Справа № 127/14934/25
Провадження № 3/127/3194/25
27.05.2025м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Під час проведення планової документальної перевірки МКП «Газмонтаж» керівник підприємства ОСОБА_1 допустив порушення податкового законодавства, а саме не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 478209,23 грн (за 2023 - 222405 грн, за 2024 - 255803,74 грн), не перерахування до бюджету військового збору у сумі 42446,19 грн (2022 - 260,54 грн, 2023 - 20169, 27 грн, 2024 - 21318,68 грн). Тому було допущене порушення підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 26.3 статті 36, пункту 54.2 статті 54 , підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.1 «е» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України (далі - ПК).
ОСОБА_1 в судовому засіданні винуватість у вчиненні правопорушення визнав частково, однак суду пояснив, що у зв'язку з поламкою комп'ютера він не може надати чітких пояснень щодо обставин, які викладені у протоколі.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як суд зазначив вище, у протоколі про адміністративне правопорушення наявне посилання на порушення ряду норм податкового законодавства України. На підтвердження зазначених обставин суду надана копія акту документальної виїзної перевірки № 12808/02-32-24-06/03594520 від 12.05.2025 (далі - Акт).
У зазначеному Акті наявне посилання на допущені порушення податкового законодавства у 2018, 2019, 2020, 2021, 2021, 2022, 2023 та 2024 роках.
Оцінюючи відомості, викладені в Акті, суд вважає за доцільне зауважити таке. Порушення щодо ведення податкового обліку, перераховані в Акті, відбулись в конкретному податковому періоді. ВС у постанові від 11.04.2018 (справа № 804/401/17) та від 11.12.2018 (справа № 242/924/17) зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконання обов'язку відповідним суб'єктом або припинення дії відповідної норми закону.
Суд вважає за доцільне звернути увагу на конструкцію частини другої статті 38 КпАП, зі змісту якої випливає, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.
Для вирішення питання щодо наявності або відсутності у діянні ОСОБА_1 ознак триваючого правопорушення, суд вважає за доцільне звернути увагу на приписи частини першої статті 163-4 КпАП. Зокрема, зі змісту цієї норми випливає, що відповідальність настає у разі неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів, перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян.
Зі змісту Акта випливає, що порушення ведення податкового законодавства були виявлені в ході проведення перевірки з 22.04.2025 по 05.05.2025, тобто у разі встановлення ознак триваючого правопорушення строк притягнення до відповідальності слід обраховувати саме з моменту їх виявлення, на який наявне посилання у Акті.
Норми податкового законодавства, на яке здійснене посилання у протоколі про адміністративне правопорушення, на переконання суду, не свідчить про те, що діяння носило саме триваючий характер, натомість триваючий характер носить податкове зобов'язання. При цьому, вирішуючи питання щодо наявності в діянні ОСОБА_1 порушення вимог податкового законодавства в частині невиконання податкового зобов'язання не належить до повноважень суду в цьому провадженні.
Зокрема, у прецедентній практиці ЄСПЛ, зокрема у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), звертає увагу, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Отже, у цьому провадженні суд має перевірити лише наявність чи відсутність об'єктивної сторони діяння, яке передбачене частиною першої статті 163-4 КпАП, зміст якої наведений судом вище. Саме тому в цьому провадженні суд має вирішити питання щодо наявності чи відсутності ознак цього правопорушення.
З наданих суду матеріалів питання щодо порушення носило триваючий характер з моменту виникнення зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб до моменту їх фактичної сплати. При цьому з Акта випливає, що останнє зобов'язання особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, було виконане 19.11.2024. Як суд зазначив вище, ці діяння мали ознаки триваючого правопорушення з моменту виникнення зобов'язання по момент їх фактичного виконання, тому в разі наявності ознак таких порушень та закінчення строку, визначеного частиною другою статті 38 КпАП, провадження у справі має бути закрите на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КпАП.
Зі змісту Акта випливає, що в ході перевірки виявлені порушення, зокрема, щодо несплати податку з доходів фізичних осіб та військового збору. Ці порушення відповідно до Акта мали місце у період діяльності товариства з 01.07.2017 по 31.12.2024.
В Акті наведені обставини, які свідчать про наявність відповідних порушень, а відомостей, на спростування тверджень, зазначених в Акті, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, суду не надав. Саме тому суд вважає, що наданими суду матеріалами підтверджений факт порушення ведення податкового обліку за період з 01.07.2017 по 31.12.2024. При цьому, як суд зазначив вище, останнє правопорушення було припинене 19.11.2024, тому на час надходження справи до суду визначений частиною другою статті 38 КпАП строк притягнення до адміністративної відповідальності сплинув.
Отже, порушення, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, не містять ознак продовжуваного правопорушення, були вчинені до проведення відповідної податкової перевірки і на час складання протоколу про адміністративне правопорушення та у подальшому направлення справи до суду строк притягнення до адміністративної відповідальності, визначений частиною другою статті 38 КпАП сплинув.
У постанові від 18.01.2024 (справа № 522/12566/18) ВС зазначив, що за змістом статей 254, 258, 256, 268 КпАП притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред'явлення особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Прийняття ж постанови за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, як зазначив ВС, є вирішенням такої справи по суті, яка передбачає встановлення наявності складу адміністративного правопорушення або його відсутності та, відповідно, застосування санкції, закриття справи, що відповідає положенням статті 284 КпАП.
Як суд зазначив вище, закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 (відсутність складу правопорушення) та пункту 7 частини першої статті 247 КпАП (закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності) носить взаємовиключний характер. Саме тому суд вважає, що суд має вирішити питання щодо наявності чи відсутності у діянні особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, складу правопорушення. Як суд зазначив вище, за результатами судового розгляду були підтверджені невідповідності щодо ведення податкового обліку. Тому суд вважає, що діяння ОСОБА_1 за наведеними фактами охоплюється складом правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-4 КпАП, за ознаками неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів, перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян.
Разом з тим, як суд зазначив вище, на час складання протоколу про адміністративне правопорушення та направлення справи до суду визначені частиною другою статті 38 КпАП строки притягнення до адміністративної відповідальності сплинули, тому відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КпАП провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 163-4 КпАП, слід закрити.
Згідно зі статтею 40-1 КпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Зважаючи на ту обставину, що за результатами судового розгляду на ОСОБА_1 адміністративне стягнення накладене не було, суд вважає, що відсутні й правові підстави для стягнення з нього судового збору.
Керуючись статтями 163-4, 283, 284 КпАП, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: