2024, тобто з дотриманням встановленого законом строку з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22.02.2012.

Як зазначає позивач, а відповідач не оспорює, час затримки розрахунку при звільненні починається з 28.01.2024 (наступний день після дати подачі позову у цивільній справи № 235/839/24 про стягнення заборгованості) і закінчується 02.08.2024 (дата виконання судового рішення у цивільній справи № 235/839/24), та становить 135 робочих днів.

Відповідно до наведеного позивачем розрахунку у клопотанні від 15.03.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 15.03.2025), середній заробіток позивача за 1 робочий день становить 2637,51 грн., а загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку за підрахунком позивача становить 356063,85 грн. (2637,51 грн х 135 р.д.).

Згідно наданої ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» довідки б/н від 15.05.2025, середньоденний заробіток ОСОБА_1 , таб.№ 24770, ІПН НОМЕР_1 , на дату звільнення (15.03.2022) склав 2526,51 грн. (у січні 2022р. - 20 робочих днів, нарахована заробітна плата 47962,72 грн.; у лютому 2022р. - 20 робочих днів, нарахована заробітна плата 53097,49 грн.; середньоденний заробіток на дату звільнення: 101060,21 грн./40 р.д.).

За правилами пункту 2 розділу II Порядку №100, при визначенні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, врахуванню підлягають виплати за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю звільнення.

За підрахунком суду, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (у даному випадку 135 р.д.), виходячи з середньоденного заробітку позивача за даними роботодавця у сумі 2526,51 грн., становить 341078,85 грн.

Позивач відповідь на відзив не подав, відомості наданої ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» довідки б/н від 15.05.2025 не спростував, тому позовні вимоги суд задовольняє частково і стягує середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 341078,85 грн. В іншій частині вимог слід відмовити.

Клопотання відповідача зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд відхиляє за недоведеністю належними доказами підстав для такого зменшення.

Сплачений позивачем судовий збір за розгляд справи підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у сумі 341078,85 грн. та 928,18 грн. відшкодування сплаченого судового збору.

В решті вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення підписано 28.05.2025.

Суддя Н.В. Величко