27 травня 2025 року
м. Київ
справа № 420/18121/24
адміністративне провадження № К/990/19012/25
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Загороднюк А.Г., перевіривши касаційну скаргу адвоката Шаповалова Андрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року у справі № 420/18121/24 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , що полягає у нездійсненні розгляду поданого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рапорту від 09 травня 2024 року, № 1.10/1052/24- Вн, про його звільнення з військової служби у Державній прикордонній службі України в запас за абзацом 4 підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 12 квітня 2024 року, серії 12ААВ № 810083;
- зобов'язати посадових осіб військової частини НОМЕР_2 розглянути поданий ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рапорт від 09 травня 2024 року, № 1.10/1052/24-Вн, та прийняти рішення про звільнення, старшого сержанта, ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії, моториста групи прикордонних катерів відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) в/ч НОМЕР_2 , з військової служби у Державній прикордонній службі України в запас за абзацом 4 підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 12 квітня 2024 року, серії 12ААВ № 810083.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року, в позові відмовлено.
02 травня 2025 року адвокат Шаповалов Андрій Миколайович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року.
Заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить переглянути оскаржені судові рішення на підставі пунктів 3,4 частини четвертої статті 328 КАС України, скасувати їх та задовольнити позов.
Предметом спору у цій справі є правомірність відмови військової частини НОМЕР_2 у розгляді рапорту ОСОБА_1 від 09 травня 2024 року № 1.10/1052/24-Вн щодо звільнення його з військової служби в Державній прикордонній службі України в запас за абзацом четвертим підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - у зв'язку з сімейними обставинами, а саме необхідністю постійного догляду за хворою дружиною.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Визначаючи підставу перегляду оскаржуваних судових рішень адвокат Шаповалов А.М. зазначив, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права. Скаржник звертає увагу, що «судами попередніх інстанцій не застосовано норми права щодо можливості проведення експертизи, які передбачені статтями 1, 7 Закону України «Про судову експертизу», частинами 1, 2 статті 101, частинами 3-5 статті 102 КАС України, на підставі яких, під час судового розгляду справи для з'ясування усіх обставин необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, а без таких спеціальних знань встановити вказані у позовній заяві та апеляційній скарзі обставини неможливо».
Крім того, скаржник вказує, що «судами попередніх інстанцій не застосовано норми права, які передбачені в абзаці 2 пункту 12 Порядку проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 10 квітня 2009 року № 170, пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзац чотири підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», частину сьому статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», пункт 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
У зв'язку з наведеним скаржник зазначає, що «наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме обставин, які випливають із контексту та сукупності вимог встановлених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу». Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України в розрізі можливості проведення експертизи відповідно до Закону України «Про судову експертизу» та окремими нормами КАС України».
Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд зазначає таке.
Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Проаналізувавши доводи заявника, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, так як адвокат Шаповалов А.М. не указав конкретної норми права, що потребує такого висновку та не виклав ці аргументи у взаємозв'язку з обставинами цієї справи, що мають індивідуальний характер.
Так, доводи скарги зводяться до наведення часткового опису обставин справи, цитування норм законодавства, яким урегульовані питання звільнення військовослужбовців з військової служби, переоцінки доказів та незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, зокрема, щодо оцінки доказів у справі, що свідчить про їхню переоцінку заявником.
Суд також відхиляє посилання заявника на приписи пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, зокрема, недослідження судом першої інстанції зібраних у справі доказів, так як оскарження судових рішень на підставі приписів пункту 1 частини другої статті 353 КАС України можливе за умови належного обґрунтування підстав касаційного оскарження відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України, чого заявником належним чином не зроблено, як і не наведено вмотивованих аргументів, що об'єктивно свідчать про необґрунтоване відхилення судом клопотання адвоката Шаповалов А.М./позивача про проведення експертизи.
При цьому Суд звертає увагу, що призначення експертизи як з власної ініціативи, так і за клопотанням сторони, є правом, а не обов'язком суду.
Саме лише посилання на невирішення судами попередніх інстанцій можливості проведення експертизи для встановлення обставин у справі не свідчать про наявність підстав для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України.
Отже, у скарзі відсутні обґрунтовані мотиви, за яких суд може відкрити касаційне провадження на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Доводи адвоката Шаповалов А.М. в касаційній скарзі про позбавлення позивача судом апеляційної інстанції можливості надати відповідь на відзив, Суд оцінює критично, що такі дії не входять до переліку порушень процесуального права, допущення судами яких відповідно до приписів статті 353 КАС України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Проста констатація самого факту наявності або відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у справі з подібними правовідносинами не є достатньою підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки норми КАС України вимагають визначення такої норми, щодо якої наявний або відсутній висновок Верховного Суду та викладення обґрунтувань неправильного застосування/ не застосування цієї норми права.
Лише загальні посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, викладеного у постанові за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу адвоката Шаповалова Андрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року у справі № 420/18121/24 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та про зобов'язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя А.Г. Загороднюк